Ухвала від 19.12.2024 по справі 334/7282/20

Дата документу 19.12.2024 Справа № 334/7282/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/7282/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/429/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянула 19 грудня 2024 року у місті Запоріжжі в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, яка має середню освіту, заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с.Верхні Буздугани Унгенського району Республіки Молдова, громадянина України, який має вищу освіту, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 22 червня 2011 року Київським районним судом м.Сімферополя ч.1 ст.152, ч.1 ст. 153 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки;

- 06 червня 2012 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч.4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання за вироком Київського районного суду м.Сімферополя від 22 червня 2011 року, до відбуття призначено позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. Звільнений 04 березня 2014 року Оріхівським районним судом Запорізької області умовно-достроково, невідбутий термін 1 рік 5 місяців 4 дні;

- 12 листопада 2015 року Крюківським районним судом м.Кременчука Полтавської області за ч.2 ст. 186, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці,

- 10 лютого 2016 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.ч.1,4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці;

- 22 лютого 2017 року Херсонським міським судом Херсонської області за ч.2 ст. 186, ч.4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. Звільнений 29 листопада 2019 року за відбуттям строку покарання;

- 29 червня 2021 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_9 ,

потерпілої ОСОБА_10 ,

захисника - адвоката ОСОБА_11 ,

захисника-адвоката ОСОБА_12 - в режимі відеоконференції,

обвинуваченого ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції,

обвинуваченої ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник-адвокат ОСОБА_13 , захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_14 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року, яким ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено відраховувати з моменту фактичного затримання.

На підставі ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з моменту фактичного затримання 10 вересня 2020 року по 03 серпня 2021 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі;

ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, ОСОБА_8 , шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого покарання за вироком Хортицього районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2021 року за ч.2 ст. 186 КК України, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання - 10 вересня 2020 року.

На підставі ст.72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з моменту фактичного затримання 10 вересня 2020 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду від 11 вересня 2020 року на: жіночу футболку з РБК, чоловічі шорти чорного кольору з червоними вставками, жіночу спідницю бежевого кольору, мобільний телефон Самсунг дуос в корпусі сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , мобільний телефон Ксіомі редмі 7 в корпусі синього кольору ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ 2 НОМЕР_4 , флеш накопичувач мікро СД 16гб, рушник із зображенням Тигра, гумові сланці, пачку з під сигарет Давідофф, пачку з під сигарет Давідофф, скасовано.

Вирішена доля речових доказів.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 зазначає про неповноту судового розгляду, а саме вказує, що судом не було вивчено та враховано висновки кримінальних експертів щодо можливості скоєння ним кримінального правопорушення, а також можливості участі у кримінальному діянні 3-ої особи, на яку безпосередньо вказував він та ОСОБА_6 ; висновків експертів щодо наявності на тілі загиблого слідів нанесення ран, походження яких не встановлено. Ці рани, які убачаються з фото таблиці експертизи №653 №2 т.2 а.п.171, були нанесені стороннім предметом, а саме столовою вилкою. Отже, судом першої інстанції не було встановлено обставини походження цих ран.

При цьому, він та ОСОБА_6 неодноразово звертали увагу суду на те, що ці рани були нанесені його колишньою дружиною, яка проходить по справі як свідок. У зв'язку з цим, обвинувачений вважає, що показання цього свідка не можуть бути достовірними.

Також, обвинувачений зазначає про те, що відповідно до судово-медичної експертизи на одязі вказаного свідка, вилученого під час обшуку, було встановлено наявність слідів крові. Під час проведення досудового розслідування обвинуваченим заявлялось клопотання про проведення очної ставки з вказаним свідком для можливості встановлення істини по справі, від проведення якої ОСОБА_15 категорично відмовилась.

Крім того, обвинуваченим до суду надавалися медичні документи, що підтверджують наявність травм хребта, що унеможливлюють виникнення бійки з потерпілим під час сварки, та підтверджує його показання. Однак, ці документи судом першої інстанції враховані не були.

Обвинувачений зазначає, також, про невідповідність висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. На його думку, висновки суду зроблені на підставі показань свідка ОСОБА_15 , яка фактично є співучасником злочину та зацікавлена у спотворенні фактів та подій злочину.

Також, обвинувачений зазначає про істотні порушення вимог КПК України, що полягає у тому, що після закінчення досудового розслідування слідчим не було надано йому можливості ознайомитися з матеріалами провадження у повному обсязі, а саме з відеоматеріалами допитів ОСОБА_15 та ОСОБА_6 , у ознайомленні з якими йому було відмовлено з причин відсутності відповідного обладнання. Таким чином, було порушено його право на захист.

Обвинувачений вказує на неправильне застосування ЗУ про кримінальну відповідальність, яке, на його думку, полягає у тому, що оскаржуваний вирок суду є таким, що не відповідає принципам законності, обґрунтованості і вмотивованості, а призначене покарання принципам справедливості та співмірності.

Таким чином, оскаржуваний вирок вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_13 просить оскаржуваний вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 виправдати за недоведеністю обвинувачення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні вироку судом не встановлено обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, при цьому судом не взято до уваги міцні соціальні зв'язки обвинуваченого, наявність дружини. Також, судом першої інстанції не взято до уваги обставини справи, які свідчать про невинуватість ОСОБА_8 .

Окрім зазначеного, обвинувачений не перебуває на обліку у КУ «Обласна психіатрична лікарня» та КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер», за місцем свого мешкання характеризується позитивно.

З викладеного убачається, що судом необґрунтовано застосовано суворе покарання до обвинуваченого ОСОБА_8 .

На думку захисника, попередження вчинення обвинуваченим злочинів можливе із застосуванням більш м'якого покарання.

На підставі вищевикладеного, вважає оскаржуваний вирок суду таким, що не відповідає принципам законності, обґрунтованості і вмотивованості, а призначене покарання - принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.

Окрім зазначеного, вважає вищевказаний вирок незаконним та таким, що підлягає скасування у зв'язку із недоведеністю вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого п.12, ч.2 ст. 115 КК України, з таких підстав.

Як зазначала під час досудового розслідування та при розгляді справи у суді ОСОБА_6 , ОСОБА_8 нібито чинив на неї тиск та змушував її вбити свого чоловіка ОСОБА_16 . Також, ОСОБА_6 посилалась у своїх показаннях на те, що ОСОБА_8 нібито її ґвалтував, а потім змусив вбити її чоловіка.

Проте, із досліджених судом експертиз убачається, що на тілі ОСОБА_6 немає жодних тілесних ушкоджень або слідів ґвалтування, тобто версія ОСОБА_6 не підтвердилась під час судового розгляду.

Так само не виявлено слідів будь-якого статевого контакту й у ОСОБА_8 .

Відтак, ОСОБА_6 вводила суд в оману щодо обставин, які відбувались 09 вересня 2020 року.

Також, судом першої інстанції не взяті до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_17 , які спростовують версію ОСОБА_6 щодо подій які насправді відбувались 09 вересня 2020 року.

Те, що ОСОБА_6 вчинила вбивство ОСОБА_16 без жодного тиску ОСОБА_8 встановлено також у вироку суду. Поряд із цим, вироком суду, також, встановлено й те, що ОСОБА_6 не перебувала під впливом ОСОБА_8 , а вчиняла послідовні дії для приховування вчиненого нею злочину.

Отже, всі обставини справи як у сукупності так і окремо, доводять невинуватість ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України, а навпаки, підтверджують винуватість ОСОБА_6 .

Також причетність ОСОБА_8 до вказаного злочину спростовується й експертизами, проведеними стороною обвинувачення, які точно не вказують на наявність його біологічних слідів, РБК, слини на предметах, щодо яких проводилось дослідження.

Так само, як і не встановлено висновками експертів факту можливого ґвалтування ОСОБА_6 .

Отже, вина ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженню є недоведеною, а призначене покарання занадто суворим для особи ОСОБА_8 .

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_14 просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_6 скасувати, ухвалити новий вирок, яким перекваліфікувати дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.121 КК України з урахуванням положень ст.ст. 39, 40 КК України та звільнити від кримінальної відповідальності.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з оскаржуваним вироком не погоджується повністю, та вважає, що судом невірно кваліфіковані дії обвинуваченої ОСОБА_6 , вона дійсно причинила потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, але перебувала під час вчинення злочинного діяння у стані крайньої необхідності та діяла з перевищенням меж крайньої необхідності, з огляду на таке.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_15 та ОСОБА_6 , саме обвинувачений ОСОБА_8 спровокував конфлікт з потерпілім та почав з'ясовувати відношення з потерпілим спочатку словесно, а потім за допомогою фізичної сили та підручних засобів.

Відповідно до показань ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , ОСОБА_6 скоїла злочин проти власної волі без прямого або непрямого умислу (суб'єктивна сторона злочину за ст. 115 КК України) та під фізичним та психологічним примусом з боку ОСОБА_8 .

ОСОБА_6 сприйняла дії обвинуваченого ОСОБА_8 як реальну загрозу для свого здоров'я та життя та своїх дітей і змушена була нанести удари шампуром потерпілому в ті місця, котрі зазначав обвинувачений ОСОБА_8 , котрий мав умисел на вбивство ОСОБА_16 , за показаннями свідка ОСОБА_15 , таким чином в діях ОСОБА_6 не було умислу на тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а тим більше на вбивство потерпілого.

Захисник вважає, що саме вини у формі умислу у діях обвинуваченої ОСОБА_6 судом першої інстанції не було встановлено.

Отже, у суду були всі підстави перекваліфікувати дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.121 КК України з урахуванням положень ст. 40 КК України, а саме:

1. не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

2. питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Фізичний примус з боку ОСОБА_8 відносно ОСОБА_6 полягає в примушені до статевого акту, застосування фізичної сили, удушення, нанесення удару по голові (наслідок - короткочасна втрата свідомості).

Психічний примус з боку ОСОБА_8 відносно ОСОБА_6 полягає в реальній погрозі вбивством її та її дітей.

Суд не прийняв до уваги висновок експерта психолога № 002 від 31 липня 2023 року, хоча саме в цьому експертному досліджені та його висновках описана поведінка індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_6 в подібних критичних ситуаціях.

Саме у вказаному висновку експерта психолога надано пояснення поведінки ОСОБА_6 , а саме чому вона повернувшись додому, не зателефонувала до поліції та швидкої допомоги ні в день скоєння злочину, ні на наступний (знаходилась під дуже сильним психологічним впливом).

Саме поведінка та індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_6 не були враховані в судово-психіатричній експертизі № 432 від 19 жовтня 2020 року, у зв'язку з відсутністю в складі експертної комісії професійного психолога експерта. Тим більше, що висновки судово-психіатричного експерта № 432 від 19 жовтня 2020 року та № 438 від 21 жовтня 2020 року однакові по формі та змісту, а різняться тільки даними досліджуваних осіб.

Враховуючи вищенаведене, суд при ухваленні вироку мав всі підстави для перекваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.121 КК України з урахуванням положень ст.ст. 39, 40 КК України - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж крайньої необхідності.

Згідно з вироком суду, 09 вересня 2020 року приблизно о 13 год. 00 хв. ОСОБА_6 , її чоловік ОСОБА_16 , а також раніше знайомі їм ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_15 , за раніше досягнутою домовленістю прибули на пляж р. Дніпро, навпроти о. Байда, неподалік від спортивно - оздоровчого комплексу ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 85, з метою спільного відпочинку.

В подальшому, 09 вересня 2020 року приблизно о 16 год. 40 хв. під час спільного відпочинку між ОСОБА_8 та ОСОБА_16 , які перебували у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, внаслідок якої ОСОБА_8 наніс ОСОБА_16 не менше п'яти ударів кулаками обох рук в область голови, чим спричинив тілесні ушкодження у виді садна та рани в ділянці спинки носа, синців в орбітальній ділянці справа, синець в ділянці нижньої щелепи справа, крововилив слизову оболонку нижньої губи справа, синець в лобно - виличній ділянці зліва, садна в лівій бічній поверхні шиї.

Після того, ОСОБА_8 , маючи намір на умисне вбивство ОСОБА_16 підшукав на території зазначеної пляжної зони дерев'яну палицю та утримуючи її обома руками наніс удар в область голови останнього. Потім, підібравши з землі порожню скляну пляшку, ОСОБА_8 завдав ще один удар скляною пляшкою в область потилиці потерпілого, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді саден в потиличній ділянці зліва, ран в тім'яній ділянці зліва та справа, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, та від яких ОСОБА_16 впав на землю та втратив свідомість.

Далі, ОСОБА_8 , вважаючи, що потерпілому було заподіяно недостатньо тяжкі тілесні пошкодження, з метою реалізації свого злочинного наміру, який в нього виник, направленого на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_16 та доведення злочину до кінця, використовуючи погрози та залякування, почав примушувати ОСОБА_6 вчинити умисне вбивство її чоловіка ОСОБА_16 , вказуючи, що має намір вбити останнього, однак виконувати вбивство особисто він не бажає.

Так, приблизно о 17 год. 00 хв. ОСОБА_6 , виконуючи вимогу ОСОБА_8 щодо здійснення вбивства її чоловіка ОСОБА_16 , з метою вчинення протиправного позбавлення життя останнього, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, утримуючі в правій руці металевий шампур, який знаходився поряд із нею, а саме гострим його кінцем, нанесла два удари в область живота ОСОБА_16 , від чого останній намагався підвестися з землі. В цей час ОСОБА_8 , діючи з метою подавлення волі ОСОБА_16 до спротиву, ногою штовхнув останнього в грудну клітину, тим самим поваливши його на землю та надавши можливість ОСОБА_6 продовжити протиправні дії, направлені на умисне вбивство ОСОБА_16 .

Одразу, після вказаних подій, ОСОБА_8 , бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_16 , діючи умисно, наказав ОСОБА_6 нанести ще декілька ударів даним шампуром в область грудної клітини її чоловіка ОСОБА_6 , вказавши конкретну область для нанесення ударів. Внаслідок чого ОСОБА_6 , діючи узгоджено з ОСОБА_8 та підкоряючись його наказам, з метою умисного вбивства ОСОБА_16 нанесла три удари гострим кінцем металевого шампура в область грудної клітини потерпілого зліва.

Таким чином, внаслідок спільних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_16 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді непроникаючих сліпих колюче - різаних ран поперекової ділянки зліва від рівня сідничних горбів, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, а також проникаючих сліпих колюче - різаних поранень в ділянці грудної клітини з ушкодженням лівої легені та серця, а саме: рану на передні поверхні грудної клітини зліва в ділянці 4-го міжребер'я по середньоключичній лінії, продовжуючись рановим каналом, рану на передній поверхні грудної клітини зліва в ділянці 3-го міжребер'я по середньоключичній лінії, продовжуючись рановим каналом, рану на передній поверхні грудної клітини зліва в ділянці 2-го міжребер'я по середньоключичній лінії, продовжуючись рановим каналом, які призвели до масивної крововтрати, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя та які знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_6 , яка настала у період часу з 23 год. 00 хв. 09 вересня 2020 року до 03 год. 00 хв. 10 вересня 2020 року, відповідно до висновку експерта №3875 від 20 листопада 2020 року.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника ОСОБА_13 , обвинувачену ОСОБА_6 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_14 ; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту; потерпілу, яка підтримала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_14 ; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження зазначених вимог закону дотримався, ретельно дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, надав цим доказам належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визнав ОСОБА_8 та ОСОБА_6 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що під час розгляду провадження в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала частково. Пояснила, що ОСОБА_18 знає з березня - квітня 2020 року. Вони разом вигулювали собак на шкільному майданчику школи №51. 07 вересня 2020 року вона з чоловіком зайшла до кафе «Гамарджоба», там вже були ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Вони познайомилися, разом відпочивали, разом вживали алкогольні напої. Зранку 09 вересня 2020 року ОСОБА_15 надіслала СМС з пропозицією зустрітися. Зустрілися на вул. Гудименко, обвинувачена вигулювала собаку. Далі ОСОБА_8 , ОСОБА_15 та вона пішли до магазину, купили пляшку горілки. У цей час їй зателефонував чоловік ОСОБА_16 та спитав де вона, а через деякий час він приєднався до них. ОСОБА_8 запропонував поїхати на пляж і усі погодилися. ОСОБА_6 з чоловіком повернулися додому, перевдяглися, взяли шампури, підстилку та інші речі. ОСОБА_15 подзвонила і сказала, що буде без телефону. Вони домовилися зустрітися біля «АТБ» по вул. Гудименко. ОСОБА_6 та ОСОБА_16 зустрілися з ОСОБА_8 , зробили необхідні покупки. Потім пішли назад, бо ОСОБА_15 так і не прийшла. По дорозі ОСОБА_8 купив ще три пляшки горілки «Неміров» по 0,5 л. Вони знайшли в дворі будинку ОСОБА_15 , викликали таксі і поїхали на вирву на пляж «Магадан» - так званий «собачий пляж».

На пляжі жінки розклали підстилку та речі, ОСОБА_8 порізав м'ясо та маринував його. ОСОБА_16 робив вогнище під шашлик. Жінки пішли у воду купатися, чоловіки пішли збирати дрова. Коли жінки виходили на берег, чоловіки шли з дровами та активно спілкувалися. Вона почула фразу від ОСОБА_8 : «Тобі слабо?», а ОСОБА_16 відповів: «Я цього робити не буду». Присіли, вирізали стакани з баклажок, бо звичайні забули взяти, випили. З чого усе почалося - вона не розуміє, але ОСОБА_8 почав бити ОСОБА_16 . Жінки розборонили чоловіків, почали питати, що сталося. ОСОБА_8 сказав, що йому замовила вбивство ОСОБА_16 жінка з Маріуполя на ім'я ОСОБА_21 ОСОБА_16 , що він «смотрящий» за ОСОБА_22 , в нього кличка «Лис». ОСОБА_16 був у відрядженні в Маріуполі приблизно за рік до цього, тому почав питати, що це за ОСОБА_23 . ОСОБА_8 ухопив ОСОБА_16 та перекинув через себе. Він впав на спину і ОСОБА_8 знову почав його бити кулаками в обличчя, кількість ударів не пам'ятає. ОСОБА_16 все-таки скинув ОСОБА_8 з себе і підвівся, в нього ( ОСОБА_16 ) вже було розбите обличчя, усе в крові. ОСОБА_8 почав питати про гроші, вона ( ОСОБА_6 ) відповіла, що має лише дві тисячі гривень. Тоді ОСОБА_8 зірвав з шиї ОСОБА_16 золотий ланцюжок. ОСОБА_8 взяв палку та ударив нею ОСОБА_16 по голові зверху, оскільки чоловік сидів. Ще ОСОБА_8 розбив пляшку горілки об голову ОСОБА_16 , від чого останній впав на спину. Вона та ОСОБА_15 просили ОСОБА_8 зупинитися та заспокоїтися. ОСОБА_8 повів ОСОБА_6 в сторону до кущів. ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_6 вступити з ним у статевий зв'язок неприроднім шляхом в обмін на те, що він їх відпустить. Оскільки в нього нічого не виходило, ОСОБА_8 спробував вступити з нею у статевий зв'язок природним шляхом. Потім ОСОБА_8 потяг її ( ОСОБА_6 ) голою до ОСОБА_16 , при цьому тримав за шию. Потім кинув її під ноги до чоловіка, який лежав на спині. ОСОБА_15 сиділа поруч з ОСОБА_16 ОСОБА_8 наказав їй взяти шампур та колоти ОСОБА_16 у живіт. Вона відмовилася і він почав її душити ОСОБА_15 сиділа поруч та сказала, що вона ( ОСОБА_6 ) не буде такого робити, бо любить чоловіка. ОСОБА_8 продовжував вимагати, щоб вона ( ОСОБА_6 ) нанесла ОСОБА_16 удари шампуром, вона відмовилася і ОСОБА_8 вдарив її по голові. ОСОБА_8 знову посадив її біля ніг ОСОБА_16 та наказав колоти шампуром, погрожуючи вбивством її дітей. ОСОБА_8 наказав їй нанести удар в область серця чоловіку, що вона і зробила. ОСОБА_15 увесь час просто була поряд і нічого не робила. Вона .В. пам'ятає, що нанесла один удар шампуром ОСОБА_16 та не пам'ятає, щоб вона наносила інші удари.

Потім вона пішла митися у річку Дніпро. Чи наносив ще хтось інші удари - вона не знає. Коли повернулися з кущів, тіло чоловіка було усе в крові. ОСОБА_8 наказав їй зібрати речі у покривало та у подальшому викинути їх у воду на містку. Потім ОСОБА_8 та ОСОБА_15 провели її до дитячого садочка, вона забрала молодшого сина та з ним пішла додому.

Поліцію та швидку допомогу вона не викликала, тому що боялася за життя дітей та її батька - він лежачий. У вечері вона займалася домашніми справами - погодувала дітей, перевдягла батька. Вранці вона вирішила подзвонити до лікарні, але ОСОБА_16 туди не привозили. Близько 12 години до неї приїхала поліція. Вона показала, де живе подружжя ОСОБА_24 , дітей відвезла до свекрухи. Вона нічого свекрусі не розповіла. Коли свекруха телефонувала зранку, вона їй сказала, що ОСОБА_16 пропав, не ночував дома. Діти питали де їх тато, але вона їм теж нічого не відповідала. Серед речей, які вона зібрала на пляжі, був одяг та взуття ОСОБА_16 , посуд, набір шампурів. Шампура, яким вона нанесла удар ОСОБА_16 серед цих шампурів не було.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, не визнав. Пояснив, що 09 вересня 2020 року він познайомився з подружжям ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Вони зустрілися біля кафе, спілкувалися, разом вживали алкоголь - пиво та по сто грам горілки. ОСОБА_16 поводився агресивно, постійно чіплявся до перехожих, Він ( ОСОБА_8 ) його заспокоював. Потім усі пішли додому. Як потім він дізнався, між ОСОБА_6 та ОСОБА_16 того вечора відбулася сварка, і ОСОБА_16 не прийшов додому ночувати. Зранку вони знову зустрілися біля кафе, проте ОСОБА_6 прийшла сама. Згодом ОСОБА_16 подзвонив ОСОБА_6 та через деякий час він під'їхав до кафе, де вони вчотирьох продовжили вживати горілку. У процесі розмови вони вирішили піти на пляж, щоб було менше людей і можна було відпустити собак побігати. ОСОБА_6 пішла додому, бо їй було потрібно відвести сина до дитячого садочку. ОСОБА_15 теж пішла додому зібрати речі. Ще вони ходили в магазин купити м'ясо, воду, алкоголь та інше. Після магазину він з подружжям ОСОБА_27 пішов до них додому. ОСОБА_6 переодяглася та взяла речі. Оскільки ОСОБА_15 не поверталась, вони пішли до дому ОСОБА_24 , де зустріли ОСОБА_15 у дворі. Викликали таксі та поїхали на пляж. На пляжі жінки нарізали м'ясо, розклали речі, потім пішли купатися. Він займався вогнищем, ОСОБА_16 збирав дрова. Коли жінки вийшли з води, вони усі трохи випили, почали нанизувати м'ясо на шампури. У цей час між ОСОБА_6 та ОСОБА_16 почалася сварка. ОСОБА_6 почала кидатися на ОСОБА_16 з ножем, який вони брали з собою з дому. З метою усунення подальшого конфлікту він ( ОСОБА_8 ) відібрав у ОСОБА_6 ніж та викинув його у воду подалі. Почалася суперечка, він сказав, що якщо подружжя ОСОБА_27 не заспокоїться, то він з ОСОБА_15 піде геть. ОСОБА_6 та ОСОБА_16 трохи заспокоїлися. Через деякий час конфлікт між ОСОБА_6 та ОСОБА_16 спалахнув знову. Він ( ОСОБА_8 ) вирішив піти поплавати, щоб заспокоїтися та трохи протверезіти. Коли він досить далеко відплив від берега, то почув з берегу крики. Коли плив, він побачив, що ОСОБА_15 відштовхнула від себе ОСОБА_16 та якоюсь колодою вдарила його. ОСОБА_6 поряд не було, вона у кущах перевдягалася. Як потім розповіла ОСОБА_15 йому, ОСОБА_6 побачила чи почула, що у ОСОБА_15 з ОСОБА_16 почався конфлікт, підскочила, та теж ОСОБА_16 чимось вдарила, від чого він впав. Потім він ( ОСОБА_8 ) бачив як ОСОБА_6 сіла зверху на ОСОБА_16 та почала наносити йому удари. Він накричав на жінок, ОСОБА_15 він наказав збирати речі, а сам пішов ловити собак. ОСОБА_6 встала та пішла відмиватися у воду, ОСОБА_16 ще був живий. ОСОБА_15 зібрала усі речі, він з собаками чекав її попереду, вони пішли попереду. ОСОБА_6 їх почала наздоганяти зі своєю собакою. Усі свої речі ОСОБА_6 зібрала у покривало, кричала, щоб її зачекали. Дісталися до труби, де він допоміг своїй дружині піднятися. Потім підбігла ОСОБА_6 і він їй теж допоміг піднятися. Посеред труби, яка ніби місток, ОСОБА_6 викинула у воду покривало з речами. ОСОБА_6 їх обігнала, бо їй треба забирати дитину. Біля магазину вони розійшлися. Він з ОСОБА_15 купили ще горілку, присіли на лавку і він запитав у дружини, а що сталося. ОСОБА_15 розповіла, що коли він пішов купатися, ОСОБА_16 почав до неї чіплятися. ОСОБА_15 його відштовхнула та вдарила колодою. Це побачила ОСОБА_6 та, мабуть через ревнощі, накинулася на ОСОБА_16 . До поліції він не дзвонив, бо тоді йому б прийшлося давати показання проти своєї дружини, а він знає, як проходять такі процедури, бо вже неодноразово був засуджений. Тікати, також не бачив особливого сенсу, оскільки потім після втечі буде важко доводити свою невинуватість. Тому він прийняв свідоме рішення чекати поліцію вдома. Коли їх заарештували, з метою захисту дружини він відмовився від надання показань. Згодом він дізнався, що ОСОБА_6 і ОСОБА_15 написали показання проти нього. ОСОБА_15 написала скаргу до ДБР, що її змусили у відділку дати показання проти нього. Саме ОСОБА_15 найняла йому захисника, щоб він не давав показання проти неї. У клопотаннях про проведення очної ставки з ОСОБА_15 та ОСОБА_6 йому відмовили. Згодом, ознайомлюючись з матеріалами справи, він дізнався, що ОСОБА_6 вказувала на дії сексуального характеру з його боку, що не відповідало дійсності. Він розуміє, що повинен був викликати швидку чи поліцію, проте він теж був у шоковому стані від побаченого. На пляж прибули приблизно о 11-12 год. на таксі, яке викликали від його будинку. Свій стан сп'яніння до купання у річці оцінює як сильний, тому і пішов у воду, щоб трохи привести себе до ладу та йти звідти. Він відплив від берега десь на 50 м, щоб повернутися на берег йому знадобилося 1-1,5 хвилини.

ОСОБА_6 ніяких ударів ні руками чи іншими предметами він не наносив, тільки сперечалися. Коли вийшов з води, то побачив, що біля ОСОБА_6 лежав погнутий закривавлений шампур та виделка у крові. Він бачив, як ОСОБА_6 дістала з тіла ОСОБА_16 шампур, вирівняла, бо він погнувся, та знову нанесла удари ОСОБА_16 . Скільки ударів нанесла ОСОБА_6 потерпілому, сказати не може, коли вийшов з води, то бачив точно п'ять ударів. При цьому ОСОБА_16 був у свідомості та казав ОСОБА_6 , щоб вона припинила, намагався чинити опір руками. Вважає, що ОСОБА_16 не зовсім прийшов до тями від попередніх ударів по голові, тому не в повній мірі міг чинити належний опір діям ОСОБА_6 , незважаючи на те, що він колишній десантник. Він ( ОСОБА_8 ) зі слів ОСОБА_15 знає, що ОСОБА_6 розбила пляшку об голову потерпілого. Чи наносила ОСОБА_15 якісь удари ОСОБА_16 він сказати не може, окрім одного удару колодою, коли його відштовхувала, але біля ОСОБА_16 лежала закривавлена виделка. Удари ОСОБА_6 наносила у нижню частину живота, та при цьому кричала, що вона ОСОБА_16 «зовсім усе відірве», тому він подумав про ревнощі. Він допускає, що у момент його відсутності ОСОБА_6 ще могла наносити удари ОСОБА_16 . Коли він повернувся назад з собаками, ОСОБА_15 збирала речі, ОСОБА_6 відмивалася у воді від крові і тоді впустила свій телефон у воду.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, незважаючи на фактично не визнання своєї вини ОСОБА_6 та на не визнання своєї вини ОСОБА_8 вина останніх у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, при викладених у вироку суду обставинах повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Мотивуючи свій висновок про винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст.94 КПК України.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 , пояснила що є матір'ю ОСОБА_16 , а ОСОБА_6 є її невісткою. За час спільного проживання у квартирі ОСОБА_10 конфліктів між сином та невісткою не було. Після смерті матері ОСОБА_6 , подружжя з дітьми переїхали до квартири ОСОБА_6 , тому що ОСОБА_6 доглядала за своїм батьком, який був лежачим після двох інсультів. З подружжям ОСОБА_24 вона не знайома, нічого про них не знає. Про смерть сина потерпіла дізналася від слідчого у відділенні поліції. ОСОБА_16 бачила останнього разу за день до його смерті, він заїжджав до неї за продуктами з дачі, спілкувалися як зазвичай. Потім ОСОБА_6 у супроводі поліції привезла дітей, нічого не пояснила. Потерпіла переночувала з онуками, зранку почала знову телефонувати, проте ні син, ні невістка не відповідали, тому потерпіла вирішила їхати до відділу поліції. Слідчий повідомив обставини смерті ОСОБА_16 . Особисто їй про обставини загибелі сина нічого не відомо, лише зі слів інших. Свого сина може охарактеризувати таким чином: він служив в армії десантником, полюбляв «повоювати», побитися, часто вживав алкоголь, проте потерпіла з цим боролася; поки син з дружиною проживали з нею вони були під її контролем; працював зварником, хоча часто змінював місце роботи. Щодо ОСОБА_6 , то у потерпілої з нею були добрі стосунки, конфліктів та сварок не було, навіть поки вони проживали разом. Потерпіла дзвонила сину та невістці в день вбивства, проте їх телефони не відповідали. Потім ОСОБА_6 на один з дзвінків відповіла, приблизно ввечері, коли вже забрала дитину з дитячого садочка. ОСОБА_6 сказала, що ОСОБА_16 ще немає вдома, а телефон розряджений. ОСОБА_6 відповідала з номеру сина, тому потерпіла вирішила, що телефон невістки розряджений.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що вона була дружиною ОСОБА_8 , проте рік тому вони розлучилися. Пояснила, що 08 вересня 2020 року вона з ОСОБА_8 гуляли на вулиці, зайшли в кафе, де відпочивали. Потім вийшли на вулицю покурити, де зустріли ОСОБА_28 з її чоловіком. З ОСОБА_6 свідок була знайома приблизно місяця три, коли вигулювали собак. Вони всі разом стояли на вулиці та спілкувалися, вживали алкоголь: горілку, пиво. Вони добре відпочивали, проте ОСОБА_16 чіплявся до перехожих, а ОСОБА_8 - його заспокоював. Наступного дня, 09 вересня 2020 року, вона зателефонувала ОСОБА_6 о 9 годині ранку, щоб разом вигуляти собак. ОСОБА_6 відповіла, що вона вже у дворі, запропонувала приєднатися до неї. Вона ( ОСОБА_15 ) та ОСОБА_8 купили пляшку горілки та разом розпивали її на вулиці втрьох з ОСОБА_6 . Тоді ОСОБА_6 пояснила, що увечері в них був невеликий скандал та ОСОБА_16 поїхав до матері. Через деякий час ОСОБА_6 подзвонили і вона сказала, що скоро буде ОСОБА_16 . Останній, десь через півгодини, приїхав. Коли ОСОБА_16 приїхав, то першу пляшку горілки вони вже допили, тому вона разом з ОСОБА_8 пішла купувати другу пляшку горілки в кіоску. Потім вони вчотирьох розпивали на вулиці другу пляшку горілки. ОСОБА_8 запропонував піти на пляж з шашликами, щоб собаки нікому не заважали у дворі та могли вільно побігати, щоб не було поруч маленьких дітей. Усі погодилися. ОСОБА_6 пішла додому перевдягатися, а вони її чекали у дворі. ОСОБА_6 взяла покривало, шампура, ще якісь речі, потім вони разом пішли додому до Лунгу. Вона теж перевдягнулася, взяла рушник. І потім вони разом пішли до магазину за м'ясом та горілкою. Вона йшла трохи позаду та відстала від усіх, тому що допомогла бабусі донести сумку з помідорами.

Через деякий час ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_16 повернулися у двір, викликали таксі та усі разом поїхали на пляж «Магадан», на Бабурці біля човнової станції, на дальній пляж для вигулу собак. Там почали розкладати речі та з'ясувалося, що забули стакани, тому вирізали їх з баклажок. З собою в них було три пляшки горілки, м'ясо і щось з закуски. Вони випили кілька разів «по п'ятдесят», потім чоловіки пішли шукати дрова для вогнища, а жінки вирішили скупатися у річці. Коли вони були у воді, то помітили, що чоловіки між собою розмовляють на підвищених тонах. Вийшовши з річки вона та ОСОБА_6 почали питати чоловіків, що сталося, чому вони сваряться. Чоловіки продовжувалися возитися з вогнищем та сваритися між собою. В якийсь момент ОСОБА_8 зробив підніжку ОСОБА_16 , від чого останній впав. Вона ( ОСОБА_15 ) ухопилася за ОСОБА_8 , а ОСОБА_6 за ОСОБА_16 , щоб вони не побилися. Конфлікт ніби владнався, усі випили «мирову» та почали смажити м'ясо. Коли чоловіки смажили м'ясо, то знову щось обговорювали на підвищених тонах. Про що ОСОБА_8 та ОСОБА_16 розмовляли вона не чула.

Вони посмажили м'ясо, знову випили, і тоді чоловіки знову зчепилися. ОСОБА_8 штовхнув ОСОБА_16 , і той впав. Потім ОСОБА_8 підняв колоду та вдарив лежачого на покривалі ОСОБА_16 по голові у скроню. Колода була довжиною приблизно метр та товста. Вона навряд чи змогла її підняти, оскільки колода важка для неї. ОСОБА_16 лежав без свідомості. ОСОБА_6 спитала ОСОБА_8 , навіщо він це робить, що сталося. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відійшли на кілька метрів у кущі. Про що вони розмовляли - вона не чула взагалі. Вона намагалася привести ОСОБА_16 до свідомості, але нічого не виходило. Зрозумівши, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 тривалий час немає, вона встала та пішла за ними ближче до води. Коли вона підійшла, вона побачила, що ОСОБА_6 стоїть голою та плаче, а ОСОБА_8 стоїть позаду неї зі спушеними шортами та займається з нею сексом. ОСОБА_15 висловила своє обурення, проте ОСОБА_8 сказав їй закрити рота та йти звідти. Потім ОСОБА_8 , тримаючи ОСОБА_6 за шию, повів її до покривала. ОСОБА_6 була гола та плакала. Коли ОСОБА_16 спробував піднятися з землі, ОСОБА_8 його ще раз вдарив колодою по голові. Далі ОСОБА_8 наказав ОСОБА_6 сісти біля ОСОБА_16 . Потім сказав взяти шампур та наносити удари у живіт ОСОБА_16 . На питання ОСОБА_6 навіщо це робити, ОСОБА_8 почав розповідати, що йому замовили вбивство ОСОБА_16 , замовник - ОСОБА_29 . Таку особу свідок знає як коханку ОСОБА_8 , тому не повірила у таку розповідь. ОСОБА_8 однією рукою тримав ОСОБА_6 за шию позаду, а в іншій руці тримав телефон. ОСОБА_8 тримав телефон у руках, з метою зробити запис, щоб ОСОБА_6 потім нікому нічого не розповіла. ОСОБА_6 нервувала, погнула шампур, нанесла 3-4 удари ОСОБА_16 у живіт. ОСОБА_16 від першого удару прийшов до тями та спитав у ОСОБА_6 , що вона робить. ОСОБА_6 продовжувала плакати та сказала ОСОБА_16 : «Пробач». Свідок казала їм, щоб вони зупинилися, ОСОБА_8 сказав їй ( ОСОБА_15 ) сидіти та мовчати. ОСОБА_8 наніс удар колодою ОСОБА_16 по голові, він знову втратив свідомість. Потім ОСОБА_8 наказав ОСОБА_6 наносити удар ОСОБА_16 в грудну клітину в область серця. ОСОБА_6 плакала, казала, що не хоче цього робити, але ОСОБА_8 не звертав на це уваги. Коли ОСОБА_16 був у свідомості, він тримав ОСОБА_6 за руки, в яких був шампур, намагався чинити опір. ОСОБА_6 завдала один удар точно у грудь ОСОБА_16 та 3-4 удари в живіт. Після ударів у грудну клітину ОСОБА_16 у свідомість більше не приходив. Поряд з ОСОБА_6 лежав телефон, свідок точно пам'ятає, що ОСОБА_8 взяв його та викинув у воду. З якою метою ОСОБА_8 це робив - вона не знає. Потім ОСОБА_8 сказав, що всі йдуть додому. ОСОБА_8 наказав ОСОБА_6 зібрати у покривало усі речі, які були. Вони пішли додому, по дорозі був місток (труба), на якому ОСОБА_15 впала, бо була занадто п'яна. Коли вони йшли по трубі, за наказом ОСОБА_8 . ОСОБА_6 викинула у воду покривало з усім, що було всередині. ОСОБА_6 йшла попереду, тому що їй було потрібно забрати дитину з дитячого садочка. Вона ( ОСОБА_15 ) та ОСОБА_8 купили ще одну пляшку горілки і пішли додому. Вона вдома спробувала завести розмову про те, що сталося. ОСОБА_8 її вдарив по обличчю, потім вони ще випили та лягли спати. Зранку вона не чула, як стукали у двері, вже почула лише звук виламаної двері, з'явилися поліцейські, їх вивели на вулицю, посадили в різні машини і відвезли до відділку поліції. За її участі проводили обшук, питали у яких речах вона та ОСОБА_8 були вчора. На пляжі алкоголь вживали всі, свій стан сп'яніння свідок оцінює як сильне. Приблизно за місяця 2-3 до вказаних подій на пляжі ОСОБА_8 побили, в нього був перелом руки, ноги і три шрами на голові. У вересні 2020 року ОСОБА_8 вже був повністю здоровий, вільно ходив, допоміжними засобами не користувався. Під час спільного проживання ОСОБА_8 часто підіймав на неї руку, приблизно за півроку до вказаних подій ОСОБА_8 її сильно побив, Вона зверталася з відповідної заявою до поліції. На пляжі, коли відбувалися вказані події, вона не могла на них жодним чином вплинути, бо була у стані сильного алкогольного сп'яніння, що навіть не могла самостійно підвестися, тому просто сиділа поруч зі ОСОБА_16 і спостерігала. Чи могла втекти ОСОБА_6 , сказати точно не може, але коли ОСОБА_6 сиділа в ногах у ОСОБА_16 , то ОСОБА_8 стояв позаду неї та тримав за шию рукою. Свідок пам'ятає, що ОСОБА_6 приносила з дому ніж, бо ним вони вирізали стаканчики з баклажок. Куди подівся ніж потім, вона не знає, проте впевнена, що у воду ОСОБА_8 викинув саме телефон, а не ніж. На пляжі конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_16 не було, вони не сварилися. Свідок точно пам'ятає, що ОСОБА_8 наносив удари ОСОБА_16 палкою, після яких він впав на спину, чи були інші удари, сказати точно не може. ОСОБА_16 увесь час лежав на спині, перевертали його лише тоді, коли збиралися додому, тому що треба було забрати покривало, на якому він лежав. Також, після затримання ОСОБА_8 вона переїхала в село до своєї тітки, а ОСОБА_8 їй дзвонив та писав на телефон повідомлення, просив змінити показання, щоб вона сказала, що вбивство вчинила ОСОБА_6 сама, а ОСОБА_8 просто був поруч. Скаргу на працівників поліції вона писала з приводу вибитої двері у квартирі при їх затриманні, а показання її давати ніхто не примушував, у відділенні до неї ставилися добре, принесли сигарети, воду, чай, бо вона себе почувала погано, стан алкогольного сп'яніння ще не пройшов.

Також суд першої інстанції дослідив такі документи:

- відповідно до протоколу пред'явлення трупу для впізнання від 11 вересня 2020 року у присутності понятих для впізнання було пред'явлено труп невідомого чоловіка, тіло якого було виявлено 10 вересня 2020 року на березі річки Дніпро, навпроти о. Байди, неподалік спортивно - оздоровчого комплексу ТОВ «Запорізькій завод кольорових металів». ОСОБА_30 оглянувши труп, заявила, що це труп її сина - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- згідно з протоколом огляду місця події від 10 вересня 2020 року, складеного слідчим СВ Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_31 , у присутності понятих та спеціалістів, було проведено огляд відкритої ділянки місцевості на березі р. Дніпро, навпроти о. Байда за координатами ш. 47.8361 д. 35.0473, де було виявлено труп ОСОБА_16 . В ході огляду також виявлено та вилучено: мікрочастинки, змиви та контролі з обох рук трупа; два об'єкти схожих на волосся у правій вушній раковині трупа; упаковка з-під приправи з написом «Техаський стейк» з-під трупу; зразки ґрунту з РБК; дерев'яна палиця з РБК; недопалок «довідоф»; сім фрагментів скла, недопалок «комплімент»; фрагмент тканини рожевого кольору; пляшку пива «Львівське»; фрагмент тканини зеленого кольору; два недопалки; три фрагменти тканини; пачка цигарок; фрагмент тканини; фрагмент скляної пляшки; бюстгальтер; предмет схожий на шампур з РБК. До протоколу огляду додано фототаблиці, план - схему розташування знайдених предметів; флеш-накопичувач з відеозаписом проведеного огляду, який був оглянутий у судовому засіданні;

- згідно з протоколом огляду від 10 вересня 2020 року, складеного слідчим СВ Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенантом поліції ОСОБА_32 за участю лікаря СМЕ ОСОБА_33 було проведено огляд трупу ОСОБА_16 , доставленого в морг. В ході огляду було виявлено та вилучено: зразки волосся п'яти областей голови та зрізи нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом з обох кистей, змиви з правої та лівої кистей, сліди папілярних візерунків з обох рук; одяг, а саме: плавки темно синього кольору з сірими лампасами по краях;

- відповідно до висновку експерта №3875 від 20 листопада 2020 року судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_16 :

смерть ОСОБА_16 настала від проникаючих сліпих колюче-різаних поранень грудної клітки з ушкодженням лівої легені та серця, що призвело до масивної крововтрати; колюче - різані рани на передній поверхні грудної клітини зліва у ОСОБА_16 знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті, утворилися незадовго до настання смерті та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя; рана №1 на передній поверхні грудної клітини зліва в ділянці 4-го міжребер'я по середньоключичній ліні продовжуючись раньовим каналом, проходить в напрямку спереду назад, декілька справа наліво, довжина раньового каналу складає близько 10 см. По ходу раньового каналу пошкоджені: шкіра та м'які тканини грудної клітини, лівий шлуночок серця; рана №2 на передній поверхні грудної клітини зліва в ділянці 3-го міжребер'я по середньоключичній ліні продовжується раньовим каналом в напрямку спереду назад, довжина раньового каналу складає близько 15 см. По ходу раньового каналу пошкоджені: шкіра та м'які тканини грудної клітини, пристінкова плевра лівої легені, тканина долі лівої легені та головний бронх лівої легені; рана №3 на передній поверхні грудної клітини зліва в ділянці 2-го міжребер'я по середньоключичній ліні продовжується раньовим каналом в напрямку спереду назад, декілька зверху донизу, довжина раньового каналу складає близько 10 см. По ходу раньового каналу пошкоджені: шкіра та м'які тканини грудної клітини, пристінкова плевра лівої легені, тканина верхньої долі лівої легені. За даними медико - криміналістичного дослідження кожних клаптів рани №1, 2, 3 на лівій поверхні грудної клітини являються колюче - різаними, утворилися від дії плаского колюче - ріжучого предмету, з переважанням колючого компоненту, найбільша ширина частини клинка, що занурилася, становила (за різними ранами) не менше 3,5-7 мм. Слідів сполук заліза на стінках та краях рани не виявлено; непроникаючі, сліпі колюче - різані рани поперекові ділянці зліва (в 100 см від рівня стоп та 17 см від рівня сідничних горбів - являються колюче - різаними, утворилися від дії плаского колюче - ріжучого предмету, з переважанням колючого компоненту, найбільша ширина найбільша ширина частини клинка, що занурилася, становила не менше 8 мм. Направлення раньових каналів ззаду на перед, декілька знизу до гори. Довжина раньових каналів близько 6 см. Вказані ушкодження в прямому причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають та мають ознаки легких тілесних ушкоджень; садна в потиличній ділянці зліва утворилися від дії тупого предмета в вищевказану ділянку. Рани в тім'яній ділянці зліва та справа утворилися від дії під кутом заокругленого ребра тупого предмета, з довжиною слідоутворюючої частини не менше 50 мм. Садно та рана в ділянці спинки носа, синці в орбітальній ділянці справа та зліва утворилися від дії тупого предмета у вище вказану ділянку. Синець в ділянці нижньої щелепи справа, крововилив у слизову оболонку нижньої губи справа утворилися від дії тупого предмета у вищевказану ділянку. Синець в лобно - щічно - виличній ділянці зліва утворився від дії тупого предмета у вищевказану ділянку. Садна на лівій бічній поверхні шиї утворилися від тангенціальної дії тупого предмета у вищевказану ділянку. Садна на задній поверхні грудної клітини справа в середній та верхній третинах утворилися від тангенціальної дії тупого предмета у вищевказану ділянку. Група ран на передній поверхні грудної клітини, на передній поверхні черевної стінки утворилися від дії предмета, який має колючі властивості та враховуючи дані медико - криміналістичного дослідження не проникають глибше шкіри. Синці в ділянці проекції лівого променево - зап'ясткого суглоба, у верхній третині лівого плеча, на тильній поверхні лівої кисті утворилася від дії тупого предмета у вищевказані ділянки. Всі вище вказані ушкодження в прямому причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають, утворилися незадовго до смерті та мають ознаки легких тілесних ушкоджень, судячи по характеру та ступеню вираженості трупних явищ з урахуванням даних, отриманих під час огляду трупа на місці події та даних спектрофотометричного дослідження рідини склоподібного тіла ока, смерть ОСОБА_16 настала у проміжок часу з 23 год. 00 хв. 09 вересня 2020 року до 03 год. 00 хв. 10 вересня 2020 року. Після отримання ушкоджень, не виключається здатність вчиняти будь-які дії - пересуватися (у проміжок часу та на відстань в залежності від фізіологічних особливостей організму), кричати, чинити опір тощо. Виключено отримання ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_16 , від власної руки; будь-яких ушкоджень на одязі ОСОБА_16 при проведені експертизи не виявлено; відсутність суттєвих розбіжностей в морфологічних ознаках ушкоджень, які вказують на тривалість після травматичного періоду, не надають можливості встановити послідовність нанесення вказаних тілесних ушкоджень; будь-яких посмертних ушкоджень при проведенні експертизи трупа ОСОБА_16 не виявлено. При судово - токсикологічній експертизі крові та частин внутрішніх органів трупа ОСОБА_16 виявлено: в крові етиловий спирт в концентрації 3,4 проміле. Вказана концентрація алкоголю в крові при житті могла відповідати стану сильного алкогольного сп'яніння. При судово - імунологічній експертизі встановлено, що рідка кров трупа ОСОБА_16 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0;

- відповідно до висновку експерта №2984 від 28 жовтня 2020 року при судово - цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту зрізів вільних кінців нігтьових пластин (об'єкти №1,2) та марлевих тампонів зі змивами (об'єкти №3,4) з обох кистей рук трупу ОСОБА_16 встановлена наявність крові людини, визначити статеву приналежність якої не вдалося через відсутність в препаратах необхідних клітинних елементів. При встановлені групової належності крові виявлені антигени А і Н з ізогемаглютиніном анти-В в об'єктах №3,4, що не виключає походження крові від особи (осіб) з такою груповою характеристикою за системою АВ0, як ОСОБА_16 та (або) ОСОБА_8 при наявності у нього на момент скоєння злочину тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею. Домішка крові особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютиніном анти - А та анти-В, не виключається. Походження крові від ОСОБА_6 виключається;

- відповідно до висновку експерта №2986 від 20 жовтня 2020 року при судово - цитологічному дослідженні пачки І з-під цигарок «Davidoff» (об'єкт №1) виявлена кров, яка належить особі чоловічої генетичної статі. При встановлені групової належності крові виявлені антигени А і Н, що не виключає їх походження від чоловіка (чоловіків) з групою А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н, в тому числі від трупа ОСОБА_16 . Походження крові від підозрюваного ОСОБА_8 не виключається, при наявності у нього на момент скоєння злочину тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею. Походження крові від ОСОБА_6 виключається. При судово - цитологічному дослідженні пачки ІІ з-під цигарок «Davidoff» (об'єкт №2) виявлена кров, статева належність якої не встановлена у зв'язку з відсутністю клітин необхідних для статевого диференціювання. При встановлені групової належності крові виявлені антигени А і Н, що не виключає їх походження від чоловіка (чоловіків) з групою А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н, в тому числі від трупа ОСОБА_16 . Походження крові від підозрюваного ОСОБА_8 не виключається, при наявності у нього на момент скоєння злочину тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею. Походження крові від ОСОБА_6 виключається;

- відповідно до висновку експерта №2928 від 20 жовтня 2020 року в плямах на жіночій футболці (об'єкт №2-4), спідниці (об'єкт №5) та махровому рушнику (об'єкти №12-14), що виявлені під час огляду приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , знайдена кров людини. визначити статеву належність якої не вдалося через не виявлення статево - специфічних ознак. При встановлені групової належності крові виявлені антигени А і Н, що не виключає її походження від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н, в тому числі від потерпілого ОСОБА_16 та (або) ОСОБА_8 , якщо у останнього були тілесні ушкодження з зовнішньою кровотечею на той момент, що стався. Данні про походження цієї крові від ОСОБА_6 не отримані. В змиві «з підлоги біля тумби» (об'єкт №1), інших плямах на вище вказаній спідниці (об'єкт №6), спортивних шортах (об'єкти №7-9), парі гумових капців (об'єкти №10-11), що виявлені під час огляду приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , кров та епітеліальні клітини, придатні для ДНК-дослдження не виявлені;

- відповідно до висновку експерта №2990 від 28 жовтня 2020 року при судово - цитологічному дослідженні марлевих тампонів зі змивами (об'єкт №1,2) з обох рук трупу ОСОБА_16 встановлена наявність крові людини, визначити статеву належність якої не вдалося через відсутність в препаратах необхідних клітинних елементів. При встановлені групової належності крові виявлені антигени А і Н з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає походження крові від особи (осіб) з такою груповою характеристикою за системою АВ0. як у ОСОБА_16 та (або) ОСОБА_8 при наявності у нього на момент скоєння злочину тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею. Домішка крові особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютиніном анти - А та анти-В, не виключається. Походження крові від ОСОБА_6 виключається;

- відповідно до висновку експерта №2987 від 13 листопада 2020 року кров трупа невідомого чоловіка (висновок експерта №3875) впізнаного як ОСОБА_16 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 з супутнім антигеном ОСОБА_34 відноситься до категорії видільників (Se) групових антигенів, що встановлено дослідженням зразка його жовчі, висушеної на марлі. Кров ОСОБА_8 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою ОСОБА_35 відноситься до категорії видільників (Se) групових антигенів, що встановлено дослідженням зразка його слини, висушеної на марлі. Кров ОСОБА_6 відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 з супутнім антигеном Н. ОСОБА_6 відноситься до категорії видільників (Se) групових антигенів, що встановлено дослідженням зразка її слини, висушеної на марлі. При судово-цитологічному дослідженні недопалку І цигарки з фільтром білого кольору, з малюнком сірого кольору, марки «Davidoff» (об'єкт №3) та недопалку ІІІ цигарки з фільтром білого кольору, в смужку сірого кольору, марки «Rothmans» (об'єкт №5) знайдена слина без домішки крові, при встановленні групової належності якої виявлені анти гени А, В, Н, що не виключає її походження від особи (осіб) з групою крові АВ з супутнім антигеном Н, при чому в об'єкті №3 видільниа групових антигенів, а в об'єкті №5 - незалежно від категорії видільництва, в тому числі від ОСОБА_6 . При сумісному викурюванні даних цигарок декількома особами домішка слини ОСОБА_16 та (або) ОСОБА_8 не виключається. Висловитися про статеву належність слини не представилося можливим в зв'язку з відсутністю в препаратах ядер епітеліоцитів придатних (в об'єкті №3) та необхідних ( в об'єкті №5) для дослідження.

При судово-цитологічному досліджені недопалку ІІ (об'єкт №4) т недопалку IV (об'єкт №6) цигарок з фільтром білого кольору марки «Compliment» знайдена слина без домішки крові, при встановлені групової належності якої виявлені антигени А і Н, що не виключає її походження від особи (осіб) з групою крові А з з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, при чому в об'єкті №3 видільника групових антигенів, а в об'єкті №6 - незалежно від категорії видільництва, в тому числі від ОСОБА_16 та (або ) ОСОБА_8 . Походження слини від ОСОБА_6 виключається. Висловитися про статеву належність слини не представилося можливим в зв'язку з відсутністю в препаратах ядер епітеліоцитів придатних для дослідження.

При дослідженні фрагмента IV прозорого скла (об'єкт №10) встановлена навність крові людини, висловитися про статеву належність слини не представилося можливим через відсутність в препаратах клітин крові, необхідних для даного виду досліджень. При встановлені групової належності крові виявлені антигени А і Н, що не виключає її походження від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0з супутнім антигеном Н, в тому числі від ОСОБА_16 та (або ) ОСОБА_8 за наявності у останнього на момент скоєння злочину тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею. Походження крові від ОСОБА_6 виключається.

При досліджені фрагмента ІІ (об'єкт №8) та фрагмента V (об'єкт №11) прозорого скла встановлена наявність крові, висловитися про видову належність якої не можливо через не виявлення видових властивостей.

При судово-цитологічному дослідженні полімерної упаковки з написом «Торчин маринад сливовий» (об'єкт №1), полімерної упаковки з написом «Grill BBQ» традиційний Люля - кебаб (об'єкт №2), фрагментів прозорого скла: І (об'єкт №7), ІІІ (об'єкт №9), VІ (об'єкт №12) і VІІ (об'єкт №13) наявність крові не встановлена;

- відповідно до висновку №2929 від 16 жовтня 2020 року при судовому - цитологічному дослідженні сарафану (об'єкти №6,7) пари капців (об'єкти №8,11) та рюкзака (об'єкти №12, 13) виявлена кров людини, статева належність якої не встановлена в зв'язку з відсутністю клітин необхідних для статевого диференціювання. При встановленні групової належності знайденої крові, виявлені антигени А і Н, що не виключає її походження від особи (осіб) з групою А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н в тому числі від трупа ОСОБА_16 . Походження крові від підозрюваного ОСОБА_8 не виключається при наявності на момент скоєння злочину тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею. Походження крові від ОСОБА_6 виключається. При судово - цитологічному дослідженні футболки І (об'єкти №1-3), футболки ІІ (об'єкти №4-5) та рюкзака (об'єкт №14) кров та епітеліальні клітини, придатні для дослідження не знайдені;

- відповідно до висновку експерта №2927 від 19 вересня 2020 року на п'яти фрагментах ґрунту (об'єкти №1-5), на шампурі (об'єкт №6-7), палиці (об'єкти №8-9), що вилучені під час огляду місця події - м. Запоріжжя ділянка місцевості біля р. Дніпро з координатами ш.47.8361 д.35.04.73, знайдена кров людини та виявлені антигени А і Н. Отриманий результат не виключає походження крові у вищевказаних об'єктах від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н в тому числі від трупа ОСОБА_16 та (або) ОСОБА_8 , якщо у останнього були тілесні ушкодження із зовнішньою кровотечею на той момент, що стався. Походження крові від ОСОБА_6 виключається;

- відповідно до висновку експерта №2926 від 15 жовтня 2020 року в плямах на дерев'яній палиці (об'єкт №1), що виявлена під час огляду місця події, знайдена кров людини та виявлені антигени А і Н. Отриманий результат не виключає походження крові у вищевказаному об'єкті від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н, в тому числі від потерпілого ОСОБА_16 та (або) ОСОБА_8 , якщо у останнього були тілесні ушкодження із зовнішньою кровотечею на той момент, що стався. Походження крові від ОСОБА_6 виключається;

- згідно з висновком експерта №2922 від 25 вересня 2020 року рідка кров ОСОБА_8 , 1980 року народження, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0;

- згідно з висновком експерта №2925 від 25 вересня 2020 року рідка кров ОСОБА_6 , 1979 року народження, відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 з супутнім антигеном Н;

- відповідно до висновку експерту №2985 від 27 жовтня 2020 року на плавках (об'єкт №1) ОСОБА_16 встановлена наявність крові людини та виявлені антигени А і Н з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає походження крові від особи (осіб) з такою груповою характеристикою за системою АВ0, як ОСОБА_16 та (або ) ОСОБА_8 за наявності у останнього на момент скоєння злочину тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею. домішка крові особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютиніном анти - А та анти-В не виключається. Походження крові від ОСОБА_6 виключається;

- згідно з висновком експерта №3290 від 19 листопада 2020 року при судово-цитологічному дослідженні марлевого тампону І (об'єкт №1) та мазка на предметному скельці (об'єкт №2) з вмістом порожнини рота, марлевого тампона ІІ (об'єкт №3) та мазка на предметному скельці (об'єкт №4) зі вмістом піхви, марлевого тампона ІІІ (об'єкт №5) та мазка на предметному скельці (об'єкт №6) з вмістом заднього-прохідного отвору підозрюваної ОСОБА_6 наявність сперматозоїдів в об'єктах №1-6 та крові в об'єктах №1, 3, 5 не встановлена; знайдені епітеліальні клітини з морфологічними ознаками клітин ротової порожнини, піхвового епітелею та клітин слизової оболонки прямої кишки, при встановлені групової належності яких виявлені антигени А, В і Н, що не виключає походження клітин від жінки (жінок) в об'єктах №1,3 та особи (осіб) в об'єкті №5 групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 з супутнім антигеном Н у тому числі від самої ОСОБА_6 . Враховуючи забір матеріалу з полостей конкретної людини, а саме підозрюваної ОСОБА_6 , походження клітин від неї найбільш вірогідне;

- відповідно до висновку експерта №3289 від 16 листопада 2020 року при судово-цитологічному дослідженні мазка - відбитка (об'єкт №1) та марлевого тампону зі змивом (об'єкт №2) зі статевого органу підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , кров, слина, елементи калу, клітини буккального та піхвового епітелію не знайдені;

- відповідно до висновку експерта №1059 від 24 вересня 2020 року садно в області правої кисті в проекції 2-го пальця у ОСОБА_6 кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Дане тілесне ушкодження утворилося від дії тупого (их) предмета (ів). Давність утворення тілесного ушкодження, спричиненого ОСОБА_6 складає 3-5 діб на момент освідування. У виявленому тілесному ушкодженні не відобразилися характерні особливості травмуючого (их) предмета (ів), тому відсутня можливість його (їх) ідентифікації. Виявлене тілесне ушкодження у ОСОБА_6 утворилося не менше ніж від одного травматичного впливу. Будь-яких тілесних ушкоджень і змін в області статевих органів не виявлено;

- відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №432 від 19 жовтня 2020 року ОСОБА_6 , 1979 року народження, виявляє ознаки психічного розладу у вигляді психічних й поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. У період здійснення інкримінованого їй правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляла, а перебувала у стані гострої алкогольної інтоксикації.

У ході психоекспериментального обстеження ОСОБА_6 виявляє порушення особистості і поведінки залежного типу (унаслідок зловживання алкоголю) з характерними для неї: емоційною нестійкістю, легковажністю, поверхневістю ставлення, бажанням представити себе з кращого боку, намагається приховати за удаваним надмірним миролюбством свою ворожість - «маска», що мають значення для даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_6 під час скоєння інкримінованого кримінального правопорушення знаходилася в стані простого алкогольного сп'яніння, яке змінює нормальне протікання психофізіологічної діяльності, виключаючи тим самим, можливість кваліфікації будь-якого нормального емоційного особливого стану.

Вище описані індивідуально - психологічні особливості ОСОБА_6 мали просте відображення у її поведінці у момент здійснення кримінального правопорушення.

ОСОБА_6 з урахуванням індивідуально - психологічного стану особистості могла повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в ситуації, що досліджується. Отже, вона могла віддавати звіт своїм діям та керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час вона також може віддавати звіт своїм діям та керувати ними. Не потребує застосування заходів медичного характеру. Потребує протиалкогольного лікування, протипоказань за психічним станом немає;

- відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №438 від 21 жовтня 2020 року ОСОБА_8 , 1980 року народження, виявляє ознаки психічного розладу у вигляді психічних й поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а перебував у стані гострої алкогольної інтоксикації.

У ході психоекспериментального обстеження ОСОБА_8 (враховуючи ядерну акцентуацію істероїдного типу, анамнестичні дані) виявляє порушення особистості і поведінки залежного типу (унаслідок зловживання алкоголю) з характерними для нього: емоційною нестійкістю, легковажністю, поверхневістю ставлення, високим рівнем домагань, егоїстичності, агресивності з одного боку і бажанням уявляти себе хорошим для всіх з іншого боку, демонстративністю у поведінці, артистичністю, бажанням представити себе з кращого боку («маска»), що мають значення для даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_8 під час скоєння інкримінованого кримінального правопорушення знаходився в стані простого алкогольного сп'яніння, яке змінює нормальне протікання психофізіологічної діяльності, виключаючи тим самим, можливість кваліфікації будь-якого нормального емоційного особливого стану.

Вище описані індивідуально - психологічні особливості ОСОБА_8 мали просте відображення у його поведінці у момент здійснення кримінального правопорушення.

ОСОБА_8 з урахуванням індивідуально - психологічного стану особистості міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в ситуації, що досліджується. Отже, він міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час він також може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Не потребує застосування заходів медичного характеру. Потребує протиалкогольного лікування;

- відповідно до висновку експерта №1058 від 24 вересня 2020 року будь-яких видимих ушкоджень на тілі, в тому числі в області статевих органів, а також слідів їх загоєння, які за давністю могли б бути віднесені до строку, вказаного в обставинах справи, у ОСОБА_8 не виявлено;

- відповідно до протоколу обшуку від 10 вересня 2020 року, проведеного слідчим Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_31 було проведено обшук у приміщені квартири АДРЕСА_3 у присутності понятих та участю ОСОБА_15 . Під час обшуку було виявлено та вилучено: футболку з РБК, шорти, спідницю, мобільний телефон Самсунг, мобільний телефон Ксіомі, флеш накопичувач, рушник, гумові сланці, пачку з під сигарет «Давідофф» з РБК, пачку з під сигарет «Давідофф» з РБК, змиви РБК та контроль. До вказаного протоколу додано флеш-накопичувач з відеозаписом проведеного обшуку, який був відтворений у судовому засіданні;

- згідно з ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/5103/20 від 11 вересня 2020 року слідчому СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_36 надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , з метою належного процесуального оформлення раніше проведеного обшуку від 10 вересня 2020 року, в ході якого було вилучено: жіночу футболку з РБК, чоловічі шорти чорного кольору з червоними вставками, жіночу спідницю бежевого кольору, мобільний телефон «Самсунг дуос» в корпусі сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , мобільний телефон «Ксіомі редмі 7» в корпусі синього кольору ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ 2 НОМЕР_4 , флеш накопичувач мікро-СД 16гб, рушник із зображенням Тигра, гумові сланці, пачку з-під сигарет «Давідофф», пачку з під сигарет «Давідофф»;

- ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/5103/20 від 11 вересня 2020 року слідчому СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_36 , слідчому СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_37 , слідчому СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_38 надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_4 ;

- відповідно до протоколу обшуку від 12 вересня 2020 року, проведеного слідчим Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції ОСОБА_32 було проведено обшук у приміщені квартири АДРЕСА_4 у присутності понятих та участю ОСОБА_10 . Під час обшуку було виявлено та вилучено: футболку синього кольору з написом, футболку сіро - зеленого кольору з написом, капці гумові зеленого кольору з різнокольоровим мереживом, сарафан білого кольору, рюкзак чорного кольору. До вказаного протоколу додано диск з відеозаписом проведеного обшуку, який був відтворений у судовому засіданні;

- відповідно до протоколу огляду від 11 вересня 2020 року слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_31 за участі водолаза - рятівника ОСОБА_39 та свідка ОСОБА_15 проведено огляд відкритої ділянки місцевості, розташованої на березі р. Дніпро, навпроти острову Байда, за координатами ш. 47.8361 д. 35.0473, в ході якого за свідченнями свідка ОСОБА_15 виявлено дерев'яну палицю довжиною приблизно 1 м та приблизно 15 см в діаметрі, якою з її слів ОСОБА_8 наносив удари потерпілому ОСОБА_16 . Також за вказівкою ОСОБА_15 , у воді на відстані приблизно 6 м вглиб річки виявлено та вилучено мобільний телефон HUAWEI в корпусі червоного кольору з чорним чохлом, який зі свідчень свідка ОСОБА_15 належить ОСОБА_6 , та свідок вказала, що цей мобільний телефон викинув у воду ОСОБА_8 .

У судовому засіданні колегією суддів було оглянуто речовий доказ - дерев'яну палицю довжиною приблизно 1 м та приблизно 15 см в діаметрі. Обвинувачена ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підтвердили, що впізнають цю колоду, яка була вилучена з місця злочину;

- відповідно до протоколу слідчого експерименту від 11 вересня 2020 року за участю свідка ОСОБА_15 з відеозаписом вказаної слідчої дії, який був досліджений у судовому засіданні, свідок ОСОБА_15 пояснила, що приблизно місяці чотири тому вона познайомилася з ОСОБА_40 під час спільного вигулу собак. 08 вересня 2020 року приблизно об 11 год. свідок з ОСОБА_8 зустріла ОСОБА_6 і її чоловіка, ОСОБА_41 . Усі познайомилися та разом вживали горілку у кафе «Гамарджоба» в районі ОСОБА_42 , потім розійшлися. Близько 18 год. 08 вересня 2020 року ОСОБА_15 та ОСОБА_8 з собакою прийшли до школи №51, по дорозі купили 1 л пива та 1 л сидру. У подальшому до них приєднався ОСОБА_16 , вони разом направилися до «Гамарджоби», де вживали алкогольні напої. ОСОБА_16 поводився агресивно, чіплявся до перехожих, і ОСОБА_8 його заспокоював. Близько 22 год. подружжя ОСОБА_27 пішло додому, ОСОБА_8 та ОСОБА_15 випили ще пива і теж пішли додому.

Зранку наступного дня ОСОБА_15 та ОСОБА_6 домовилися вигуляти собак і зустрілися у дворі. ОСОБА_15 з ОСОБА_8 купили пляшку горілки 0,5 л, і вони втрьох з ОСОБА_6 на лавці розпивали горілку. ОСОБА_6 розповіла, що вона посварилася з ОСОБА_16 . Через 30-40 хв. прийшов ОСОБА_16 і вони купили ще 0,5 л горілки, яку випили. Потім вони вирішили їхати на шашлики, але треба було взяти речі та перевдягнутися. Спочатку пішли до будинку Білих, потім до будинку Лунгу, далі пішли у напрямку «АТБ». По дорозі ОСОБА_15 зустріла бабусю, якій допомогла донести сумку, але втратила з поля зору інших. Тому ОСОБА_15 повернулася у двір свого будинку, оскільки ні ключів, ні телефону не було з собою. Через деякий час пришов ОСОБА_8 з подружжям ОСОБА_27 . Її чоловік викликав таксі та вони усі поїхали на пляж «Магадан». Далі слідча дія була призупинена та продовжена з місця де вони вийшли з таксі. Далі свідок веде дорогою до пляжу, вказує місце де вони розмістилися, де розклали простирадло та багаття. ОСОБА_8 та ОСОБА_16 збирали дрова, вона з ОСОБА_6 купалися. Коли жінки виходили з води, побачили, що чоловіки почали бійку, почали їх рознімати. ОСОБА_8 зробив підніжку ОСОБА_16 , перекинув через себе і він впав на спину (свідок демонструє на манекені). Після чого ОСОБА_8 взяв дерев'яну палицю (приблизно 1 м, діаметром 15 см) і вдарив ОСОБА_16 по голові у ліву скроню. ОСОБА_16 втратив свідомість. ОСОБА_6 стала просити нічого не робити ОСОБА_8 та поговорити. ОСОБА_8 погодився та він з ОСОБА_6 відійшли (свідок вказує на місце де вони були). ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не було близько 20 хв., тому ОСОБА_15 пішла у кущі, де вони мали бути. ОСОБА_15 побачила, що ОСОБА_6 без одягу стоїть, позаду стоїть ОСОБА_8 , у нього спущені шорти. При цьому ОСОБА_6 плакала. На питання, що вони роблять, ОСОБА_8 сказав ОСОБА_15 йти звідти. Свідок повернулася до ОСОБА_16 , почала приводити його у свідомість та казала ОСОБА_16 тікати, але потерпілий сказав, що не може підвестися. У той момент з'явився ОСОБА_8 з ОСОБА_6 , яку тримав за шию ззаду. ОСОБА_6 присіла навприсядки біля ОСОБА_16 , а ОСОБА_8 наказав ОСОБА_6 взяти шампур та колоти ОСОБА_16 у живіт. ОСОБА_6 взяла шампур та гострим кінцем донизу нанесла кілька ударів в ліву частину живота ОСОБА_16 , зверху до низу. ОСОБА_6 плакала та питала ОСОБА_8 , навіщо їй це робити. Від удару в живіт ОСОБА_16 прийшов до тями, питав у ОСОБА_6 , що вона робить. ОСОБА_8 знову взяв ту саму палицю та наніс аналогічний удар у ліву скроню зі всієї сили ОСОБА_16 . Потім ОСОБА_8 почав погрожувати ОСОБА_6 , що «або він, або вона, обирай». При цьому ОСОБА_8 лівою рукою тримав за шию ОСОБА_6 , а у правій тримав телефон, ніби робить відеозапис. ОСОБА_8 показав на лівій бік грудей ОСОБА_16 та сказав, що бити треба у груди. ОСОБА_6 плакала, просила ОСОБА_8 не примушувати її робити цього. ОСОБА_8 сказав, що йому замовили вбивство ОСОБА_16 . Зі слів ОСОБА_8 , ОСОБА_15 зрозуміла, що він говорить дурниці, бо називав замовником вбивства свою колишню коханку з Маріуполя. Після цього ОСОБА_6 зі словами «вибач» нанесла удар у область грудної клітини ОСОБА_16 , шампур тримала обома руками, удар був згори до низу. Після цього ОСОБА_8 наказав жінкам збиратися. ОСОБА_8 підійняв ліву частину простирадла та скинув таким чином ОСОБА_16 , який впав на правий бік. ОСОБА_6 зібрала усі речі до вказаного простирадла. Мобільний телефон ОСОБА_6 ОСОБА_8 жбурнув у воду. Свідок взяла у руки свій пакет з рушниками, ОСОБА_6 - згорнуте з усіма речами простирадло, ОСОБА_8 взяв свою барсетку і вони пішли тропою з пляжу. Далі свідок вказує тропу, якою вони рухалися, вказує місце, де вона впала у стані алкогольного сп'яніння, та вказує на місток через протоку у виді металевої труби. Свідок вказує, що на середині містка ОСОБА_6 за наказом ОСОБА_8 викинула у воду простирадло. Після того, як викинули речі, ОСОБА_6 пішла додому, а вони з ОСОБА_8 за пивом;

- відповідно до протоколу слідчого експерименту від 08 грудня 2020 року за участю ОСОБА_6 з відеозаписом вказаної слідчої дії, який був досліджений у судовому засіданні, в ході вказаного слідчого експерименту ОСОБА_6 пояснила, що 09 вересня 2020 року вона з ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_15 приїхали на таксі на собачий пляж. ОСОБА_8 різав та маринував м'ясо, вона разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_15 ходили купатися. Потім чоловіки пішли за дровами, в них почався конфлікт, причини якого ОСОБА_6 не знає. Але коли чоловіки повернулися, ОСОБА_8 обзивав ОСОБА_16 слабаком. Вони пожарили м'ясо, випили та між ОСОБА_8 та ОСОБА_16 знову почалася сварка, у ході якої ОСОБА_8 повалив ОСОБА_16 на землю, сів зверху та почав наносити ОСОБА_16 удари кулаками обох рук по голові. ОСОБА_6 та ОСОБА_15 намагалися їх розняти. На обличчі ОСОБА_16 були тілесні ушкодження, синці під очима, ліве око не відкривалося від набряку. ОСОБА_16 залишився лежати на покривалі, а ОСОБА_6 з ОСОБА_8 відійшла у сторону, близько трьох метрів, де вони намагалися вступити в статевий зв'язок неприроднім та природнім шляхом. Коли ОСОБА_8 та ОСОБА_6 повернулися, ОСОБА_15 сиділа поряд з ОСОБА_16 і тримала в одній руці виделку, а у правій статевий орган ОСОБА_16 ОСОБА_8 сказав ОСОБА_15 віддати виделку ОСОБА_6 . Після цього ОСОБА_8 наказав ОСОБА_6 колоти ОСОБА_16 в пах, але вона відмовилася. Тоді ОСОБА_8 став погрожувати ОСОБА_6 та її дітям, почав душити її, щоб змусити ОСОБА_6 нанести удари виделкою ОСОБА_16 . Після цього ОСОБА_8 наніс ОСОБА_16 удар палицею, пляшкою по голові, і чим-то вдарив ОСОБА_6 , вона впала. Коли ОСОБА_6 прийшла до тями, то побачила, що ОСОБА_8 колов ОСОБА_16 шампуром у ліву частину живота. ОСОБА_8 кинув ОСОБА_6 плаття і наказав піти вмитися, тому що коли ОСОБА_8 її вдарив, по обличчю в неї пішла кров. Коли ОСОБА_6 повернулася, ОСОБА_15 та ОСОБА_8 стояли збоку від ОСОБА_16 ОСОБА_8 наказав ОСОБА_6 колоти ОСОБА_16 у грудь, вона відмовилася. Потім ОСОБА_8 сказав, що якщо ОСОБА_6 це не зробить, ОСОБА_16 , звернеться до поліції. Потім ОСОБА_8 казав, що якщо ОСОБА_6 це не зробить, то помре вона та її діти. Після цього ОСОБА_6 взяла шампур, зігнула його та нанесла удар у грудну клітину ОСОБА_16 , а ОСОБА_8 це знімав на телефон. Потім ОСОБА_8 сказав збирати речі: простирадло, шампура, кепку потерпілого, його шорти, резинові капці, тарілки, судок з м'ясом. Все це викинули у р. Дніпро. Потім вони шли стежкою через посадку, вийшли на дорогу і пішли додому. ОСОБА_8 тримав ОСОБА_6 за руку і розповідав, що якщо ОСОБА_6 комусь розкаже, ОСОБА_8 найме наркоманів, які її вб'ють і дітей. А також ОСОБА_8 погрожував ОСОБА_6 , що в нього є відео, як ОСОБА_6 вбивала свого чоловіка. Потім ОСОБА_6 забрала меншу дитину з дитячого садочка, старшому сказала, щоб він теж йшов додому. Додому ОСОБА_6 повернулася з рюкзаком, в якому лежала футболка чоловіка і ключі від її квартири. Її телефон ОСОБА_8 викинув у воду, коли вони ще були на пляжі. Перший удар шампуром у область живота ОСОБА_16 наносив саме ОСОБА_8 , скільки їх було не знає, бачила один. ОСОБА_6 наносила удар у районі грудної клітини. На питання слідчого щодо різних показань на попередньому допиті та теперішній час, ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_8 погрожував розправою над дітьми. ОСОБА_6 була перелякана, бо залишилася сама з двома дітьми та лежачим батьком. Зараз з Польщі повернувся брат чоловіка та її брат, тому ОСОБА_6 спокійна за дітей, може давати правдиві показання. У СІЗО ОСОБА_8 передавав ОСОБА_6 записки, щоб вона брала усю вину на себе або щось станеться з дітьми. Далі ОСОБА_6 на пляжі вказує розташування усіх осіб та предметів, вказує на механізм нанесення ударів ОСОБА_6 ОСОБА_8 , повторює та показує рухи ОСОБА_8 та свої, вказує на механізм нанесення нею ударів ОСОБА_16 шампуром.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що докази сторони обвинувачення, вказані вище, у своїй сукупності підтверджують поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вищевказаного злочину.

Так, обвинувачена ОСОБА_6 як під час судового розгляду в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не заперечувала факту нанесення нею удару шампуром потерпілому ОСОБА_16 в область серця.

Зокрема, при апеляційному розгляді позиція захисту обвинуваченої ОСОБА_16 полягала в тому, що факт смерті ОСОБА_43 , її протиправність та причетність ОСОБА_44 до її заподіяння шляхом нанесення тілесного ушкодження, яке призвело до припинення життя ОСОБА_43 , ОСОБА_16 та її захисником не оспорюються.

Аналогічні позиція була у ОСОБА_6 , починаючи зі стадії досудового розслідування, зокрема і в ході проведення слідчого експерименту.

Крім того, показання ОСОБА_6 в цій частині повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_15 , вони є майже ідентичними,за певним виключенням.

Зокрема, свідок ОСОБА_15 , окрім іншого, зазначила, що ОСОБА_6 завдала один удар точно у грудь ОСОБА_16 та 3-4 удари в живіт. Після ударів у грудну клітину ОСОБА_16 у свідомість більше не приходив.

Відповідно до висновку експерта №3875 від 20 листопада 2020 року судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_16 , смерть останнього настала від проникаючих сліпих колюче-різаних поранень грудної клітки з ушкодженням лівої легені та серця, що призвело до масивної крововтрати; колюче - різані рани на передній поверхні грудної клітини зліва у ОСОБА_16 знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті, утворилися незадовго до настання смерті та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя.

Отже, є доведеним те, що саме обвинувачена ОСОБА_6 нанесла потерпілому ОСОБА_16 удари шампуром в область грудної клітини, заподіявши останньому тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_14 наголошує на тому, що дії ОСОБА_6 не містять склад інкримінованого їй злочину, а містять ознаки іншого складу злочину, а саме, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, оскільки умислу на вбивство у неї не було, а вона діяла у стані крайньої необхідності.

При апеляційному розгляді захисник - адвокат ОСОБА_11 у своїй промові, яку підтримала обвинувачена ОСОБА_6 , зазначив, що попередньої змови між ОСОБА_16 та ОСОБА_8 на умисне вбивство ОСОБА_16 не було, а ОСОБА_6 вчиняла насильницькі дії до потерпілого під фізичним та психологічним примусом ОСОБА_8 , тобто діяла в стані крайньої необхідності.

Зазначені доводи обвинуваченої та її захисників, на думку колегії суддів, не є слушним, з огляду на таке.

Що стосується доводів захисника - адвоката ОСОБА_14 в апеляційній скарзі про наявність в діях ОСОБА_6 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 України, колегія суддів звертає увагу на таке.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25 січня 2024 року, справа №748/406/20, провадження № 51-2832 км 23, правова природа кваліфікації злочинів пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення та доказування у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб двох важливих обставин: 1) факту вчинення суб'єктом злочину суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого настала смерть потерпілого, судам слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел слід вирішувати, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні взаємовідносини. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, наслідком є саме тілесні ушкодження, що були заподіяні потерпілому, а не позбавлення його життя.

У разі заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень за відсутності умислу на вбивство або заподіяння більш тяжкої шкоди здоров'ю, дії винного слід кваліфікувати за наслідками, що фактично настали.

Вказаний висновок узгоджується положенням п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», де зазначено, що питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Так, згідно з встановленими судом фактичними обставинами, які ніким не оспорюються, обвинувачена ОСОБА_6 нанесла потерпілому декількацілеспрямованих ударів гострим кінцем металевого шампура в область грудної клітини зліва.

До того ж, судячи з відомостей, відображених у висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_16 , щодо характеру отриманих поранень, удари були нанесені із силою.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що обстановка вчиненого правопорушення, механізм, локалізація, характер та кількість нанесених обвинуваченою потерпілому тілесних ушкоджень, а також використане знаряддя злочину, підтверджують спрямованість умислу обвинуваченої саме на вбивство потерпілого.

Перевіряючи доводи обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисників про те, що попередньої змови між ОСОБА_16 та ОСОБА_8 на умисне вбивство ОСОБА_16 не було, а ОСОБА_6 вчиняла насильницькі дії по відношенню до потерпілого під фізичним та психологічним примусом ОСОБА_8 , тобто діяла в стані крайньої необхідності, колегія суддів звертає увагу на таке.

З гідно з дослідженими доказами, вказаними вище, обвинувачена ОСОБА_6 , залишивши місце злочину, знаходячись вже вдома, та поодаль від обвинуваченого ОСОБА_8 , не вжила жодних заходів, спрямованих на забезпечення надання своєчасної медичної допомоги потерпілому, зокрема і виклику швидкої медичної допомоги, тощо.

При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що згідно з встановленими обставинами провадження, смерть ОСОБА_16 настала у проміжок часу з 23 год. 00 хв. 09 вересня 2020 року до 03 год. 00 хв. 10 вересня 2020 року.

Натомість, згідно з показаннями потерпілої ОСОБА_10 , у день події злочину, а саме ввечері, після того, як обвинувачена ОСОБА_6 забрала дітей із дитячого садку та знаходилася вдома, (вже після вчинення злочину), остання у телефонній розмові повідомила потерпілій, що ОСОБА_16 ще немає вдома, а її телефон розряджений.

Отже, обвинувачена ОСОБА_6 , маючи об'єктивну змогу повідомити хоча б потерпілу про події, які відбулися, цього не зробила, та навпаки ці обставини від неї приховала.

Колегія суддів зауважує на тому, що поряд із обвинуваченою ОСОБА_6 на вказаний момент обвинуваченого ОСОБА_8 вже не було.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_6 не повідомила до правоохоронних органів про вчинене, оскільки побоювалась, що ОСОБА_8 через третіх осіб реалізує свою погрозу та вб'є її та її дітей, не є переконливими, з огляду на те, що, навіть у разі наявності таких погроз, очевидним є те, що саме звернення до правоохоронних органів стало б запобіжником реалізації таких погроз та забезпечило безпеку близьких обвинуваченої та її самої, чого, на думку колегії суддів, обвинувачена не могла не усвідомлювати.

Перевіряючи твердження сторони захисту про те, що фізичний примус з боку ОСОБА_8 по відношенню до ОСОБА_6 полягав в примушуванні останньої до статевого акту, застосування фізичної сили, удушення, нанесення удару по голові, через що вона нібито втратила свідомість, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до висновку експерта №1059 від 24 вересня 2020 року у ОСОБА_6 встановлено садно в області правої кисті в проекції 2-го пальця, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Дане тілесне ушкодження утворилося від дії тупого (их) предмета (ів). Давність утворення тілесного ушкодження, спричиненого ОСОБА_6 складає 3-5 діб на момент освідування. У виявленому тілесному ушкодженні не відобразилися характерні особливості травмуючого (их) предмета (ів), тому відсутня можливість його (їх) ідентифікації. Виявлене тілесне ушкодження у ОСОБА_6 утворилося не менше ніж від одного травматичного впливу. Будь-яких тілесних ушкоджень і змін в області статевих органів не виявлено.

Згідно з висновком експерта №3290 від 19 листопада 2020 року при судово-цитологічному дослідженні марлевого тампону І (об'єкт №1) та мазка на предметному скельці (об'єкт №2) з вмістом порожнини рота, марлевого тампона ІІ (об'єкт №3) та мазка на предметному скельці (об'єкт №4) зі вмістом піхви, марлевого тампона ІІІ (об'єкт №5) та мазка на предметному скельці (об'єкт №6) з вмістом заднього-прохідного отвору підозрюваної ОСОБА_6 наявність сперматозоїдів в об'єктах №1-6 та крові в об'єктах №1, 3, 5 не встановлена; знайдені епітеліальні клітини з морфологічними ознаками клітин ротової порожнини, піхвового епітелею та клітин слизової оболонки прямої кишки, при встановлені групової належності яких виявлені антигени А, В і Н, що не виключає походження клітин від жінки (жінок) в об'єктах №1,3 та особи (осіб) в об'єкті №5 групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 з супутнім антигеном Н у тому числі від самої ОСОБА_6 . Враховуючи забір матеріалу з полостей конкретної людини, а саме підозрюваної ОСОБА_6 , походження клітин від неї найбільш вірогідне.

Згідно з вищевказаним висновком експерта №3289 від 16 листопада 202 року, при судово-цитологічному дослідженні мазка-відбитка (об'єкт №1) та марлевого тампону (об'єкт №2) зі статевого органу підозрюваного ОСОБА_8 , кров, слина, елементи калу, клітини буккального та піхвового епітелію не знайдені.

Отже, доводи обвинуваченої про її зґвалтування обвинуваченим ОСОБА_8 та нанесення останнім їй удару по голові, від якого вона втратила свідомість, а також здавлювання її шиї, об'єктивно нічим не підтверджуються та спростовується вищевказаними висновками експертів, адже при проведенні вищевказаних досліджень ніяких характерних ушкоджень у ОСОБА_6 не встановлено. На тілі ОСОБА_8 біологічних слідів, походження яких могло бути від ОСОБА_6 , також не виявлено.

Посилання сторони захисту на відомості з висновку експертки №002 від 31 липня 2023 року за результатами психологічного дослідження у кримінальному провадженні, як на доказ того, що обвинувачена ОСОБА_6 під час вчинення злочину перебувала під дуже сильним психологічним впливом, на думку колегії суддів не є переконливими.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв вищевказаний висновок, вказавши у вироку на те, що за своїм змістом цей висновок є психологічною характеристикою ОСОБА_6 та не має жодного доказового значення, не містить у собі відомостей, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин у кримінальному провадженні. Крім того, зазначений висновок не є висновком експерта у розумінні ст.101 КПК України.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі №753/13113/18, провадження № 51-6км21,

Таким чином, суд надав оцінку вищевказаному висновку та зазначив у вироку, чому не приймає його, а доводи сторони захисту про протилежне суперечать змісту оскаржуваного вироку.

Що стосується доводів захисників обвинуваченої про те, що в цьому випадку підлягають застосовуванню положення ст.40 КК України, оскільки на їх думку ОСОБА_6 , завдаючи потерпілому тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього, діяла в стані крайньої необхідності, колегія

Згідно зі статтею 40 КК України, не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до положень статті 39 КК України, не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Аналізуючи наявні у провадженні докази, вказані вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обвинувачена під час вищевказаних подій не перебувала у такій небезпеці, яку в зазначеній обстановці не можна було б усунути іншими засобами ніж спричиненням смерті потерпілому.

Показання свідка ОСОБА_15 (відображені вище), на які посилається сторона захисту, такого висновку не спростовують, оскільки ці показання не свідчать про те, що ОСОБА_8 вчиняв по відношенню до ОСОБА_6 такі дії, які б можна було сприймати як об'єктивну загрозу її життю чи життю її дітей, і цієї небезпеки можна б було уникнути лише шляхом виконання вказівок ОСОБА_8 щодо вбивства потерпілого.

Додатково колегія суддів звертає увагу і на вищевказаний висновок судово-психіатричного експерта №432 від 19 жовтня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_6 у період здійснення інкримінованого їй правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляла, а перебувала у стані гострої алкогольної інтоксикації.

У ході психоекспериментального обстеження ОСОБА_6 виявляє порушення особистості і поведінки залежного типу (унаслідок зловживання алкоголю) з характерними для неї: емоційною нестійкістю, легковажністю, поверхневістю ставлення, бажанням представити себе з кращого боку, намагається приховати за удаваним надмірним миролюбством свою ворожість - «маска», що мають значення для даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_6 під час скоєння інкримінованого кримінального правопорушення знаходилася в стані простого алкогольного сп'яніння, яке змінює нормальне протікання психофізіологічної діяльності, виключаючи тим самим, можливість кваліфікації будь-якого нормального емоційного особливого стану.

Вище описані індивідуально - психологічні особливості ОСОБА_6 мали просте відображення у її поведінці у момент здійснення кримінального правопорушення.

ОСОБА_6 з урахуванням індивідуально - психологічного стану особистості могла повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в ситуації, що досліджується. Отже, вона могла віддавати звіт своїм діям та керувати ними.

Виходячи з аналізу досліджених доказів, на думку колегії суддів, в цьому випадку протиправні дії ОСОБА_6 в певній мірі були обумовлені і станом її алкогольного сп'яніння на час події злочину, що обґрунтовано визнано судом обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої.

Перевіряючи доводи захисника - адвоката ОСОБА_11 , які підтримані обвинуваченою, про відсутність попередньої змови між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на вбивство потерпілого, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до положень ч.2 ст.28 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Верховний Суд в своїй постанові від 11 липня 2024 року у справі №161/2087/22 зазначив, що домовленістю групи осіб про спільне вчинення кримінального правопорушення є узгодження об'єкта, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Сама обвинувачена ОСОБА_6 послідовно зазначала, що вона завдавала удари потерпілому в життєво важливі органи за вказівкою ОСОБА_8 . Перед цим ОСОБА_8 також завдавав удари потерпілому, від яких останній впав та не міг чинити спротиву.

Викладене об'єктивно підтверджується сукупністю досліджених доказів, серед іншого показаннями свідка ОСОБА_15 та вищевказаним висновком експерта №3875 від 20 листопада 2020 року (судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_16 ).

Отже, спільні дії обох обвинувачених були спрямовані на досягнення єдиного злочинного результату - смерті потерпілого.

Обстановка правопорушення, поведінка обох обвинувачених, серед іншого вказівка ОСОБА_8 нанести удар в життєво важливі органи за допомогою шампура, яку обвинувачена ОСОБА_6 виконала, свідчать про наявність попередньої змови між ними на вчинення умисного вбивства потерпілого, яка висловлена не тільки в усній формі, а й за допомогою конклюдентних дій, зокрема через поведінку обох обвинувачених.

Колегія суддів вважає, що суд перевірив належним чином версію сторони захисту про те, що обвинувачена діяла в умовах крайньої необхідності, та спростовував таку версію у вироку, з наведенням переконливого обґрунтування, з яким повністю погоджується і колегія суддів.

Перевіряючи доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про його непричетність до вищевказаного злочину, колегія суддів звертає увагу на таке.

Обвинувачена ОСОБА_6 зазначила, що коли вони усі разом знаходились на пляжі, між ОСОБА_16 та ОСОБА_8 виник конфлікт з невідомих для неї причин, та ОСОБА_8 почав бити ОСОБА_16 . Останній впав на спину і ОСОБА_8 знову почав його бити кулаками в обличчя, кількість ударів не пам'ятає. ОСОБА_16 все-таки скинув ОСОБА_8 з себе і підвівся, в нього ( ОСОБА_16 ) вже було розбите обличчя, усе в крові. ОСОБА_8 почав питати про гроші, вона ( ОСОБА_6 ) відповіла, що має лише дві тисячі гривень. Тоді ОСОБА_8 зірвав з шиї ОСОБА_16 золотий ланцюжок. ОСОБА_8 взяв палку та ударив нею ОСОБА_16 по голові зверху, оскільки чоловік сидів. Ще ОСОБА_8 розбив пляшку горілки об голову ОСОБА_16 , від чого останній впав на спину.Надалі, після того, як ОСОБА_8 намагався вступити з ОСОБА_6 у статевий акт, повернувшись до потерпілого, ОСОБА_8 наказав ОСОБА_6 взяти шампур та колоти ОСОБА_16 у живіт. Вона відмовилася і він почав душити її. ОСОБА_8 продовжував вимагати, щоб ОСОБА_6 нанесла ОСОБА_16 удари шампуром, вона відмовилася і ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_6 по голові. ОСОБА_8 знову посадив ОСОБА_6 біля ніг ОСОБА_16 та наказав колоти шампуром, погрожуючи вбивством її дітей. ОСОБА_8 наказав ОСОБА_6 нанести удар в область серця чоловіку, що вона і зробила.

Вказані показання обвинуваченої в цілому узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_15 .

З викладеного убачається, що між обвинуваченим ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_16 виник раптовий конфлікт, в ході якого обвинуваченим було нанесено потерпілому більше двох ударів в область голови кулаками обох рук, а також дерев'яною палицею та скляною пляшкою.

Отже, усі удари були нанесені в життєво важливий орган - голову.

Не зупинившись на цьому, обвинувачений ОСОБА_8 надав вказівку обвинуваченій ОСОБА_6 нанести потерпілому удари шампуром в область серця.

Після вчиненого злочину ОСОБА_8 не вжив заходів з надання потерпілому медичної допомоги шляхом виклику швидкої медичної допомоги чи іншим чином, залишив разом з іншими місце події, вживав заходи для приховування слідів злочину.

Викладене у своїй сукупності свідчить про спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_8 саме на вбивство потерпілого.

Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_8 не завдавав потерпілому тілесних ушкоджень, які перебувають в причинному зв'язку з настанням смерті останнього, а вказаний злочин вчинила ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_15 , яка оговорила обвинуваченого, про що остання в подальшому заявила до ТУ ДБР, на думку колегії суддів, не є переконливими.

Ці доводи спростовуються вказаними вище доказами, серед іншого і показаннями свідка ОСОБА_15 , яка в ході розгляду провадження судом першої інстанції зазначила, що після затримання ОСОБА_8 вона переїхала в село до своєї тітки, а ОСОБА_8 їй дзвонив та писав на телефон повідомлення, просив змінити показання, щоб вона сказала, що вбивство вчинила ОСОБА_6 сама, а ОСОБА_8 просто був поруч. Скаргу на працівників поліції вона писала з приводу вибитої двері у квартирі при їх затриманні, а показання її давати ніхто не примушував, у відділенні до неї ставилися добре, принесли сигарети, воду, чай, бо вона себе почувала погано, стан алкогольного сп'яніння ще не пройшов.

Ставити під сумнів достовірність показань вказаного свідка колегія суддів не убачає, з огляду і на те, що остання була дружиною обвинуваченого, і не зважаючи на ці обставини, погодилась давати показання та послідовно, починаючи зі стадії досудового розслідування, давала викривальні ОСОБА_8 показання, які узгоджуються з іншими доказами.

Доводи обвинуваченого з приводу причетності до вчинення злочину свідка ОСОБА_15 , також, не знайшли свого підтвердження як в ході досудового розслідування, так і під час судового провадження - судового та апеляційного розглядів, оскільки показання обвинуваченого з зазначеного приводу жодними дослідженими доказами не підтверджуються.

Те, що на одязі вказаного свідка встановлено наявність слідів крові (на що вказує обвинувачений ОСОБА_8 ), само по собі не свідчить про вчинення вищевказаного злочину саме нею, з огляду і на те, що остання у день і час, вказані в обвинувальному акті та вироку суду, перебувала на місці, де було вчинено вбивство потерпілого. На вказаному місці, згідно з протоколом огляду місця події від 10 вересня 2020 року, виявлено чисельні сліди РБК, серед іншого і на ґрунті.

Те, що згідно з проведеною судово-медичною експертизою, на тілі потерпілого виявлені сліди нанесення ран, походження яких не встановлено (на що також вказує ОСОБА_8 ), жодним чином не реабілітує обвинувачених та не вказує на причетність до вищевказаного злочину інших осіб.

Те, що саме ОСОБА_6 нанесла потерпілому тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього (на що звернули увагу обвинувачений ОСОБА_8 та його захисники), не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_8 складу інкримінованого йому злочину, з огляду на таке.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2023 року, справа №200/9992/16-к, провадження № 51-1866км22, вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п.12 ч.2 ст. 115 КК) умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання.

За цей злочин відповідають і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу.

З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать: застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан із тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що співучасть у вчиненні злочину передбачає: об'єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену спільну діяльність усіх співучасників; те, що вчинюваний співучасниками злочин є єдиний для всіх; спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату злочину; причинний зв'язок між діяннями всіх учасників і загальним злочинним результатом. Спільна участь у вчиненні злочину може проявитися як у дії, так і в бездіяльності. Головною рисою спільної дії (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності з вчинення злочину. Вони діють разом, роблячи свій внесок у вчинення злочину. Дії (бездіяльність) кожного з учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення злочинних дій (бездіяльності) іншим співучасником та настання спільного злочинного результату.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у вищезгаданій постанові від 11 липня 2024 року у справі №161/2087/22.

Як убачається з матеріалів провадження, та з оскаржуваного вироку, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 діяли злагоджено та узгоджено відповідно до відведеної ролі кожного. Так, ОСОБА_8 спочатку наніс потерпілому удари в область голови, від яких останній впав на спину та втратив свідомість, тим самим, привівши його у безпорадній стан, а потім ОСОБА_6 , діючи за вказівкою ОСОБА_8 , фактично скориставшись таким станом потерпілого, із силою нанесла останньому удари за допомогою металевого шампура, що і стало причиною смерті потерпілого. Тим самим обвинувачена реалізувала їх з ОСОБА_8 єдиний злочинний умисел.

Отже, з урахуванням спрямування зусиль ОСОБА_8 та ОСОБА_16 був досягнутий взаємообумовлений результат злочину, а саме заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_16 .

Твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він не міг наносити ніяких тілесних ушкоджень потерпілому через наявну в нього травму хребта, спростовуються дослідженими судом доказами, вказаними вище.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості як ОСОБА_8 так і ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_16 , вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

В оскаржуваному вироку обвинувачення сформульовано з дотриманням вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України.

Також, відповідно до положень цієї норми закону, суд зазначив у вироку чому не врахував окремі докази.

Доводи сторони захисту про протилежне спростовуються змістом самого вироку.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 з приводу порушення його права на захист, оскільки, як зазначив останній, при ознайомленні з матеріалами провадження йому було відмовлено у ознайомленні з відеоматеріалами допиту свідка ОСОБА_15 та обвинуваченої ОСОБА_6 через відсутність відповідного технічного обладнання, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді.

Так, в матеріалах провадження містяться копії протоколів про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування ОСОБА_8 .

Відповідно до протоколу від 10 лютого 2021 року, обвинувачений зазначив власноручно про те, що з відеозаписом надання показань ОСОБА_15 він ознайомився, а з рештою відеозаписів просить ознайомити його у інший день через його емоційний стан.

Таким чином, обвинуваченому була надана можливість скористатися своїм правом на ознайомлення з усіма матеріалами провадження, зокрема і тими, про які він зазначає в апеляційній скарзі. Не був останній позбавлений такої можливості і під час судового провадження.

Окрім того, суд першої інстанції дослідив всі докази у провадженні безпосередньо.

Обидва обвинувачені мали можливість реалізувати всі свої процесуальні права.

Порушення права останніх на захист не убачається.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував всі обставини, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, та за наслідками судового розгляду зробив висновки, які фактичним обставинам кримінального провадження відповідають, а доводи сторони захисту про протилежне спростовуються матеріалами провадження.

Покарання обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості та фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, осіб винних, ролі кожного у вчиненні злочину.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинувачених, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених, є скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи всі обставини у сукупності, в т.ч. з огляду на ступінь тяжкості та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, відомості про осіб обвинувачених, зокрема обвинуваченої ОСОБА_6 , яка раніше засуджена не була, на момент вчинення злочину була працевлаштована на посаді продавця - консультанта в ТОВ «АТБ», надавала послуги з догляду на непрофесійній основі за особою з І групою інвалідності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має постійне місце проживання, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; а також обвинуваченого ОСОБА_8 , який не працевлаштований, не має на утриманні неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, був неодноразово засуджений за вчинення умисних тяжких злочинів, пов'язаних у тому числі з застосуванням насильства до потерпілого, наразі відбуває покарання за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя №337/4067/20 від 29 червня 2021 року; відношення обвинувачених до скоєного - невизнання вини ОСОБА_8 , часткове визнання вини ОСОБА_6 , призначене обвинуваченим покарання неможна вважати як надто суворим, так і надто м'яким.

Підстав для пом'якшення призначеного обвинуваченим покарання колегія суддів не убачає, з огляду на те, що всі обставини, що мають значення, судом першої інстанції були враховані при призначенні покарання.

На думку колегії суддів, призначене обвинуваченим покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самими обвинуваченими так і іншими особами.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, вмотивованим і підстав для задоволення апеляційних скарг не убачає, оскільки доводи, викладені в цих скаргах, правильності висновків суду не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.ст.404-405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника-адвоката ОСОБА_13 , захисника-адвоката ОСОБА_14 , залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4