14 січня 2025 року м. Харків Справа №922/2484/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Пархоменко О.В.;
прокурора - Ширін С.М. посвідчення №0772913 від 01.03.2023 в залі суду;
представника відповідача - адвоката Полегенько К.А. свідоцтво ЧН 000690 від 19.04.2019, довіреність №9261 від 09.01.2024 поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції на підставі ухвали суду,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртелеком" (вх.№2665Х/1) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Пономаренко Т.О. 23.10.2024 (повний текст складено 04.11.2024) у справі №922/2484/24
за позовом Чугуївської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Фонду державного майна України
до Акціонерного товариства "Укртелеком"
про усунення перешкод у користуванні, розпорядження захисною спорудою,
16.07.2024 Чугуївська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укртелеком", в якій просить суд:
1) усунути перешкоди власнику - державі в особі Фонду державного майна України у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту №77511, розташованою за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5, шляхом:
- визнання недійсним наказу від 25.11.2003 №227, яким передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Харківській дирекції у власність ВАТ "Укртелеком", в частині передачі захисної споруди цивільного захисту №77511, площею 149,9 кв. м, розташованої за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5;
- зобов'язати Акціонерне товариство "Укртелеком" повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту №77511, площею 149,9 кв. м, розташовану за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5.
2) визнати право власності держави Україна в особі Фонду державного майна України на частину підвальних приміщень загальною площею 149,9 кв. м, яка є захисною спорудою цивільного захисту - сховищем з обліковим номером №77511, розташовану за адресою: Харківська область., Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5;
а також просить суд стягнути з відповідача судовий збір.
Позов обґрунтовано порушенням інтересів держави в частині збереження та використання захисних споруд цивільного захисту населення.
Відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.10.2024 у справі №922/2484/24 позов Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства "Укртелеком" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном та визнання права власності - задоволений.
Ухвалено усунути перешкоди власнику - державі в особі Фонду державного майна України у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту №77511, розташованою за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5, шляхом:
- визнання недійсним наказу від 25.11.2003 №227, яким передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Харківській дирекції у власність ВАТ "Укртелеком", в частині передачі захисної споруди цивільного захисту №77511, площею 149,9 кв. м, розташованої за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5;
- зобов'язання Акціонерного товариства "Укртелеком" повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту №77511, площею 149,9 кв. м, розташовану за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5.
Визнано право власності держави Україна в особі Фонду державного майна України на частину підвальних приміщень загальною площею 149,9 кв. м, яка є захисною спорудою цивільного захисту - сховищем з обліковим номером №77511, розташовану за адресою: Харківська область., Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5.
Ухвалено стягнути з Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ: 21560766) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору у розмірі 51712 (п'ятдесят одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 14 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків:
- наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2003 №227, яким передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Харківській дирекції у власність ВАТ "Укртелеком" в частині передачі захисної споруди цивільного захисту №77511, площею 149,9 кв. м, розташованої за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5, не відповідає вимогам статей 178, 328 ЦК України, ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" в частині включення до складу зазначеного об'єкта нерухомого майна захисної споруди цивільного захисту №77511 площею 149,9 кв.м.;
- позовну вимогу про зобов'язання повернути захисну споруду цивільного захисту №77511 слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном;
- порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом повернення державі в особі Фонду державного майна України захисної споруди цивільного захисту №77511, площею 149,9 кв. м, розташовану за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5;
- позовна вимога про визнання права державної власності є взаємопов'язаною з негаторними вимогами про усунення перешкод у реалізації прав власника Держави та забезпечить реальне відновлення порушеного її права, сприятиме усуненню правової невизначеності правового статусу спірного майна та забезпечить позивачу можливість безперешкодної реєстрації права державної власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки прокурором заявлено негаторний позов, який може бути пред'явлений позивачем доти поки існує відповідне правопорушення, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.
11.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду звернулось Акціонерне товариство "Укртелеком" з апеляційною скаргою. У скарзі просить суд:
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.10.2024 у справі №922/2484/24 повністю;
- прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі;
- судові витрати покласти на позивача.
Доводами апеляційної скарги є наступні:
1. Судом першої інстанції не було належним чином досліджено обставини справи.
Так, апелянт зауважує, що під час передачі нерухомого майна, технічну інвентаризацію сховища, експлікація приміщень сховища не було проведено, таким чином як окреме індивідуально визначене нерухоме майно - сховище не була виділено. (що підтверджується технічним паспортом на сховище від 25.12.2012 року).
2. Місцевий господарський суд не надав належної оцінки особливості корпоратизації АТ "Укртелеком".
Апелянт звертає увагу, що приватизація ВАТ "Укртелеком" відбулась 11.03.2011 та укладений договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком" за конкурсом №КПП-582 між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСУ".
Апелянт вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на дійсних обставинах справи висновок суду першої інстанції про те, що під час корпоратизації Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" до статутного фонду та у власність новоствореного відкритого акціонерного товариства, протиправно з державної власності вибув обмежено обороноздатний об'єкт нерухомості, споруда цивільного захисту - сховище. Оскільки, після корпоратизації, відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України, ВАТ "Укртелеком" належав до суб'єктів господарювання державного сектора економіки, державна частка у статутному капіталі складала 92,791 % (право приватної власності на нерухоме майно ВАТ "Укртелеком" виникло лише після приватизації ВАТ "Укртелеком" в 2011 році).
Отже, апелянт наполягає на відсутності правових підстав для визнання недійсним наказу №227 від 25.11.2003 року, яким передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Харківській дирекції у власність ВАТ "Укртелеком", в частині передачі захисної споруди цивільного захисту №77511.
3. Апелянт вважає, що місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Так, на думку апелянта суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги у даній справі носять характер негаторного позову, оскільки наявність реєстрації права власності відповідача на спірне нерухоме майно виключає можливість застосування позивачем такого речового-правового способу захисту, як вимога власника щодо усунення порушень права власності, які не пов'язані з володінням (негаторний позов).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 справу №922/2484/24 передано на розгляд суду у складі: головуючий суддя ШутенкоІ.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2484/24. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртелеком" (вх.№ 2665Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.10.2024 у справі № 922/2484/24 до надходження матеріалів справи.
18.11.2024 справа №922/2484/24 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, крім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.10.2024 року у справі №922/2484/24. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні 17.12.2024.
05.12.2024 від Чугуївської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому наводить заперечення на доводи, викладені в апеляційній скарзі та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Крім іншого, прокурор зауважує, що на спірні правовідносини поширюється заборона приватизації сховищ, включена до статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" Законом України від 03.02.2004 №1413-IV.
Прокурор вважає, що визнання недійсним наказу державного комітету зв'язку та інформатизації України №227 від 25.11.2003 в частині передачі нерухомого майна, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Харківській дирекції у власність ВАТ "Укртелеком", на підставі якого 02.02.2004 здійснено реєстрацію права власності за ВАТ "Укртелеком", в тому числі і на захисну споруду цивільного захисту №77511 площею 149,9кв.м та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту є ефективним способом захисту, оскільки відповідне судове рішення за змістом ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідного речового права за АТ "Укртелеком".
06.12.2024 від Фонду Державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, яке вважає законним та обґрунтованим. Наводить доводи на підтвердження своєї позиції у справі. Просить розглядати справу за відсутності представника ФДМ України з урахуванням позиції фонду, викладеної у відзиві на апеляційну скаргу.
В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 17.12.2024 прибув прокурор та в режимі відеоконференції приймає участь представник відповідача. Фонд Державного майна України у відзиві просив розглядати справу за відсутності його представника, позицію у справі виклав у відзиві. В судове засідання 17.12.2024 уповноваженого представника ФДМ України не направив.
З огляду на те, що явка представників сторін до судового засідання обов'язковою не визнавалась, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ФДМ України.
Заявник апеляційної скарги (відповідач) оголосив суду зміст та доводи апеляційної скарги, просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Прокурор оголосив заперечення щодо доводів апелянта та аргументи на підтвердження своєї позиції. Наполягає на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення місцевого господарського суду і просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.
Заслухавши позиції та пояснення прокурора та представника відповідача (заявника апеляційної скарги), Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 оголошено про перерву в судовому засіданні до 14.01.2025.
Судове засідання продовжено після перерви 14.01.2025 в тому ж складі суду та за участю прокурора та представника відповідача, які підтримала висловлені у судовому засіданні 17.12.2024 року позиції.
Заслухавши пояснення та позиції прокурора та заявника апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права та правильність застосування норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Як установлено судом першої інстанції, під час апеляційного провадження та підтверджується матеріалами справи за адресою: Харківська область, м. Зміїв, вул. Леніна (Адміністративна), 5, знаходиться захисна споруда цивільного захисту №77511 площею 149,9 кв.м, прийнята в експлуатацію в 1978 році, що підтверджується обліковою карткою та паспортом сховища (далі за текстом - ЗСЦЗ).
Після набуття незалежності Україною, наказом Міністерства зв'язку України №87 від 23.06.1993 "Про проведення реформи організаційної структури в галузі зв'язку" вирішено створити Об'єднання електрозв'язку "Укрелектрозв'язок".
Вказане об'єднання зареєстровано 15.12.1993.
У 1994 році відбулось перейменування Об'єднання електрозв'язку "Укрелектрозв'язок". Зокрема, наказом Міністерства зв'язку України №168 від 29.11.1994 "Про зміну скороченої назви Українського об'єднання електрозв'язку "Укрелектрозв'язок" вирішено присвоїти Українському об'єднанню електрозв'язку скорочене найменування об'єднання "Укртелеком".
30.05.1995 Міністром зв'язку України затверджено статут Українського об'єднання електрозв'язку "Укртелеком". Відповідно до вказаного статуту Українське об'єднання електрозв'язку "Укртелеком" засноване на державній власності.
Чергова реорганізація Українського об'єднання електрозв'язку "Укртелеком" мала місце на підставі наказу №30 від 11.02.1998 Державного комітету зв'язку України, пунктом 2 якого вирішено реорганізувати Українське об'єднання електрозв'язку "Укртелеком" шляхом його перетворення в Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком" (УДПЕЗ "Укртелеком").
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1999 №948-р до сфери управління Державного комітету зв'язку та інформатизації України передане Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком".
Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Державним комітетом зв'язку та інформатизації України видано наказ від 27.12.1999 №155, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" створено Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" та затверджено його статут.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.10.2010 №1948-р погоджено умови проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком". Фонду державного майна України визначено провести в установленому порядку конкурс з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", який складається з 17376189488 акцій, що становить 92,791 відсотка статутного капіталу, номінальною вартістю 4344 047,372тис.грн.
11.03.2011 між Фондом державного майна України (продавець) та ТОВ "ЕСУ" (покупець) укладений договір купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" за конкурсом № КПП-582.
Отже, з 11.03.2011 відбулась приватизація ВАТ "Укртелеком", з того часу вказане Товариство перебуває у приватній власності.
Згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" та на підставі рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ "Укртелеком", що відбулися 14.06.2011, ВАТ "Укртелеком" з 17.06.2011 змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком".
За даними ЄДРПОУ 22.04.2021 відповідач змінив назву на Акціонерне товариство "Укртелеком" та скорочене найменування українською мовою з ПАТ "Укртелеком" на АТ "Укртелеком".
Відповідно до отриманої на запит прокуратури відповіді Фонду державного майна України від 13.05.2024, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 902-р "Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Укртелеком", але перебуває на його балансі", ПАТ "Укртелеком" надав перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком", але перебуває на його балансі, який був складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011 (далі - Перелік станом на 30.09.2011). При цьому, в Переліку станом на 30.09.2011 була відсутня інформація про захисну споруду цивільного захисту, яка розташована за адресою: Харківська область, м.Зміїв, вул. Адміністративна, 5.
У зв'язку із зазначеним, територіальна комісія по Харківській області, яка була утворена відповідно до спільного наказу Фонду та Адміністрації Держспецзв'язку від 18.10.2011 №1497/283 "Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком", але перебуває на його балансі» (із змінами) та яка безпосередньо проводила роботу щодо встановлення наявності державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком", але перебуває на його балансі, не надавала до Фонду відомості про захисну споруду цивільного захисту, яка розташована за адресою: Харківська область, Чугуївський район, вул. Адміністративна, 5, м. Зміїв.
Відповідно до Наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України №227 від 25.11.2003 передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Харківській дирекції у власність ВАТ "Укртелеком". На підставі вищевикладеного, 02.02.2004 здійснено реєстрацію права власності за ВАТ "Укртелеком" на вказане нерухоме майно.
Відповідно до паспорту протирадіаційного укриття №77511 сховище знаходиться в підвальному приміщенні триповерхової будівлі, яка належить АТ "Укртелеком".
Таким чином, до переліку приватизованого майна ВАТ "Укретелеком" фактично включений об'єкт цивільної оборони - захисна споруда цивільного захисту, сховище №77511, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5, яке приватизації не підлягало та перебуває у державній власності.
З матеріалів справи убачається, що Чугуївською окружною прокуратурою Харківської області вивчений стан дотримання законодавства при проведенні приватизації (корпоратизації) захисних споруд цивільного захисту службовими особами органів виконавчої влади, а також підприємств і установ, які пройшли процес роздержавлення та у складі цілісних майнових комплексів яких перебували сховища, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді неправомірного їх вибуття з власності держави.
Установлені під час зазначеної перевірки обставини стали підставою для звернення прокурора з позовом у даній справі.
Як установлено та зазначено вище, рішенням місцевого господарського суду позовні вимоги задоволені повністю. Суд дійшов висновку про законність, обґрунтованість та доведеність заявлених вимог.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та звернувся з апеляційною скаргою, доводи та вимоги якої викладені вище.
Підстави для представництва прокурором інтересів держави у даній справі були досліджені місцевим господарським судом та визнані наявними. Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з установленими судом підставами для представництва.
Відповідно до ч. 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, враховуючи наведені положення процесуального закону, рішення місцевого господарського суду в частині установлення підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі не перевіряється апеляційним господарським судом.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1 ст.170 ЦК України).
Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч.2 ст.326 ЦК України).
Власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном (ст.317 ЦК України).
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна (ст.326 ЦК України).
Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Фонд державного майна України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати право власності держави на спірну захисну споруду цивільного захисту та здійснювати захист інтересів держави у даних правовідносинах.
Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України (ст.1 Закону України "Про приватизацію державного майна").
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, у т.ч. об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема захисні споруди цивільного захисту.
В свою чергу, загальнодержавне значення мають об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема, протирадіаційні споруди.
Закріпивши спірний об'єкт як такий, що не підлягає приватизації, а відтак будь-якому не підлягає відчуженню та зміні форми власності з державної на приватну, законодавець таким чином вилучив з цивільного обороту майно, яке має загальнодержавне стратегічне значення та покликане забезпечувати базові потреби суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.7 цього ж Закону державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.
Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що спірна захисна споруда цивільного захисту (сховище) є самостійним об'єктом нерухомого майна, що належить державі Україна і на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавча заборона на передання сховищ із державної у приватну власність.
Східний апеляційний господарський суд зауважує, що законодавчими актами забороняється перебування певних об'єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності. У свою чергу неможливість існування у таких об'єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця.
Враховуючи правовий титул вказаних об'єктів у разі протиправної передачі їх у приватну власність, таке порушення необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням права держави на володіння відповідним майном.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
На підставі наведеного, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права у вигляді негаторного позову в порядку, визначеному ст.391 ЦК України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об'єктом цивільного захисту сховищем №77511 шляхом повернення такого об'єкту державі в особі Фонду державного майна України.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (21 ЦК України).
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч.1 ст.393 ЦК України).
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.2 ст.16 ЦК України).
Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2003 №227 став підставою для прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності відповідача на нежитлову будівлю (комплекс), до складу якої входять приміщення захисної споруди цивільного захисту №77511 площею 149,9 кв.м (реєстраційний номер майна 4583011).
Факт існування державної реєстрації права приватної власності ПАТ "Укртелеком" на нерухоме майно з реєстраційним номером в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 4583011, в тому числі на приміщення захисної споруди цивільного захисту №77511, за відсутності документів, які підтверджують існування у вказаного Товариства відповідного речового права на зазначену захисну споруду, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, яке не виникло та не існує.
У цій справі прокурор пред'явив, зокрема, вимогу про визнання недійсним Наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2003 №227, яким передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Харківській дирекції у власність ВАТ "Укртелеком", в частині передачі захисної споруди цивільного захисту №77511, площею 149,9 кв. м, розташованої за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5. Ця вимога задоволена місцевим господарським судом.
З урахуванням обставин справи (наявність державної реєстрації права власності на спірну захисну споруду цивільного захисту №77511, площею 149,9 кв. м, розташовану за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5), Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога прокурора про визнання недійсним рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права приватної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, правомірно задоволена судом першої інстанції, оскільки це призведе до усунення порушення прав держави на захисну споруду цивільного захисту.
Фізичне зайняття об'єктів цивільного захисту та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких об'єктів, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.
На підставі наведеного вище, Східний апеляційний господарський суд також вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про те, що вимогу про зобов'язання повернути захисну споруду цивільного захисту №77511 слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Східний апеляційний господарський суд відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом не досліджені обставини особливості корпоратизації АТ "Укртелеком", з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 № 210/93, корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства.
У преамбулі зазначений Указ визначає мету корпоратизації у складі трьох частин: реформування управління державним сектором економіки; підвищення відповідальності державних підприємств за результати економічної діяльності; підготовка їх до приватизації.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" №2163-ХІІ від 04.03.1992, приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціальноекономічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Отже, корпоратизація є лише етапом підготовки до подальшої приватизації державних підприємств.
Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію ВАТ "Укртелеком", вказане акціонерне товариство створено 05.01.2000, відтак, за твердженням відповідача, саме з цієї дати всі активи і пасиви УДПЕЗ "Укртелеком" перейшли до ВАТ "Укртелеком", а фактично передані 25.11.2003.
Однак, Східний апеляційний господарський суд зауважує, що як станом на 05.01.2000, так і на 25.11.2003 ВАТ "Укртелеком" продовжував перебувати у власності держави, оскільки більше 90% його акцій володіла держава.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Як установлено та зазначено вище розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.10.2010 №1948-р було погоджено умови проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком". Фонду державного майна України визначено провести в установленому порядку конкурс з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком". 11.03.2011 між Фондом державного майна України (продавець) та ТОВ "ЕСУ" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком" за конкурсом № КПП-582.
Отже, у 2011 році відбулась приватизація ВАТ "Укртелеком", саме з 11.03.2011 вказане Товариство з усіма його активами і пасивами (у т.ч. спірною захисною спорудою) перебуває у приватній власності.
Таким чином, на спірні правовідносини поширюється заборона приватизації сховищ, включена до статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" Законом України від 03.02.2004 № 1413-IV.
Як убачається з інформації Фонду державного майна України, перед приватизацією (продажем у приватну власність) ВАТ "Укртелеком" проводилась певна робота з інвентаризації та виключення зі статутного капіталу ВАТ майна, яке не підлягає приватизації. Однак, через те, що інформація про захисну споруду, яка є предметом позову у даній справі, не була своєчасно представлена/виявлена, це мало наслідком обставини, які стали підставою для видання оспорюваного наказу, на підставі якого була вчинена державна реєстрація права власності АТ "Укртелеком" на цю споруду.
Наказ державного комітету зв'язку та інформатизації України №227 від 25.11.2003, яким передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Харківській дирекції у власність ВАТ "Укртелеком" та на підставі якого 02.02.2004 здійснено реєстрацію права власності за ВАТ "Укртелеком», в тому числі і на захисну споруду цивільного захисту №77511 площею 149,9 кв.м. не відповідає вимогам ст. ст. 178, 328 ЦК України, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" в частині включення до складу зазначеного об'єкта нерухомого майна захисної споруди цивільного захисту №77511 площею 149,9 кв. м.
Визнання недійсним наказу державного комітету зв'язку та інформатизації України №227 від 25.11.2003 в частині передачі нерухомого майна, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Харківській дирекції у власність ВАТ "Укртелеком", на підставі якого 02.02.2004 здійснено реєстрацію права власності за ВАТ "Укртелеком", в тому числі і на захисну споруду цивільного захисту №77511 площею 149,9 кв. м та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту є ефективним способом захисту, оскільки відповідне судове рішення за змістом ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідного речового права за АТ "Укртелеком".
Східний апеляційний господарський суд вважає безпідставними твердження апелянта про те, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту права - негаторний позов.
Крім наведених вище висновків стосовно обрання прокурором належного та ефективного способу захисту порушеного права держави у вигляді негаторного позову, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що на правильності наведеного підходу вказує Верховний Суд у пункті 6.42 постанови від 08.11.2023 у справі №918/1141/22: "6.42. Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21 Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння".
Таким чином, Верховним Судом звернуто увагу судів усіх інстанцій, що негаторний позов (тобто позов власника, спрямований на усунення порушень належних йому правомочностей щодо такого майна, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном) є ефективним способом захисту у випадку протиправного зайняття приватними особами об'єктів, які не можуть передаватись у приватну власність.
Як було установлено та зазначено вище, на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавча заборона на передання сховищ із державної у приватну власність.
Таким чином, користування та розпорядження приватним власником сховищем з порушенням законодавства, що передбачало заборону на передання таких об'єктів у приватну власність, потрібно розглядати як порушення права власності держави, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідним майном, навіть якщо приватний власник зареєстрував своє "право" приватної власності на цей об'єкт.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
За негаторним позовом власник може вимагати усунення порушення його права власності на належне йому майно, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таке майно.
Подібний висновок наведений у пункті 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц.
Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд вважає помилковим твердження апелянта, що негаторний позов про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні майном не може поєднуватись з визнанням недійсним свідоцтва про право власності, оскільки визнання недійсним свідоцтва є елементом саме негаторного позову (усунення порушення права власності).
Крім того, Східний апеляційний господарський суд враховує що в умовах обставин військової агресії РФ проти України сховища є надзвичайно важливими об'єктами цивільного захисту та їх вибуття з володіння держави є неприпустимим.
Як установлено та зазначено вище, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд зазначив, що оскільки прокурором заявлено негаторний позов, то позовна давність на нього не розповсюджується.
Апелянт вважає, що місцевим господарським судом безпідставно відхилені аргументи відповідача про сплив строків позовної давності та не застосовані наслідки такого спливу.
Східний апеляційний господарський суд вважає помилковими та хибними такі аргументи апелянта, з огляду на наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).
Відповідно до сформованої сталої судової практики та відповідно до правових висновків, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц негаторний позов може бути заявлений упродовж усього часу тривання порушення прав держави на захисну споруду цивільного захисту, а не з часу, коли держава в особі відповідного органу довідалася чи могла довідатися про відповідні порушення.
Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртелеком", оскільки її доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.
Підстав для скасування або зміни законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції у даній справі Східним апеляційним господарським судом не установлено, тому слід залишити його без змін.
Враховуючи висновок апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без задоволення, судовий збір, сплачений заявником апеляційної скарги при зверненні зі скаргою відповідно до статті 129 ГПК України покладається на апелянта.
Керуючись ст. 129, п. 1 ч. 1 статті 275 ГПК України, ст. ст. 276, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 23.10.2024 у справі №922/2484/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.01.2025
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін