Провадження № 11-кп/803/464/25 Справа № 192/2776/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 січня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» про звільнення на підставі ч.2 ст.74 КК України від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01 березня 2023 року, щодо засудженого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше судимого,
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» про звільнення на підставі ч.2 ст.74 КК України ОСОБА_8 від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01 березня 2023 року.
Відмовляючи у задоволенні подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» суд першої інстанції зазначив, що станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн. Сума викраденого ОСОБА_8 майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 2481 грн., що є кримінальним правопорушенням - злочином, кримінальна караність якого не усунена, тому суд першої інстанції зробив висновок, що підстави для звільнення ОСОБА_8 від призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01 березня 2023 року покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України відсутні. Суд першої інстанції зазначив, що вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2022 року не є вироком, який виконується ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)», а тому суд першої інстанції не має права вирішувати питання звільнення від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2022 року на підставі ч.2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» відносно засудженого ОСОБА_8 та на підставі ч. 2 ст. 74 КК України негайно звільнити засудженого ОСОБА_8 від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2023 року, відповідно до ч.1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2022 року у зв'язку з усуненням караності діяння. Вважати ОСОБА_8 засудженим вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01 березня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі.
Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2022 року, та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць (1 місяць позбавлення волі приєднано). Тобто, на думку прокурора, Державною установою «Солонянська виправна колонія (№21)» виконується й вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2022 року, та в даному випадку питання пов'язане із виконанням вироку повинно було вирішуватися Солонянським районним судом Дніпропетровської області. Прокурор вказав, що вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за крадіжку на суму 606 грн. 91 коп., яку він вчинив 27 листопада 2021 року, тобто вказана сума не перевищує двох НМДГ (у 2021 році становило 2270 грн.). Таким чином, прокурор вважає, що суду першої інстанції необхідно було виключити з останнього вироку покарання, приєднане частково з попереднього вироку, у якому злочин декриміналізовано.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та задовольнити подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» стосовно засудженого ОСОБА_8 .
Засуджений ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленим в судове засідання не з'явився. Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Так, за приписами п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, в тому числі у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що розгляд питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України, не належить до його повноважень, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та підставою для скасування судового рішення та прийняття судом апеляційної інстанції свого рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України.
Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», відповідно до якого кримінальна відповідальність за статтею 185 може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 НМДГ.
А тому, для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтею 185 КК України, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 НМДГ, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні ст. 5 КК України.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у справі № 278/1566/21 від 07 жовтня 2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Частиною 1 цієї статті визначено, що звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_8 засуджений вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2022 року за ч.3 ст.185 КК України за вчинення 27 листопада 2021 року вказаного кримінального правопорушення.
Розмір завданої шкоди за наведеним вироком складає 606 грн. 91 коп., яка є меншою ніж 2 НМДГ.
Тобто, наведене вище вчинене ОСОБА_8 діяння декриміналізовано та підпадає під дію положень ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України.
Крім того, ОСОБА_8 засуджений вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01 березня 2023 року за ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2022 року, остаточно призначено покарання у виді 5 років та 1 місяця позбавлення волі.
При цьому, за вказаним вироком ОСОБА_8 засуджений за вчинення в період часу з 16 год. 30 хв. 27 листопада 2022 року до 06 год. 45 хв. 28 листопада 2022 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємного викрадення чужого майна ( крадіжки), вчиненого повторно в умовах воєнного стану.
Розмір завданої шкоди за наведеним вироком складає 9077 грн. 09 коп., яка є більшою ніж 2 НМДГ, оскільки станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн., що є кримінальним правопорушенням - злочином, кримінальна караність якого не усунена.
Таким чином, в цій частині не можуть бути застосовані положення ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, однак при цьому підлягають застосуванню в іншій частині, щодо приєднаного покарання на підставі ст. 71 КК України.
Як встановлено, вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2022 року виконується вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01 березня 2023 року на підставі ст. 71 КК України.
А тому, суд першої інстанції повинен був з урахуванням вимог ст.ст. 537, 539 КПК України, Закону України № 3886-IX та положень ст.ст. 5, 74 КК України, негайно звільнити ОСОБА_8 від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2022 року за ч.3 ст. 185 КК України у зв'язку з усуненням карності діяння та вважати ОСОБА_8 засудженим вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01 березня 2023 року за ч.4 ст. 185 КК України без застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» про звільнення на підставі ч.2 ст.74 КК України ОСОБА_8 від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01 березня 2023 року, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» стосовно засудженого ОСОБА_8 .
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України негайно звільнити засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2022 року, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01 березня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі без застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4