вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" листопада 2024 р. Справа№ 910/2526/14 (910/8434/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника позивача адвоката Ніколаєнка Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 11.09.2024 (повний текст складено 23.09.2024, суддя Яковенко А.В.)
у справі № 910/2526/14 (910/8434/23)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" в особі ліквідатора Ковальчука Миколи Миколайович
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ",
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал естейт",
3. ОСОБА_1
про витребування майна від добросовісного набувача, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
межах справи №910/2526/14
про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк",
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 та зупинено провадження у справі №910/2526/14 (910/8434/23) до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2024, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухвалені рішення про зупинення провадження у справі №910/2526/14 (910/8434/23), було недотримано норми матеріального права а саме положення ст. 236 ГПК України, ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушень норм процесуального права, а саме: п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Скаржник зазначає,що суд першої інстанції зупиняючи провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України не врахував практику Верховного суду, що регулює правила поведінки у подібних правовідносинах, а саме в ухвалі Верховного Суду у від 29 серпня 2022 року у справі № 461/5209/19, в постанові Верховного суду від 09.11.2022 у справі № 753/19628/17, були порушені норми матеріального права визначені ст. 236 ГПК України, тим самим порушено процесуальні права ПрАТ "Інвікта маяк", судом першої інстанції при ухвалені рішення про зупинення провадження у справі №910/2526/14 (910/8434/23) застосовано "нетривалентну" практику Верховного Суду.
Судом першої інстанції при ухваленні рішення про зупинення провадження у справі не враховано положення КУзПБ, щодо заборони зупинення провадження у справах про банкрутство.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2526/14 (910/8434/23), призначено розгляд справи в судовому засіданні на 12.11.2024.
В судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.2024.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представник позивача, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Інвікта-Маяк" в особі ліквідатора Ковальчука Миколи Миколайович (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал естейт", ОСОБА_1 (надалі - відповідачі) про витребування майна від добросовісного набувача, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Відповідач 23.08.2024 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що з 14.11.2023 ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації та наразі останній перебуває на військовій службі у Збройних Силах України.
Зупиняючи провадження у справі оскаржуваною ухвалою, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у період дії воєнного стану перебуває у складі військової частини НОМЕР_1 , де проходить військову службу, а відтак вважає за можливе забезпечити повноту реалізації процесуальних прав відповідача-3 на підставі ч. 3 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.
Заперечення позивача про те, що відповідачем-3 не доведено, що він безпосередньо бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а тому подані відповідачем документи не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі, суд першої інстанції відхилив з огляду на те, що з 24.02.2022 введено воєнний стан в Україні, а не в окремих її місцевостях, який наразі триває, усі військові частини, що входять до складу Збройних Сил України переведені на воєнний стан.
Відповідно до частини 3 статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначена норма процесуального закону є імперативною.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну. В подальшому, відповідними Указами Президента України, воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та на сьогоднішній день триває.
З матеріалів справи вбачається, що штаб-сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 , останнього призвано у Збройні Сили України 14.11.2023 на підставі Указу Президента України №452/2023 від 26.07.2023, що підтверджується відомостями з військового квитка ОСОБА_1 та Довідкою №1429 від 24.08.2024 начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
Тобто, відповідач перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, у зв'язку із введенням на території країни воєнного стану, а відтак провадження у даній справі підлягає обов'язковому зупиненню.
При цьому, будь-яка можливість сторони здійснювати процесуальні права та виконувати обов'язки, як на те посилається позивач, вказуючи на зловживання ОСОБА_2 процесуальними правами, не має значення, оскільки норма п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України не містить будь-яких винятків.
У відповідності до ст. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, позаяк вказані у апеляційній скарзі судові рішення Верховного Суду не містять висновків щодо застосування норм ст. 227 ГПК України, зокрема, пункту 3 частини першої.
При цьому, суд першої інстанції застосував висновки Верховного Суду у постанові від 17.11.2022 у справі № 910/9721/18 щодо застосування норм статті 227 ГПК України, а саме щодо обов'язку суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, і така норма згідно правового висновку, може бути застосована лише щодо фізичної особи, як і в даній справі. Тобто, суд першої інстанції в даному випадку застосував релевантну практику Верховного Суду.
Безпідставними є посилання скаржника у апеляційній скарзі на норми Кодексу України з процедур банкрутства щодо неможливості зупинення провадження у справі про банкрутство (ч. 17ст. 39 КУзПБ), позаяк дана справа є справою позовного провадження, а не справою про банкрутство, розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство та в її межах. Отже, заборона, що встановлена ч. 17ст. 39 КУзПБ, в даному випадку не діє.
За правилами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, не спростовують висновків суду першої інстанції та не викликають сумнівів у правомірності застосування норм процесуального права - пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити та залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у даній справі.
Судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України належить покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/2526/14 (910/8434/23) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.01.2025.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх