Провадження № 33/803/347/25 Справа № 947/27938/24 Суддя у 1-й інстанції - Чорна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
16 січня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2024 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, та стягнуто судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп., -
Згідно із оскаржуваною постановою суду першої інстанції, 16.08.2024 року о 22 год. 14 хв. в м. Одеса, Дорога Фонтанська, 18, водій ОСОБА_1 керувала ТЗ - електросамокатом в стані алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, результат позитивний та склав 0,69 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, вказує, що судом першої інстанції неповно та необ?єктивно з?ясовано обставини справи та вирішено її всупереч вимогам законодавства, а висновки, викладені у оскарженій постанові, не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що суд першої інстанції, вказуючи на ознаки алкогольного сп'яніння, не звернув уваги на порушення працівниками поліції вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вказує, що фабула протоколу містить ознаку, яка не передбачена Інструкцією, а саме: “...водій керував ТЗ - електросамокатом в стані алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності...».
Зазначає, що відеозаписом з бодікамери поліцейського підтверджуються обставини, що мають значення для справи, але суд першої інстанції їх не з?ясував та не зазначив у постанові, а саме: поліцейські не надали мундштук для власноручного розпакування; п?оліцейський не пред?явив результатів огляду на приладі «Драгер», а лише назвав вголос показник прилада 0,69 проміле; поліцейські не роз?яснили право, у разі незгоди з результатами огляду, на проведення огляду в закладі охорони здоров?я; ??прилад Драгер не обнулявся після другого разу; ??мундштук після кожного продуву не мінявся, після другого разу новий мундштук не вставлявся; огляд на стан алкогольного сп?яніння проводився поліцейським без присутності двох свідків; відеозапис подій не містить моменту складання направлення водія на огляд у медичний заклад з метою виявлення стану алкогольного сп?яніння; зафіксована відмова від підписів у протоколі, акті, чекі Драгера.
ОСОБА_1 вказує, що відеозаписом підтверджується, що її поведінка є адекватною і такою, яка відповідає обстановці, мова чітка, судження та вислови логічні і обґрунтовані, її ходьба рівна та вона належно орієнтується у просторі.
Також зазначає, що огляд на стан алкогольного сп?яніння у закладі охорони здоров?я не проводився, право на такий розгляд у зв?язку із її непогодженням щодо результатів огляду на місці зупинки транспортного засобу поліцейським роз?яснено не було, тому відсутні підстави стверджувати про доведеність факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння.
Зазначає, що в матеріалах справи також відсутні дані про відсторонення її як особи, яка знаходиться в стані алкогольного сп?яніння, від керування транспортним засобом чи тимчасове вилучення водійського посвідчення.
ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з'явилась, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги; перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні особою транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що електросамокат є транспортним засобом, а особа, яка ним керує є водієм, на підставі чого ОСОБА_1 , як водій керувала транспортним засобом, а тому повинна була дотримуватись вимог ПДР України. Відтак своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06 (далі - ПДР України).
Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у частинах першій - четвертій статті 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі №127/5920/22 зазначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Окрім того, відповідно до Закону України №2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Тобто, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, електросамокат відповідно до ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» відноситься до легких персональних електричних транспортних засобів.
Суб'єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобів.
Отже, у відповідності до діючого законодавства електросамокат, яким керувала ОСОБА_1 , відноситься до транспортних засобів.
Вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №113166 від 16.08.2024 року, складеним уповноваженою особою, з дотриманням вимог статей 254 - 256 КУпАП, в якому зафіксовано, що 16.08.2024 року о 22 год.14 хв. в м. Одеса, Дорога Фонтанська, 18, водій ОСОБА_1 керувала ТЗ електросамокат в стані алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності, огляд проводився у встановленому законом порядку. Результат позитивний 0,69 проміле. Водія відсторонено від керування транспортними засобами, чим порушила п.2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відеозаписом з нагрудних боді-камер працівників поліції зафіксовані події, які стались 16.08.2024 року, а саме процедура проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 .
Після того, як поліцейські виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, їй було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням газоаналізатору Drager Alcotest 7510 та результат огляду склав 0,69 проміле. На відеозаписі, а саме з 15:04 хв. по 18:08 хв., зафіксовано процедуру проходження ОСОБА_1 огляду, де співробітниками поліції останній роз'яснено порядок проходження огляду, надано одноразовий мундштук, після чого ОСОБА_1 використала алкотестер та результати вимірювання склали 0,69 проміле. Заперечень чи незгоди з результатами огляду остання не висловлювала. Окрім того, ОСОБА_1 не заперечувала факту керування нею транспортним засобом - електросамокатом.
Судом першої інстанції вірно враховано у якості доказу долучений до матеріалів адміністративної справи на оптичному диску відеозапис, з якого вбачається, що співробітники поліції під час огляду ОСОБА_1 та складання протоколу про адміністративне правопорушення діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння та оформлення результатів такого огляду.
Відеозапис є об'єктивним доказом по справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь - якої особи, яким здійснено достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. У виконання вимог ст. 266 КУпАП та ст. ст. 31, 40 ЗУ “Про Національну поліцію України», поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації подій та долучив відеозапис як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, про що зроблений відповідний запис в протоколі.
Доводи апелянта щодо того, що працівниками поліції не було надано ОСОБА_1 мундштук для власноручного розпакування та не було пред?явлено результатів огляду на приладі «Драгер», а лише названо вголос показник прилада 0,69 проміле, спростовуються відеозаписом, на якому на 15:04 хв. зафіксовано, як ОСОБА_1 власноруч обирає та відкриває мундштук та після отримання результату на 18:22 хв. робить фото приладу.
Також спростовуються доводи ОСОБА_1 , щодо того, що поліцейські не роз?яснили права, оскільки, відеозаписом зафіксовано на 19:52 хв. роз'яснено права особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд зауважує, що факт керування транспортним засобом може бути встановлений на підставі будь-яких доказів та їх сукупності відповідно до ст. 251 КУпАП. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечувала, що вона керувала елктросамокатом, а також пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням газоаналізатору Drager Alcotest 7510 та результат огляду склав 0,69 проміле.
Інші доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки вони не спростовують вищенаведених обставин, які стали належною і достатньою підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та в цілому мають формальний характер.
Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції за результатами судового розгляду робить висновок про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 , яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця