16 січня 2025 року
м. Чернівці
справа № 713/3330/24
провадження № 22-ц/822/72/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.
секретар Бугай В. М.
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»
відповідач ОСОБА_1
апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», в інтересах якого діє Шевченко Віта Олександрівна, на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2024 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Пилип'юк І. В.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
В серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося з позовом до ОСОБА_1 .
Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну заборгованість за кредитним договором №1220-0417 від 09 червня 2023 року у сумі 59 005 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 13 400 гривень; заборгованість за процентами - 45 605 гривень.
Позов обґрунтований тим, що 09 червня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1220-0417.
Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A1017, для підписання кредитного договору № 1220-0417 від 09 червня 2023 року та підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.
Згідно з умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати позичальнику кредит, на наступних умовах: сума кредиту - 13 400 гривень; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; знижена процентна ставка - 2,50 % в день; стандартна процентна ставка - 3,00 % в день; базовий період - проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у базовому періоді вказана у договорі і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця.
Кредитодавець взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» з яким укладено договір №02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10 червня 2020 року та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29 квітня 2023 року) видав ОСОБА_1 кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачкою в особистому кабінеті.
ОСОБА_1 підтвердила виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти. Однак вона не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з укладання кредитного договору відмовитися від нього без пояснення причин.
Вказує, що ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору і не повернула в повному обсязі кредит, а також не виконала інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування, встановленого умовами кредитного договору.
Станом на 11 липня 2024 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 125 067 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 13 400 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 111 667 гривень.
Однак, позивачем було прийнято рішення про застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 66 062 гривень за умови погашення решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 59 005 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 13 400 гривень; заборгованість за процентами - 45 605 гривень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2024 року у позові ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі документи, передбачені статтею 22, 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.
Лист ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 10 липня 2024 року № 7/5348 та довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту за договором від 09 червня 2023 року № 1220-0417 є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у них відсутній повний номер картки, дата і час прийняття до виконання платіжної інструкції.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором складені самим позивачем, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача.
Також, надані документи не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» коштів в сумі 13 400 гривень на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 ;
Також не було надано доказів існування правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «ФК «Контрактовий Дім».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 09 червня 2023 року № 1220-0417 у сумі 59 005 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 13 400 гривень; заборгованість за процентами - 45 605 гривень.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що судом першої інстанції не було враховано те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Тобто, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, а тому надати будь-який бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 у тому числі виписки по рахунку чи будь-які документи про отримання чи використання відповідачкою кредитних коштів (про рух таких коштів) є неможливим, оскільки належить до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та Правил на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів. На підтвердження перерахунку відповідачці коштів до суду було надано довідку про перерахування суми кредиту, а також лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім», які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведення позивачем факту перерахування грошових коштів відповідачці за кредитним договором від 09 червня 2023 року № 1220-0417, оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконав свої зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов договору на зазначений ОСОБА_1 картковий рахунок.
Вказує, що відповідачкою було частково сплачено кошти на погашення кредиту.
Розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, містить детальний розпис нарахованої заборгованості, яким підтверджується несплата відповідачкою заборгованості по кредиту за весь час кредитування.
Відповідно до пункту 4.8 кредитного договору від 09 червня 2023 року № 1220-0417 строк кредитування, тобто строк на який надавався кредит позичальнику - 300 календарний днів (до 03 квітня 2024 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику.
Після закінчення строку кредитування (03 квітня 2024 року) нарахування процентів протягом строку договору припинилося. Як вбачається з розрахунку заборгованості у графі «Ставка» після 03 квітня 2024 року (закінчення строку кредитування) зазначено 0,0%.
Відповідно до вказаного розрахунку штраф та комісія стосовно ОСОБА_1 не нараховувались.
Вказує,що відповідачем не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу.
Зазначає, що при оформлені кредитної лінії відповідачу не було повідомлено про умови кредитування. Кредитна лінія оформлена строком на 14 днів.
Нарахування передбачених договором відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування є неможливим, про що свідчить судова практика. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за статтею 1050 ЦК України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.
Так, ОСОБА_1 , отримуючи кредит 09.06.2023 року, вважала, що повинна була повернути його 22.06.2023 року та заявляв саме про цей строк. Однак, позивач, нараховуючи заборгованість за процентами, виходив з іншого строку кредитування.
Звертає увагу на те, що підстави до задоволення позову відсутні, з огляду на не доведеність позивачем факту надання відповідачу кредиту в сумі, зазначеній в позовній заяві.
З урахуванням викладеного, просила суд апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
09 червня 2023 року між позивачем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1220-0417, за умовами якого відповідачці було надано кредит в сумі 13 400 гривень, строком 300 днів зі сплатою відсотків. Дата повернення кредиту 03 квітня 2024 року (а.с. 9-21).
Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Згідно з копією паспорта споживчого кредиту, затвердженого наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 23 листопада 2022 року № 69-П, вбачається, що: розмір кредиту становить - 13 400 гривень; строк кредитування - 300 календарних днів; базовий період - 14 календарних днів; стандартна ставка - 3% в день (1095% річних); пільгова ставка - 2,5% в день (912,50% річних); знижена ставка - 2,5% в день (912,50% річних); загальні витрати за кредитом 120 600 гривень (3%).
Кредит надається шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (а.с. 22-23).
Вказаний договір та паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним одноразовим ідентифікатором А1017 09 червня 2023 року (а.с. 22-23).
ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» повідомило ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про успішність операції 09 червня 2023 року на суму 13 400 гривень за договором № 1220-0417 на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 10 липня 2024 року № 7/5348 (а.с. 26-27).
Також, встановлено, що кредитодавцем прийнято рішення про застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 66 062 гривень за умови погашення решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 59 005 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 13 400 гривень; заборгованість за процентами - 45 605 гривень.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору про відкриття кредитної лінії від 09 червня 2023 року № 1220-0471, вбачається, що відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Договір про відкриття кредитної лінії від 09 червня 2023 року № 1220-0471 містить усю необхідну для ідентифікації ОСОБА_1 інформацію (паспортні дані, РНОКПП, електронну адресу, номер особистого електронного платіжного засобу, адресу проживання) та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А1017», відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію». Отже, відповідний договір між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 є укладеним.
За змістом частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 95 ЦПК України.
Отже, наведене свідчить, що відповідачка ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та повністю узгоджуються з моніторингом дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі при укладенні договору.
В той же час, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Надаючи оцінку обставинам перерахування кредиту на рахунок відповідачки колегія суддів виходить із наступного.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), є проявом принципу доброї совісті та базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Як вбачається з умов кредитного договору, зокрема пункту 4.2 договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у пункті 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
У розділі 12 Договору таким електронним платіжним засобом вказано реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 3.4. договору, позичальник зобов'язаний вказати реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать особисто йому, для можливості належного виконання кредитодавцем своїх зобов'язань за договором.
Відповідачкою не спростовано, що банківська картка з відповідним номером, яка вказана нею в договорі, її не належить.
Як вбачається із відзиву на позовну заяву (а.с. 56-59), відповідачка вказувала, що:
- « ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 13 400 гривень. У той же час, заявлений нею строк користування кредитом, складає 14 календарних днів…»;
- « ОСОБА_1 , отримуючи кредит 09 червня 2023 року, вважала, що повинна була повернути його 22 червня 2023 року та заявляла саме про цей строк.».
Тобто, відповідачка у відзиві фактично визнала факт отримання нею кредитних коштів у відповідному розмірі, проте в подальшому за змістом відзиву посилалася на недоведеність факту отримання кредитних коштів як на підставу для відмови у позові, що не відповідає принципу добросовісності.
У такий спосіб відповідачка намагається уникнути належного виконання зобов'язання.
З вказаного відзиву також вбачається, що відповідачка не оспорює факт часткового виконання нею умов договору та сплати процентів на погашення боргу за кредитним договором.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачка отримала кредитні кошти за договором від 09 червня 2023 року № 1220-0417 у сумі 13 400 гривень, однак належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання та не повернула кредитні кошти у передбачений договором строк.
Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 11 липня 2024 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 125 067 гривень, з яких 13 400 гривень - заборгованість за кредитом, 111 667 гривень - заборгованість за процентами.
Відповідно до п. 4.6 договору (з урахуванням пункту 10.1), нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою:
- стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/ або пільговою ставкою);
- пільгова процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця;
- знижена процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, з 09 червня 2023 року по 22 червня 2023 року (включно) нарахування процентів протягом заявлено строку відбувалось за зниженою процентною ставкою 2,5%. З 23 червня 2023 року по 03 квітня 2024 року (включно) застосовано стандартну процентну ставку 3,0 % у зв'язку із простроченою заборгованістю, після чого проценти більше не нараховувалися.
Визначаючись із розміром заборгованості у частині процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-XI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що: 1) заборгованість за процентами станом на 23 грудня 2023 року становила 75 663 гривні 2) у період (загалом 102 дні) з 24 грудня 2023 року по 03 квітня 2024 року (включно) відсотки нараховувались за процентною ставкою 3,0 %, тобто у розмірі більшому ніж встановлений законом.
В звязку з наведеним колегія, суддів приходить до висновку, що розмір заборгованості за вказаний період підлягає перерахунку, виходячи з встановленого пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки - 2,5% і становить 29 170 гривень (13 400 (тіло кредиту) х 2,5% (розмір процентної ставки) х 102 (кількість днів у періоді) - 5 000 гривень (часткове погашення заборгованості 18 січня 2024 року).
Отже, загальний розмір заборгованості відповідачки за процентами становить 104 833 гривні (75 663,00 + 29 170,00).
Як встановлено судом, позивачем прийнято рішення про застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 66 062 гривень.
Відповідно до статті 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Аналіз статті 605 ЦК України свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов'язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощенням боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.
У справі, що переглядається, прощення боргу втілене в односторонньому правочині кредитора. Недійсність такого одностороннього правочину законом прямо не встановлена, а тому в аспекті положень частини 1 статті 204 ЦК України такий правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним.
Зазначений висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 січня 2023 року у справі № 758/2990/17 (провадження № 61-6756св22).
З урахуванням викладеного, загальна сума заборгованості за процентами підлягає зменшенню на суму прощеного боргу і становить 38 771 гривень (104 833,00 - 66 062).
При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неналежність як доказу, наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, оскільки по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов'язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 (провадження № 61-16156св21).
Також помилковими є висновку суду першої інстанції про те, що у матеріалах справи відсутні бухгалтерські документи про видачу кредиту, з огляду на позицію Верховного Суду, наведену у постанові 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 (провадження № 61-7018св21), відповідно до якої Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.
Отже, доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв'язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 , підлягає стягненню на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість у сумі 52 171 гривня, з яких: заборгованість за кредитом - 13 400 гривень; заборгованість за процентами - 38 771 гривня.
В звязку з встановленим судом розміром заборгованості, у іншій частині вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за процентами у сумі 6 834 гривні слід відмовити за безпідставністю.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідачки про несправедливість умов договору з огляду на те, що доказів, які б доводили факт умисних дій чи умисної бездіяльності позивача з метою обману позичальника та укладення кредитного договору за відсутності вільного волевиявлення сторін на їх укладення, суду не надано.
Окрім, цього вимога про визнання недійсними умов кредитного договору від 09 червня 2023 року № 1220-0471 як таких, що обмежують права споживача і є несправедливими у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», відповідачем не заявлялась і не є предметом позову.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 квітня 2024 року у справі № 751/917/23 (провадження № 61-791св24).
Також безпідставним є посилання відповідачки на нарахування процентів за користування кредитом поза строком кредитування, встановленого договором від 09 червня 2023 року № 1220-0471, оскільки як встановлено судом, згідно з пунктом 4.8 договору строк кредитування становить 300 календарних днів, натомість пунктом 4.4 договору визначено базовий період - 14 календарних днів, протягом якого застосовується знижена процентна ставка. Наведені умови договору є чіткими та зрозумілими.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість у сумі 52 171 гривня, з яких заборгованість за кредитом - 13 400 гривень, заборгованість за процентами - 38 771 гривня.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду:
- позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заявлено одну вимогу майнового характеру на суму 59 005 гривень. 1,5% від ціни позову складає 885 гривень 07 копійок.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3 028 гривень.
За подання позовної заяви, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 028 гривень.
Однак, відповідно до частини 3 статті 4 Закон № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подана через підсистему «Електронний суд».
Отже, за подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок (3 028,00 х 0,8).
Судовий збір у вказаному розмірі сплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією від 26 серпня 2024 року № 39672 (а. с. 8).
Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За подання апеляційної скарги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», з урахуванням її подачі через підсистему «Електронний суд», підлягав сплаті судовий збір у сумі 3 633 гривні 60 копійок (3 028,00 х 150% х 0,8).
Судовий збір у вказаному розмірі сплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією від 05 грудня 2024 року № 43226 (а. с. 102).
Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частково на 88, 42% (52 171,00 / 59 005,00 х 100).
Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги, у сумі 5 354 гривні 71 копійка (2 422,40 + 3 633,60) х 88, 42%).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2024 року скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість у сумі 52 171 (п'ятдесят дві тисячі сто сімдесят одна) гривня, з яких: заборгованість за кредитом - 13 400 гривень; заборгованість за процентами - 38 771 гривня.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, у сумі 5 354 (п'ять тисяч триста п'ятдесят чотири) гривні 71 копійка.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 16 січня 2025 року.
Головуючий Олександр ОДИНАК
Судді: Мирослава КУЛЯНДА
Наталія ПОЛОВІНКІНА