Постанова від 20.01.2025 по справі 914/466/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа №914/466/23(523/9434/23)

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення сторін

апеляційну скаргу арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича №01-32/29-12 від 09.12.2024 (вх. №01-05/3573/24 від 09.12.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 (суддя Цікало А.І.)

про відмову розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" арбітражному керуючому Соколу Олексію Юрійовичу у поновлені строку на подання скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 24.06.2024

у справі №914/466/23(523/9434/23)

про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" на користь ОСОБА_1 46102 грн. 43 коп. в якості розрахунку при звільнені та 347329 грн. 86 коп. в якості затримки розрахунку при звільнені,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 у справі №914/466/23(523/9434/23) відмовлено розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" арбітражному керуючому Соколу Олексію Юрійовичу у поновленні строку на подання скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича у виконавчому провадженні НОМЕР_2; скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 24.06.2024 р. у справі № 914/466/23(523/9434/23) повернуто скаржнику без розгляду з доданими до неї документами.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, арбітражний керуючий Сокол О.Ю. звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 про відмову розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" арбітражному керуючому Соколу Олексію Юрійовичу у поновленні строку на подання скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича у виконавчому провадженні НОМЕР_2; направити справу №914/466/23(523/9434/23) для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії прийняття до розгляду скарги розпорядника майна ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл" арбітражного керуючого Сокола О.Ю. на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 24.06.2024 у справі № 914/466/23(523/9434/23).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.12.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 31.12.2024.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають до задоволення, з огляду на таке:

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст оскарженої ухвали суду першої інстанції.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.11.2023 справу №523/9434/23 (провадження №2/523/3818/23) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про припинення трудових відносин, стягнення розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, передано до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2024 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» задоволено частково, припинено трудові відносини між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та слюсарем з ремонту технологічних установок ОСОБА_1 з 15 квітня 2021 року на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню цієї роботи та неможливістю переведення працівника на іншу роботу; стягнуто з ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на користь ОСОБА_1 46102,43 грн. в якості розрахунку при звільнені та 347329,86 грн. в якості затримки розрахунку при звільнені; в задоволені позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» в частині стягнення 40000,00 грн. в якості моральної шкоди відмовлено; стягнуто з ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» в дохід бюджету 8585,39 грн. судового збору.

24.06.2024 Господарський суд Львівської області видав наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2024 у справі №914/466/23 (523/9434/23).

22.11.2024 на адресу Господарського суду Львівської області надійшло повідомлення Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу №914/466/23 (523/9434/23) від 24.06.2024 у зв'язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі, до якого додано копію відповідної постанови ВП НОМЕР_2 від 14.11.2024.

26.11.2024 розпорядник майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражний керуючий Сокол О.Ю. звернувся до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. по примусовому стягненню грошових коштів в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 з рахунку ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.2024 повернуто скаргу без розгляду з огляду на пропуск строку на подання скарги, відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку та відсутність в розпорядника майна права звернення зі скаргою в межах виконавчого провадження щодо боржника.

02.12.2024 розпорядник майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражний керуючий Сокол О.Ю. звернувся до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії приватного виконавця (вх.№4492/24 від 03.12.2024), у якій просив:

- поновити строк на подання скарги на дії приватного виконавця приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М.;

- скаргу ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» - задовільнити;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого органу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича по примусовому стягненню грошових коштів у розмірі 223664,43 грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15.04.2021 до 14.02.2023, що є конкурсним), в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого органу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича по безпідставному стягненню грошових коштів у розмірі 22366,45 грн. (основна винагорода приватного виконавця) в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»;

- зобов'язати приватного виконавця виконавчого органу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича повернути стягнуті грошові кошти у розмірі 223664,43 грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15.04.2021 до 14.02.2023, що є конкурсним), на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»;

- зобов'язати приватного виконавця виконавчого органу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича повернути стягнуті грошові кошти у розмірі 22366,45 грн. (основна винагорода приватного виконавця) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»;

- зобов'язати приватного виконавця виконавчого органу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича не пізніше ніж у 10-денний строк з дня отримання ухвали про задоволення скарги повідомити суд про її виконання.

05.12.2024 Господарський суд Львівської області ухвалив відмовити розпоряднику майна у поновлені строку на подання скарги на дії приватного виконавця та повернути скаргу без розгляду.

Постановляючи оскаржену ухвалу, місцевий господарський суд, керувався тим, що:

- розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович не є стороною виконавчого провадження НОМЕР_2 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 24.06.2024 у справі №914/466/23(523/9434/23), а отже, не вправі звертатись до суду із скаргою на дії приватного виконавця;

- розпорядник майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражний керуючий Сокол О.Ю. пропустив десятиденний строк, встановлений статтею 341 ГПК України, на подання скарги, оскільки заявник звертався до Міністерства юстиції із скаргою від 26.09.2024 на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, тобто з вересня 2024 року знав про порушення прав;

- розпорядник майна не довів поважності причин пропуску строку для подання скарги на дії приватного виконавця, оскільки: оскаржувані дії приватного виконавця щодо стягнення з боржника коштів вчинені приватним виконавцем 29.07.2024 та 02.08.2024; розпоряднику майна у вересні 2024 року стало відомо про списання з рахунку боржника коштів в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, у зв'язку з чим, розпорядник майна звертався до Міністерства юстиції України із скаргою від 26.09.2024 на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_2 щодо неправомірного стягнення коштів зі спеціального рахунку боржника; частиною другою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства на розпорядника майна покладено обов'язок повідомляти відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні про запровадження мораторію, проте лише 01.11.2024 розпорядник майна звернувся до приватного виконавця із заявою №01-32/02-11 про скасування арештів з майна боржника, на яку отримано відповідь приватного виконавця №11405 від 18.11.2024; з 04.04.2024 розпорядник майна арбітражний керуючий Сокол О.Ю. виконує обов'язки керівника боржника - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Узагальнені доводи апелянта (розпорядника майна боржника.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не з'ясував належним чином обставини, щодо яких подана скарга на дії приватного виконавця КОЛЕЧКО Д.М., не врахував викладені у скарзі фактичні обставини та не зважив на додані до скарги документи, внаслідок чого постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, на підтвердження чого апелянт вказує такі доводи:

- у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі №903/1251/23(903/945/23), де предметом касаційного оскарження була ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції про повернення заяви розпорядника майна боржника про скасування судового наказу, досліджувалось питання щодо повноважень арбітражного керуючого і викладено правові висновки, відповідно до яких: аналіз статті 44 КУзПБ дає підстави для висновку, що розпоряднику майна надано більше повноважень ніж керівнику або органу управління боржника; діяльність розпорядника майна спрямована на виконання законодавчо закріпленого обов'язку вживати заходи для захисту майна боржника; законодавчо відсутня заборона подавати розпорядником майна заяви про скасування наказу щодо стягнення з боржника заборгованості, виданого у порядку наказного провадження; перелік заяв і звернень, визначених у ч.9 ст.44 КУзПБ не є вичерпним, і не обмежує повноважень розпорядника майна на подання заяви про скасування наказу про стягнення заборгованості з боржника, виданого в порядку наказного провадження;

- у постанові Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №911/378/17 міститься висновок, що арбітражний керуючий із метою контролю за стягненням грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, може подати скаргу до суду на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у разі виявлення певних порушень при здійсненні відповідних стягнень;

- у розпорядника майна боржника наявні повноваження на звернення до суду, зокрема, зі скаргою на дії та бездіяльність приватного чи державного виконавця, вчинені у межах виконавчого провадження про стягнення коштів з боржника, оскільки подання такої скарги прямо зумовлено обов'язками розпорядника майна у межах справи про банкрутство;

- постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі №914/466/23 виконання обов'язків керівника ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» покладено на розпорядника майна - арбітражного керуючого Сокола О.Ю., тобто останній, окрім своїх безпосередніх обов'язків як розпорядника майна боржника, додатково виконує обов'язки і реалізує відповідні права керівника боржника;

- виконуючи обов'язки щодо захисту майна боржника, виявивши на підставі документально підтверджених доказів факт порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів, розпорядник майна - арбітражний керуючий Сокол О.Ю. обґрунтовано звернувся до суду першої інстанції зі скаргою на дії приватного виконавця Колечко Д.М., оскільки останній здійснив протиправні дії щодо стягнення коштів і погашення вимог, які є конкурсними вимогами у справі;

- суд першої інстанції зробив безпідставний висновок про відсутність у розпорядника майна боржника, до того ж, на якого покладено обов'язки керівника боржника, не має права звертатись до суду зі скаргою ні дії приватного виконавця, крім того, суд в оскаржуваній ухвалі помилково стверджує про те, що скарга подана саме розпорядником майна боржника, адже в тексті самої скарги зазначено, що заявником скарги є - ТзОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ», а підписана вона відповідно керівником - розпорядником майна боржника, так само пункт 1 прохальної частини скарги прямо вказує на те, що скарга подана саме ТзОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ»;

- повертаючи скаргу розпорядника майна боржника, суд виходив з того, що у вересні 2024 року арбітражний керуючий Сокол О.Ю. знав про дії приватного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_2, а отже у вересні 2024 року знав про порушення прав, проте такий висновок суду суперечить наявним в матеріалах справи доказам;

- у вересні 2024 року розпоряднику майна боржника на підставі виписки АБ «ПІВДЕННИЙ» по рахунку НОМЕР_1 було відомо виключно про можливий факт порушення режиму використання коштів зі спеціальним режимом використання у розмірі 20 922,98 грн., з цього приводу розпорядник майна боржника вважав найбільш ефективним і прийнятним способом усунення порушення - це звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України;

- у вересні 2024 року розпоряднику майна боржника не було відомо про порушення приватним виконавцем Колечком Д.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_2 вимог щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, а саме про стягнення коштів у розмірі 223 664,43 грн на погашення вимог, які виникли до 15.02.2023, тобто, скарга розпорядника майна боржника до Міністерства юстиції України і скарга на дії приватного виконавця Колечка Д.М., подана до суду першої інстанції, стосуються абсолютно різних порушень і різних фактів стягнення коштів, а тому не можуть ототожнюватися, також ці скарги засновані на абсолютно різних доказах, з яких розпорядник майна дізнавався про відповідні обставини;

- розпорядник майна боржника дійсно не є стороною виконавчого провадження НОМЕР_2, а тому приватний виконавець Колечко Д.М. не був зобов'язаний надсилати на його адресу документи виконавчого провадження, відтак розпорядник майна боржника і не міг знати про стан виконавчого провадження НОМЕР_2 і про вчинені виконавцем дії, окрім як отримати таку інформацію на власний запит;

- суд звернув увагу те, що розпорядник майна не є стороною виконавчого провадження, однак замість того, щоб оцінювати цей факт з точки зору того, що розпорядник майна не міг знати про порушення в межах виконавчого провадження мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, зробив неправильний висновок про те, що розпорядник майна взагалі не може подавати таку скаргу на дії приватного виконавця;

- первісна скарга розпорядника майна боржника на дії приватного виконавця Колечка Д.М. була подана у межах десятиденного строку з дня, коли стало відомо про факт порушення мораторію;

- отримання інформації про сам факт відкриття виконавчого провадження не може свідчити про обізнаність відносно протиправних дій, вчинених виконавцем у такому виконавчому провадженні, які можуть бути оскаржені;

- до моменту отримання від приватного виконавця Колечка Д.М. листа від 18.11.2024 №11405 з копією постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 16.07.2024, яка містить ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження, розпорядник майна/керівник боржника не мав об'єктивної можливості встановити факт порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а виявивши такий факт на підставі належних доказів, у строк протягом десяти днів розпорядник майна звернувся до суду першої інстанції з відповідною скаргою;

- оскільки суд першої інстанції необґрунтовано повернув скаргу розпорядника майна, ТзОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ» без будь-яких зайвих зволікань подало відповідну повторну скаргу, що є в достатній мірі поважною причиною для поновлення строку, який на незначний час був пропущений;

- у суду першої інстанції були відсутні будь-які докази на користь того, що розпорядник майна боржника об'єктивно знав чи міг знати про факт порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому не було і підстав робити висновок про пропуск строку на звернення зі скаргою до суду;

- у постанові Верховного Суду від 15.11.2024 у справі №910/13175/23 наголошено, що надмірний формалізм - це, здебільшого, негативне оціночне поняття, яке означає безумовну вимогу дотримуватися процедур, визначених законодавством, у ситуації, за якої негативні наслідки переважають принцип розумності (доцільності, раціональності); в цьому випадку негативними наслідками, які переважатимуть принцип розумності (раціональності, доцільності), від необґрунтованої відмови прийняти скаргу розпорядника майна можуть бути: порушення мети і завдання процедури розпорядженням майном, безпідставне зменшення активів боржника, порушення порядку і черговості задоволення вимог;

- у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження, проте суд першої інстанції не виконав вимоги процесуального закону і не забезпечив розпоряднику майна можливість належним чином виконати свої професійні обов'язки у межах справи про банкрутство та повноваження керівника боржника щодо реагування на виявлений факт порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 було доставлено до електронного кабінету приватного виконавця Колечка Д.М. 17.12.2024, про що суд отримав повідомлення о 23:00.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, приватний виконавець з 18.12.2024 повідомлений про відкриття апеляційного провадження, проте у встановлений судом строк не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Стягувач - ОСОБА_1 , отримав ухвалу від 16.12.2024 поштою 30.12.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте у встановлений судом строк не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В оскарженій ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розпорядник майна боржника не є учасником виконавчого провадження та не вправі оскаржувати дії чи бездіяльність приватного виконавця у цьому виконавчому провадженні, водночас таким правом наділений сам боржник.

Колегія суддів вважає помилковим такий висновок місцевого господарського суду.

Зокрема, відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.07.2021 у справі №911/378/17 арбітражний керуючий із метою контролю за стягненням грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, може подати скаргу до суду на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у разі виявлення певних порушень при здійсненні відповідних стягнень.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №921/574/20.

Окрім цього, постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі №914/466/23 припинено повноваження керівника боржника - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Марченка В.Г. та покладено обов'язки керівника Товариства з обмежено відповідальністю «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ» на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Сокола О.Ю. Тобто, розпорядник майна в цьому випадку виступає також як керівник боржника.

Разом з цим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував того, що скаргу подано боржником у виконавчому провадженні - Товариством з обмежено відповідальністю «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ», а подано та підписано таку скаргу керівником товариства - Соколом О.Ю.

Так, відповідно до ч.3 ст.340 ГПК України скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими особа, яка подає скаргу, обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

У вихідних даних скарги зазначено, що заявником є Сокол Олексій Юрійович , зазначено його адресу та контактні дані, у графі «представник заявника» відомості відсутні, за змістом скарги теж відсутні пояснення про те, що скаргу подає саме боржник, водночас, у пункті другому прохальної частини скарги заявник просить задовільнити скаргу ТзОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ».

Отже, за змістом та формою скарги її заявником є Сокол О.Ю .

Проте, помилкові висновки суду першої інстанції щодо можливості розпорядника подавати скаргу на дії приватного виконавця не призвели до прийняття неправильного судового рішення, з огляду на те, що подана скарга підлягає поверненню без розгляду на підставі ст.118 ГПК України.

Так, відповідно до п. а) ч.1 ст.341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Відповідно до ч.2 ст.341 ГПК України пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Отже, передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений ч.1 ст.341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного строку, скаржник зазначає, що скарга від 26.09.2024 до Міністерства юстиції України на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_2 жодним чином не стосувалась обставин, описаних в цій скарзі і про які розпоряднику майна стало відомо лише 18.11.2024 з листа приватного виконавця №11405, а також з листа Міністерства юстиції України від 11.11.2024 №155778/163126-33-24/20.4.1, отриманого 21.11.2024. Оскільки колишній генеральний директор боржника Марченко В.Г. не передав розпоряднику майна документації боржника, іншої можливості дізнатись про стягнення конкурсної заборгованості, окрім як з відповідей на заяви і запити, у керівника (розпорядника майна) не було.

На підтвердження вказаних обставин, до скарги на дії приватного виконавця додано копію скарги арбітражного керуючого Сокола О.Ю. від 26.09.2024 №01-32/39-09, подану до Міністерства юстиції України, копію відповіді Міністерства юстиції України від 11.11.2024 №155778/163126-33-24/20.4.1. за результатами розгляду скарги, копію заяви арбітражного керуючого Сокола О.Ю. №01-32/02-11 від 01.11.2024 до приватного виконавця Колечка Д.М. про скасування арештів з майна боржника та копію листа приватного виконавця від 18.11.2024 №11405.

З перелічених матеріалів скарги вбачається, що 16.07.2024 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/466/23 (523/9434/23), виданого 24.06.2024, про стягнення з ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на користь ОСОБА_1 46 102,43 грн. в якості розрахунку при звільненні та 347 329,86 грн. в якості затримки розрахунку при звільненні.

26.09.2024 керівник/розпорядник майна ТзОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ» арбітражний керуючий Сокол О.Ю. подав скаргу до Міністерства юстиції України, у якій просив здійснити перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. з підстав стягнення грошових коштів з рахунку в ПАТ АБ «Південний» у ВП НОМЕР_2 в сумі 20 922,98 грн., визнати неправомірними такі дії та зобов'язати приватного виконавця повернути неправомірно стягнені кошти.

Міністерство юстиції України листом №155778/163126-33-24/20.4.1. від 11.11.2024 повідомило арбітражного керуючого Олексія Сокола про результати розгляду його скарги від 26.09.2024, поданої в інтересах ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» щодо діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М.

У цьому листі, серед іншого, зазначено інформацію про те, що в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 на виконання вимог приватного виконавця 29.07.2024 та 02.08.2024 на користь стягувача перераховано 385 741,00 грн.

Тобто, дії приватного виконавця, які заявник просить визнати неправомірними, мали місце 29.07.2024 та 02.08.2024, а з відповідною скаргою на дії приватного виконавця розпорядник майна звернувся лише 26.11.2024, зазначивши суду, що дізнався про порушення прав боржника 18.11.2024 з листа приватного виконавця, а після повернення цієї скарги ухвалою від 28.11.2024, повторно звернувся 03.12.2024 зі скаргою та клопотанням про поновлення строку на подання скарги.

Апелянт стверджує, що зі змісту скарги від 26.09.2024, поданої до Міністерства юстиції України в інтересах ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» щодо діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М., випливає, що розпорядник майна не був обізнаний про порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, а саме про примусове стягнення грошових коштів у розмірі 223 664,43 грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15.04.2021 до 14.02.2023 та є конкурсним) та в розмірі 22 366,45 грн. (основна винагорода приватного виконавця) в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 з рахунку ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

З копії скарги вбачається, що за її змістом розпоряднику майна 17.09.2024 стало відомо про нарахування Товариству (боржнику) коштів у розмірі 4 659,06 грн. для виплати ОСОБА_3 на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність у зв'язку з пологами. Відповідно до виписки з рахунку боржника Пенсійний фонд України 30.04.2024 перерахував допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмірі 20922,98 грн. на рахунок в АТ АБ «Південний» НОМЕР_1 . Проте, 01.08.2024 кошти в сумі 20 922,98 грн. було списано з цього рахунку, що могло вплинути на виплату ОСОБА_3 коштів у розмірі 4 659,06 грн. Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, код 2604 - «Цільові кошти на вимогу суб'єктів зарахування» - рахунок для зарахування страхових коштів зі спеціальним режимом використання. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів та на стягнення на підставі виконавчих документів (відповідно до вимог ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»). У скарзі розпорядник майна зазначив, що кошти стягнуто у ВП НОМЕР_2.

Таким чином, за змістом скарги справді не йдеться про обізнаність розпорядника майна щодо порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, а саме про примусове стягнення грошових коштів з рахунку ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у розмірі 223 664,43 грн. та в розмірі 22 366,45 грн. в межах виконавчого провадження НОМЕР_2.

Проте, у цій скарзі вказано номер виконавчого провадження, дату і номер наказу господарського суду про стягнення грошових коштів (№914/466/23 (523/9434/23) від 01.08.2024, відтак щонайменше з 26.09.2024 розпорядник майна був обізнаний про існування виконавчого провадження та мав можливість звернутись до приватного виконавця для отримання доступу до його матеріалів як керівник товариства, що є боржником у цьому виконавчому провадженні.

01.11.2024 розпорядник майна звернувся до приватного виконавця з вимогою надати копію постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 16.07.2024, скасувати арешт на грошові кошти боржника та зупинити виконавче провадження.

У листі №11405 від 18.11.2024 Приватний виконавець Колечко Д.М. у відповідь на запит розпорядника майна від 01.11.2024 про надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження та скасування арештів з майна боржника, повідомив розпорядника майна про те, що заборгованість за виконавчим документом та основна винагорода приватного виконавця стягнуті в повному обсязі, надав ідентифікатор доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження.

Про обставини стягнення коштів у виконавчому провадженні розпорядника майна повідомило також Міністерство юстиції України у відповіді на скаргу №155778/163126-33-24/20.4.1. від 11.11.2024, яку розпорядник майна отримав 21.11.2024 (що підтверджується копією журналу реєстрації вхідних документів арбітражного керуючого).

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що факт обізнаності з існуванням виконавчого провадження не слід ототожнювати з фактом обізнаності про порушення прав боржника чи порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів у цьому виконавчому провадженні.

Водночас, приписами п.«а» ч.1 ст.341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Порівняльний аналіз змісту термінів «дізналася» та «повинна була дізнатися», що містяться в статті 341 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г зазначила, що під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника - чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо.

Враховуючи те, що розпорядник майна має обов'язок відповідно до ч.2 ст.41 КУзПБ повідомляти приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні, про запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, зважаючи, що принаймні з 26.09.2024 розпорядник майна був обізнаний про існування виконавчого провадження, слід дійти висновку про те, що з 26.09.2024 скаржник мав реальну можливість звернутись до виконавця із запитом щодо надання доступу до матеріалів виконавчого провадження.

Проте, лише через місяць, 01.11.2024 розпорядник майна звернувся до приватного виконавця з відповідним запитом про надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження та скасування арештів з майна боржника, та 18.11.2024 отримав відповідь приватного виконавця, з якої дізнався про стверджуване заявником порушення мораторію, при цьому таке порушення мало місце 29.07.2024 та 02.08.2024.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що процесуальні норми, в тому числі щодо встановлення строків на вчинення процесуальних дій, створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.

Доводи апелянта про те, що розпоряднику майна (на якого покладено обов'язки розпорядника майна) не надсилалась постанова про відкриття виконавчого провадження, а обов'язки розпорядника здійснюються в умовах протидії колишнього керівництво боржника, не спростовують встановлених обставин реальної можливості вчинення самостійних дій щодо ознайомлення з виконавчим провадженням і вчиненими у ньому діями приватного виконавця з моменту отримання інформації про існування такого виконавчого провадження (щонайменше 26 вересня 2024 року) протягом розумного строку (запит до виконавця про надання ідентифікатора доступу до виконавчого провадження здійснено лише 01 листопада 2024 року).

Місцевий господарський суд доречно звернув увагу на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із заявою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась із заявою (скаргою), пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

У цьому ж випадку скаржник не довів відсутності реальної можливості дізнатися про стверджуване ним порушення прав боржника у виконавчому провадженні.

Враховуючи межі перегляду оскаржуваної ухвали, встановлені обставини та доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 у справі №914/466/23(523/9434/23) слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 275, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича №01-32/29-12 від 09.12.2024 (вх. №01-05/3573/24 від 09.12.2024) - відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 у справі №914/466/23(523/9434/23) - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.