ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2025Справа № 910/14620/24
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Подольної Валентини Вікторівни ( АДРЕСА_1 )
доДержавного підприємства "Регіональні електричні мережі" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок, 85)
простягнення 138 060 грн 61 коп.
Представники сторін: не викликались
26.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Подольної Валентини Вікторівни з вимогами до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про стягнення 138 060 грн 61 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору на закупівлю товару № 70Ау-2ч від 15.04.2024 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 124 988 грн 89 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 7 991 грн 29 коп. пені, 922 грн 05 коп. 3 % річних та 4 158 грн 38 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 відкрито провадження у справі № 910/3959/24, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами
18.12.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
24.12.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
15.04.2024 між Фізичною особою-підприємцем Подольною Валентиною Вікторівною (позивач у справі, постачальник за договором) та Державним підприємством "Регіональні електричні мережі" (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір на закупівлю товару № 70Ау-2ч, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовникові тканинні ролети та жалюзі горизонтальні, код ДК 021:2015: 39510000-0 "Вироби домашнього текстилю" (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору. Перелік, найменування та кількість товару визначено специфікацією (додаток № 1 до даного договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору ціна цього договору складається з загальної вартості товару та становить: 124 988 грн 89 коп. без ПДВ.
Згідно із пунктом 4.2. договору в редакції додаткової угоди від 24.07.2024 № 1 сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється в розмірі 100% ціни договору протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати поставки товару на адресу замовника на підставі наданих постачальником оригіналів рахунку-фактури та видаткової накладної.
Приймання товару по кількості і якості здійснювати відповідно до законодавства України та при наявності товаросупроводжувальних документів: видаткової накладної; рахунку-фактури постачальника; документів, що підтверджують якість товару (пункт 5.3 договору).
Пунктом 6.1.1 договору встановлений обов'язок замовника своєчасно та в повному обсязі сплачувати за отриманий товар.
У відповідності до пункту 12.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання договору сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору на закупівлю товару № 70Ау-2ч від 15.04.2024 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар, що підтверджується підписаною повноважними представниками сторін видатковою накладною від 30.04.2024 № 2404-01 на загальну суму 124 988 грн 89 коп., копія якої наявна в матеріалах справи.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору на закупівлю товару № 70Ау-2ч від 15.04.2024 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 124 988 грн 89 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором на закупівлю товару № 70Ау-2ч від 15.04.2024, та факту наявності заборгованості у розмірі 124 988 грн 89 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 991 грн 29 коп. пені, 922 грн 05 коп. 3 % річних та 4 158 грн 38 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 29.08.2024 по 26.11.2024.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 7.4. договору сторонами погоджено, що замовник у випадку прострочення оплати товару сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від не перерахованої суми за кожний день прострочення оплати, але не більше подвійноїо блікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 7.4. договору.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат судом встановлено, судом встановлено, що розмір пені, відсотків річних та інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірними, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 991 грн 29 коп. пені, 922 грн 05 коп. 3 % річних та 4 158 грн 38 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують обставини встановлені в рішенні
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, ідентифікаційний код 32402870) на Фізичної особи-підприємця Подольної Валентини Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 124 988 (сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн 89 коп. заборгованості, 7 991 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн 29 коп. пені, 922 (дев'ятсот двадцять два) грн 05 коп. 3 % річних, 4 158 (чотири тисячі сто п'ятдесят вісім) грн 38 коп. інфляційних втрат та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька