вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" січня 2025 р. Справа № 910/9351/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Франюк А.В., Прокопів Н.М.
від відповідача: Слівінський М.О., Синьоока Г.І., Гарматін К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 (повне рішення складено та підписано 14.10.2024) (суддя Князьков В.В.)
у справі № 910/9351/23 Господарського суду міста Києва
за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 4 389 616 149,13 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом", відповідач) про стягнення 32 476 439 385,95 грн, з яких: 18 911 160 832,81 грн - борг, 9 175 662 404,01 грн - пеня, 705 830 667,84 грн - 3 % річних, 3 683 785 481,29 грн - інфляційні нарахування.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості послуг за договором № 2293/01/21/77-150-08-21-00393 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем від 15.09.2021 (далі - Договір).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої ДП "Гарантований покупець" просило стягнути з відповідача 4 389 616 149,13 грн, з яких: 3 % річних - 705 830 667,84 грн, інфляційні втрати - 3 683 785 481,29 грн. Крім того, зазначеною ухвалою замінено відповідача у справі № 910/935/23 - ДП "НАЕК "Енергоатом", його правонаступником - Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом").
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/9351/23 позовні вимоги ДП "Гарантований покупець" задоволено повністю. Стягнуто з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь ДП "Гарантований покупець" 3 % річних у розмірі 705 830 667,84 грн, інфляційні нарахування в розмірі 3 683 785 481,29 грн та судовий збір у розмірі 939 400,00 грн.
Місцевий господарський суд виходив із того, що обставини порушення строків внесення платежів, що визначені п. 2.8 Договору, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. До того ж, представниками відповідача під час розгляду справи було підтверджено обставини недотримання п. 2.8 Договору під час здійснення розрахунків за послуги за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та січень, лютий, березень, квітень 2023 року.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов висновку щодо виникнення у позивача права на застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Посилання відповідача на наявність форс-мажору, що підтверджений сертифікатом № 3100-22-1222 від 24.10.2022 Торгово-промислової палати України, місцевий господарський суд визнав такими, що ніяким чином не спростовують наявності підстав для застосування позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що передбачені ст. 625 ЦК України.
Стосовно заперечень відповідача щодо обґрунтованості наведеного позивачем розрахунку в частині врахування часткової оплати, виходячи з прогнозної вартості послуг та в подальшому з фактичної вартості наданих послуг, суд першої інстанції зауважив, що застосування позивачем заходів відповідальності, що визначені ст. 625 ЦК України, на платежі (перші п'ять), які за своєю правовою природою згідно з п. 2.8 укладеного між сторонами правочину є попередньою оплатою, в повному обсязі узгоджується з нормами чинного законодавства. При цьому, за рештою платежів позивачем правильно здійснено розрахунок, уже виходячи з вартості фактично наданих послуг.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновків, що вони є арифметично правильними.
Водночас судом першої інстанції відмовлено в задоволенні заяви відповідача про зменшення 3 % річних, які підлягають стягненню з АТ "НАЕК "Енергоатом", оскільки, за висновками суду, застосовані позивачем до відповідача заходи відповідальності у вигляді стягнення 3 % річних є співмірними, справедливими та ніяким чином не направлені на збагачення ДП "Гарантований покупець", а відповідають меті визначення законодавством спеціального виду відповідальності як стимулюючої до належного виконання зобов'язання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/9351/23, АТ "НАЕК "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- суд не надав оцінку контррозрахунку відповідача щодо 3 % річних та інфляційних втрат, що є порушенням норм процесуального права;
- судом необґрунтовано задоволено вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, враховуючи існування для відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);
- суд не врахував відсутність у відповідача джерел для покриття витрат за Договором, що прямо передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483;
- суд дійшов до хибного висновку про відсутність підстав для зменшення 3 % річних.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/9351/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.01.2025 о 10:20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 03.01.2025.
У зв'язку з надходженням клопотання позивача від 10.12.2024 та заяви відповідача від 10.12.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 у справі № 910/9351/24 призначено судове засідання на 14.01.2025 об 11:30.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.01.2025 о 09:30.
Позиції учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 15.01.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні представники відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримали і просили суд апеляційної інстанції її задовольнити.
Представники позивача проти апеляційної скарги заперечувати і просили суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
ДП "Гарантований покупець" (постачальник) та ДП "НАЕК "Енергоатом" (правонаступником якого є АТ "НАЕК "Енергоатом") в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" (замовник) 15.09.2021 уклали договір № 2293/01/21/177-150-08-21-00393 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим Договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483, зі змінами (далі - Положення про ПСО).
Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість послуг за цим Договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього Договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
У п. 2.2 Договору передбачено, що до 12-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, замовник надсилає на електронну адресу постачальника інформацію щодо прогнозної граничної вартості послуги на розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 1 до цього Договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу. Для розрахункового періоду - жовтень 2021 року - інформація щодо прогнозної граничної вартості послуги на розрахунковий період за формою, наведеною у додатку 1 до цього Договору, може бути надіслана замовником до 17 вересня 2021 року.
Відповідно до п. 2.3-2.5 Договору постачальник на підставі отриманої від виробників зведеної інформації розраховує прогнозну вартість послуги для замовника відповідно до додатка 6 до Положення про ПСО. До 18-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію щодо прогнозної вартості послуги та її розподілу за сумами платежів за формою, наведеною у додатку 2 до цього Договору. Для розрахункового періоду - жовтень 2021 року - інформація щодо прогнозної вартості послуги та її розподілу за сумами платежів за формою, наведеною у додатку 2 до цього Договору, може бути надіслана постачальником до 22 вересня 2021 року. До 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовник надсилає на електронну адресу постачальника інформацію щодо фактичної граничної вартості послуги за розрахунковий період за формою, наведеною у додатку 1 до цього Договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу у паперовому вигляді.
У п. 2.6 та 2.7 Договору передбачено, що постачальник на підставі отриманої від виробників зведеної інформації розраховує фактичну вартість послуги для замовника відповідно до додатка 6 Положення про ПСО. Фактична вартість послуг у розрахунковому періоді розраховується відповідно до додатка 6 до Положення про ПСО щомісяця до 11-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Пунктом 2.8 Договору визначено, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника таким чином:
- перший платіж - за чотири банківські дні до початку розрахункового періоду в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- другий платіж - до 2 (включно) числа розрахункового періоду в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- третій платіж - до 8 (включно) числа розрахункового періоду в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- четвертий платіж - до 14 (включно) числа розрахункового періоду в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- п'ятий платіж - до 20 (включно) числа розрахункового періоду в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- шостий платіж - до 13 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий період, відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий період за формою, наведеною у додатку 3, та сумою перших п'ятьох платежів.
Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий період (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 16-го (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється в робочий день, що передує вихідному/святковому дню.
Факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг за формою згідно з додатком 3 до цього Договору (п. 2.9 Договору).
Згідно з п. 3.2 Договору постачальник має право отримувати своєчасно та у повному обсязі оплату вартості послуг.
Відповідно до п. 3.3 Договору замовник зобов'язаний здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному пунктом 2.8 цього Договору.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30 квітня 2022 року. У частині виконання фінансових зобов'язань Договір діє до їх повного виконання (п. 8.1 Договору).
Додатковою угодою № 2329/01/21/1 від 24.09.2021 до Договору сторони погодились на період оплати постачальнику вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів із 23.09.2021 по 31.10.2021 викласти пункт 2.8 Договору у такій редакції: "2.8. Оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника таким чином:
перший платіж - до 27 (включно) числа до початку розрахункового періоду в обсязі 20 відсотків від сумарної прогнозної вартості послуг, які надаються виробникам, визначеним Постановою (з податком на додану вартість) з урахуванням здійсненого ПрАТ "Укргідроенерго" авансового платежу 1 млрд грн;
другий платіж - до 1 (включно) числа розрахункового періоду в обсязі 20 відсотків від сумарної прогнозної вартості послуг, які надаються виробникам, визначеним Постановою (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 7 (включно) числа розрахункового періоду в обсязі 20 відсотків від сумарної прогнозної вартості послуг, які надаються виробникам, визначеним Постановою (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 12 (включно) числа розрахункового періоду в обсязі 20 відсотків від сумарної прогнозної вартості послуг, які надаються виробникам, визначеним Постановою (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 20 (включно) числа розрахункового періоду в обсязі залишку несплаченого обсягу прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість), яка надається постачальником замовнику.
Сумарна прогнозна вартість послуг, які надаються виробникам, визначеним Постановою, складає 6 139 476 817,40 грн (з податком на додану вартість)".
Сторонами укладались додаткові угоди до Договору, якими фактично сукупно продовжено строк дії Договору до 31.05.2023.
З матеріалів справи вбачається, що в межах Договору постачальником на виконання п. 2.4 Договору надіслано замовнику інформацію щодо прогнозної вартості послуги та її розподілу за сумами платежів за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та січень, лютий, березень, квітень 2023 року.
За надання за Договору послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, між сторонами підписано такі акти приймання-передачі послуг: № 3/22 від 31.03.2022 на суму 9 529 301 080,20 грн, № 4/22 від 30.04.2022 на суму 7 059 373 196,56 грн, № 5/22 від 31.05.2022 на суму 4 667 530 705,68 грн, № 6/22 від 30.06.2022 на суму 5 310 279 987,40 грн, № 7/22 від 31.07.2022 на суму 6 407 952 526,72 грн, № 8/22 від 31.08.2022 на суму 5 515 275 887,69 грн, № 9/22 від 30.09.2022 на суму 6 431 040 903,16 грн, № 10/22 від 31.10.2022 на суму 9 082 926 932,87 грн, № 11/22 від 30.11.2022 на суму 9 185 047 715,36 грн, № 12/22 від 31.12.2022 на суму 11 904 132 647,80 грн, № 01/23 від 31.01.2023 на суму 12 648 902 589,17 грн, № 02/23 від 28.02.2023 на суму 11 872 234 665,07 грн, № 03/23 від 31.03.2023 на суму 11 882 578 809,05 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав про те, що відповідач здійснив оплату за надані послуги з порушенням строків, встановлених Договором, у зв'язку із чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення 705 830 667,84 грн 3 % річних та 3 683 785 481,29 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно із положеннями статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
У частинах першій, третій, п'ятій статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
З метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії Кабінетом Міністрів України у передбачених цією частиною випадках та на визначений строк на учасників ринку (крім споживачів) можуть покладатися спеціальні обов'язки. Пропозиції щодо обсягів та умов покладення спеціальних обов'язків готуються Регулятором з урахуванням вимог цієї статті та подаються до Кабінету Міністрів України після проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
У рішенні Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку визначаються:
1) загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов'язки;
2) зміст та обсяг спеціальних обов'язків;
3) учасники ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки;
4) обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки, необхідних для виконання таких обов'язків;
5) категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки;
6) територія та строк виконання спеціальних обов'язків;
7) джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки, з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (з урахуванням змін, внесених постановою від 11.08.2021 № 859) затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (Положення про ПСО).
У пункті 1 Положення про ПСО передбачено, що з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки на учасників ринку відповідно до статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" у порядку, передбаченому цим положенням, тимчасово покладаються спеціальні обов'язки.
Загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов'язки, полягає у наданні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (пункт 3 Положення про ПСО).
Відповідно до пункту 4 Положення про ПСО спеціальні обов'язки покладаються на таких учасників ринку електричної енергії:
виробників електричної енергії, перелік яких наведено у додатку 1 (далі - виробники);
постачальників універсальних послуг;
гарантованого покупця;
операторів систем розподілу виключно в частині обов'язкового придбання технологічних витрат електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим положенням;
постачальника "останньої надії";
оператора системи передачі електричної енергії в частині придбання послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника "останньої надії".
У додатку 1 до Положення про ПСО затверджено Перелік виробників електричної енергії, на яких покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до якого входять:
- Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (в редакції додатку, яка діяла до 27.04.2024; в редакції додатку що діє з 27.04.2024 - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") (виробник електричної енергії на атомних електростанціях);
- ПрАТ "Укргідроенерго" (виробник електричної енергії на гідроелектростанціях).
Згідно з п. 5 Положення про ПСО до спеціальних обов'язків належить, зокрема, надання гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга гарантованого покупця) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг гарантованого покупця виробниками.
Пунктом 6 Положення про ПСО визначено, що вартість послуги гарантованого покупця, що надається виробникам гарантованим покупцем, розраховується для кожного виробника за методикою розрахунку вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що надається гарантованим покупцем виробнику електричної енергії, згідно з додатком 6.
Виробники, відповідно до пункту 7 Положення про ПСО, зобов'язані:
1) укласти з гарантованим покупцем договори про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (далі - договір 1);
2) своєчасно надавати гарантованому покупцю інформацію, необхідну для розрахунку прогнозної та фактичної вартості послуги гарантованого покупця;
3) оплачувати своєчасно та у повному обсязі гарантованому покупцю вартість послуги гарантованого покупця;
4) виконувати інші умови договору 1;
5) оприлюднювати щомісяця до 25 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, на власному веб-сайті інформацію про вартість та оплату послуги гарантованого покупця.
Гарантований покупець, згідно з пунктом 8 Положення про ПСО, зобов'язаний, зокрема, укласти з виробниками договори 1.
У пункті 11 Положення про ПСО передбачено право гарантованого покупця:
своєчасно та в повному обсязі отримувати від виробників оплату вартості послуги гарантованого покупця;
своєчасно отримувати від виробників інформацію, необхідну для розрахунку прогнозної та фактичної вартості послуги гарантованого покупця.
Згідно з приписами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, позивач (постачальник) надав, а відповідач (замовник) отримав послуги в березні 2022 року на суму 9 529 301 080,20 грн, у квітні 2022 року на суму 7 059 373 196,56 грн, у травні 2022 року на суму 4 667 530 705,68 грн, у червні 2022 року на суму 5 310 279 987,40 грн, у липні 2022 року на суму 6 407 952 526,72 грн, у серпні 2022 року на суму 5 515 275 887,69 грн, у вересні 2022 року на суму 6 431 040 903,16 грн, у жовтні 2022 року на суму 9 082 926 932,87 грн, у листопаді 2022 року на суму 9 185 047 715,36 грн, у грудні 2022 року на суму 11 904 132 647,80 грн, у січні 2023 року на суму 12 648 902 589,17 грн, у лютому 2023 року на суму 11 872 234 665,07 грн, у березні 2023 року на суму 11 882 578 809,05 грн.
Це підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг № 3/22 від 31.03.2022, № 4/22 від 30.04.2022, № 5/22 від 31.05.2022, № 6/22 від 30.06.2022, № 7/22 від 31.07.2022, № 8/22 від 31.08.2022, № 9/22 від 30.09.2022, № 10/22 від 31.10.2022, № 11/22 від 30.11.2022, № 12/22 від 31.12.2022, № 01/23 від 31.01.2023, № 02/23 від 28.02.2023, № 03/23 від 31.03.2023, які підписані сторонами.
Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції перевірено, що у спірний період із березня 2022 року по березень 2023 року постачальником надано послуги замовнику відповідно до умов Договору.
Уклавши Договір, сторони погодилися, що оплата за надані послуги буде здійснюватися поетапно відповідно до пункту 2.8 Договору: п'ятьма платежами здійснюється оплата прогнозної вартості послуги та шостий платіж - як різниця між прогнозною та фактичною вартістю послуг на підставі підписаного акта приймання-передачі послуг у відповідному розрахунковому періоді.
Судом першої інстанції встановлено і відповідачем не спростовано те, що постачальник у період надання послуг із березня 2022 року по березень 2023 року надсилав замовнику інформацію щодо прогнозної вартості послуг та її розподілу за сумами платежів для розрахункового періоду.
Як свідчать матеріали справи, відповідач у період із березня 2022 року по березень 2023 року здійснював оплату послуг із порушенням строків, визначених Договором.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником взятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України ) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Враховуючи доведеність факту порушення договірних строків оплати за надані послуги, суд першої інстанції, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов в цілому правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.
У той же час, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача та подані ним до суду контррозрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, а також письмові пояснення, в яких відповідач зазначив про те, що у розумінні положень пункту 2.8 Договору після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг планові (прогнозні) обсяги послуг змінюються на фактичні, а тому 3 % річних та інфляційні втрати після підписання цих актів мають нараховуватися на фактичні обсяги до повного виконання грошових зобов'язань за розрахунковий період. Натомість позивач у своїх розрахунках не змінював базу нарахування для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний.
Суд першої інстанції у рішенні зазначив про те, що здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично правильним.
Проте такий висновок суду не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справах із подібними спірними правовідносинами.
Так, Верховний Суд у постанові від 18.07.2024 у справі № 910/1083/23 дійшов такого висновку: "4.43 Натомість, як убачається зокрема із додаткових письмових пояснень відповідача, які останній подав до апеляційного господарського суду після ухвалення Верховним Судом постанови від 25.01.2024 у справі № 921/1294/23, Підприємство наводило обґрунтовані заперечення стосовно того, що позивач у розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат здійснював нарахування цих платежів на планові обсяги послуги навіть після підписання акта приймання-передачі послуги за розрахункові періоди (а.с. 168-170 т. 5). Водночас відповідач зауважив на тому, що у справі № 921/1294/23 нарахування здійснено на планові обсяги виключно до останнього дня розрахункового періоду, а не до моменту повного виконання грошових зобов'язань за розрахунковий період".
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3 % річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
Колегія суддів апеляційної інстанції, відповідно до вимог статей 79, 86 ГПК України, перевірила правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат у частині бази нарахування, з огляду на зміну відповідно до умов Договору прогнозного обсягу послуг на фактичний.
За результатами такої перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач продовжував нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати на прогнозний обсяг послуг після встановлення в акті приймання-передачі фактичного обсягу послуг у розрахунковому періоді. Тоді як у контррозрахунку відповідач здійснює заміну бази для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат із прогнозної вартості послуг на фактичну вартість після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем у розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат неправильно визначено базу для нарахування цих платежів.
Разом із цим, перевіривши контррозрахунок відповідача, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач для розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат правильно визначив вартість послуг, змінюючи її на кінець кожного розрахункового періоду з прогнозної на фактичну.
Так, здійснивши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, змінюючи базу для їх нарахування на кінець кожного розрахункового періоду з прогнозної на фактичну, відповідач у контррозрахунку зазначив, що розмір 3 % річних та інфляційних втрат, що підлягають до стягнення, становить 694 933 013,95 грн та 3 300 961 493,03 грн відповідно.
Натомість, неврахування позивачем зміни вартості послуг з прогнозної на фактичну, після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг, призвело до збільшення загального розміру позовних вимог до 4 389 616 149,13 грн (3 % річних у сумі 705 830 667,84 грн та інфляційних втрат у сумі 3 683 785 481,29 грн).
Суд апеляційної інстанції погоджується із здійсненим відповідачем котррозрахунком щодо нарахування 694 933 013,95 грн 3 % річних та 3 300 961 493,03 грн інфляційних втрат за спірний період. Розрахунок є арифметично правильним.
Оскаржуване рішення суду не містить висновків та обґрунтувань щодо способу нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Суд першої інстанції не перевірив доводи відповідача щодо бази нарахування для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний у спірний період та не вказав наявність підстав для стягнення з відповідача зазначених у рішенні сум 3 % річних та інфляційних втрат.
За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відхиляючи будь-які доводи сторін (учасників справи) чи спростовуючи подані докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом із тим, дійшовши висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3 % річних, зазначивши про здійснення судом перевірки наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум, суд першої інстанції не врахував заперечень відповідача та не перевірив доводів відповідача щодо бази нарахування для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат після заміни прогнозної вартості послуг на фактичну. Оскаржуване рішення не містить висновків щодо належної правової оцінки доводів відповідача у контексті нарахування зазначених сум.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23 виснував про те, що в такій ситуації (правовідносини у вказаній справі є подібними до спірних правовідносин у справі № 910/9351/23, яка розглядається) недостатнім є зазначення, що суд перевірив розрахунок і контррозрахунок, позаяк суд мав навести, які саме докази, покладені сторонами в основу здійснених ними розрахунків, були ним досліджені, оцінені і, відповідно, прийняті та/або відхилені із зазначенням відповідних мотивів такого прийняття/відхилення.
Відтак, доводи відповідача стосовно того, що позивач у розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат здійснював нарахування цих платежів на планові обсяги послуг після підписання актів приймання-передачі послуг за розрахункові періоди, знайшли своє підтвердження та відповідають матеріалам справи.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що доказів належного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором до суду не подано.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо виникнення у позивача права на застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що передбачена ст. 625 ЦК України.
Доводи відповідача щодо відсутності його вини у простроченні оплати за надані послуги внаслідок втрати виробничих потужностей у зв'язку з окупацією Запорізької АЕС у силу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а також відсутності дієвого механізму визначення на законодавчому рівні відповідної компенсації за виконання спеціальних обов'язків, що є джерелами фінансування витрат виробників відповідно до п. 16 Положення про ПСО, та що зазначені обставини є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.
Так, на підставі встановлених обставин, судом апеляційної інстанції визнаються правильними висновки суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на наявність форс-мажору, що підтверджений сертифікатом № 3100-22-1222 від 24.10.2022 Торгово-промислової палати України, не спростовують наявності підстав для застосування позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що передбачені ст. 625 ЦК України.
Як слушно зауважив місцевий господарський суд, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. За змістом наведеної норми Закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Відповідно до правових висновків, висловлених Верховним Судом у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3 % річних, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст. 611 ЦК України та ст. 217 ГК України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.09.2024 у справі № 910/17252/23, від 13.06.2024 у справі № 910/7767/23 та від 05.12.2024 у справі № 904/6631/23.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин правил щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначених статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає позов обґрунтованим у частині стягнення 694 933 013,95 грн 3 % річних та 3 300 961 493,03 грн інфляційних втрат.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3 % річних до 1 гривні, заявленого під час розгляду даної справи в суді першої інстанції
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, судом першої інстанції відхилено клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних до 1 гривні.
Рішення суду мотивоване тим, що норми ГК України та ЦК України прямо не містять положень про можливість зменшення нарахування 3 % річних. Однак, згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду у справі № 902/417/18, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, враховуючи баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи, оцінюючи доводи обох учасників судового процесу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних, які підлягають стягненню з АТ "НАЕК "Енергоатом".
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши доводи відповідача та докази, подані на їх підтвердження, погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на такі обставини.
Клопотання відповідача обґрунтовано тим, що під час дії воєнного стану АТ "НАЕК "Енергоатом" продовжує виконувати спеціальні обов'язки з метою забезпечення населення України електричною енергією за стабільними цінами, що є набагато нижчими за ринкові ціни, незважаючи на дію форс-мажорних обставин, а також неспівмірністю між доходами та витратами відповідача та відсутністю фінансування виробника з боку держави на виконання ПСО.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись із вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме: встановлення процентів річних на рівні 40 % та 96 % і їх явну невідповідність принципу справедливості.
При цьому суд враховує, що вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду були сформовані у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3 % річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення, крім того, наявність чи відсутність збитків, обставини відсутності умислу відповідача щодо невиконання зобов'язання у погоджений строк, а також подальша сплата заборгованості не можуть слугувати підставою для зменшення нарахувань 3 % річних, оскільки вимога сплати відсотків річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Зважаючи на конкретні обставини справи № 910/9351/23, яка розглядається, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у даному випадку підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
На підставі встановлених обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/9351/23 підлягає зміні в частині стягуваних сум 3 % річних та інфляційних втрат шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови та пунктів 1, 2 резолютивної частини рішення в редакції, відповідно до якої позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача належить стягнути 3 % річних у розмірі 694 933 013,95 грн та інфляційні втрати в розмірі 3 300 961 493,03 грн, в іншій частині позову - відмовити.
Відтак, доводи апеляційної скарги відповідача підтвердились частково, у зв'язку із чим апеляційна скарга АТ "НАЕК "Енергоатом" підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати
Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
У зв'язку із зміною рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та викладення п. 1, 2 резолютивної частини рішення в редакції, відповідно до якої з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 694 933 013,95 грн 3 % річних та 3 300 961 493,03 грн інфляційних втрат, рішення у частині розподілу судового збору належить змінити, зменшивши суму судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 939 400,00 грн до 855 141,58 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги апеляційної скарги АТ "НАЕК "Енергоатом" задоволено частково, витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають покладенню частково на позивача в розмірі 101 110,10 грн - пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/9351/23 змінити.
3. Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/9351/23 в редакції цієї постанови.
4. Викласти пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/9351/23 в такій редакції:
"1. Позовні вимоги Державного підприємства "Гарантований покупець" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 3 % річних в розмірі 705 830 667,84 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 3 683 785 481,29 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 43068454) 3 % річних у розмірі 694 933 013 (шістсот дев'яносто чотири мільйони дев'ятсот тридцять три тисячі тринадцять) грн 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 300 961 493 (три мільярди триста мільйонів дев'ятсот шістдесят одна тисяча чотириста дев'яносто три) грн 03 коп. та судовий збір у розмірі 855 141 (вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч сто сорок одна) грн 58 коп.
В іншій частині позову відмовити.".
5. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 43068454) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) 101 110 (сто одну тисячу сто десять) грн 10 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 20.01.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська