17 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/23277/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шувалової Т.О.,
секретар судового засідання Бойко В.В.,
за участю: представника позивача Пасічник А.Р.,
представника відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні електронну адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі: Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі: Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ, в якому просить:
- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 18.11.2024 ВП №71690382 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн;
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від Корнєєва М.М. 18.11.2024 ВП №71690382 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувана постанова винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування позовних вимог вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області отримано постанову про накладання штрафу від 18.11.2024 головного державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа №240/10763/23 від 27.04.2023, виданого Житомирським окружним адміністративним судом. Підставою винесення постанови про накладення штрафу слугувала несплата боржником заборгованості за ріщенням суду. Позивач вважає, що постанова головного державного виконавця від 18.11.2024 винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні. Відповідач вважає постанову правомірною, оскільки судовим рішенням чітко зобов'язано позивача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, що становить 8179, 00 грн, проте позивачем не виконується.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року Головному управлінню Пенсійного фонду в Житомирській області був продовжений строк залишення без руху позовної заяви.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Визначено формувати справу в електронному форматі та призначено до розгляду в судовому засіданні з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
На підставі положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на неявку представника відповідача у судове засідання та відсутністю у судовому засіданні заперечень від представника позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження, 17 січня 2025 року суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження, яка внесена до протоколу судового засідання.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 у справі № 240/10763/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Виконавчий лист у справі №240/10763/22 видано Житомирським окружним адміністративним судом 27.04.2023.
З матеріалів виконавчого провадження убачається, що ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень із заявою про примусове виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/10763/22.
01.05.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження ВП №771690382.
04.10.2024 головним державним виконавцем була сформована вимога, в якій серед іншого зобов'язано надати державному виконавцю пояснення про причини невиконання боржником рішення та підтверджуючі документи.
Листами від 16.05.2023 № б/н та від 09.10.2024 № 0600-0404-8/127515 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надало державному виконавцю інформацію про виконання рішення суду у справі №240/10763/22. Зокрема зазначено, що облік судових рішень, які набрали законної сили, здійснюється Пенсійним фондом України згідно підсистеми "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи ПФУ, що наповнюється його територіальними органами. Інформація про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від у справі №240/10763/22 та про суму нарахованих, але не виплачених коштів (потребу) надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ) обов'язок ведення та заповнення якої (повнота та коректність) покладено на територіальні органи Пенсійного фонду України ".
18.11.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень на боржника ГУПФУ в Житомирській області у виконавчому провадженні ВП №71690382 накладено штраф у розмірі 5100,00 грн, у зв'язку з невиконанням рішення суду боржником в частині виплати нарахованих коштів.
Тобто, держаним виконавцем притягнуто до відповідальності позивача за невиплату стягувачу нарахованих коштів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1404-VIIІ).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно із статтею 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Порядок виконання судових рішень визначений, окрім Закону України "Про виконавче провадження", ще й в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5).
З наведених норм убачається обов'язок відповідача встановити наявність чи відсутність поважних причин для невиконання судового рішення у встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження строк і лише після виявлення причин та їх поважності/неповажності приймати рішення щодо накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення.
Окрім того, з аналізу наведених вище норм законодавства убачається, що відповідальність за невиконання судового рішення настає виключно за умови, що судове рішення не виконано без наявності поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, у цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №640/9234/19.
Судом встановлено, що боржник вжив необхідних заходів для виконання судового рішення, зокрема нарахував суму коштів до виплати та включив рішення суду до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, неодноразово звертався до Пенсійного фонду України з листами про виділення фінансування на виконання рішень судів.
Враховуючи те, що усі необхідні дії для виплати коштів були вчинені боржником, суд дійшов висновку про відсутність бездіяльності з боку боржника.
Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Наведеного висновку неодноразово доходив Верховний Суд, про що зазначено зокрема в ухвалі Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі №811/1469/18 та у постанові від 15.05.2020 у справі №812/1813/18.
Також Верховний Суд неодноразово, зокрема у постанові від 03.06.2018 у справі 757/29541/14-а, вказував на те, що накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України за невиконання судового рішення за відсутності бюджетних призначень жодним чином не захищає право пенсіонера на отримання бюджетних коштів.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання протиправною та скасування постанови.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Тобто у цьому спорі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діє не як суб'єкт владних повноважень, а як орган Пенсійного фонду України до суб'єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) щодо оскарження постанови старшого державного виконавця цього відділу, винесеної в рамках виконавчого провадження, будучи його стороною, в межах наданих пунктом 1 частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про застосування положень частини першої статті 139 КАС України та стягнення з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 815/4246/17.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 18.11.2024 ВП №71690382 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 17 січня 2025 року.
Суддя Т.О. Шувалова