вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4763/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "АВІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЕЛІМАІС"
про відшкодування збитків
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача 218 626,40 грн. - збитків, 3 028 грн. - судового збору.
Господарський суд Дніпропетровської області 04.11.2024 відкрив провадження у справі №904/4763/24 та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов'язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся належно на адресу вказану у позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернулося поштове відправлення №0610206010919 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 ч.6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (ч.1 ст. 232 ГПК України).
В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Всупереч пропозицій суду, викладених в ухвалі від 04.11.2024, Відповідач відзив на позовну заву не надав, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами (доказами).
25.11.2024 від Позивача надійшло клопотання про стягнення з Відповідача коштів у розмірі 5 000 грн., витрачених Позивачем на оплату послуг адвоката.
Судом досліджено надані до матеріалів справи докази.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
04.05.2022 сторони уклали Договір поставки № 0405/01 (далі Договір) за п. 1.1, 1.2 якого Постачальник (Позивач) зобов'язується поставляти й передавати у власність Покупцеві (Відповідачеві) предмет Договору для використання його в господарській діяльності, а Покупець зобов'язується приймати предмет Договору й оплачувати його вартість. Предметом даного Договору є преформа, кришка для пляшок та ручка для пляшок, іменований далі по тексту Договору "Товар".
Загальна кількість та асортимент Товару, що поставляється за цим Договором, складає сукупність кількості поставленого Товару Покупцю згідно із видатковими накладними (п. 2.4 Договору).
Відповідно до п. 2.6 Договору підписанням цього Договору Постачальник підтверджує своє зобов'язання створювати й реєструвати згідно із чинним в Україні податковим законодавством податкові накладні й розрахунки коригування до податкової накладної без окремої письмової вимоги Покупця в електронному вигляді за допомогою модуля електронного документообігу в програмному забезпеченні "M.E.DOC IS".
Покупець здійснює передоплату за Товар у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Постачальника, у розмірі 100% вартості партії Товару протягом 3-х банківських днів з моменту одержання рахунку Постачальника (п. 3.2 Договору).
Сторони у п. 6.6 Договору погодили, що у разі, якщо щодо Постачальника Державною податковою службою України було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо податкових накладних, зареєстрованих ним на партію Товару, поставлену Покупцю за даним Договором, Постачальник зобов'язується у порядку та строки, передбачені чинним в Україні законодавством здійснити усі вичерпні та належні заходи щодо оскарження таких рішень. Те саме стосується й випадків, передбачених п. 6.5. Договору.
На підтвердження належного виконання ним п. 6.6. Договору, Постачальник зобов'язаний повідомити Покупця про оскарження таких рішень шляхом направити на адресу останнього повного пакету документів, які підтверджують фактичне і належне оскарження таких рішень. У разі, якщо Постачальник не здійснив своєчасно усі вичерпні та належні заходи щодо оскарження рішень Державної податкової служби України у випадках, передбачених п. 6.5. й п. 6.6. Договору, він зобов'язаний протягом п'яти календарних днів з дати отримання від Покупця відповідної вимоги за його місцезнаходженням, вказаного у Договорі, сплатити Покупцю грошові кошти в розмірі рівному сумі, на яку Покупець не зміг сформувати податковий кредит з ПДВ. У разі, якщо невиконання або неналежне виконання однією зі Сторін своїх зобов'язань за Договором призведе до виникнення у іншої Сторони збитків, винна Сторона зобов'язана відшкодувати іншій Стороні всі завдані збитки, що спричинені таким порушенням, в тому числі, коли інша Сторона могла, але не вжила відповідних заходів щодо зменшення таких збитків. Збитки відшкодовуються в повному обсязі понад встановлені даним Договором штрафні санкції (п. 6.6 - 6.9 Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 включно, а в частині невиконання зобов'язань - до їх повного виконання (п. 9.1. Договору).
На виконання умов Договору, Позивач провів платежі на рахунок Відповідача, що підтверджується платіжними інструкціями:
- № 3722 від 12.05.2022р. на суму 214 200,00 грн.;
- № 3778 від 13.05.2022р. на суму 214 200,00 грн.;
- № 3807 від 16.05.2022р. на суму 226 800,00 грн.;
- № 4077 від 23.05.2022р. на суму 163 800,00 грн.;
- № 4101 від 24.05.2022р. на суму 100 800,00 грн.;
- № 4102 від 24.05.2022р. на суму 63 000, 00 грн.;
- № 4174 від 25.05.2022р. на суму 163 800,00 грн.;
- № 4203 від 26.05.2022р. на суму 163 800,00 грн.;
- № 4421 від 01,06.2022р. на суму 1 358,40 грн.
Відповідач поставив товар на загальну суму 1 311 758,40 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 1 від 27.05.2022р. на суму 428 400,00 грн., в тому числі ПДВ - 71400 грн ; № 2 від 27.05.2022р. на суму 428 400,00 грн., в тому числі ПДВ - 71 400 грн.; № 3 від 27.05.2022р. на суму 453 600,00 грн., в тому числі ПДВ - 75 600 грн.; № 4 від 27.05.2022р. на суму 1 358,40 грн., в тому числі ПДВ - 226,40 грн..
Зазначені обставини призвели до виникнення у Відповідача обов'язку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі проведених операцій з оплати товару та як наслідок виникнення права на отримання Позивачем податкового кредиту в розмірі 218 626,40 грн.
Відповідач сформував й направив на реєстрацію податкові накладні: № 1 від 12.05.2022р.; № 2 від 13.05.2022р.; № 3 від 16.05.2022р.; № 4 від 23.05.2022р.; № 5 від 24.05.2022р.; № 6 від 24.05.2022р.; № 7 від 25.05.2022р.; № 8 від 26.05.2022р.; № 9 від 26.05.2022р.
Проте, 28.09.2023р. отримав від ДПС України квитанції про реєстрацію ПН/РККіВПдоПН в ЄРПН про зупинення їх реєстрації, які мають однаковий текст та підстави зупинення: "Документ доставлено до ДПС України. Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України, Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. № 1165 (зі змінами) реєстрація ПН в ЄРПН зупинена. ПН складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток №1 Порядку). Додатково повідомляємо: показник "D" = 0000%, "Р" = 0. Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН".
Однак, за твердженнями Позивача, Відповідач не вжив заходів щодо розблокування та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За даними Позивача, станом на дату подачі позову податкові накладні не зареєстровані. Оскільки реєстрація податкових накладних № 1 від 12.05.2022р.,№ 2 від 13.05.2022р., № 3 від 16.05.2022р., № 4 від 23.05.2022р., № 5 від 24.05.2022р., № 6 від 24.05.2022р., № 7 від 25.05.2022р., № 8 від 26.05.2022р., № 9 від 26.05.2022р. не проведена, то вказаними умисними діями Відповідач спричинив Позивачеві збитки, оскільки Позивач не зміг включити суми ПДВ до податкового кредиту за відповідний податковий період, за видатковими накладними оплаченими Відповідачеві.
З метою вирішення у досудовому порядку спору, Позивач направив Відповідачеві Претензію від 06.05.2024 (рекомендованим листом з описом вкладення з трек-номером 2102902552590).
За даними Позивача, зазначена вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.
Предметом доказування в цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності Відповідача складу господарського правопорушення, наявність підстав для стягнення з Відповідача заявленої Позивачем суми збитків.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України та п. 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, або обчислену відповідно до п. 200-1.9 ст. 200-1 Податкового кодексу України (п. 3 Наказу №1307).
П. 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.
Згідно з п. 18 Наказу № 1307 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 п. 201.1. ст. 201 ПК України).
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Згідно з абз. 1 п. 201.10 ст. 210 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 ст. 210 та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з п. 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї ст. (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.
Згідно з п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 ст. 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Згідно з п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Відповідно до приписів, наведених у п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 № 1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).
Згідно з п. 4 Порядку № 1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку № 1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку № 1165).
Пунктом 10 Порядку № 1165 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Відповідно до п. 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
За п. 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Відповідно до пункту 9 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
За приписами ч. 1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів на спростування доводів Позивача чи контррозрахунку стягуваної суми.
Перевіривши доводи і докази додані до справи, суд вважає, що у спірних правовідносинах наявні всі елементи складу цивільного правопорушення з боку Відповідача, тому приймає позицію Позивача.
Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач поставив Позивачеві Товар на загальну суму 1 311 758,40 грн, які оплачені Позивачем (в тому числі ПДВ 218 626,40 грн).
У відповідності до вищенаведених положень Податкового кодексу України, Відповідач зобов'язаний був скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від покупця, як оплата товарів, що підлягали постачанню (у разі здійснення попередньої оплати за товар).
Відтак, наведеними нормами ПК України на Відповідача покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач податкові накладні подав на реєстрацію своєчасно. При цьому, як зазначає Позивач та вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкових накладних була зупинена.
Доказів на підтвердження складення та реєстрації Відповідачем податкових накладних в ЄРПН щодо поставки товару (оплати товару) на загальну суму 1 311 758,40 грн (ПДВ 218 626,40 грн.) матеріали справи не містять.
На підставі викладеного суд погоджується з доводами Позивача, що Відповідач не виконав (не надав доказів виконання) вимоги ст. 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, у зв'язку з чим Ппозивач позбавлений можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 218 626,40 грн.
При цьому, хоча обов'язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов'язку фактично завдало Відповідачеві збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту Позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 218 626,40 грн. збитків підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на Відповідача.
Позивач у позовній заяві та клопотанні просив стягнути з Відповідача 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
На підтвердження надання правничої допомоги Позивач до позову додав: договір про надання правової допомоги № К-3/1 від 19.03.2024, ордер серії АВ№1122486 від 19.03.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ВН № 000116 від 18.01.2017, опис наданих послуг, акт (звіт) приймання-передачі наданих послуг від 15.11.2024.
19.03.2024 ТОВ - підприємство "АВІС" (Клієнт) з Волошенюк О.В. (Адвокат) уклали Договір про надання правової допомоги №К-3/1 (далі Договір про надання правової допомоги), відповідно до п. 1.1 Адвокат зобов'язується надавати Клієнту правовому допомогу щодо захисту прав та законних інтересів останнього в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, державної податкової служби, державної казначейської служби, виконавчої служби, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування у справі за позовом Клієнта до ТОВ "ТД ЕЛІМАІС", а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором. Номер справи визначається ухвалою суду про відкриття провадження.
За надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) в розмірі п'ять тисяч гривень в якості попередньої оплати шляхом видачі коштів з каси Клієнта із зазначенням відповідного призначення платежу. Покриття фактичних витрат Адвоката, пов'язаних з наданням правової допомоги, здійснюється Клієнтом протягом двох робочих днів від дати отримання від Адвоката Акту наданих послуг (звіту про напрямки використання коштів) разом із документами, які підтверджують такі фактичні витрати, шляхом видачі коштів з каси Клієнта з зазначенням відповідного призначення платежу (п. 3.1, 3.2 Договору про надання правової допомоги).
15.11.2024 сторони підписали Акт (звіт) приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого:
Адвокат Волошенюк О.В. на виконання Договору про надання правової допомоги № К-3/1 від 19 березня 2024р. надав Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та законних інтересів останнього в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, виконавчої служби, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування у справі № 904/4763/24 за позовом Клієнта до ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕЛІМАІС" (код ЄДРПОУ 40221150) про відшкодування збитків (надалі іменується "Справа").
За надані Послуги Адвокат отримала гонорар у розмірі п'ять тисяч гривень в якості попередньої оплати шляхом видачі коштів з каси Клієнта, що підтверджується видатковим касовим ордером від 16 квітня 2024р. № 262 і відповідає п. 3.1. Договору.
Загальна вартість Послуг склала 5 000,00 (п'ять тисяч грн. 00 коп.) грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 5 000 грн. 00 коп. обґрунтованою та правомірною.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕЛІМАІС" (49051, м. Дніпро, вул. Калинова, 12, код 40221150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "АВІС" (21037, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Пирогова, 150, код 13304871) 218 626,40 грн. - збитків, 5 000 грн. - витрат на правничу допомогу, 3 028 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков