справа № 691/61/25
провадження № 2-н/691/3/25
17 січня 2025 року м. Городище
Суддя Городищенського районного суду Черкаської області Савенко О.М. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» м.Черкаси про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 2672,88 грн., 3% річних, інфляційних витрат з ОСОБА_1 ,-
встановив:
17 січня 2025 року до Городищенського районного суду Черкаської області, надійшла заява ТОВ «Черкасиенергозбут» м.Черкаси про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 2672,88 грн., 3% річних, інфляційних витрат з ОСОБА_1 ..
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2025 року цивільну справу №691/61/25 провадження №2-н/691/3/25 за заявою ТОВ «Черкасиенергозбут» м.Черкаси про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 2672,88 грн., 3% річних, інфляційних витрат з ОСОБА_1 , передано на розгляд судді Городищенського районного суду Черкаської області Савенко О.М..
В обґрунтування заяви про видачу судового наказу зазначено, що на підставі Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про видачу ліцензій з постачання електричної енергії споживачу ТОВ «Черкасиенергозбут» від 25 вересня 2018 року №1092, здійснено постачання електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 (відповідно до Постанови Верховної Ради України №807-ІХ від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», Городищенський район Черкаської області був ліквідований і включений до складу нових Черкаського району та Звенигородського району).
Вивчивши матеріали за заявою ТОВ «Черкасиенергозбут» про видачу судового наказу, приходжу до висновку про підстави для відмови, в силу наступного.
За змістом ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і за ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Положенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Згідно з ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 ЦПК України).
Особливістю наказного провадження є те, що суддя у встановленому законом випадку, за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання та виклику заявника та боржника, на основі поданої заяви, приймає судове рішення у вигляді судового наказу.
Згідно з ч. 1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.2 ст.160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом належить право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Стаття 161 ЦПК України містить вичерпний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Зі змісту наданих доказів до провадження суду із заявою про видачу судового наказу, слід зробити висновок про наявність спору між сторонами з питання користування та оплати електричної енергії за період з 01 квітня 2023 року по 20 лютого 2024 року споживачем ОСОБА_1 , оскільки згідно з умовами Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а саме п.13.8, серед доказів на обґрунтування підстав для видачі судового наказу відсутній акт звірки заборгованості. Крім того, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2024 року, заявнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» м.Черкаси відмовлено у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 2672,88 грн., 3% річних, інфляційних витрат із споживача ОСОБА_1 , з підстав не відповідності вимог ст.165 ЦПК України. Слід звернути і увагу заявника на нарахування та стягнення з боржника 3% річних та інфляційних витрат в умовах дії воєнного стану, введеного в Україні згідно Указу президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Враховуючи вище викладене та вимоги п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, приходжу до висновку, що у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» м.Черкаси про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 2672,88 грн., 3% річних, інфляційних витрат із споживача ОСОБА_1 , слід відмовити.
Керуючись ст.ст.163, 164, 165,166 ЦПК України, суддя, -
постановив:
у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» м.Черкаси про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 2672,88 грн., 3% річних, інфляційних витрат із споживача ОСОБА_1 - відмовити.
Згідно ч.1 ст.166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Копію ухвали суду направити заявнику, для відому.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом пятнадцяти днів з моменту її складання апеляційної скарги.
Суддя О.М.Савенко