номер провадження справи 27/228/24
20.01.2025 Справа № 908/2990/24
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА» (04112 м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, ідентифікаційний код юридичної особи 20033533)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» (пр. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789)
про стягнення 17 151 грн 30 коп.
без виклику сторін
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УНІКА» звернулося до Господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» 17 151 грн 30 коп. страхового відшкодування.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024, справу № 908/2990/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 19.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2990/24, присвоєно справі номер провадження 27/228/24 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 19.11.2024 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 12.12.2024.
07.12.2024 відповідач сформував в системі “Електронний суд» заяву про поновлення строку для подання відзиву, обґрунтовуючи великою кількістю судових справ за участі ТДВ «СК «КРЕДО» та введенням графіків погодинних відключень електроенергії, що значно ускладнює можливість вчасної підготовки та подання документів.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, сформований в системі «Електронний суд» 07.12.2024 (вх. № 23970/08-08/24 від 09.12.2024), згідно якого відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 49 119 грн 65 коп. страхового відшкодування. Крім цього, відповідач просив суд на підставі ст. 130 ГПК України повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору. Крім цього, у відзиві викладено клопотання розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника відповідача та зменшити витрати на оплату правничої допомоги до 1 000 грн 00 коп.
Задля дотримання принципів господарського судочинства, з метою формування матеріалів справи для її повного та всебічного розгляду, дотримання прав та обов'язків відповідача, на підставі ч. 1 ст. 119 ГПК України суд поновлює відповідачу процесуальний строк на подання до суду відзиву на позову заяву.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 20.01.2025.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2024 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА», далі Страховик, та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «Міні-КАСКО» № 410009/4608/0000005 від 26.04.2024 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Volkswagen CC» д.н.з. НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
Строк дії Договору встановлено з 27.04.2024 по 26.04.2025 (п. 12 Договору).
03.09.2024 о 23 год. 30 хв. в м. Києві у дворі будинку по пр. Червоної Калини, 69, сталася дорожньо-транспортна пригода, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності, внаслідок чого скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем «Volkswagen СС» д.н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень вказаних транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25.09.2024 у справі про адміністративні правопорушення № 754/12751/24, яка набрала законної сили 08.10.2024, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водіїв транспортного ««Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 за шкоду, завдану майну перед третіми особами, станом на 03.09.2024, застрахована в ТДВ «СК «КРЕДО» за полісом № 221529246.
Згідно рахунку-фактура ФОП Ємел'янов Є.С. № СНС4547772-2 від 06.09.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen CC» д.н.з. НОМЕР_1 склала 25 351 грн 30 коп.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 22242552922 від 16.09.2024 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 20 351 грн 30 коп. шляхом перерахування безготiвкових коштiв на ФОП Ємел'янов Є.С., виплата страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією № 187984 від 17.09.2024 на суму 20 351 грн 30 коп.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов договору.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України) - преамбула Закону.
Пунктом 2.1 статті 2 Закону України передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону України.
Відповідно до ст. 22 Закону України у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом".
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма міститься у ст. 993 Цивільного Кодексу України.
Згідно ст. 1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України “Про страхування»; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова Компанія “Кредо», що підтверджується полісом серії № ЕР221529246.
Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Жодних листів про прийняте рішення від відповідача не надходило. Станом на дату подання позовної заяви страхове відшкодування не виплачене, рішення про відмову у виплаті не надходило, що змусило Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УНІКА» звернутись за захистом своїх прав до суду.
Згідно ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За таких обставин, у зв'язку із настанням страхового випадку - пошкодженням транспортного засобу «Volkswagen СС» д.н.з. НОМЕР_1 у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання та сплатив страхове відшкодування на загальну суму 20 351 грн 30 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 187984 від 17.09.2024.
Оскільки цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Honda Accord р.н. НОМЕР_2 застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова Компанія “Кредо», саме ця особа в даному випадку є відповідальною за завдані збитки. До позивача, який сплатив страхове відшкодування перейшло право вимоги до відповідача.
Як зазначалося, цивільно-правова відповідальність водіїв транспортного ««Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 за шкоду, завдану майну перед третіми особами, станом на 03.09.2024, застрахована в ТДВ «СК «КРЕДО» за полісом № 221529246.
Полісом № 221529246 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн., франшиза - 3 200,00грн.
Отже, відповідач повинен відшкодувати позивачу 17 151 грн 30 коп. страхового відшкодування.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
Статтею 27 Закону України “Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, вимога про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» 17 151 грн 30 коп. страхового відшкодування задовольняється судом в повному обсязі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені.
Відповідач визнав позовну вимогу про стягнення страхового відшкодування в розмірі 17 151 грн 30 коп., завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.
Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК).
Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Представник відповідача, підписавши відзив, в якому зазначено про визнання позову, має повноваження на вчинення цих дій і його дії не суперечать інтересам ТДВ “СК “Кредо». Внаслідок цього суд дійшов до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем.
Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову в частині позовних вимог про стягнення 17 151 грн 30 коп. страхового відшкодування, не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем в цій частині позовних вимог та ухвалення відповідного рішення в цій частині позовних вимог.
Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи визнання позову відповідачем, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що позивачем при поданні цього позову до суду сплачено 2 422 грн 40 коп. судового збору, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе 50% судового збору в розмірі 1 211 грн 20 коп. повернути позивачу з Державного бюджету про що винести відповідну ухвалу та стягнути з відповідача на користь позивача 50% судового збору у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 7 000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу та у позовній заяві зазначив, що заява про розподіл судових витрат буде подана до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
15.01.2025 позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» із заявою про розподіл витрат на правничу допомогу, просив суд стягнути з відповідача 7 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З дотриманням пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи витрати: судовий збір за подання позовної заяви - 2 422 грн 40 коп.; витрати на правову допомогу - 7 000 грн 00 коп.; правові витрати у разі потреби - 14 250 грн 00 коп.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
На підтвердження стягнення суми 7 000 грн 00 коп. правових витрат позивачем подано копію договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, укладеного між Адвокатським бюро “Адвокатське бюро Олександра Лисова “Еквіт», яке змінило найменування на Адвокатське бюро “ЛИСОВ2856 “ЕКВІТ», та Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “УНІКА» (клієнт), предметом якого (пункт 1.1) є надання адвокатським бюро за дорученням клієнта правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; представництво та захист клієнта в судах всіх рівнів та інстанцій; складання документів правового характеру та процесуальних документів (позовних заяв). За умовами п.п. 4.2, 4.3, 4.5 договору, вартість наданої юридичної допомоги бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку від бюро. За результатами надання юридичної допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. Додатковою угодою № 3 від 01.12.2023 п. 6.2 договору викладено у наступній редакції: « 6.2 дія договору № 1/20ю від 31.12.2020 припиняється 31.12.2024».
Додатковою угодою № 4 від 07.01.2025 п. 6.2 договору викладено у наступній редакції: « 6.2 дія договору № 1/20ю від 31.12.2020 припиняється 31.12.2025».
Відповідно до додатку № 1 від 15.10.2024 до вказаного договору, клієнт доручив бюро надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржника: клієнта за господарським судочинством за справою щодо випадку 04.09.2024 № 22242552922, сума страхового відшкодування 20 351 грн 30 коп., страхувальник ОСОБА_1 . За надання бюро клієнтові правової (правничої) допомоги клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7 000 грн 00 коп. за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі.
Отже, розмір гонорару за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18.
Згідно з підписаним між сторонами за договором № 1/20ю від 31.12.2020 актом надання послуг № 156 від 13.11.2024, Адвокатське бюро “ЛИСОВ2856 “ЕКВІТ» надало, а Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УНІКА» прийняло правову (правничу) допомогу у суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару по страховій справі № 036297 (страховий акт № 22242552922), загальна вартість послуг за цим актом склала 7 000 грн 00 коп.
Сума 7 000 грн 00 коп. сплачена позивачем на користь АБ “ЛИСОВ2856 “ЕКВІТ» згідно з платіжною інструкцією № 5384 від 17.10.2024, копія якого наявна в матеріалах справи.
У матеріалах справи наявні копія ордеру серії АА № 1278640, виданого 02.02.2023 за договором № 1/20ю від 31.12.2020 АБ “ЛИСОВ2856 “ЕКВІТ», на надання правничої (правової) допомоги ПАТ “Страхова компанія “УНІКА» (адвокат Білоконь І.В.), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1639 від 21.05.2019, виданого Білоконь І.В.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п'ятої статті 126 ГПК України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Відповідач у відзиві зауважив, що заявлений розмір правничої допомоги є завищеним, оскільки підготовка відповідної справи до розгляду справи в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи з огляду на її малозначність. При виготовленні позовної заяви не вимагалось проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів. Вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 1 000 грн 00 коп.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує категорію та складність справи, предмет спору, заявлену до стягнення суму, здійсненні адвокатом дії зі складення процесуальних документів у цій справі.
Керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є явно завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на те, що дана справа не є складною, справа є малозначною та розглядалася в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Суд вважає справедливими та пропорційними в цій справі витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн 00 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 119, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА» до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» (69068 м. Запоріжжя, пр. Моторобудівельників, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА» (04112 м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, ідентифікаційний код юридичної особи 20033533) 17 151 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят одна) грн 30 коп. страхового відшкодування, 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору, 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству “Страхова компанія “УНІКА» (04112 м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, ідентифікаційний код юридичної особи 20033533) 50 % судового збору сплаченого при поданні позову в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп., відповідно до платіжної інструкції № 005400 від 22.10.2024.
Рішення оформлено та підписано 20.01.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.