Справа № 692/30/25
Провадження № 3/692/69/25
20.01.2025
20 січня 2025 року с-ще Драбів
Суддя Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли від ВПД № 1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр-ки України, непрацюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомо, за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 025762 від 03.01.2025, ОСОБА_1 03.01.2025 о 22:15 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на ґрунті постійного вживання алкоголю та за відсутності постійного контролю щодо місця перебування дитини, звернулась з заявою про його безвісну відсутність, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП.
У судове засідання 20.01.2025 ОСОБА_1 не прибула, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином заяв та клопотань до суду не надсилала.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, зокрема Рішення від 03.04.2008 справа "Пономарьов проти України", сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 025762 від 03.01.2025 вбачається, що ОСОБА_1 була повідомлена про місце розгляду адміністративної справи, яка відбудеться за викликом до суду, копію протоколоу отримала.
Справа розглянута справу без участі ОСОБА_1 відповідно до ст. 268 КУпАП.
Вивчивши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що вона підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, який повинен встановлюватись на підставі відповідних доказів, що стверджують не тільки наявність правопорушення, а й вини особи у його вчиненні.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Однак, матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення вимог чинного законодавства.
Згідно фабули правопорушення, сформованої у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 025762 від 03.01.2025, ОСОБА_1 03.01.2025 о 22:15 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на ґрунті постійного вживання алкоголю та за відсутності постійного контролю щодо місця перебування дитини звернулась з заявою про його безвісну відсутність.
На підтвердження вини ОСОБА_1 додано вказаний протокол про адміністративне правопорушення, письмове пояснення ОСОБА_2 від 03.01.2025, письмове пояснення ОСОБА_1 від 03.01.2025, заяву ОСОБА_1 від 03.01.2025 та супровідний лист.
Інших доказів суду не надано.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Надані на розгляд суду матеріали не мають жодних відомостей, що достовірно підтверджують вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, зокрема, за обставин, вказаних у протоколі серії ВАВ № 025762 від 03.01.2025, окрім того, огляд особи щодо перебування її у стані алкогольного чи іншого сп'яніння у встановленому законом порядку не проводився, даний факт іншими доказами, окрім протоколу про адміністративне правопорушення не підтверджується.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 , той 03.01.2025 о 15:00 год. пішов гуляти до сусіднього села, а його мати у цей час перебувала вдома та збиралась відпочивати, була на підпитку і не зрозуміла, куди він іде. Повертаючись додому близько 23:00 год., був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що його розшукують як безвісно зниклу особу за повідомленням його матері. Зазначив, що не міг уявити, що мати звернеться до поліції з такою заявою. Зараз перебуває вдома, допомоги не потребує.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 03.01.2025 вона проживає разом з сином ОСОБА_2 03.01.2025 о 15:00 год. син пішов з дому та їй нічого не пояснив. Близько 19:00 год. ОСОБА_1 почала йому телефонувати, однак телефон перебував поза зоною досягнення і вона звернулась до поліції з повідомленням про зникнення сина. 03.01.2025 близько 23:00 год. син повернувся додому та пояснив, що гуляв з друзями.
Згідно заяви ОСОБА_1 від 03.01.2025, адресованої начальнику Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, вона просить припинити розгляд її повідомлення щодо зникнення її сина, оскільки син повернувся додому, жертвою злочину не став і його життю та здоров'ю нічого не загрожує.
Суд звертає увагу, що фабула адміністративного правопорушення не містить жодних відомостей про нормативні акти, що передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов їх життя, навчання та виховання, вимоги яких порушила своїми діями ОСОБА_1 .
Протокол не містить відомостей про свідків чи потерпілих, тому процесуальний статус ОСОБА_2 , письмові пояснення якого наявні у матеріалах справи, чітко не визначені.
Матеріалами справи жодним чином не доведено факт постійного вживання алкоголю ОСОБА_1 та зв'язку такої обставини з відсутністю контролю за місцем перебування ОСОБА_2 .
Окрім того, сам факт вживання алкоголю, який до того ж не підтверджено належними і допустимими доказами, не є свідченням невиконання передбачених законодавством батьківських обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2025 неповнолітній ОСОБА_2 у денний час дійсно залишив місце свого проживання та повернувся близько 23:00год., що є нічним часом і його відсутність дійсно могла викликати обґрунтовані побоювання у ОСОБА_1 . При цьому матеріалами справи жодним чином не обґрунтовано, яким чином ОСОБА_1 мала забезпечити постійний контроль місця перебування ОСОБА_2 .
Матеріалами справи не обґрунтовано, яким чином звернення до правоохоронних органів з заявою про зникнення дитини свідчить про невиконання особою батьківських обов'язків.
Таким чином, факт ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання дитини шляхом постійного вживання алкоголю, відсутності постійного контролю щодо місця перебування дитини та звернення з заявою про його відсутність, вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, яким визначено межі судового розгляду, не знайшов свого підтвердження під час дослідження у судовому засіданні, оскільки не підкріплений належними доказами.
Згідно ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з'ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.
Оскількиматеріали справи про адміністративне правопорушення, не дають достатніх підстав та доказів для висновку про винність ОСОБА_1 у інкримінованому їй діянні та наявності у її діях події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв'язку з чим відсутні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності за цією нормою закону, тому провадження у справі підлягає закриттю.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 184, ст. 247, ст.ст. 283, 284, 285 КУпАП, суддя
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Л.О. Левченко