20.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3736/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Фізичної особи- підприємця Труш Вячеслава Миколайовича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2023р.
(суддя Манько Г.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 14.09.2024р.) у справі
за позовом Акціонерного товариства " Акцент-Банк ", м.Дніпро
до Фізичної особи - підприємця Труш Вячеслава Миколайовича, м.Жовті Води
про стягнення 100 135 грн. 24 коп.
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з фізичної особи підприємця Труш Вячеслава Миколайовича заборгованості за кредитним договором № №20.85.0000000628 від 25.02.2021 року у розмірі 100135.24 грн. станом на 02.05.2023, яка складається з наступного: 100135.24 грн. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0.00 грн. - загального залишку заборгованості за процентами, 0.00 грн. - загального залишку заборгованості за винагородою, 0.00 грн. - пені, 0.00 грн. - штрафу (фіксована складова); 0 грн. - штраф (змінна складова).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов кредитного договору № 20.85.0000000628 від 25.02.2021 в частині повернення поточної заборгованості за наявним кредитом.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2023р. позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи підприємця Труш Вячеслава Миколайовича на користь Aкціонерного товариства "А-БАНК" заборгованість за кредитним договором 100 135, 24 грн., судовий збір 2684 грн.
Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа- підприємець Труш Вячеслав Миколайович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що з 25.02.2022 року він фактично не проживає за місцем постійного проживання та реєстрації у зв'язку з військовою службою за мобілізацією, тому не отримує поштової кореспонденції, яка може надходити на його поштову адресу. Викладене позбавило його можливості прийняти участь у розгляді справи, подати відзив на позов та надати докази зі свого боку. Про існування судової справи Апелянт дізнався після арешту належних йому банківських рахунків.
Апелянт вказує на те, що АТ "Акцент-Банк" було відомо про факт його мобілізації до початку розгляду справи у Господарському суді Дніпропетровської області та прийняття оскаржуваного рішення, однак цю обставину товариство приховало під час звернення до суду, а судом першої інстанції цей факт не був врахований під час розгляду справи. Факт обізнаності Позивача підтверджується листом Банку від 23.02.2023 року № Е.АВ.32.0.0.0/3-1, у якому зазначено, що у зв'язку з мобілізацією клієнта по кредитному договору № 20.85.0000000628 від 25.02.2021 року зупинено нарахування відсотків і комісії та зроблено перерахунок відсотків та комісії .
На переконання Скаржника, неповідомлення належним чином про розгляд судової справи, позбавило його можливості скористатися своїми правами як учасника справи.
На думку Скаржника, на момент звернення Позивача до суду з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції (11.09.2023 року) термін повернення кредиту ще не настав. Отже, стягнення заборгованості за цим кредитом є передчасним.
За твердженням Скаржника, п.2.3.2 кредитного договору та іншими умовами не передбачено право Банку стягувати у судовому порядку заборгованість за кредитом достроково або змінювати умови кредитного договору без попереднього письмового повідомлення клієнта. Разом з тим, жодних повідомлень або претензій від Банку про необхідність дострокового повернення кредиту, сплати простроченої заборгованості, про зміну терміну повернення кредиту, умов кредитного договору Апелянтом не отримано.
За доводами скаржника, згідно з Довідкою Акціонерного товариства "Акцент-Банк" про стан заборгованості від 23.02.2023 року, залишок суми кредиту становить 83545,42 гри , з огляду на викладене максимальна сума стягнення не може бути більшою, ніж залишок суми кредиту, зазначений у Довідці про стан заборгованості. Сума 100135,24 грн, вказана у рішенні суду, є більшою ніж залишок суми кредиту , таким чином сума заборгованості Скаржника перед банком була незаконно та безпідставно завищена.
Крім того у скарзі йдеться про те, що кредит надавався Скаржнику як Фізичній особі-підприємцю для здійснення підприємницької діяльності, однак, у зв'язку з призовом за мобілізацією, тобто з незалежних від себе причин та обставин, він не може здійснювати підприємницьку діяльність, несе збитки як суб'єкт підприємницької діяльності та не отримує доходи від такої діяльності. Зазначені обставини, на думку Апелянта, є надзвичайними і невідворотними за даних умов.
Також Скаржник вважає, що рішення суду по справі було прийнято передчасно, оскільки справу може бути розглянуто, а рішення по справі прийнято лише після демобілізації Скаржника (припинення перебування у складі Збройних Сил України) .
Апелянт вказує, що справу розглянуто господарським судом за його відсутності як учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду та без врахування його доказів та доводів.
До апеляційної скарги додані копії: витягу з наказу про мобілізацію, довідки про службу, посвідчення учасника бойових дій, листа та довідки про стан заборгованості Позивача від 23.03.2023.
У клопотанні про поновлення апеляційного провадження, що надійшло до апеляційного суду 01.11.2024, скаржник зазначає, що після уточнення банком суми заборгованості Апелянт погоджується з вимогами Позивача про стягнення 61915,22грн. і зазначена сума може бути повністю стягнута приватним виконавцем з належного йому рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується Довідкою про рахунок і залишок коштів, виданою йому як клієнту. Таким чином, на даний час між ним та АТ "Акцент-Банк" як учасниками справи з'ясовано точну суму заборгованості, яка підлягає стягненню: 61 915 грн 22 коп, ця сума визначена самим Позивачем. Скаржник повністю погоджується з визначеною сумою заборгованості, тому змінює вимоги апеляційної скарги та просить апеляційний суд змінити рішення суду першої інстанції у частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, а саме зменшити цю суму до 61 915 грн 22 коп, з якою він погоджуюся.
Разом з тим, факт зупинення апеляційного та виконавчого проваджень заважають остаточно вирішити дану судову справу та здійснити остаточний розрахунок, а Банку, як стягувачу, отримати належну суму стягнення, у зв'язку з цим Апелянт просить суд поновити провадження з розгляду апеляційної скарги.
До клопотання додані копії: постанови про зупинення виконавчого провадження, а також заяви АТ"А-Банк" від 06.08.2024 та довідки АТ"КБ "ПриватБанк" про рахунок і залишок коштів від 06.09.2024.
Також 01.11.2024 на адресу суду надійшли доповнення до апеляційної скарги. Доводи, викладені у доповненнях є аналогічними з доводами , викладеними у клопотанні про поновлення.
Апелянт просить прийняти додані до цього Доповнення до апеляційної скарги докази (копії постанови про зупинення виконавчого провадження, заяви та довідки Банку), з огляду на неможливість їх подання до суду раніше з причин, що об'єктивно не залежали від нього, оскільки всі вони датовані та отримані ним після відкриття провадження у справі та після зупинення провадження у справі.
Крім того, 01.11.2024 на адресу суду надійшла заява Скаржника про надання доказів, в якій він зазначає, що згідно із заявою Акціонерного товариства "Акцент-Банк" від 06.08.2024 року, оригінали якої знаходяться у Позивача та приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрія Олександровича, заборгованість Відповідача становить: 61 915 грн 22 коп.
При цьому, Скаржник вказує , що зазначений доказ має важливе значення для правильного та законного вирішення судової справи, оскільки в ньому чітко зазначена сума яка підлягає стягненню. Між тим, оскільки цей доказ датований та отриманий Скаржником (його скан-копія) вже після відкриття провадження у справі та після зупинення провадження у справі він не міг бути поданий раніше разом з апеляційною скаргою та просить прийняти додані до цієї заяви докази.
26.11.2024 на адресу суду надійшла заява - клопотання Скаржника про надання доказів та поновлення апеляційного провадження, доводи якої є однаковими з доводами клопотання про поновлення, що надійшло на адресу суду 01.11.2024, і до якого додані такі самі докази. Крім того, до цієї заяви додані доповнення до апеляційної скарги від 26.11.2024 з вимогами про зміну оскаржуваного рішення та стягнення з Відповідача 61915,22 грн.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач зазначає, що пільги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" поширюються саме на військовослужбовця, тобто фізичну особу Труш Вячеслава Миколайовича , а не на Фізичну особу - підприємця.
Щодо дострокового стягнення, то Договором передбачена умова для дострокового стягнення - прострочення платежу на 31 день, а не направлення вимоги. При цьому, за твердженням Позивача, Банк направив Відповідачу вимогу, в якій вказав про прострочення платежів та настання умови для дострокового стягнення, із зазначенням терміну повернення кредиту.
Позивач стверджує, що у договорі погоджено, що з 31 дня банк має право змінити умови договору, але не сказано, що датою дострокового стягнення є 31 день прострочення та саме банк встановлює інший термін повернення.
Також Позивач звертає увагу, що доставкою займається поштовий оператор, вимогою договору є саме направлення банком вимоги, а не факт отримання її боржником. Той факт, що Відповідач міг не отримати вимоги, яка була направлена Укрпоштою, говорить про те що він був відсутнім за своїм місцем проживання або уникав отримання поштової кореспонденції від банку, що жодним чином не впливає на право банку на дострокове стягнення, оскільки Відповідач порушив умови договору і не сплатив вчасно заборгованість.
У поясненнях, що надійшли на адресу суду 07.01.2025 Позивач вказує, що заборгованість була частково погашена Відповідачем та склала суму у розмірі 67 352,99 грн. Під час виконання виконавчого документа виконавцем було проведено часткове стягнення заборгованості у розмірі 2684 грн. та 69,77 грн.
У подальшому клієнт надав докази мобілізації та йому було проведено перерахунок заборгованості, який станом на 20 грудня складає 61 915,22 грн.
Позивач зазначає, що на даний час банком враховані всі дані погашення та подана відповідна інформація до виконавця, тому сенсу у зміні судового рішення немає, погашення були проведені після прийняття рішення та враховані в добровільне його виконання, у зв'язку з чим просить Відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3736/23.
09.02.2024р. матеріали справи №904/3736/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2024р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Труш Вячеслава Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2023р. у справі № 904/3736/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 4026 грн. 00 коп..
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024 р. відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024р. було зупинено провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи- підприємця Труш Вячеслава Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2023р. у справі № 904/3736/23 до припинення його перебування у складі Збройних Сил України.
Від Фізичної особи- підприємця Труш Вячеслава Миколайовича до суду надійшла заява, в якій він просив суд поновити апеляційне провадження у справі № 904/3736/23 за його апеляційною скаргою; прийняти додані докази по справі, прийняти доповнення до апеляційної скарги зі змінами (зменшенням) вимог, зменшити суму стягнення ( порівняно із зазначеною в рішенні суду першої інстанції) та визначити цю суму, яка підлягає стягненню на користь позивача, у розмірі 61 915 грн. 22 коп.
Ухвалою від 28.11.2024 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Труш Вячеслава Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2023р. у справі № 904/3736/23 поновлено.
7. Встановлені судом обставини справи
Акціонерним товариством "Акцент-Банк" та Фізичною особою - підприємцем Труш Вячеславом Миколайовичем підписано кредитний договір №20.85.0000000628 від 25.02.2021 року.
Вид кредиту - строковий кредит (А1 Договору).
Ліміт цього Договору: у розмірі 150 000,00 : на фінансування поточної діяльності (А.2 Договору).
Термін повернення кредиту 23.02.2024 р. Позичальник здійснює погашення Кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 цього Договору) (п. А3 Договору).
Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А,2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Строковий кредит (далі - "кредит") надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням (п. 1.1 Договору).
Згідно з п.1.2 Договору термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього Договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А. 12, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п.2.1 договору Банк зобов'язується:
Відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у п. А.4 цього Договору (п. п. 2.1.1 Договору).
Надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів Позичальнику на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.12 цього Договору. Зобов'язання з видачі кредиту на сплату судових витрат та/або інших платежів виникають у Банку у випадку непред'явлення Позичальником документів, підтверджуючих сплату судових витрат, та/або інших платежів за рахунок інших джерел (п.п.2.1.2 Договору).
Виконувати розрахункові документи Позичальника згідно п.п. 2.4.3, 2.4.4 цього Договору в день надходження до Банку розрахункового документа (платіжного доручення) за наявності технічної можливості для здійснення відповідної операції (п.п. 2.1.6 Договору).
За умовами п.2.2 Договору Позичальник зобов'язується:
Використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору (п.п. 2.2.1).
Сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 цього Договору (п. п. 2.2.2 Договору).
Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3,2 цього Договору (п. п. 2.2.3 Договору).
Відповідно до п.2.3.2 Кредитного договору, при настанні, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк, на свій розсуд, має право, зокрема, змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 цього договору або порушення позичальником вимог п. 1.1 цього договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів зазначених у відповідній річній звітності за попередній рік (п. 2.3.8 Договору).
Позичальник зобов'язується: Сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього Договору (п. 2.5 Договору).
Між сторонами складено та підписано відповідний Графік погашення платежів, загальний розмір місячного платежу, що включає частину кредиту, проценти та комісію, складає 6846,21грн.
Матеріали справи свідчать також про те, що на виконання умов договору від 25.02.2021 №20.85.0000000628 АТ "Акцент-Банк" перерахувало ФОП Труш В.М. грошові кошти у розмірі 150000,00грн, що підтверджується меморіальними ордерами № TR.16914924.27333.70198 від 25.02.2021 (а.с.32).
Як зазначає Позивач, Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, кредитні кошти у встановлені договором (зокрема Графіком погашення) строки не повернув.
У зв'язку з порушенням позичальником умов договору, а саме порушення строків погашення кредиту, визначених Графіком, Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до ФОП Труш Вячеслава Миколайовича з вимогою від 11.04.2023р. про погашення всієї поточної заборгованості за наявним кредитом у розмірі 110 135 грн. 24 коп. до 18.04.2023р. на підставі п.2.3.2 Договору.
Відповідь ФОП Труш В. М. на вказану вимогу у матеріалах справи відсутня.
Заборгованість Відповідача за кредитним договором, з урахуванням часткової оплати, склала 100135,24грн.
У зв'язку з невиконанням позичальником вимоги про дострокове погашення кредиту АТ "Акцент-Банк" звернулося до суду з даним позовом.
За результатами розгляду позову місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст. 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено вище, між АТ "Акцент-Банк" та ФОП Труш В.М. укладено Кредитний договір №20.85.0000000628 від 25.02.2021.
Частинами 1, 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
З матеріалів справи судом встановлено, що Відповідачу згідно з вказаним вище меморіальними ордером надано кредитні кошти у загальному розмірі 150000,00грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до Графіку погашення, що є додатком №1 до Договору від 25.02.2021 №20.85.0000000628, позичальник повинен був щомісяця в строк до 25 числа місяця вносити платежі у розмірі 6846,21грн (включає розмір частини кредиту, процентів та комісії).
За змістом виписки/особового рахунку Позичальник свій обов'язок зі сплати щомісячних платежів виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість з повернення кредиту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, банк скористався правом вимоги на дострокове повернення суми кредиту, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. А3, пп а) п. 2.3.2 кредитного договору, та звернувся до ФОП Труш В.М. з вимогою про дострокове повернення кредиту.
Вказана вимога направлена банком на адресу підприємця, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії опису вкладення у цінний лист, списку згрупованих поштових відправлень та платіжного доручення АТ "Укрпошта".
Тобто, банком належним чином виконано вимогу щодо направлення позичальнику вимоги про дострокове погашення кредиту.
При цьому за приписами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, та визначенні умов договору.
У даному випадку вимогою п.2.3.2 Договору укладеного Банком та ФОП Труш В.М. є саме направлення банком вимоги позичальнику, а не факт отримання її боржником.
Таким чином, неотримання Відповідачем вимоги не впливає на право банку на дострокове стягнення, оскільки Відповідач порушив умови договору у частині оплат, що не заперечується останнім.
Одночасно, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15 зазначила, що пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.
Згідно з вимогою про дострокове повернення кредиту від 11.04.2023 банком встановлено строк для сплати заборгованості до 18.04.2023.
Вищевикладене, у тому числі, спростовує відповідні доводи Скаржника.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, врахувавши наявні у матеріалах справи докази неналежного виконання Відповідачем кредитного договору №20.85.0000000628 від 25.02.2021, місцевий господарський суд дійшов висновку, що залишок несплаченої позичальником суми кредиту складає 100135,24грн. та задовольнив вимоги Банку про стягненні цієї суми з Відповідача.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Доводи Скаржника про те, що згідно з Довідкою Акціонерного товариства "Акцент-Банк" від 23.02.2023 (а.с.88) його заборгованість станом на 23.02.2023 складає 83545,42грн не мають під собою підґрунтя, оскільки Апелянт не врахував графу "Прострочена заборгованість" цієї довідки, з якої вбачається наявність такої заборгованості у сумі 26589,82грн. З огляду на це, загальна сума заборгованості складає 110135,24грн. (залишок суми кредиту 83545,42грн + прострочена заборгованість 26589,82грн).
При цьому лист-повідомлення Банку від 23.02.2023 №Е АВ.32.0.0.0/3-1 (а.с.79), також доданий Скаржником до апеляційної скарги, свідчить лише про здійснення перерахунку нарахованих за договором відсотків та комісії та не спростовує даних, наведених у вказаній вище Довідці.
Щодо посилань Апелянта як на підтвердження своєї позиції на заяву Банку про залишок суми до стягнення за виконавчим документом від 06.08.2024 (а.с.127), згідно з якою залишок заборгованості Відповідача станом на 06.08.2024 складає 61915,22грн колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У розумінні ч.ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України вказана заява є новим доказом, що не був поданий до суду першої інстанції, та не існував на час прийняття судом оскаржуваного рішення.
Між тим, Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Тому у прийняті вказаного нового доказу, який не існував на час ухвалення оскаржуваного рішення, суд відмовляє.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що хоча вказані вище обставини та надані Апелянтом докази не можуть бути прийняті та враховані під час апеляційного перегляду справи, проте, вони підлягають врахуванню згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" і Відповідач не позбавлений права подати відповідні відомості виконавцю під час виконання рішення, або застосувати процесуальні інструменти, обумовлені ст.328 ГПК України.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують відповідних висновків суду .
Водночас, суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи встановив, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 позовну заяву АТ"Акцент-Банк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Копію вказаної ухвали від 17.07.2023 було надіслано Відповідачу за адресою: 52130, Дніпропетровська область, П"ятихатський район, Жовте, вул.Леніна,27 .
Проте, дана адреса не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, за якими місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Труш Вячеслава Миколайовича є: АДРЕСА_2 (а.с.33).
Поштове повідомлення № 4930022989016 разом з копією ухвали, яке направлялось Відповідачу, повернуто до Господарського суду Дніпропетровської області відділенням поштового зв'язку з відміткою " адресат відсутній за вказаною адресою".
Таким чином, справу було розглянуто місцевим господарським судом без належного повідомлення Відповідача про такий розгляд.
Згідно з п.1 ч.3, п.3 ч.3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повістю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Також, відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 02.06.2020 у справі №910/17792/17, конституційне право на участь у судовому розгляді, у тому числі бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду, не може вважатися формальним; це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення.
Щодо досліджуваної справи, то суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми процесуального права, що у силу п.3 ч.3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування, з прийняттям нового рішення про задоволення вимог Позивача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У даному випадку, як зазначено вище, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню.
10. Судові витрати.
Оскільки фактично результат вирішення спору не змінюється після апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає, що судовий збір за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи- підприємця Труш Вячеслава Миколайовича - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2023р. у справі №904/3736/23 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити .
Стягнути з фізичної особи - підприємця Труш Вячеслава Миколайовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Aкціонерного товариства "А-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) заборгованість за кредитним договором 100135,24 грн., судовий збір 2684 грн.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус
Суддя М.О. Дармін