Справа №: 953/ 9505 /24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/ 99 /25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження запобіжного заходу підозрюваній
14 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю самої підозрюваної ОСОБА_6 , яка взяла захист своїх інтересів на себе, без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме захисника підозрюваної, належним чином повідомленого про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2024 року,-
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Геніївка Зміївського району Харківської області, громадянки України, одруженої, непрацюючої, студентки 4 курсу першого рівня вищої освіти факультету юстиції Національного юридичного університету ім. Я.Мудрого, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Підозрюваній ОСОБА_6 продовжено строк тримання під цілодобовим домашнім арештом в межах строку досудового розслідування - до 22 січня 2025 року, який полягає в забороні підозрюваній цілодобово без дозволу слідчого, прокурора, суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язано протягом часу дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 5) утриматись від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
Встановлено строк дії ухвали визначити до 22 січня 2025 року.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваної подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження даної ухвали, ухвалу скасувати та змінити підозрюваній запобіжний захід з цілодобового на домашній арешт у нічний час, з 22-00 години по 05-00 год.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на необґрунтованість підозри, зважаючи на відсутність в діях підозрюваної такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину у особливо великих розмірах, оскільки їй було передано імітовані грошові кошти, які були вилучені у підозрюваної, з одним серійним номером КВ 14859934 М, у кількості 130 купюр, номіналом 100 доларів США, що не давало підстави вважати їх майном, передбаченим ст.190 КК України, яким у шахрайський спосіб заволоділа підозрювана.
А тому, вважає, що посилання прокурора у своєму клопотанні щодо отримання підозрюваною 13 000 доларів США для вирішення питання про отримання земельних ділянок у власність, не містить конкретного способу вчинення кримінального правопорушення, передбаченого цією статтею. Крім того, гроші їй передала ОСОБА_8 , а не ОСОБА_9 , який є потерпілим, і передача коштів відбулась після внесення відомостей до ЄРДР, а тому, щодо цього епізоду, на думку захисника, відсутня обов'язкова умова об'єктивної сторони - правомірність, необхідність або вигідність передачі майна підозрюваній потерпілим. Тому вважає, що вказані обставини дають підстави вважати, що у діях підозрюваної відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, що не давало суду підстав продовжувати такий суворий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт, оскільки підозра є необґрунтованою.
Крім того, вважає, що слідчим суддею не було надано належної правової оцінки інформації щодо особи підозрюваної, має зареєстроване місце проживання та реєстрації, на її утриманні є дитина, яка продовжує навчання, перебуває у шлюбі та має на утриманні матір пенсійного віку, що свідчить про наявність у неї міцних соціальних зв'язків.
Все це вказує на відсутність ризиків, що у купі з необґрунтованою підозрою, на думку захисника, свідчить про наявність підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт у нічний час доби.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Підозрювана підтримала апеляційну скаргу захисника і просила її задовольнити.
В судове засідання апеляційного суду захисник та прокурор, які, відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України, були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги засобами телефонного зв'язку, не з'явилися. Прокурора надав заяву, в якому просить розглядати апеляційну скаргу без його участі. Захисник на особистій участі не наполягаав.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю захисника та прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваної та її захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024220000001081 від 18.09.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що на початку грудня 2023 року, більш точна дата невстановлена, але не пізніше 22.12.2023, ОСОБА_6 познайомилась з ОСОБА_8 , яка звернулась до неї як до юриста у сфері земельних відносин, з проханням допомогти отримати її родині у власність земельні ділянки у кількості 7 ділянок, які знаходяться поза межами населеного пункту на території Височанської селищної ради Харківської області. В цей момент у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами належними ОСОБА_8 чи її родичам.
ОСОБА_6 достовірно знаючи, що Законом України від 24.03.2022 №2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» доповнено пунктом 27 розділ Х Земельного кодексу України згідно підпункту 5 якого, під час дії військового стану встановлюється заборона на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації та що положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом, розуміючи, що земельні ділянки, які родичі ОСОБА_8 хочуть отримати у власність, не відповідають умовам, за яких їх можна оформити у приватну власність, користуючись необізнаністю у питаннях земельних відносин ОСОБА_8 та її родичі, з корисливих мотивів вирішила заволодіти грошовими коштами ОСОБА_8 чи її родичів у великих розмірах
На початку грудня 2023 року, більш точна дата не встановлена, але не пізніше 22.12.2023, ОСОБА_6 в розмові з ОСОБА_8 дізналась, шо родина останньої хоче отримати у власність земельні ділянки у кількості 7 ділянок, які знаходяться поза межами населеного пункту на території Височанської селищної ради Харківської області, при цьому остання показала ОСОБА_6 місцерозташування зазначених земельних ділянок та пояснила, що наскільки їй відомо, лише трьом ділянкам присвоєно кадастровий номер, а по іншим зазначені відомості відсутні та проекти землевідведення не оформлялись, у користуванні вказані ділянки не перебувають, а є землями державної власності. В цей час ОСОБА_6 , розуміючи, що вказані земельні ділянки не можливо безоплатно отримати у власність на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу Х Земельного кодексу України, не повідомила про це ОСОБА_8 та вирішила скористатись вказаним приводом з метою особистого збагачення, шляхом вчинення шахрайства, упевнила ОСОБА_8 що має необхідний досвід та допоможе їй та її родині отримати у власність земельні ділянки які вони бажали, а також повідомила, що вартість її послуг складатиме розмір 26 000 доларів США, половину із якої необхідно передати їй відразу, а другу половину після отримання документів про власність на вказані земельні ділянки при цьому зазначила, що право власності на вказані земельні ділянки буде оформлено до кінця березня 2024 року.
Після чого ОСОБА_8 , довіряючи ОСОБА_6 , будучи впевненою в тому, що остання має досвід в наданні юридичних послуг у сфері земельних відносин і дійсно може допомогти придбати у власність земельні ділянки які цікавлять її та її родину, повідомила про це своєму брату - ОСОБА_9 , який погодився надати власні грошові кошти на оплату вищезазначених послуг ОСОБА_6 та 22.12.2023 року вони разом передали останній грошові кошти в сумі 13000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату є еквівалентом 488670 грн.
Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 та її родичів, ОСОБА_6 , вдаючи вигляд, що вона виконує взяті на себе зобов'язання перед ОСОБА_8 , періодично телефонувала останній, у телефонному режимі звітувала про роботу, прохала документи які ніби то їй необхідні для оформлення земельних ділянок у власність, тощо. Розуміючи, що ОСОБА_8 на її родичі повністю їй довіряють, 02.02.2024 року попрохала ОСОБА_8 передати їй непередану частину оплати у розмірі 8500 доларів США, на що остання погодилась та знову її брат ОСОБА_9 в той же день передав свої власні грошові кошти у сумі 8500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату є еквівалентом 319600 грн, а 12.03.2024 ОСОБА_9 передав ОСОБА_6 на вимогу останньої грошові кошти у розмірі 3500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату є еквівалентом 134 330 грн, в якості повної оплати послуг ОСОБА_6 .
У кінці березня 2024 року, ОСОБА_6 , розуміючи що сплинув строк взятих нею на себе зобов'язань щодо передач у власність ОСОБА_8 та її родині, земельних ділянок, бажаючи і надалі заволодівати грошовими коштами останніх, продовжуючи свої шахрайські дії, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, повідомила ОСОБА_8 , що всі необхідні документи уже готові, однак необхідно змінити цільове призначення земельних ділянок які передаються у власність і їй на витрати пов'язані з вказаним питанням, необхідно ще грошові кошти у сумі 3500 доларів США, а також вона окремо може допомогти з прокладанням дороги до вказаних земельних ділянок за окрему плату у сумі 1300 доларів США, погодившись на зазначену пропозицію ОСОБА_10 , передав в зазначений період ОСОБА_6 власні грошові кошти на загальну суму 4500, що згідно курсу НБУ станом на 31.03.2024 становило суму еквівалентну 176490 грн, та окремо 11000 грн, а всього грошових коштів на суму 186 490 грн.
Розуміючи, що ОСОБА_8 та її родина повністю їй довіряють і не сумніваються в правдивості її слів, а також не вимагають будь - якого їх підтвердження , наприкінці червня на початку липня 2024 року, маючи на меті власне збагачення, з корисливих мотивів, знову попросила ОСОБА_8 про передачу їй грошових коштів у розмірі, спочатку, 4900 доларів США, а потім ще 2500 доларів США , посилаючись на те, що знову виникли проблеми з підписанням документів і ці грошові кошти їй потрібні на витрати пов'язані з вирішенням вказаних питань і ОСОБА_9 повністю довіряючи ОСОБА_6 передав наприкінці червня на початку липня 2024 року передав їй власні грошові кошти у загальному розмірі 7400 доларів США, що згідно курсу НБУ, станом на 01.07.2024 становило суму еквівалентну 299 330 грн.
На початку серпня 2024 року, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 та її родини, користуючись довірою останніх, ОСОБА_6 повідомила, що необхідно щоб вони передали їй грошові кошти у розмірі 21 000 доларів США, повідомивши, що вказана сума грошових коштів їй потрібна для вирішення питання в державних органах, оскільки всі документи на земельні ділянки вилучено правоохоронними органами, на що ОСОБА_8 попросила надіслати їй копії документів які підтверджують її слова та у відповідь ОСОБА_6 надіслала фото документів які не відповідають дійсності, а саме рішень Височанської селищної ради Харківської області про надання дозволу на виготовлення проекту землевідведення на ім'я ОСОБА_8 та її родини, довідки з Державного земельного кадастру, тощо. Думаючи, що таким чином, вона відновила довіру ОСОБА_8 та її родини, маючи на меті заволодіти їх грошовими коштами, з корисливих мотивів, шляхом шахрайства 15.10.2024 року ОСОБА_6 , зловживаючи довірою повідомила ОСОБА_8 , що сума необхідних коштів зменшилась до 13 000 доларів США які необхідно передати якнайшвидше, якщо вони все таки хочуть отримати земельні ділянки у власність.
22 жовтня 2024 року, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 та її родини, користуючись довірою останніх, ОСОБА_6 , зловживаючи довірою ОСОБА_8 , шляхом обману отримала 13000 доларів США для вирішення питання про отримання земельні ділянки у власність.
Отриманими грошовими коштами ОСОБА_6 розпоряджалась на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1 965030 грн, що є особливо великим розміром.
22 жовтня 2024 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст.208 КПК України.
22 жовтня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування - до 22 грудня 2024 року, який полягає в забороні підозрюваній цілодобово без дозволу слідчого, прокурора, суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 із зобов'язанням протягом часу дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 5) утриматись від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
18.12.2024 виконуючий обов'язки керівника Харківської обласної прокуратури постановою продовжив строк досудового розслідування у даному кримінальному проваджені до трьох місяців, тобто до 22 січня 2025 року.
Строк дії запобіжного заходу підозрюваної ОСОБА_6 закінчується 22 грудня 2024 року, у зв'язку з чим, прокурор звернувся з даним клопотанням щодо продовження підозрюваній строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Звернувшись до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії раніше обраного відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, прокурор посилався на неможливість завершення досудового розслідування до вказаного строку, у зв'язку з необхідністю проведення слідчих та процесуальних дій, а саме: проведення розсекречування ухвал та клопотань які стали підставами проведення негласних слідчих ( розшукових) дій; отримання результатів призначеної судово-криміналістичної експертизи матеріалів і засобів відео-, звукозапису; вирішення питання про остаточну кваліфікацію дій підозрюваної та повідомлення про нову підозру; для виконання вимог ст. 290 КПК України ознайомлення осіб з матеріалами кримінального провадження, складення обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. Вказані слідчі (розшукові) та процесуальні дії на даний час не надається за можливе, через тривалість передбаченої законодавством, процедури розсекречування протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та тривалість проведення судово-криміналістичної експертизи матеріалів і засобів відео-, звукозапису, проведення якої призначено лише 12.12.2204 так як протоколи НСРД та носії інформації надійшли після розсекречування лише 21.11.2024, а зразки голосу підозрюваної, необхідні для проведення порівняння, отримано 09.12.2024.
Крім того, прокурор посилався на наявність обґрунтованої підозри та продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, тому можливість отримання реального покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, на думку прокурора, може спровокувати останню переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім цього, на цей час триває проведення слідчих (розшукових) дій, направлених на встановлення місця знаходження документів, що мають доказове значення у даному кримінальному провадженні, зокрема оригіналів рішень Височанської селищної ради про виділення родині потерпілих земельних ділянок та проект їх землевідводу, фотознімки яких були направлені підозрюваною свідку ОСОБА_8 в якості підтвердження виконання своїх зобов'язань, і які не відповідають дійсності, тобто підроблені. Вказане, на думку прокурора, свідчить про те, що остання може незаконно впливати на інших свідків у кримінальному провадженні, у тому числі, які ще не встановлені та не допитані під час досудового розслідування, зокрема на особу яка виготовляла проект землевідводу та рішень Височанської селищної ради про виділення родині потерпілих земельних ділянок та проект їх землевідводу, фотознімки яких були направлені підозрюваною свідку ОСОБА_8 в якості підтвердження виконання своїх зобов'язань, з метою спонукання останніх давати неправдиві, необхідні їй показання в майбутньому, оскільки підозрюваній відомі їх анкетні дані, підозрювана має право ознайомлюватись з матеріалами кримінального провадження, може робити копії відповідних документів. Також може повідомляти інших осіб, причетних до скоєння кримінальних правопорушень, про хід досудового розслідування та допомогти останнім уникнути передбаченої законом відповідальності, оскільки на даний час збираються докази щодо причетності до вчинення вказаних кримінальних правопорушень інших осіб.
Приймаючи до уваги вищевикладене, зокрема обставини вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваної, прокурор вважав, що запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 , слідчий суддя суду першої інстанції вважав обґрунтованою підозру, повідомлену їй у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,яка підтверджується: протокол допиту потерпілого ОСОБА_9 ; протокол допиту свідка ОСОБА_8 ; відомості отримані в ході огляду телефону свідка ОСОБА_8 ; відомості отримані під час огляду в порядку ст. 264 КПК України офіційної інтернет сторінки Височанської селищної ради Харківського району Харківської області; відомості отримані під час огляду цифрового носія наданого потерпілим ОСОБА_9 ; відомості отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дії, а саме аудіо - відеоконтролю за особою та контролем за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту, які зафіксовані у протоколах за результатами проведення НСРД № 8214т/55/119/01-2024 від 23.10.2024, №8317т/55/119/01-2024 від 25.10.2024 та 8317т/55/119/01-2024; відомості та документи отримані за вих.02-22/2867 від 27.11.2024 від Височанської селищної ради Харківського району Харківської області.
Також судом враховано обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, враховуючи, що останній повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти власності в умовах воєнного стану, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою, враховуючи особу підозрюваної, яка не працює та не має на утриманні неповнолітніх дітей і непрацездатних осіб, на думку слідчого судді, свідчить про відсутність таких міцних соціальних зв'язків на території України та зв'язків з державою, які б превалювали над її зацікавленістю у переховуванні, враховуючи, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню не завершено, слідчим не проведені всі необхідні слідчі дії, направлені на отримання доказів, у тому числі оригіналів рішень Височанської селищної ради про виділення потерпілим земельних ділянок та проекту землевідводу, фотознімки яких має підозрювана. Повідомлена ОСОБА_6 підозра обґрунтовується у тому числі показаннями потерпілого та свідків, внаслідок чого, слідчий суддя вважав доведеними існування ризиків, передбачених п.1, п. 2, п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Разом з цим, слідчий суддя вважав недоведеним та необґрунтованим стороною обвинувачення існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки доводи сторони обвинувачення про можливість повідомлення інших осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, не містять належного обґрунтування, зокрема, обставин, які б свідчили про наявність таких осіб, та ґрунтуються виключно на припущеннях.
Враховуючи викладене, існування ризиків, передбачених п.п1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які доведені прокурором, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 злочину, тяжкість покарання, що загрожує останній в разі визнання винуватою у злочині, у вчиненні якого підозрюється, приймаючи до уваги особу підозрюваної, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та необхідність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_6 у межах строку досудового розслідування із продовженням застосування відповідних обов'язків.
При цьому, слідчий суддя не знайшов підстав для зміни запобіжного заходу підозрюваній за доводами захисника щодо особи обвинуваченої, оскільки такі відомості існували на момент обрання запобіжного заходу та були враховані та оцінені слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу та жодним чином не свідчать про можливість застосування до підозрюваної домашнього арешту у певний період доби. На думку слідчого судді, належна процесуальна поведінка підозрюваної, на яку посилається захисник, забезпечується саме застосуванням до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та не може бути підставою для зміни такого заходу.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язані оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого, його майновий стан, наявність у нього судимостей та інше.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Таким чином, законодавець залишив вирішення цього питання для суддівського розсуду, тобто можливості суддівської дискреції, а саме, право слідчого судді обирати між альтернативами, іншими більш м'якими запобіжними заходами, кожен з яких є законним, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, відомостей про особу підозрюваного, справедливості й достатності обраного запобіжного заходу.
Відповідно до ч.2 ст.181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі, на строк не більше двох місяців, як зазначено в ч. 6 ст. 181 КПК України. У разі необхідності, відповідно до ч.6 ст.194 КПК України, цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 181, ч.3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку домашнього арешту, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують домашній арешт; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про домашній арешт.
На думку колегії суддів, клопотання прокурора, в цілому відповідає вимогам зазначеної статті та містить доводи, що підтверджують обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_6 , також містять обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені п.п.1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились і обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про домашній арешт.
Апеляційний суд погоджується, що передбачені п.п. 1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які були встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу на даний час в певній мірі існують, а саме того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового слідства або суду, можливість підозрюваною знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику
Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, що передбачені п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, але запобігання цим ризикам, шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, згідно чинного КПК України - не виключається.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення встановлені ризики є можливими. Слід зазначити, що наявність обґрунтованої підозри та доведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є підставою для обрання стосовно підозрюваної особи певного запобіжного заходу, при цьому, застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід не є винятковим за своєю суворістю.
Вказані обставини у своїй сукупності обґрунтовують висновок слідчого судді щодо неможливості застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги захисника з приводу недоведеності вказаних у клопотанні ризиків спростовуються наданими до клопотання доказами. При продовженні застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу, слідчим суддею враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, дані про особу та наявні докази, про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, а також тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою та прийнято обґрунтоване рішення.
При цьому, вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об'єктивно свідчать про обґрунтованість підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
З урахуванням фактичних обставин вчинення дій, згідно підозри, які інкримінуються підозрюваній, а саме вчинення неюпособництва у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, що вказує на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваної іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Також колегія суддів приймає до уваги обґрунтування сторони обвинувачення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_6 у зв'язку із неможливістю завершення досудового розслідування через необхідність проведення слідчих і процесуальних дій, необхідних для повного розслідування кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваною її процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків досудового розслідування. Таким чином, цілодобовий домашній арешт, з покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваною покладних на неї процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України та дотримання вимог ч.2 ст.28 КПК України, щодо проведення досудового розслідування у розумні строки.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності на цей час жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника підозрюваної.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання захисника підозрюваної про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити цей строк як пропущений з поважних причин.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2024 року про продовження до підозрюваної за ч.5 ст.190 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням відповідних обов'язків, строком до 22.01.2025 року, включно, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної- залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3