вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" січня 2025 р. Справа№ 927/167/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Чернігівської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.04.2024 по справі №927/167/24 (суддя А.В. Романенко, повний текст складено та підписано 15.04.2024) за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу: Чернігівської митниці про відшкодування шкоди в сумі 268 485,30 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Державної митної служби України в особі її відокремленого підрозділу: Чернігівської митниці про відшкодування шкоди в сумі 268485,30 грн, спричиненої протиправними діями державного органу щодо вилучення товару за фактом порушення митних правил (протокол від 07.11.2022 № 0239/10200/22).
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.04.2024 по справі №927/167/24 частково задоволено позов; стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відшкодування шкоди в розмірі 248 080,70 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Так, за висновком суду, внаслідок протиправних дій посадових осіб митниці позивачу заподіяна шкода в розмірі 248080,70 грн, з них 190069,20 грн ринкової вартості вилученої партії товару, що втратив основні властивості та не може бути використаний за призначенням; додаткових витрат у розмірі 7000,00 грн на проведення експертного товарознавчого дослідження з визначення матеріальної шкоди внаслідок неналежного зберігання товару та 51011,50 грн за простоювання транспортного засобу, в період з 03.11. по 07.11.2022.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Чернігівська митниця Державної митної служби України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.04.2024 в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою відмовити у задоволені позовної заяви ФОП ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт вказує про те, що при задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат за простій транспортного засобу суд першої інстанції послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.04.2018 у справі № 906/374/17, щодо застосування норм частини другої статті 325 та частини п'ятої статті 338 Митного кодексу України. Скаржник стверджує про те, що Митницею здійснювався митний огляд відповідно до норм статті 336, частин першої-другої статті 338 Митного кодексу України, а тому посилання суду першої інстанції на норми статей 325, частини п'ятої статті 338 вказаного Кодексу є взагалі помилковим.
Крім цього, доводи апеляційної скарги зводяться до непогодження з висновками суду щодо наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
03.08.2022, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, продавець) та фірмою Riverbank OU (Естонія) (далі - покупець) підписаний контракт № 161 (далі - Контракт), за умовами якого (п. 1.1.) продавець продає, а покупець купує на умовах FCA пиломатеріал березовий, в кількості 540 куб. м (далі - товар) згідно з специфікацією (додаток № 1 до Контракту, що є його невід'ємною частиною).
Умови постачання за цим Контрактом (п. 2.1.) встановлюються FCA - склад продавця.
Відвантаження товару здійснювалося автомобільним транспортом за рахунок покупця. Для завантаження та митного оформлення партії товару, що відвантажується за цим Контрактом, продавцю надається 60 годин відповідно до Правил міжнародних перевезень, з моменту приходу транспортного засобу на склад продавця. Датою відвантаження вважається дата, проставлена на штампі «Випуск дозволений» у вантажній митній декларації (ВМД) (пункти 2.4., 2.6., 4.2. Контракту).
Всі податки та митні збори, пов'язані з цим Контрактом (п. 5.1.), що стягуються на території України, мають бути сплачені продавцем; усі податки та збори, що стягуються поза територією України, мають бути сплачені покупцем.
На виконання умов Контракту позивач, скориставшись брокерськими послугами ТОВ «Річезза» (договір - доручення про надання послуг з декларування вантажів від 14.10.2022 № 14), з метою продажу 01.11.2022 здійснив митне оформлення вантажу на експорт: пиломатеріал розпиляний уздовж, не струганий, обрізний, не з'єднаний у шип, не шліфований, із листяних порід деревини (береза): дошка розмірами 46 х 100 х 3000 (мм) - 7,590 куб. м та 46 х 100 х 2100 (мм) - 14,422 куб. м, всього об'ємом - 22,012 куб. м, вагою брутто 17200 кг, вартістю 5943,24 EUR (інвойс від 14.10.2022 № 5).
У період з 01.11. по 04.11.2022, за митною накладною №22UA102170002764U5 від 01.11.2022, державним інспектором відділу митного оформлення «Центральний» митного поста «Чернігів» Чернігівської митниці Іванютою В.Г. проведений митний огляд вантажу та складений акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів за митною декларацією №UA102170/2022/002764.
За результатами митного огляду встановлено, що пиломатеріали, що експортуються не відповідають заявленим відомостям у декларації за об'ємом (більше на 2,328 куб. м); з 2043 штук пиломатеріалу обрізного (дошка), 1632 штук не відповідає даним щодо геометричних розмірів та об'єму товару, заявленому в пакувальному листі від 01.11.2022 б/н, інвойсі від 14.10.2022 № 5 та графі 31 митної декларації № UA102170/2022/002764. Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) статтею 472 Митного кодексу України.
07.11.2022, за фактом порушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України, складений протокол про порушення митних правил № 0239/10200/22, на підставі якого, відповідно до статті 511 Митного кодексу України, товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, вилучені та передані на зберігання на склад відповідача, зокрема: пиломатеріали обрізні із деревини (дошка) 46(-0+2)х100(-0+2)х3000(+100) мм, 213 шт., у кількості 3,177 куб. м, та пиломатеріали обрізні із деревини (дошка) 46(-0+2)х100(-0+2)х2100(+100) мм, 1419 шт., у кількості 15,630 куб. м (разом 18,807 куб. м).
Протокол про порушення митних правил № 0239/10200/22 від 07.11.2022 направлений Чернігівською митницею до Новозаводського районного суду м. Чернігова для притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України (справа № 751/1020/23).
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2023 провадження в справі № 751/1020/23 закрите за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях позивача; постановлено повернути власнику або уповноваженій ним особі, в установленому законом порядку, товар вилучений в рамках даної справи про порушення митних правил № 0239/10200/22.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30.06.2023 залишено без змін постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2023 у справі № 751/1020/23. Постанова Чернігівського апеляційного суду в справі № 751/1020/23 набула законної сили 30.06.2023.
05.07.2023, позивач звернувся до відповідача з заявою про доступ на склад митниці для огляду пиломатеріалів, які вилучені за протоколом про порушення митних правил № 0239/10200/22 від 07.11.2022. При огляді встановлено, що верхні шари деревини уражені грибком, подекуди тріщини (пиломатеріали зберігались на відкритому майданчику митниці), як наслідок, пиломатеріали втратили свої основні властивості та не можуть бути використані за призначенням.
За висновком експерта від 31.07.2023 С-23114 Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна фірма «Еталон», експерт Усенко І.В. (сертифікат ФДМУ від 03.08.2021 № 593/21, строк дії по 03.08.2024; кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМУ від 02.06.2017 МФ № 5152, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 07.08.2007 № 5753; посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача від 22.09.2022 МФ № 12801-ПК): сума завданої матеріальної шкоди внаслідок неналежного зберігання пиломатеріалів обрізних 46(-0+2)х100(-0+2)х3000(+100) мм у кількості 3,177 куб. м становить 34311,60 грн; та пиломатеріалів обрізних 46(-0+2)х100(-0+2)х2100(+100) мм у кількості 14,422 куб. м - 155757,60 грн. Сума завданої матеріальної шкоди визначена за ринковими цінами, на дату оцінки, за підсумком, становить 190069,20 грн.
Витрати за проведення експертного товарознавчого дослідження з визначення суми завданої матеріальної шкоди внаслідок неналежного зберігання пиломатеріалів склала 7000,00 грн згідно з виставленим до сплати рахунком - фактури від 01.08.2023 № 23023, що повністю оплачений позивачем за платіжною інструкцією від 02.08.2023 № 116.
Додатково позивачем понесені витрати за простій транспортного засобу, в період з 01.11. по 07.11.2022, в розмірі 1750 євро, 250 євро/день (еквівалентом 71416,10 грн, по курсу 1 євро - 40,8092 грн на момент звернення до суду з позовом), затриманого посадовою особою митниці на час митного огляду та вилучення товару за протоколом про порушення митних правил № 0239/10200/22 від 07.11.2022.
Порядок відшкодування витрат за простоювання автомобільного транспортну врегульований між ФОП ОСОБА_1 (продавцем) та фірмою Riverbank OU (Естонія) (покупцем) додатковою угодою від 05.09.2022 до контракту від 03.08.2022 № 161 (на умовах якого мала бути поставлена вказана партія товару).
Покупець, фірма Riverbank OU (Естонія), звернувся до позивача з претензією від 08.11.2022 щодо оплати простою автомобіля а/м 061MNG/525YHM, наданого для відвантаження пиломатеріалів за контрактом від 03.08.2022 № 161, партія товару за яким вилучена митними органами. На оплату заявлених витрат позивачу виставлений рахунок № 221109 на суму 1750 євро за простой транспортного засобу в період з 01.11. по 07.11.2022.
В подальшому сторони згідно умов додаткової угоди від 01.06.2023 до контракту від 03.08.2022 № 161, дійшли згоди, що частина товару в сумі 1750 євро, відвантажена продавцем 29.05.2023 за інвойсом від 03.05.2023 № 15, CMR №445875 від 29.05.2023, йде в рахунок погашення простою транспортного засобу покупця за претензією від 08.11.2022 та інвойсом (рахунком на оплату) від 08.11.2022 № 221109.
Звертаючись до суду з позовом до Державної митної служби України про відшкодування збитків, спричинених протиправними діями її відокремленого підрозділу: Чернігівської митниці, за фактом складання протоколу про порушення митних правил від 07.11.2022 № 0239/10200/22 та вилучення спірної партії товару, за відсутності порушення ФОП ОСОБА_1 митних правил (що попередньо встановлені в межах судової справи № 751/1020/23, судове рішення набуло законної сили 30.06.2023, преюдиція) позивач просив відшкодувати за рахунок Державного бюджету України шкоду в розмірі 268485,30 грн, з них: 190069,20 грн ринкової вартості вилученої партії товару, який втратив основні властивості та не може бути використаний за призначенням; 7000,00 грн витрат на проведення експертного товарознавчого дослідження з визначення матеріальної шкоди внаслідок неналежного зберігання товару; 71416,10 грн витрат за простоювання транспортного засобу, в період з 01.11. по 07.11.2022, на час митного огляду та вилучення партії товару.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, та вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 цього Кодексу допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
За частинами 1 - 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала в зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди в випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а в разі якщо вимогу не задоволено в добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 ГК України).
Отже, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.
Виходячи з положень спеціальної норми статті 1173 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, спричинених незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, потрібна наявність наступних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, доведення яких покладається на позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
При цьому, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01.06.2023 у справі № 751/1020/23, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 30.06.2023, закрите провадження в справі про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 472 Митного кодексу України, за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постановлено повернути власнику або уповноваженій ним особі, в установленому законом порядку, товар вилучений в рамках даної справи про порушення митних правил № 0239/10200/22.
Наведені обставини не підлягають доказуванню, відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, оскільки є преюдиційними.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 569/1799/16-ц, здійснення провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрите судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05.02.2020 у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22.07.2020 у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 01.07.2020 у справі № 347/1977/17 (провадження № 61-10582св18).
Зазначене свідчить про те, що матеріалами справи підтверджується незаконність дій посадових осіб Чернігівської митниці Державної митної служби України при складанні протоколу про порушення митних правил № 0239/10200/22.
Відповідно до статті 30 Митного кодексу України посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується в порядку, визначеному законом.
Таким чином спеціальною нормою передбачено відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 511 Митного кодексу України, в разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною 6 статті 470, частиною 3 статті 471, статтями 472, 473, 476, частиною 6 статті 481, статтями 482 - 484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.
Згідно з частиною 2 статті 238 Митного кодексу України товари, які підлягають обов'язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів.
Виходячи зі змісту частин 1, 6 статті 239 Митного кодексу України під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Митні органи несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. Витрати митних органів на зберігання товарів, митне оформлення яких призупинене відповідно до статей 399, 400 і 4011 цього Кодексу, відшкодовуються правовласником. У випадку, передбаченому частиною 4 цієї статті, таку відповідальність несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються товари, передані митними органами цим підприємствам на зберігання.
Згідно з Порядком роботи складу митного органу (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, зареєстрованого в МЮУ 03.07.2012 № 1097/21409), митниця несе передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються нею (п. 1.5).
Висновком експерта Усенко І.В. від 31.07.2023 С-23114 ТОВ «Експертна фірма «Еталон» установлено, що вилучена митницею партія товару (пиломатеріали), внаслідок неналежного зберігання, втратила основні властивості та не може бути використана за цільовим призначенням; матеріальна шкода оцінена за ринковими цінами, станом на 31.07.2023, становить 190069,20 грн; додаткові витрати на залучення експерта для визначення розміру завданої шкоди склали 7000,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 325 Митного кодексу України в установлених цим Кодексом випадках митні органи з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право в письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною 1 цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлене порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.
Згідно з частиною 5 статті 338 цього Кодексу крім випадків, зазначених у частинах 2 - 4 цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Отримана від правоохоронних органів офіційна інформація опрацьовується митними органами самостійно із застосуванням системи управління ризиками. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи митних органів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду) в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийняте рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлений факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.
За правовим висновком Верховного Суду в постанові 17.04.2018 у справі №906/374/17, що є обов'язковим для врахування судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України, виходячи з імперативних приписів частини 2 статті 325, частини 5 статті 338 Митного кодексу України в разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведені вказані операції, що мали наслідком затримання вантажу та спричинили збитки власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема додаткові витрати на послуги перевізника, пов'язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов'язаних з проведенням митних операцій.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що суд першої інстанції послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.04.2018 у справі №906/374/17, щодо застосування норм частини другої статті 325 та частини п'ятої статті 338 Митного кодексу України. Скаржник стверджує про те, що Митницею здійснювався митний огляд відповідно до норм статті 336, частин першої-другої статті 338 Митного кодексу України, а тому посилання суду першої інстанції на норми статей 325, частини п'ятої статті 338 вказаного Кодексу є взагалі помилковим.
Колегія суддів зазначає, що зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції здійснив своє посилання на справу №906/374/17 виключно тому, що виходячи з імперативних приписів частини другої статті 325, частини п'ятої статті 338 Митного кодексу України в разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведені вказані операції, що мали наслідком затримання вантажу та спричинили збитки власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема, додаткові витрати на послуги перевізника, пов'язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов'язаних з проведенням митних операцій.
Суд зазначає, що спосіб перевезення (переміщення) товару (вид транспорту) не має жодного значення, оскільки суд першої інстанції послався на справу №906/374/17 лише в контексті відшкодування збитків, що спричинено власнику вантажу.
Матеріалами справи підтверджено, що під час митного оформлення вантажу, посадовими особами митниці ініційовано його огляд, за результатами якого складений протокол про порушення митних правил № 0239/10200/22 (провадження про притягнення за яким до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 закрите судом за відсутністю складу правопорушення), був затриманий транспортний засіб Riverbank OU (Естонія) (покупця) в період з 01.11. по 07.11.2022, за простой якого ФОП ОСОБА_1 (продавцю) нараховано до сплати 1750,00 євро (еквівалентом 71416,10 грн, по курсу 1 євро - 40,8092 грн на момент звернення до суду з позовом) згідно з виставленою претензією від 08.11.2022 та інвойсом (рахунком до сплати) № 221109. Сторони, шляхом підписання додаткової угоди від 01.06.2023 до контракту від 03.08.2022 № 161, дійшли згоди щодо порядку зарахування витрат за простоювання автотранспорту в указаний період у сумі 1750 євро в рахунок вартості поставленої партії товару, згідно з інвойсом від 03.05.2023 № 15 та CMR № 445875 від 29.05.2023.
Виходячи зі змісту частини 1 статті 255 Митного кодексу України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Натомість, виходячи з умов контракту від 03.08.2022 № 161 (п. 2.6.) для відвантаження і митного оформлення партії товару, що відвантажується за цим Контрактом, продавцю надається 60 годин, відповідно до Правил міжнародних перевезень з моменту приходу транспортного засобу на склад продавця.
Наведене виключає простоювання транспортного засобу покупця в період з 01.11. по 02.11.2022, з огляду на його завантаження станом на 31.10.2022, згідно з актом завантаження транспортного засобу від 01.11.2022.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції провів перерахунок заявлених витрат за простоювання транспортного засобу, починаючи з 03.11.2022 за п'ять діб поспіль, що складає 1250 євро (еквівалентом 51011,50 грн по курсу 40,8092 грн на день подачі позову).
Таким чином, за вірним висновком місцевого господарського суду, внаслідок протиправних дій посадових осіб митниці позивачу заподіяна шкода в розмірі 248080,70 грн, з них 190069,20 грн ринкової вартості вилученої партії товару, що втратив основні властивості та не може бути використаний за призначенням; додаткових витрат у розмірі 7000,00 грн на проведення експертного товарознавчого дослідження з визначення матеріальної шкоди внаслідок неналежного зберігання товару та 51011,50 грн за простоювання транспортного засобу, в період з 03.11. по 07.11.2022.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.04.2024 по справі №927/167/24 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 16.01.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук