Постанова від 13.01.2025 по справі 916/3630/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3630/23(916/323/24)

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Розпорядник майна ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» - арбітражний керуючий Литвиненко С.С.

Від ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» - Курбанов А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024, суддя суду першої інстанції Райчева С.І., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 04.10.2024

по справі №916/3630/23(916/323/24)

за позовом: розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 29 883 051,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Розпорядник майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 29 883 051, 60 грн.

В обгрунтування позову було зазначено, що з рахунку Боржника було списано грошові кошти у загальному розмірі 29 729 119,74 грн на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго». Вказані списання відбулись на підставі рахунків фактури (INVOICE) для врегулювання небалансів електричної енергії (згідно з процесом врегулювання, передбаченого Додатком 10 Правил ринку) №0112202300484 від 01.12.2023 (розрахунковий період 01.11.2022 по 30.11.2022) та №2112202300251 від 21.12.2023 (розрахунковий період з 01.12.2022 по 31.12.2022).

Позивач вважає, що вказані списання відбулись у супереч положенням Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки розрахунковими періодами за вказаним рахунками є 01.11.2022 по 30.11.2022 та 01.12.2022 по 31.12.2022, тобто період, що передував відкриттю провадження у справі №916/3630/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія». Таким чином, вищезазначені вимоги Відповідача до Позивача мали конкурсний характер та у силу положень ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягали задоволенню у позасудовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 вищевказану позовну заяву розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/323/24. Справу постановлено розглядати у межах справи №916/3630/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» за правилами загального позовного провадження із присвоєнням справі №916/3630/23 (916/323/24).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» грошові кошти у розмірі 29 880 116,91 грн, з яких: 29 729 119,74 грн - основна заборгованість, 83 963,73 грн - 3% річних та 67 033,44 грн - інфляційні втрати; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» судовий збір у розмірі 358 561,40 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції вказав, що правова підстава - Договір про врегулювання небалансів електричної енергії №0280-01024 від 10.05.2019 - на час набуття Відповідачем грошових коштів була недостатньою, оскільки умови договору діяли з урахуванням положень законодавства про банкрутство щодо можливості/неможливості стягнення даних грошових коштів з рахунку Позивача. Відповідно до положень ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства на час стягнення з рахунків Боржника за рахунками №0112202300484 від 01.12.2023 та №2112202300251 від 21.12.2023 коштів у розмірі 29 729 119,74 грн. діяв мораторій на задоволення вимог конкурсного кредитора, який у свою чергу встановлював заборону на стягнення заборгованості за договором з Позивача у позасудовому порядку на підставі документів, що містять майнові вимоги; заборону на добровільне виконання боржником окремого зобов'язання (зобов'язання перед Позивачем); забороняв нарахування неустойки, інфляційних втрат та 3% річних за невиконання такого зобов'язання. З огляду на зазначене, судом встановлено, що Відповідач як набувач коштів збагатився за рахунок потерпілого Позивача поза підставою, передбаченою законом.

Суд першої інстанції також вказав, що обґрунтованим є право Позивача на нарахування інфляційних втрат та процентів за користування Відповідачем грошовими коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія».

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 по справі №916/3630/23 (916/323/24).

Апелянт вказав, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме чи відносяться кошти, що є предметом судового спору у справі №916/3630/23(916/323/24 до ліквідаційної маси ТОВ «ХОЕК» згідно ст. 62 КУзПБ, та чи поширюється на них мораторій відповідно до ст. 41 КУзПБ, враховуючи правову природу спірних коштів, порядок здійснення розрахунків ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» з НЕК «Укренерго» за небаланси, який врегульовано спеціальними нормами, та знаходженням спірних коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання, що регулюється ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідач зазначає, що роблячи висновки у справі №916/3630/23(916/323/24), що Кодекс України з процедур банкрутства, як спеціальний нормативно-правовий акт, має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством юридичних осіб та неплатоспроможністю фізичних осіб, посилаючись на практику Верховного Суду щодо вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми, Суд на думку апелянта, не врахував статус позивача та відповідача на ринку та вимоги спеціальних норм, якими врегульовані спосіб та порядок здійснення взаєморозрахунків в площині відносин, що були предметом дослідження Суду у справі №916/3630/23(916/323/24).

Апелянт вказує, що враховуючи вимоги спеціального закону - Закону України «Про ринок електричної енергії» (частин 5-8 ст.75), що встановлює спеціальний порядок здійснення розрахунків за небаланси електричної з використанням рахунку зі спеціальним режимом використання, та розподіл коштів з цього рахунку, Порядку розподілу коштів, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання відповідно постанови НКРЕКП від 27.06.2019 за № 1246 «Про алгоритм розподілу коштів» та постанови НКРЕКП від 18.06.2019 за № 1041 «Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18 січня 2019 року № 26», вимоги норм статей 1076-1 - 1076-6 ЦК, висновки Верховного Суду у справі 910/12464/22, висновки суду викладені в рішенні не відповідають обставинам справи та доданим доказам в частині застосування частин 1-3 ст. 41, 62 КУзПБ, ст. 1212 ЦК України.

На думку апелянта, суд не встановив обставин щодо моменту виникнення права власності та розпорядження коштами учасником ринку, які знаходяться на рахунку із спеціальним режимом використання і можливості їх віднесення до активів Позивача (включення до ліквідаційної маси) без врахування алгоритму Регулятора щодо перерахування цих коштів (не обтяжених зобов'язаннями перед іншими учасниками ринку) на поточний рахунок електропостачальника.

Апелянт також вказує на те, що наявність діючого договору без оспорення позивачем дій на його виконання чи самого правочину, позбавляє підстав до застосування ст. 1212 ЦК України. Тому позивачем не вірно обраний спосіб захисту шляхом стягнення з Відповідача коштів як безпідставно набуте майно за ст. 1212 ЦК України.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 по справі № 916/3630/23(916/323/24) та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3630/23 (916/323/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3630/23(916/323/24) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 по справі №916/3630/23(916/323/24) до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3630/23(916/323/24) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3630/23(916/323/24).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 по справі №916/3630/23(916/323/24); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 28.11.2024; призначено справу №916/3630/23(916/323/24) до розгляду на 12.12.2024 о 10:30.

12.12.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 13.01.2025 о 14:00.

13.01.2025 у судовому засіданні прийняли участь розпорядник майна ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» - арбітражний керуючий Литвиненко С.С. та представник ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» - Курбанов А.В.

26.12.2024 до Південно-західного апеляційного господарського від ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи №916/323/24 копії заяви ТОВ «ХОЕК» від 25.04.2019 про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

Колегія суддів ухвалою у прокольній формі від 13.01.2025 відмовила у задоволенні даного клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У даному випадку, апелянт не надав копію даної заяви до суду першої інстанції та не навів докази неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, що об'єктивно не залежали від апелянта.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 по справі №916/3630/23 встановлено наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії №0280-01024 від 10.05.2019 (заява про укладання договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.04.2019, повідомлення про укладання договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 13.05.2019, дата акцептування 10.05.2019).

Зазначений договір встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії. Варіть небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» (СВБ - сторона, відповідальна за баланс) та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ОСП - оператор системи подачі), розраховуються адміністратором ринку для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством.

За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що порядок розрахунків обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Відповідно до п. 3.2. вказаного Договору Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» має право на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді.

Згідно положень п. 3.3 Договору приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» взяло на себе зобов'язання виконувати розрахунки обсягу небалансу електричної енергії та інших розрахунків відповідно до цього Договору та Правил ринку; здійснювати розрахунки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» у порядку та терміни, визначені Правилами ринку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» відповідно до п. 3.5 цього Договору зобов'язалось здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до Правил ринку.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.

Згідно умов п. 5.2. Договору, СВБ, що є електропостачальником, повинна відкрити в одному з уповноважених банків поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - поточний рахунок ЕП). Учасник ринку повинен укласти будь-які необхідні угоди з його розрахунковим банком для здійснення платежів у відповідності до процедур та графіків, визначених Правилами ринку.

Відповідно до п. 5.3. Договору, СВБ, у якої виникли зобов'язання перед ОСП щодо оплати за небаланс електричної енергії, вносить плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП, зазначений у реквізитах цього Договору.

Згідно п. 5.6. Договору подання платіжних документів здійснюється Сторонами відповідно до Правил ринку.

У п. 5.9. Договору закріплено, що ОСП надає СВБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники Акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.

СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони Акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (п.5.10 Договору).

02.03.2023 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» було підписано акт-коригування (врегулювання) №BP/22/11-0280 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.11.2022 №BH22/11-0280.

Відповідно до п. 1, 2 вказаного Акту, коригування відбувалось щодо електричної енергії, яка була куплена за період з 01.11.2022 по 30.11.2022. Вартість неоплаченої енергії за даний період склала 9 448 632,65 грн. з ПДВ.

30.03.2023 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» було підписано акт-коригування (врегулювання) №BP/22/12-0280 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.12.2022 №BH22/12-0280.

Відповідно до п. 1, 2 вказаного Акту, коригування відбувалось щодо електричної енергії, яка була куплена за період з 01.12.2022 по 31.12.2022. Вартість неоплаченої енергії за даний період склала 20 280 487,9 грн. з ПДВ.

На підставі вказаних Актів, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» виставило рахунки №0112202300484 від 01.12.2023 та №2112202300251 від 21.12.2023, за якими з банківських рахунків Боржника у безопірному порядку списано грошові кошти у розмірі 29 729 119,74 грн. на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

На підтвердження вказаних обставин Позивачем до суду надано копії платіжних інструкцій №1449085916022 від 07.12.2023, №1449187315622 від 07.12.2023, №1450004807522 від 08.12.2023, №1450177232622 від 08.12.2023, №1451000014122 від 09.12.2023, №1451063639022 від 09.12.2023, №1451670803122 від 10.12.2023, №1451850929522 від 10.12.2023, №1452566982122 від 11.12.2023, №1452622716222 від 11.12.2023, №1467442195722 від 27.12.2023, №1467526354122 від 27.12.2023, №1468355614622 від 28.12.2023, №1468443643622 від 28.12.2023, №1469221042022 від 29.12.2023, №1469292024322 від 29.12.2023, №1470079773722 від 30.12.2023, №1470103423722 від 30.12.2023, №1470857896922 від 31.12.2023, №1470885093722 від 31.12.2023, №1471607213422 від 01.01.2024, №1471636801822 від 01.01.2024, №1472258485122 від 02.01.2024, №1472301918422 від 02.01.2024, №1472783674022 від 03.01.2024, №1472824062022 від 03.01.2024, №1473383254722 від 04.01.2024.

Дані обставини відповідачем не заперечуються.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Закон України «Про ринок електричної енергії» є спеціальним Законом, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

За змістом частини першої статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.

Пунктом 55 частини першої статті 1 Закону передбачено, що оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Відповідно до статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори про врегулювання небалансів.

Частиною п'ятою статті 70 Закону визначено, що оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку.

Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку.

Згідно положень п. 1.2.1. Правил ринку, затверджених Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №307 від 14.03.2018р., учасниками ринку електричної енергії є, зокрема, оператор системи передачі (ОСП)

Відповідно до п. 1.2.2. Правил учасники ринку можуть виконувати одну або декілька з таких ролей: СВБ, АР, АКО, ПДП, ППБ, ППВДЕ.

Пунктом 1.9.1. гл. 1.9. розділу І Правил ринку передбачено, що оператор системи передачі (ОСП) забезпечує функціонування балансуючого ринку, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії.

Відповідно до п.4 частини другої статті 33 Закону України "Про ринок електроенергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за продану електричну енергію на балансуючому ринку.

Згідно з п.2. п.3.2 Договору ОСП має право на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді.

Відповідно до статті 52 Закону адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, Правил ринку та Кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.

Пунктом 2.2 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0280-01024 від 10.05.2019 встановлено, що порядок розрахунків обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Відповідно до п. 3.2. вказаного Договору Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» має право на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді.

Згідно положень п. 3.3 Договору приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» взяло на себе зобов'язання виконувати розрахунки обсягу небалансу електричної енергії та інших розрахунків відповідно до цього Договору та Правил ринку; здійснювати розрахунки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» у порядку та терміни, визначені Правилами ринку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» відповідно до п. 3.5 цього Договору зобов'язалось здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до Правил ринку.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.

Згідно умов п. 5.2. Договору, СВБ, що є електропостачальником, повинна відкрити в одному з уповноважених банків поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - поточний рахунок ЕП). Учасник ринку повинен укласти будь-які необхідні угоди з його розрахунковим банком для здійснення платежів у відповідності до процедур та графіків, визначених Правилами ринку.

Відповідно до п. 5.3. Договору, СВБ, у якої виникли зобов'язання перед ОСП щодо оплати за небаланс електричної енергії, вносить плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП, зазначений у реквізитах цього Договору.

02.03.2023р. між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Херсонська обласна енергопостачальна компанія» було підписано акт-коригування (врегулювання) №BP/22/11-0280 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.11.2022р. №BH22/11-0280.

Відповідно до п. 1, 2 вказаного Акту, коригування відбувалось щодо електричної енергії, яка була куплена за період з 01.11.2022р. по 30.11.2022р. Вартість неоплаченої енергії за даний період склала 9 448 632, 65 грн. з ПДВ.

30.03.2023р. між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Херсонська обласна енергопостачальна компанія» було підписано акт-коригування (врегулювання) №BP/22/12-0280 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.12.2022р. №BH22/12-0280.

Відповідно до п. 1, 2 вказаного Акту коригування відбувалось щодо електричної енергії, яка була куплена за період з 01.12.2022р. по 31.12.2022р. Вартість неоплаченої енергії за даний період склала 20 280 487, 09 грн. з ПДВ.

На підставі вказаних Актів, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» виставило рахунки №0112202300484 від 01.12.2023 та №2112202300251 від 21.12.2023, за якими з банківських рахунків Боржника у безопірному порядку списано грошові кошти у розмірі 29 729 119,74 грн. на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Таким чином, колегією суддів встановлено, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" є оператором системи передачі, який в межах Договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0280-01024 від 10.05.2019 здійснив продаж електричної енергії Позивачу в межах небалансів і стягнув 29 729 119,74 грн. саме як заборгованість за електричну енергію.

Тобто стягнення даної заборгованості відбулося саме на виконання умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0280-01024 від 10.05.2019.

В той же час, ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2023р. відкрито провадження у справі №916/3630/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Херсонська обласна енергопостачальна компанія» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно положень ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на як поширюється мораторій.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Як було зазначено вище, списання грошових коштів у розмірі 29 729 119, 74 грн відбулося на підставі Актів-коригування (врегулювання) №BP/22/11-0280 від 02.03.2023р. та №BP/22/12-0280 від 30.03.2023.

В той же час, незважаючи на те, що рахунки стосовно оплати заборгованості за вказані періоди були виставлені Відповідачем 01.12.2023р. та 21.12.2023р. (після відкриття провадження у справі), у розумінні положень ч. 1, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства грошові вимоги Кредитора до Боржника стосовно оплати вартості небалансів за період з 01.11.2022р. по 30.11.2022р. та за період з 01.12.2022р. по 31.12.2022р. є конкурсними, оскільки зобов'язання, за яким виставлено рахунки, виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що аналіз норм статей 1, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство (постанови від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 22.11.2022 у справі № 911/2548/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020р. у справі №904/1693/19 вказала, що при визначенні статусу кредиторських вимог (конкурсні чи поточні) у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов'язань боржника.

Доводи апелянта з посиланням на судову практику щодо настання строку виконання вимоги за договором про врегулювання небалансів електричної енергії не суперечать висновкам Суду у даній справі з того ж питання. Однак, хибним є висновок Відповідача, що строк виконання грошового зобов'язання є кваліфікуючою ознакою при визначенні у справі про банкрутство виду грошових вимог кредитора. Вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" у сумі 29 729 119,74 грн. є саме конкурсними грошовими вимогами і їх задоволення кореспондується з умовами дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Щодо твердження апелянта про неможливість зупинення операцій за поточними рахунками із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку, Суд враховує, що Верховний Суд неодноразово у свої практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018р. у справі №263/15749/16-а, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021р. у справі №522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021р. у справі №908/2637/20, від 27.12.2022р. у справі №910/21725/21).

Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.99 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.20221 у справі "Шкіря проти України").

З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно боржника/відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип узгодженості нормативних приписів права із суміжними інститутами права, що має гарантувати інтеграцію законодавства у сфері неплатоспроможності/банкрутства до національної системи права.

Так, Кодекс України з процедур банкрутства як спеціальний нормативно-правовий акт має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством юридичних осіб та неплатоспроможністю фізичних осіб, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями вказаного Кодексу передбачено певні особливості щодо процедури банкрутства, що застосовуються до учасників ринку електричної енергії. Однак, положення, що виключають дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, які є учасниками ринку, Кодекс не містить.

З аналогічних підстав не впливають на висновок колегії суддів про застосовність умов дії мораторію до грошових вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго" і твердження Відповідача про те, що рахунок із спеціальним режимом використання за Договором про врегулювання небалансів за своєю суттю є рахунком ескроу.

Висновки Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 09.04.2024 по справі №910/12464/22, які відповідач просить застосувати при розгляді даної справи, є незастосовними у даній справи. Так, Верховним Судом досліджувались обставини можливості включення до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, грошових коштів, які знаходились на рахунку ескроу. Вказані обставини і, відповідно, правовідносини між банком-банкрутом та його кредиторами не є подібними до правовідносин щодо дії мораторію на задоволення вимог кредиторів володільця такого рахунку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, розпорядник майном посилається на положеннями ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що грошові кошти у сумі 29 729 119,74 грн. були стягнуті Відповідачем з Позивача без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Однак, у даному випадку, у відповідача існувала правова підстава для списання грошових коштів у розмірі 29 729 119,74 грн, оскільки таке списання відбувалося на виконання умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0280-01024 від 10.05.2019.

В той же час, таке списання відбулося з порушенням положень Кодексу України з процедур банкрутства та без врахування наявності з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство мораторію на задоволення конкурсних вимог кредиторів поза процедурою банкрутства.

Отже, такі дії відповідача, які порушують вимоги законодавства про банкрутство, зокрема, ч.ч. 1-3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, та права інших кредиторів у справі на задоволення вимог кредиторів згідно черговості, встановленої КУзПБ, можуть завдати збитків боржнику або іншим кредиторам у даній справі про банкрутство. Однак, позовні вимоги про стягнення збитків у даному випадку не заявлялися.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 29 729 119,74 грн, адже такі кошти були отримані за наявної правової підстави, а саме договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0280-01024 від 10.05.2019, тому позивачем було обрано неправильний спосіб захисту своїх порушених прав.

Таким чином, колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 29 729 119,74 грн та стягнення 83 963,73 грн - 3% річних і 67 033,44 грн - інфляційних втрат, які є похідними від вимог про стягнення основного боргу.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку, суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів покладає витрати зі сплати судового збору за подання позову на позивача.

В той же час, враховуючи задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів покладає витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія».

Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 по справі №916/3630/23(916/323/24) - задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 по справі №916/3630/23(916/323/24) - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, 178, код ЄДРПОУ 42117825) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 430 315,94 грн.

Зобов'язати Господарський суд Одеської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.01.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран