Справа № 161/14199/24
Провадження № 2/161/179/25
17 січня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді - Пушкарчук В.П.
при секретарі - Швед Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради про визначення місця проживання дитини, -
26.07.2024 року позивачка звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що з 21.03.2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.10.2016 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Від спільного шлюбу мають з відповідачем сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з нею. Вказує, що вона повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про ОСОБА_4 , займається його вихованням, слідкує за розвитком та здоров'ям своєї дитини. Зазначає, що проживає з сином у двохкімнатній орендованій квартирі, де у дитини є своя кімната, яка оснащена всім необхідним для комфортного проживання та навчання. У свою чергу, зауважує, що ніколи не перешкоджала і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню батька з сином, оскільки позитивно ставиться до того, що батько приділяє дитині свій вільний від роботи час.Разом з тим, зазначає, що відповідач періодично висловлюється в її адресу погрозами відносно того, що забере дитину. Також, вказує, що відповідач неодноразово приходив до неї на роботу, де вона працює перукарем, і висловлювався в її адресу нецензурною лексикою при клієнтах, вчиняв фізичне насилля відносно неї, що змушувало її викликати працівників поліцію і фіксувати адміністративне правопорушення.Зазначає, що ОСОБА_2 неодноразово протягом всього періоду їх окремого проживання вчиняє різні провокаційні дії відносно неї, зокрема, і в присутності дитини. Вказує, що вонамає самостійний стабільний дохід, є фізичною особою-підприємцем, спиртними напоями не зловживає, на обліку в наркологічному диспансері не перебуває. За місцем її роботи і проживання характеризується позитивно, з сином в них добрі дружні та довірливі відносини.Зазначає, що забезпечує сина всім необхідним. Так, у дитини є власна банківська карта, на яку вона регулярно перераховує кошти для його особистих потреб.У свою чергу, відповідач має нестабільний заробіток, працює водієм з міжнародних перевезень, і більшу частину свого часу проводить у рейсах за межами України. З дитиною відповідач спілкується і проводить спільний час лише тоді, коли повертається з рейсу в Україну. На підставі наведеного, просила суд визначити місце проживання їх спільної з відповідачем дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею.
До початку проведення судового засідання позивачка подала заяву, в якій підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити та розгляд справи проводити у її відсутності.
Представник відповідача до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.
Як вбачається із рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.10.2016 року (справа № 161/6968/16-ц), 17.10.2016 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який зареєстрований 21.03.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис №258. Дане рішення набрало законної сили 28.10.2016 року.
Судом встановлено, що за час шлюбу в подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась спільна дитина - син ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 їх спільна з відповідачем дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із нею.
Статтею 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, згідно вимог закону вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б насамперед інтересам неповнолітніх дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їх вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.
Виходячи з роз'яснень п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
У п. 1 ст. 3 Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 року (чинна для України з 27.09.1991 року) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (п. 1 ст. 18 цієї Конвенції ООН).
Як зазначено у п. 1 ст. 9 Конвенції ООН, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У матеріалах справи міститься висновок служби у справах дітей Луцької міської ради про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 № 332 від 05.12.2024 року відповідно до якого служба у справах дітей вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 . Даний висновок був затверджений рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 758-1 від 11.12.2024 року.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.
У своєму рішенні у справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Принцип «найкращих інтересів дитини», що випливає також і з Декларації, є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.
Виходячи з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини, взявши до уваги висновок служби у справах дітей, суд вважає, що місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно визначити разом із позивачкою ОСОБА_1 , оскільки на своє переконання, більш комфортним і зручним для дитини буде проживання разом із матір'ю.
Суд вважає, що зазначене буде відповідати принципу «забезпечення найкращих інтересів дітей», що є пріоритетним при вирішенні цієї справи.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради про визначення місця проживання дитини є такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 12, 81, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 160-161 СК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: Виконавчий комітет Луцької міської ради, адреса: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 04051327.
Рішення у повному обсязі складено 17 січня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області В.П. Пушкарчук