Справа № 635/12405/24
Провадження № 2/635/1363/2025
20 січня 2025 року смт. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Савченка Д.М.,
секретар судового засідання - Клімова Л.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
Представник ОСОБА_1 - адвокат Гончаров Д.Ю. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якому просить:
- розірвати шлюб укладений між сторонами 26 лютого 2021 р. Мереф'янською міською радою Харківського району Харківської області, актовий запис №9;
-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 01.08.2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між сторонами укладено шлюб, зареєстрований 26 лютого 2021 р. Мереф'янською міською радою Харківського району Харківської області, актовий запис №9. В шлюбі народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .Спільне життя у сторін не склалось через різні погляди на шлюб та сім'ю, шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство фактично не ведеться. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28.10.2024 провадження у справі відкрито. Суд вирішив проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Позивач у судове засідання не з'явилась, повідомлялась своєчасно і належним чином, надала суду заяву, в якій розгляд справи просила проводити без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступне.
26 лютого 2021 р. Мереф'янською міською радою Харківського району Харківської області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , актовий запис №9.
Під час державної реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ».
В шлюбі народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спільне життя у сторін не склалось через різні погляди на шлюб та сім'ю, шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство фактично не ведеться.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
За змістом положень ч. 1 ст.24 СК України та ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Суд, з'ясувавши причини розірвання шлюбу та фактичні взаємовідносини подружжя, вважає подальше сімейне життя подружжя і збереження сім'ї неможливим.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом положень ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Отже, можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.
Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Такий припис доводить факт підвищеного захисту прав дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.
У ст. 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідності до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами в ході судового розгляду справи дитина проживає разом з позивачем та фактично знаходяться на її утриманні. Зазначені обставини жодним чином не спростовані відповідачем під час судового розгляду.
Стягнення аліментів у судовому порядку є правом того з батьків, з ким проживає неповнолітня дитина, передбаченим Сімейним Кодексом України, незалежно від надання допомоги на утримання дитини в добровільному порядку.
Оскільки судом встановлено, що дитина проживає разом з позивачем, а отже тягар по її утриманню здебільшого покладається на позивача, виходячи з вимог сімейного законодавства, відповідно якого діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків.
Відповідачем жодних обставин, які б свідчили про його звільнення від сплати аліментів суду не надано, а тому суд вважає необхідним покладення на останнього аліментного зобов'язання.
Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду доказів на підтвердження наявності на його утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків.
Отже, враховуючи викладені обставини, суд вважає необхідним встановити розмір аліментів на утримання дитини, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у розмірі частки від доходу відповідача, щомісячно, що на думку суду є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Отже, суд стягує з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини у вищевказаному розмірі, починаючи із дня пред'явлення позову до суду, а саме з 24 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
За змістом ч.2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Суд вважає необхідним стягнути з відповідача судовий збір за позовні вимоги про стягнення аліментів в розмірі 1211,20 грн. на користь держави, а за позовні вимоги про розірвання шлюбу в сумі 1211,20 на користь позивача.
Керуючись ст.ст.7, 8, 9-11, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26 лютого 2021 р. Мереф'янською міською радою Харківського району Харківської області, актовий запис №9, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі (однієї четвертої) частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожитткових мінімумів на дитину відповідного віку, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 24.10.2024.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на користь ОСОБА_1 .
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Д.М. Савченко