Справа № 636/6715/24 Провадження №1-кс/636/132/25
20 січня 2025 року слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в залі судових засідань в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області в м. Чугуїв клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маркучі Свободенського району Амурської області російської федерації, громадянина України, військовослужбовця вч НОМЕР_1 ЗСУ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 червня 2001 року за ч. 3 ст. 81, ст. 17, ч. 2 ст. 140, ст. 42, ст. 43 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, звільненого 25 травня 2002 року умовно-достроково на невідбутий термін 9 місяців 9 днів, за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст. 140, ст. 44 КК України від 20 лютого 2001 року до покарання у виді 3 років позбавлення волі, з відстроченням виконання вироку відповідно до ст. 46-1 КК України строком на 1 рік, за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 травня 2006 року за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у виді 4 років і 6 місяців позбавлення волі, звільненого 11 липня 2009 року на підставі постанови суду Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 липня 2009 року на невідбутий термін 11 місяців 29 днів; за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 липня 2011 року за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 26 липня 2016 року з Петрівської виправної колонії Кіровоградської області № 49 у зв'язку з відбуттям покарання, за вироком Миргородського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2020 року за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту, звільненого 13 липня 2020 року з Петрівської виправної колонії Кіровоградської області № 49 у зв'язку з відбуттям покарання, за вироком Світловодського районного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2023 року за ч. 3 ст. 186 до покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 05 червня 2024 року з Петрівської виправної колонії Кіровоградської області № 49 на підставі ухвали Петрівського районного суду Кіровоградської області, на невідбутий термін покарання - 4 роки 5 місяців, 21 день,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
встановив:
За процесуального керівництва Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони перебуває кримінальне провадження № 12024221250000469 від 24.08.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження в ході досудового розслідування до підозрюваного ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 закінчується 20 січня 2025 року, однак досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженню не закінчено і потребує часу.
17 січня 2025 року прокурор Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області з клопотанням, про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , обгрунтовуючи свої вимоги наступним.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених в п.п. 1, 3, 5, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування і суду, може впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим, обрання більш м'якого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою не можливо.
Прокурор в судовому засіданні підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити з підстав, викладених вище, та продовжити (обрати) відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, зазначивши при цьому, що ризики підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та вчинити нове кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 зі змістом, повідомленої йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України погодився.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні повністю підтримала позицію свого підзахисного, просила застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Суд, заслухавши позицію підозрюваного та його захисника, думку прокурора, дослідивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку про задоволення клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Приймаючи до уваги, що ухвала Чугуївського міського суду Харківської області від 20 листопада 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 припиняє свою дію, а тому виникла необхідність продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного на 60 днів.
Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від суду може впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування або суду, підтверджується, тим що ОСОБА_4 являється військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини створять складності явки або запізнення підозрюваного до суду.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України, ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для гр. ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення тяжкого злочину.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_4 , може чинити тиск на свідків.
Водночас, військовослужбовці Збройних сил України військової частини НОМЕР_1 , як і сам ОСОБА_4 , озброєні штатною та груповою зброєю і боєприпасами, що сприяє безперешкодному доступу до них з боку ОСОБА_4 , який на теперішній час, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та може використати зброю з метою перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або скоїти новий злочин із застосуванням зброї.
Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 , у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов'язана з тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину - злочину проти життя та здоров'я особи, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 , вчинене групою осіб, м'якість застосування якого створить в очах суспільства та інших військовослужбовців уяву безкарність та свавілля.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, ОСОБА_4 , являється військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем з числа цивільних осіб забезпечити належне виконання покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування військової частини НОМЕР_1 не зверталися із письмовим зобов'язанням щодо поручительства та виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , фактично до проходження ним військової служби та обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», проживав за адресою: АДРЕСА_1 , а тому не продовження відносно нього вказаного запобіжного заходу створить передумови переховування від суду та вчинення тиску на свідків, понятих експертів у вказаному кримінальному провадженні. Крім цього підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, зокрема домашнього арешту, немає, оскільки ОСОБА_4 , незважаючи на наявність у нього міцних соціальних зв'язків, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 , обставини, за яких він був скоєний, вказують на існування цілком реальних ризиків, що застосування до підозрюваного іншого, окрім як тримання під вартою, запобіжного заходу надасть йому можливість впливати на свідків, понятих, експертів.
Зазначені ризики зберігаються в повному обсязі на момент подання даного клопотання, неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Зазначені раніше ризики не зменшилися. Наведене зумовлено тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , все ще має статус військовослужбовця, в зв'язку з чим зберігаються усі зазначені раніше ризики впливу на учасників кримінального провадження, вчинення інших кримінальних правопорушень тощо.
Зазначені раніше ризики не зменшилися. Наведене зумовлено тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , все ще має статус військовослужбовця, в зв'язку з чим зберігаються усі зазначені раніше ризики впливу на учасників кримінального провадження, вчинення інших кримінальних правопорушень тощо.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальні правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
Суд, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.
Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 20 березня 2025 року включно, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, суд не визначає підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 111-1 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 182, 183, 331, 369, 370, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з триманням останнього в умовах Державної Установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів з 20 січня 2025 року до 20 березня 2025 року, але не пізніше ніж до підготовчого судового засідання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_4 - в той же строк з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1