Справа №751/11267/24
Провадження №2-а/751/17/25
16 січня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді Топіхи Р.М.,
секретар судового засідання Островська А.С.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник відповідача Бредюк Олег Миколайович,
відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті,
представник відповідача Мельничук Ірина Василівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,
І. Стислий виклад позиції позивача.
Представник позивача - адвокат Бредюк О.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі щодо особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії AВ № 000022191 від 02 вересня 2024 року за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 та закриття справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 вересня 2024 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Теслюк Є.В. складено постанову щодо ОСОБА_1 за те, що 28 серпня 2024 року о 00 годині 08 хвилин за адресою: Н-31, км 122+000, Полтавська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовано транспортний засіб марки «DAF CF 85.460» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який ОСОБА_1 допустила до руху із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху: перевищенням нормативних параметрів транспортного засобу на 7,325% (2,93тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.132-1 КУпАП.
Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу, фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт., відстань між вісями 1-2: 2950мм; 2-3: 1100мм, 3-4: 5650 мм, 4-5: 1320мм, 5-6: 1310мм; навантаження на вісь 1 - 6900кг, 2 - 3950кг, 3 - 10000 кг, 4 - 8950 кг, 5 - 8850 кг, 6- 9050 кг, загальна маса - 47700 кг.
Вказаний транспортний засіб рухався у зчепленні спеціалізованим напівпричепом - контейнеровоз марки «KOEGEL» з державним номерним знаком НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 автомобіль марки «DAF CF 85.460» з державним номерним знаком НОМЕР_1 являється спеціалізованим вантажним сідловим тягачем.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія
НОМЕР_3 напівпричеп марки «KOEGEL», реєстраційний номер НОМЕР_2 , являється спеціалізованим напівпричепом н/пр - контейнеровоз.
У зв'язку тим, що напівпричеп KOEGEL реєстраційний номер НОМЕР_2 , являється спеціалізованим напівпричепом н/пр - контейнеровоз, то відповідно має допустимі параметри фактичної маси 44 тони.
Вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови безпідставно не врахував, що перевезення здійснювалось спеціалізованим вантажним сідловим тягачем в зчепленні спеціалізованим напівпричепом - контейнеровозом марки KOEGEL реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Відтак, встановлене у постанові AA № 00022191 від 02 вересня 2024 року перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,325% (2,93тон), при дозволеній загальній масі 40 тон, яке виміряне з урахуванням похибки на вагові або габаритні параметри транспортного засобу та склало 42 930 кг, є помилковим, оскільки розрахунок мав здійснюватися виходячи із дозволеної загальної маси 44 тони, які є дозволеними п.п. б пункту 22.5 ПДР України для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, а не із 40, як це здійснено відповідачем.
Допустима похибка вимірювання вагового комплексу складає 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу, що передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування». Відсоткове значення перевищення транспортного засобу отримується з максимально допустимої маси врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу. Враховуючи можливу максимально дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення загальної маси транспортного засобу здійснюється за формулою: Формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами:
*% перевищення = ((Хфакт - Хнорм похибка пристрою)/Хнорм)*100%.
Отже, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси виглядає так (47700-44000-10%(47700))/44.000*100 = -0,1059 (тобто перевищення взагалі відсутнє).
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від
19 грудня 2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
27 грудня 2024 року від представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті - Мельничук І.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заперечення обґрунтовано тим, що здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті здійснюється за допомогою встановлених на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплексів технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо. При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства. Тобто, суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об'єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення.
Звертають увагу, що закріплений в законодавстві та реалізований на практиці механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі унеможливлює механічне втручання в роботу системи, а також унеможливлює наявність корупційної складової.
Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT). Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з урахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі. Твердження позивача, про невідповідність фактичних зафіксованих параметрів ТЗ, які відображені в оскаржуваній постанові, та встановленого в ній правопорушення її математичним обрахункам спростовано, зазначеною формулою, яка наведена в оскаржуваній постанові.
Постановою зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу та встановлено, що: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2950 мм, 2-3: 1100 мм, 3-4: 5640 мм, 4-5: 1320 мм; 5-6: 1310 мм; навантаження на вісь 1 - 6900 кг, 2 - 3950 кг, 3 - 10000 кг, 4 - 8950 кг, 5 - 8850 кг; 6 - 9050 кг; загальна маса - 47700 кг. висота - 4,009м.; ширина - 2.61м.; довжина - 16,975м. Згідно з формулою зроблено розрахунки та встановлено перевищення нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,325% (2,93 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, Розрахунок *% перевищення = ((X факт - X норм похибка пристрою)/X норм)*100% *% перевищення = ((47700кг-40000кг) -10%*47700кг)/40000кг)*100% =7,325%.
Таким чином, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення відповідає усім вищенаведеним критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та пунктом 17 Порядку № 1174, а отже, зміст оскаржуваної постанови відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП. Також, оскаржувана постанова відповідає додатку 1 Інструкції № 512 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства інфраструктури від 14 травня 2022 року № 324).
В оскаржуваній постанові зазначено виміряні, з урахуванням похибки, вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
З фото фіксації правопорушення вбачається, що транспортний засіб проходив рамку вагового контролю одночасно з напівпричепом, проте його окреме визначення у постанові не потребується, так як він не є самостійним суб'єктом адміністративної відповідальності.
Звертають увагу, що ключовою обставиною, яка підлягає доказуванню в ході розгляду справи, є доведення факту перевезення контейнеровозом саме контейнеру. Ключове значення, для визначення максимально допустимої фактичної маси транспортного засобу позивача у 40 т або 44, має факт здійснення позивачем перевезення контейнера (змінного кузова), а не здійснення перевезень напівпричепом (контейнеровозом). Контейнери, в розумінні Порядку № 521 є обладнанням до колісного транспортного засобу підлягають сертифікації. Однак, будь-яких доказів, щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером, або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити на користь висновку про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять.
Із наданих позивачем матеріалів не зрозуміло до якого контейнеру відносяться подані документи і який саме факт вони засвідчують. У наданому документі вказано, що сухий контейнер, який належить Транснубель, проходив перевірку у 2015 році. Даний документ не підтверджує наявність у позивача контейнеру, який використовувався під час зафіксованого правопорушення. Крім того, у наданій позивачем товаро-транспортній накладній відсутня позначка про перевезення вантажу в контейнері.
Наголошують, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що лише наявність контейнеровозу дозволяє здійснювати перевезення з підвищеними ваговими нормами.
Транспортний засіб позивача напівпричіп контейнеровоз має технічні характеристики, що дозволяють перевозити максимальну допустиму масу (тобто маса спорядженого транспортного засобу з вантажем, водієм і пасажирами, що встановлена технічною характеристикою транспортного засобу як максимально допустима) у 39000 кг. Тобто, технічні характеристики напівпричепу не передбачають перевезення вантажів з підвищеними нормативами. При цьому, слід врахувати, що вагові параметри до контейнеровозів можуть бути застосовані лише за наявності двох умов, а саме: максимальної довжини транспортного засобу та перевезення контейнеру.
Відповідачем не ставляться під сумнів технічні характеристики транспортного засобу напівпричепу, за допомогою якого здійснювалося перевезення вантажів.
Предметом розгляду даної справи є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Позивачем надана товарно-транспортна накладна, в якій відсутня інформація про опломбування контейнерів. З наявних матеріалів фото фіксації правопорушення, можна спостерігати ситуацію, де видно, що транспортний засіб, на якому зафіксовано перевищення вагових норм, перевозив вантаж у напівпричепах з високими бортами, які вкриті тентом. З матеріалів справи вбачається перевезення бортовим рухомим складом та без застосування універсального контейнера в розумінні вказаних Правил 363 (іншого позивачем доведено не було), в зв'язку з чим, вищевказане перевезення в контексті спірних правовідносин не можна кваліфікувати, з правової точки зору, як контейнерне перевезення, що у свою чергу виключає можливість перевезення вантажу вагою понад 40 т - до 44 т.
Наголошують, що зміна функціонального призначення контейнеровоза не надає позивачу можливості збільшити норматив навантаження транспортного засобу. Позивачем на контейнеровоз встановлено кузов із переобладнаних контейнерів (зрізано їх верхню частину) з метою збільшення ваги перевезення вантажу.
Таким чином, позивач здійснював вантажні перевезення контейнеровозом з порушенням правил їх експлуатації в розумінні вищезазначених міжнародних та національних норм, тому у такому разі він мав право перевозити вантаж з дотриманням 22.5 Правил дорожнього руху - не більше 40 т., адже навантаження 44 т. допускається лише у разі експлуатації контейнеровоза за його прямою спеціалізацією при перевезенні контейнерів. Використання конструкції, візуально схожої на контейнер, є намаганням штучно збільшити максимальне дозволене навантаження транспортного засобу всупереч нормам законодавства України.
Щодо роботи комплексного технічного засобу, все обладнання, яке встановлено і працює, проходить обов'язкову сертифікацію згідно ДСТУ OIML R 134-1:2010, який повністю транслює вимоги Європейського стандарту OIML R 134-1:2006 для зважування транспортних засобів у русі. Цей стандарт не обмежує використання сертифікованих систем в залежності від типу вантажу. Всі майданчики сертифікуються згідно цього стандарту і мають відповідати класу точності не гірше ніж 10F. Під час перетину транспортним засобом зони зважування майданчика WIM визначається його тип за кількістю вісей та відстані між ними. Тип вантажу, звичайно, визначити неможливо, але потрібно зауважити, що руйнівний вплив на дорогу і мости створює не тип вантажу, а його вага. Згідно п. 22.5. ПДР України порушенням є перевищення відповідних вагових обмежень по загальній вазі або по вісях, або по групі вісей незалежно від типу вантажу. Як зазначалось вище ДСТУ OIML R 134-1:2010, якій встановлює вимоги до обладнання для зважування в русі, не має обмежень щодо типу вантажу. Більше того рекомендації і вимоги щодо облаштування майданчиків WIM вказують на те, що обрана ділянка не повинна мати поворотів, смуг розгону, або гальмування, не менше 250 м від перехресть і 300 м від залізничних переїздів, повздовжній похил не повинен перевищувати 10 проміле. Тобто майданчики WIM облаштовуються там, де рух транспортних засобів рівномірний і навіть рідкий вантаж, не кажучи про сипучий, знаходиться у відносному спокої.
Дії відповідача під час формування оскаржуваної постанови є законними та такими, що відповідають вимогам статті 19 Конституції України. Уповноваженими посадовими особами Укртрансбезпеки належним чином виявлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті. Натомість, позивачем не наведено жодних належних та допустимих, достатніх доказів на спростування позиції відповідача, якою він керувався при притягненні особи до адміністративної відповідальності
(а.с. 52-61).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу
НОМЕР_5 транспортний засіб марки «DAF CF 85.460» з державним номерним знаком НОМЕР_6 є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, повною масою 23000кг, масою без навантаження 8000кг та відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу
НОМЕР_3 , спеціалізований напівпричіп н/пр - контейнеровоз марки «KOEGEL» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , повною масою 39000кг, масою без навантаження 3400кг, власником транспортних засобів є Тур Ганна Іванівна (а.с. 09-10, 11-12).
Згідно з постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії AA
№ 00022191 від 02 вересня 2024 року, головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Теслюк Є.В. установлено, що 28 серпня 2024 о 00 годин 08 хвилин, за адресою Н-31, км 122+000, Полтавська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб марки «DAF CF 85.460» з державним номерним знаком НОМЕР_7 , ОСОБА_1 відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,325% (2,93 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення за у виді штрафу в розмірі 8 500 гривень (а.с.7).
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 76448676 від 15 листопада 2024 року вбачається, що у Новозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувала на примусовому виконанні постанова серії AA № 00022191 від 02 вересня
2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 17000 гривень
(а.с. 5,6).
Постанова AA № 00022191 від 02 вересня 2024 року надсилалась на адресу позивача: м. Чернігів, вул. Максима Загривного, 4, рекомендованим листом з повідомленням про вручення 03 вересня 2024 року, проте не була отримана позивачем та відповідно до поштового штампу від 24 вересня
2024 повернута відправнику за закінченням терміну зберігання (а.с. 72).
Зі звіту № ВЕ-2020-РСЕ-М00507 про перевірку відповідно до Конвенції з безпечних контейнерів складеного за призначенням компетентного Бельгійського органу від 12 червня 2015 року зазначено характеристики: сухого контейнеру серійний № СХІС 442937, маса брутто 32500 кг, тара 3900 кг, вантажопідйомність 28600кг, контейнер загального призначення з відкритим верхом і отворами на одному кінці, маркування 12.17 (а.с.17-19).
Згідно з копіями свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 1468 та № 1469, № 04/4381, які чинні до
07 листопада 2024 року, підсистема габаритного контролю транспортних засобів SIZE-WIM35 та ANPR-WIM35 (у складі автоматичного пункту ваго-габаритного контролю «WAGA», зав. № 2 відповідає вимогам ТУ та ДСТУ 8809:2018 (а.с. 65-66,71).
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року
№ 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною 1 ст. 60 Закону України № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня
2001 року № 1306.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пп. «б» п. 22.5 Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів:
- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення).
Аналіз наведених положень свідчить про те, що п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших транспортних засобів та їх составів.
Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до п. 16 ст. 4 Митного кодексу України контейнером є транспортне обладнання (клітка, знімна цистерна або подібний засіб), що:
а) являє собою повністю або частково закриту ємність, призначену для поміщення в неї вантажів; б) має постійний характер і завдяки цьому є достатньо міцним, щоб слугувати для багаторазового використання;
в) спеціально сконструйоване для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження;
г) сконструйоване таким чином, щоб полегшити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший; ґ) сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати; д) що має внутрішній об'єм не менше одного метра кубічного. Термін «контейнер» включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів.
Відповідно до абзацу четвертого розділу І «Терміни та поняття» Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила перевезення) вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Пунктами 17.4, 17.5 Правил перевезення встановлені вимоги щодо маркування універсальних та спеціальних контейнерів, які належать перевізникам або ж власникам вантажу.
Так, універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера (пункт 17.4 Правил перевезення).
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м) (пункт 17.5).
Пунктом 17.2 встановлена заборонена на перевезення в універсальних контейнерах вантажів, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Відповідно до зображень транспортного засобу в момент фіксації правопорушення, наявних за посиланням, що зазначене у постанові
AA № 00022191 від 02 вересня 2024 року, зафіксовано факт руху трьохвісного тягача марки «DAF CF 85.460» з державним реєстраційним знаком НОМЕР_1 в зчепленні з трьохвісним напівпричепом. При цьому оскаржувана постанова не містить відомостей щодо ідентифікації напівпричепу, зокрема щодо його марки, моделі, державного номерного знаку тощо.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу
НОМЕР_3 спеціалізований напівпричіп н/пр - контейнеровоз марки «KOEGEL» з державним номерним знаком НОМЕР_2 є напівпричепом-контейнеровозом.
Разом з цим, неможливо чітко встановити конструкцію вказаного напівпричепа, чи є він платформою, чи він має форму контейнера чи на вказаному напівпричепі розміщено контейнер.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд критично оцінює посилання відповідача на порушення позивачем вимог щодо експлуатації та маркування контейнерів. Відсутність доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням, відсутність договору про перевезення вантажу саме контейнером або ж разового договору, відсутність розпізнавального знаку, номеру контейнера, найменування власника контейнера, його вантажності і маси, а також іншої інформації відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом не змінюють призначення та технічних характеристик транспортного засобу, спроектованого та виготовленого як спеціалізований напівпричеп-контейнеровоз для цілей його відповідної ідентифікації та застосування положень п. 22.5 ПДР. Питання дотримання позивачем вимог щодо маркування контейнерів не є предметом даного спору.
Враховуючи приписи п. 22.5 ПДР дозволена загальна маса комбінованого транспортного засобу, а саме трьохвісного тягача марки «DAF CF 85.460» з державним номерним знаком НОМЕР_1 у зчепленні з трьохвісним спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом марки «KOEGEL» з державним номерним знаком НОМЕР_2 на автомобільних дорогах державного значення є 44 тонни, а не 40 тонн. Отже, виміряні вагові параметри транспортного засобу з урахуванням похибки (42 930 кг) відповідають дозволеним нормативним значенням ПДР.
Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову відповідач невірно встановив параметри транспортного засобу позивача, застосувавши до нього обмеження, які не підлягали застосуванню. У зв'язку із цим висновок відповідача про порушення позивачем пункту 22.5 ПДР є необґрунтованим, а притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - неправомірним.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про наявність підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі серії AA № 00022191 від 02 вересня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження по справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 77, 78, 139, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 КАС України, п. 1 ст. 247 КУпАП, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, щодо особи, яка має реєстрацію місця проживання на території України, серії AA № 00022191 від 02 вересня 2024 року.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 )
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (03150,
м. Київ, вул. Антоновича, код ЄДРПОУ 39816845, електронна адреса: contact@dsbt.gov.ua)
Суддя Р.М. Топіха