17 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/18603/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в застосуванні при обчисленні пенсії ОСОБА_1 середньої заробітної плати (доходу) за 2021,2022,2023 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком з 15.04.2024 відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, обчисленої як середній показник за 2021,2022,2023 роки, та виплатити з врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що призначаючи позивачу пенсію за віком, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач не застосував показник середньої заробітної плати (доходу) за 2021-2023 роки, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Через відділ документального забезпечення суду 27.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
У період з 06.12.2024 до 25.12.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Відповідь на відзив надійшла до суду 17.12.2024.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач 15.04.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про переведенні на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Листом від 07.06.2024 за №15152-12818/Г-02/8-0600/24 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача, що для обчислення розміру пенсії враховано заробітну плату за 60 місяців до 01.07.2000, а саме за період з 01.01.1989 по 31.12.1993 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 28.02.2011 (індивідуальний коефіцієнт - 1,34899). Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону при визначенні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014,2015 та 2016 року, тобто - 3764,40 грн, та який відповідно до показників інфляції і зростання заробітної плати в країні враховується для заробітної плати в країні враховується для обчислення пенсії становить, з 01.03.2019 - ·4404,35 гpн. (3764,40 гpн. x 1,17), 3 01.05.2020 - 4888,83 гpн (3764,40 гpн x 1,17 x 1,11), з 01.03.2021 - 5426,60 гpн. (3764,40 гpi. x 1,17 x 1,11 x 1,11), з 01.03.2022 - 6186,32 грн (3764,40 гpн 1,17 x 1,11 x 1,11x 1,14), 3 01.03.2023 - 7405,03 гpн, з - 01.03.2024 7994,47 гpн заробітної плати 1,34899 та на індивідуальний коефіцієнт страхового стажу 0,42333.
Вважаючи відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Разом з тим частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону №1058-IVдля обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IVзаробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентований порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Зазначені висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.
З матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 21.07.2005 по 24.03.2008 отримувала пенсію по інвалідності, з 25.03.2008 по 14.04.2011 отримувала пенсію за віком, з 15.04.2011 по 14.04.2024 отримувала пенсію по інвалідності. Усі вказані види пенсій було призначено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 15.04.2024 позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Страховий стаж, врахований при обчисленні пенсії, становить 42 рік 04 місяць 27 днів. Коефіцієнт страхового стажу - 0,42333.
Пенсія обчислена з врахуванням заробітної плати за 60 місяців 01.07.2000, а саме за період з 01.01.1989 по 31.12.1993 за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 28.02.2011 (індивідуальний коефіцієнт - 134899).
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону №1058 обчислення розміру пенсії заявника проведено з Урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки - 3764,40 грн із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17 (на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124), 1,11 (на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251), 1,14 (на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118), 1,197 (на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168) та на 1,0796 (на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 105) становить 7994,47 гpн. (3764,40 гpн. x 1,17 x 1,11 x 1,11 x 1,14 x 1,197 x 1,0796).
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази призначення (переведення) позивачу на інші види пенсії згідно іншого Закону, натомість наявні докази про призначення пенсії з 21.07.2005 по 24.03.2008 по інвалідності, з 25.03.2008 по 14.04.2011 пенсії за віком, з 15.04.2011 по 14.04.2024 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За нормами ст.42 Закону № 1058 перерахунок пенсії проводиться із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
До того ж, Законом № 1058 пенсіонерам з метою збільшення розміру пенсій передбачено проведення індексації. Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Враховуючи викладене, показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії, а не при її перерахунку на виконання ст.42 Закону № 1058 з урахуванням додаткового набутого за 24 місяці страхового стажу або з урахуванням індексації заробітку.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії/перехід на інший вид пенсії.
Таким чином, у відповідача були відсутні передбачені законодавством підстави для перерахунку позивачу пенсії із застосуванням при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, а тому позов є необґрунтований та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
17.01.25