Провадження № 11-кп/803/3424/24 Справа № 212/9780/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 грудня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
представника потерпілої: ОСОБА_8
потерпілої: ОСОБА_9
прокурора: ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ОСОБА_11 яка діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Національна акціонера страхова компанія «Оранта» на вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.09.2024 року у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12023040000001055 від 05.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , за ч. 2 ст. 286 КК України,-
Вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.09.2024 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, фізичної особи-підприємця, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. Згідно із ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням строком на 2 роки, з покладенням обов'язків відповідно до ст. 76 КК України. Вирішено питання щодо судових витрат, арешту майна, речових доказів та стягнення страхових відшкодувань.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонера страхова компанія «Оранта», на користь ОСОБА_9 , в рахунок виплати страхового відшкодування внаслідок фізичного знищення мотоцикла «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_2 - 157500грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонера страхова компанія «Оранта», на користь ОСОБА_9 , в рахунок виплати страхового відшкодування внаслідок смерті ОСОБА_12 загалом - 320 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 , в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 6789,73 грн., суму франшизи в розмірі 2500 грн., а загалом - 9289 грн. 73 коп.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 , в рахунок відшкодування завданої злочином ОСОБА_9 моральної шкоди в сумі 225 000 грн., в рахунок відшкодування завданої злочином ОСОБА_13 моральної шкоди в сумі 325 000 грн., в рахунок відшкодування завданої злочином ОСОБА_14 моральної шкоди в сумі 325 000 грн., а загалом - в сумі 875 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 , в рахунок відшкодування витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_15 , в рахунок відшкодування завданої злочином ОСОБА_15 моральної шкоди в сумі 225 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_16 , у рахунок відшкодування завданої злочином ОСОБА_16 моральної шкоди в сумі 71250 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_17 , у рахунок відшкодування завданої злочином ОСОБА_17 моральної шкоди в сумі 23750 грн.
5 жовтня 2023 року приблизно об 16-30 год. водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 від 21.07.2016 року належить останньому, рухався в світлий час доби з необмеженою видимістю та оглядовістю проїзної частини по сухому дорожньому покриттю вул. Електрична у Покровському районі міста Кривого Рогу з боку зупинки громадського транспорту «Пруди» в напрямку зупинки громадського транспорту «Крес». Проїзна частина вул. Електрична має по три смуги для руху в кожному напрямку.
У вказаний час, тобто 5 жовтня 2023 року приблизно об 16-30 год., в зустрічному напрямку по проїзній частині вул. Електрична від зупинки громадського транспорту «Крес» у напрямку зупинки громадського транспорту «Пруди» під керуванням водія ОСОБА_12 у центральній полосі для руху з порушенням п.12.3 Правил дорожнього руху України рухався технічно справний мотоцикл «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 від 09.07.2023 р. належав останньому.
В цей же час, тобто 5 жовтня 2023 року приблизно об 16-30 год. в зустрічному напрямку по проїзній частині вул. Електрична від зупинки громадського транспорту «Крес» у напрямку зупинки громадського транспорту «Пруди» під керуванням водія ОСОБА_17 із пасажиром ОСОБА_16 у лівій полосі для руху з порушенням п. 12.3 Правил дорожнього руху України рухався технічно справний мотоцикл «SUZUKI GSR 600» реєстраційний номер НОМЕР_6 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 від 15.06.2023 р. належить останньому.
Надалі під час зближення автомобілю «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_3 , мотоциклу «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_2 та мотоциклу «SUZUKI GSR 600» реєстраційний номер НОМЕР_6 водій ОСОБА_6 , рухаючись у крайній лівій полосі для руху, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян, адже перед зміною напрямку руху ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки для руху іншим учасникам, та, не зупиняючись, змінив свій напрямок руху ліворуч, виїхавши на зустрічну смугу руху, не надавши при цьому перевагу у русі водію мотоциклу «HONDA CBR 600» ОСОБА_12 та водію мотоциклу «SUZUKI GSR 600» ОСОБА_17 , які рухалися у зустрічному напрямку по другій центральній полосі для руху.
В результаті вказаних дій ОСОБА_6 в районі електроопори бн поблизу виїзду із АЗС «VST» по вул. Електрична в Покровському районі міста Кривого Рогу, останній допустив зіткнення передньою правою частиною керованого ним автомобіля «HUNDAI SONATA» з передньою частиною мотоциклу «HONDA CBR 600» та передньою частиною мотоциклу «SUZUKI GSR 600» у другій центральній смузі руху останніх.
Своїми діями ОСОБА_6 грубо порушив вимоги п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі представника цивільного відповідача порушує питання про скасування оскаржуваного вироку суду в частині вирішення цивільного позову в частині стягнення з ПАТ «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» коштів за цивільним позовом ОСОБА_9 скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд при прийнятті рішення не врахував частку матері загиблого та батька. Відповідно до ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" враховуючи частку матері та батька загиблого ОСОБА_18 , виходить 12*6700/5=16080 грн на одну особу. Вказує, що враховуючи частку встановлених судом трьох утриманців ОСОБА_18 , виходить 36*6700/3=80400 грн на кожну особу. Вважає, що немає підстав стверджувати, що страховик порушив, не визнав або оспорив право потерпілого, оскільки ще відсутній вирок у кримінальній справі і не прийнято остаточне рішення страховика у страховій справі та не порушені строки страхового розслідування. Вважає, що судом неправильно розраховано компенсацію за моральну шкоду внаслідок ДТП. Вважає, що в результаті розгляду кримінального провадження судом встановлено, що ДТП сталася з вини трьох водіїв : водія «HONDA CBR 600» ОСОБА_12 , водія «Suzuki GSR 600» ОСОБА_17 , та третього водія « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_6 , що при вирішенні питання щодо стягнення завданої шкоди, зокрема, з ПАТ "НАСК "ОРАНТА", враховано не було. Вказує, що враховуючи встановлену в суді вину трьох водіїв в ДТП, розмір страхового відшкодування мав бути поділеним на 3, але вину загиблого не враховуємо. Тому навіть якщо припустити, що розмір збитку позивачки у даній ДТП становить 166789,73 грн., то вона мала би право претендувати ( за наявності документів, що підтверджують право власності або право на отримання страхового відшкодування) на половину даної суми за мінусом франшизи, яка відповідно до полісу становить 2500 грн. (160000/2-2500=77500 грн) Зазначає, що право дружини ОСОБА_9 на отримання страхового відшкодування за знищений мотоцикл нічим не підтверджено в суді. Вважає, що суд помилково не врахував залишки мотоцикла і стягнув всю суму компенсації, що суперечить нормам закону, оскільки експертиза № 183/23 від 02.11.2023 року, не містить вартості залишків у разі повного конструктивного знищення мотоцикла. Тобто не містить повну інформацію щодо предмета доказування.
Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які залишили питання на розсуд суду, думку потерпілої ОСОБА_9 та її представника, які заперечували проти вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У межах даного кримінального провадження вирок суду першої інстанції оскаржений в частині вирішення цивільних позовів.
Сторонами судового провадження, які з урахуванням вимог ст. 393 КПК України, наділені для цього відповідними процесуальними правами, фактичних обставин справи, доведеності винуватості ОСОБА_6 кваліфікації його дій, справедливості призначеного обвинуваченому покарання та звільнення його від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням строком на підставі ст. 75 КК України не оскаржено.
Тому, колегія суддів не надає оцінки означеним обставинам, вважаючи винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за яке його засуджено, доведеною, а кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 286 КК України, правильною.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
Судом встановлено, що відповідно до заявлених та уточнених в ході розгляду справи судом позовних вимог ОСОБА_9 вбачається, що в рамках даного кримінального провадження вона була визнана потерпілою особою, оскільки внаслідок ДТП від 5 жовтня 2023 року через порушення ОСОБА_6 положень ПДР України загинув водій мотоцикла «HONDA CBR 600», ОСОБА_12 , який був її чоловіком та батьком спільних для неї й ОСОБА_12 дітей, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, вона в рамках даної справи заявляє позовні вимоги до ПАТ «НАСК «Оранта», як страховика, та ОСОБА_6 , як обвинуваченого, діючи в своїх інтересах та в інтересах двох малолітніх дітей, оскільки усі вони були на утриманні загиблого ОСОБА_12 . Так ОСОБА_9 на поховання свого чоловіка понесла витрати, пов'язані з організацією поховання в розмірі 35080 грн. та на спорудження надгробного пам'ятника в сумі 50000 грн., а всього - 85080 грн. Крім того внаслідок загибелі ОСОБА_12 було завдано непоправну моральну шкоду їй та її дітям. Тому враховуючи характер душевних страждань та непоправність втрати самої близької людини, то моральну шкоду вона оцінює в 2 600 000 грн. При цьому вона 14 жовтня 2023 року звернулась до страховика, ПАТ «НАСК «Оранта», оскільки ОСОБА_6 мав діючий поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності з вказаною страховою компанією. Однак страхова виплата їй не була здійснена до цього часу. На підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «НАСК «Оранта» повинно відшкодувати ОСОБА_9 страхове відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 80400 грн., а також стягнення страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 80400 грн. (6700x12=80400), а всього - 160 800 грн. При цьому загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, тобто 241200 грн (36x6700=24120), що підлягає стягненню на користь позивачів з ПАТ «НАСК «Оранта». Так загиблий ОСОБА_12 мав на утриманні 2-х малолітніх дітей та дружину, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Також зазначала, що на день смерті родина ОСОБА_12 складалась з 4-х осіб (потерпіла, загиблий та їх спільні діти), яка повністю перебувала на утриманні ОСОБА_12 . При цьому розмір зарплати загиблого ОСОБА_12 за останній календарний рік складав 243034,49 грн., а середньомісячний заробіток відповідно - 20252,87 грн. Отже, загальний розмір шкоди, що підлягає до відшкодування розраховується за даною справою наступним чином: 20252,87 (розмір середньомісячного заробітку потерпілого) / 4 (кількість утриманців) = 5063,21 грн. (частка доходу, що припадала на кожного утриманця). Таким чином розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню на кожного утриманця відповідно складає: 1) на ОСОБА_9 , дружину потерпілого, як другому з подружжя незалежно від віку і працездатності, що не працює і здійснює догляд за дитиною, (до досягнення дитиною чотирнадцяти років): 5063,21 грн. х 150 місяців (повних місяців з дня ДТП до досягнення ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , віку 14 років) = 759481,50 грн.; 2) на ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дитину потерпілого (до досягнення дитиною вісімнадцяти років): 5063,21 грн. х 298 місяців (повних місяців з дня ДТП до досягнення ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 віку 18 років) = 1508240,58 грн.; 3) на ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - дитину потерпілого ОСОБА_12 (до досягнення дитиною вісімнадцяти років): 5063,21 грн. х 88 місяців (повних місяців з дня ДТП до досягнення ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , віку 18 років) = 445562,48 грн. Згідно Полісу № АТ/3733361 від 08.06.2023 року ОСОБА_6 страхова сума за шкоду заподіяну життю та здоров'ю на одного потерпілого становить 360 000 грн., тому розмір страхового відшкодування, що заявляється ОСОБА_9 до відшкодування до страховика обмежується 360 000 грн. Враховуючи, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами, то з урахуванням трьох утриманців померлого, розмір страхового відшкодування, заподіяної смертю ОСОБА_12 , кожному з його утриманців розраховується наступним чином: 360000 грн. (ліміт страхової суми) : 3 (кількість утриманців) = 120000 грн. (розмір страхового відшкодування на кожного утриманця). Отже, на підставі переліченого з ПАТ «НАСК «Оранта» підлягає стягненню на користь ОСОБА_9 регламентні виплати на поховання в розмірі 80400 грн., регламентні виплати моральної шкоди 80400 грн, регламентні виплати утриманцям на користь ОСОБА_9 в сумі 360 000 грн., а всього - 520 800 грн. Також відповідно до експертного дослідження від 02.11.2023 року матеріальний збиток власнику мотоцикла «HONDA CBR 600» складає 166789,73 грн., який підлягає стягненню в розмірі 160000 грн. з ПАТ «НАСК «Оранта», а різниця між страховою виплатою в сумі 6789,73 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_6 . Вказувала також, що в результаті втрати чоловіка ОСОБА_9 зазнала моральних страждань, що виразилось в непоправності втрати близької людини, в душевних стражданнях та необхідності самостійно утримувати малолітніх дітей, тому звичайний спосіб життя позивачки різко змінився. Важко визначити певний період моральних страждань через непоправність втрати чоловіка та батька спільних дітей. Однак позивачка вважає можливим визначити завдані моральні страждання загалом в розмірі 2 600 000 грн., які повинні бути стягнуті з ОСОБА_6 . На підставі викладеного, просила суд стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_9 витрати на поховання в розмірі 80400 грн., моральну шкоду в розмірі 80400 грн., розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого в сумі 120 000 грн., матеріальний збиток власнику мотоцикла «HONDA CBR 600» в сумі 160 000 грн., а всього - 440 800 грн. Також просила суд стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь малолітньої ОСОБА_13 , в інтересах якої діє ОСОБА_9 , розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого в сумі 120 000 грн. Також просила суд стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_14 , в інтересах якого діє ОСОБА_9 , розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого в сумі 120 000 грн. Крім цього просила суд стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 6789,73 грн., а також розмір франшизи в сумі 2500 грн., а всього 9289,73 грн. та завдану їй моральну шкоду в розмірі 600 000 грн. Також просила суд стягнути на користь ОСОБА_13 , в інтересах якої діє ОСОБА_9 , з ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн. Також просила суд стягнути на користь ОСОБА_14 , в інтересах якого діє ОСОБА_9 , з ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн. Крім цього просила суд стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 4500 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 40000 грн.
У відзиві ПАТ «НАСК «Оранта», представник цивільного відповідача, зазначав, що дійсно між ОСОБА_6 та ПАТ «HACK «Оранта» було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AT 3733361 від 18.05.2023 року відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а за полісом забезпечений був транспортний засіб HYUNDAI Sonata н/з НОМЕР_8 . При цьому страховик зобов'язаний прийняти рішення про здійснення або про відмову в здійсненні страхового відшкодування тільки за умови отримання заяви про страхове відшкодування та за наявності судового рішення, за яким особу, відповідальність якої було застраховано, визнано винною у настанні дорожньо-транспортної пригоди, а до отримання страховиком вказаних документів вирішення питання про здійснення або про відмову у здійсненні страхового відшкодування суперечитиме вимогам Закону. Зазначав, що ОСОБА_9 зверталася до ПАТ «HACK «Оранта» із заявою щодо відшкодування їй вартості мотоцикла. Втім нею не було надано передбачених Законом документів: паспорт та ІПН власника пошкодженого транспортного засобу, технічний паспорт, рішення суду про визнання винуватою особу в скоєнні ДТП, свідоцтво про смерть власника транспортного засобу, документи, що підтверджують право на отримання страхового відшкодування шкоди, завданої майну. Отже, ОСОБА_9 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Крім того страхова сума за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, за полісом № AT 3733361 складає 320000 грн., а не 360000 грн., як рахує представник ОСОБА_9 , адвокат ОСОБА_8 . Додавав, що за п. 27.5 ст. 27 Спеціального Закону загальний розмір усіх здійснених регламентних виплат за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Підсумовуючи, просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ПАТ «HACK «ОРАНТА» відмовити.
У відзиві на позов ОСОБА_9 обвинувачений ОСОБА_6 зазначав, що заявлені адвокатом ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 вимоги про стягнення моральної шкоди у такому розмірі не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності з наведених нижче підстав, оскільки самих посилань на обставини, якими позивач обґрунтовує моральну шкоду, недостатньо, тому суди мають встановлювати ці обставини на підставі певних доказів. Зазначав за ч. 2 ст. 1193 ЦК України, що відповідно до п. 13-15 Висновку експерта № КСЕ-19/121-23/23770 від 09.11.2023 року водій мотоцикла «HONDA CBR 600», ОСОБА_12 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху та мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР, внаслідок чого у діях ОСОБА_12 вбачаються невідповідності п. 12.3 ПДР, які перебували у причинному зв'язку з ДТП. Крім того, просив врахувати, що за показами ОСОБА_17 швидкість мотоцикла «HONDA CBR 600» під керуванням ОСОБА_12 була набагато вище дозволеної у 50 км/год. Тобто слідством фактично була встановлена провина у ДТП також самого ОСОБА_12 . При цьому вважав справедливим задовольнити позовні вимоги щодо моральної шкоди на користь дітей ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , в розмірі 130 000 грн. на кожного, а загалом 260 000 грн. Також заперечував стягнення з ОСОБА_6 витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 4500 грн., оскільки вважав, що її проведення ПАТ «НАСК «Оранта» могло бути безкоштовним. Також вважав безпідставним стягнення з ОСОБА_6 витрат на правничу допомогу в розмірі 40000 грн., оскільки такі витрати не були підтверджені. Таким чином просив суд відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_9 щодо стягнення з ОСОБА_6 витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 4500 грн. та на правничу допомогу в розмірі 40000 грн.
У відповіді на відзив обвинуваченого ОСОБА_9 вказувала, що грошовий еквівалент відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення. Отже, моральну шкоду потерпіла оцінила в сумі 2 600 000 грн., мотивуючи такий розмір шкоди тим, що втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, ОСОБА_9 позбавлена можливості матеріальної та моральної підтримки батька своїх дітей та чоловіка в подальшому житті до старості, відновити попередній стан життя позивачки неможливо. При цьому ОСОБА_6 не поспішає компенсувати завдану шкоду потерпілим, ОСОБА_9 та її дітям, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких утримує зараз лише ОСОБА_9 . Таким чином просила суд на основі викладеного задовольнити її позов у повному обсязі.
Відповідно до заявлених позовних вимог ОСОБА_15 вбачається, що в рамках даного кримінального провадження їй як потерпілій особі через порушення ОСОБА_6 положень ПДР України було завдано моральної шкоди через загибель її сина, водія мотоцикла «HONDA CBR 600», провина у чому лежить на ОСОБА_6 як винуватця ДТП, який допустив зіткнення, внаслідок чого її син, ОСОБА_12 , водій мотоциклу «HONDA CBR 600» н/з НОМЕР_9 , отримав тілесні ушкодження не сумісні із життям, тобто тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення, які мають причинно-наслідковий зв'язок зі смертю ОСОБА_12 . Після смерті сина в неї пропав сенс життя, адже загинула найрідніша людина, рідна дитина. Таким чином звичайний повсякденний уклад її життя був 5 жовтня 2023 року повністю непоправно зруйновано злочинними діями ОСОБА_6 , оскільки її сина вже не можна повернути. Отже, до кінця життя вона відчуватиме нестерпний біль через втрату близької людини, у якого залишились онуки, для яких батько був усім, саме для онуків якого вона зараз бачить сенс свого життя. Отже, через небажання обвинуваченого добровільно відшкодувати завдану злочином шкоду, непоправну втрата сина, то просила суд стягнути з ОСОБА_6 на її користь в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди в сумі 10 000 000 грн.
У відзиві на позов ОСОБА_15 обвинувачений зазначав, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_15 щодо стягнення моральної шкоди у зазначеному їй розмірі не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності. Зазначав за ч. 2 ст. 1193 ЦК України, що відповідно до п. 13-15 Висновку експерта № КСЕ-19/121-23/23770 від 09.11.2023 року водій мотоцикла «HONDA CBR 600», ОСОБА_12 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху та мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР, внаслідок чого у діях ОСОБА_12 вбачаються невідповідності п. 12.3 ПДР, які перебували у причинному зв'язку з ДТП. Крім того, просив врахувати, що за показами ОСОБА_17 швидкість мотоцикла «HONDA CBR 600» під керуванням ОСОБА_12 була набагато вище дозволеної у 50 км/год. Тобто слідством фактично була встановлена провина у ДТП також самого ОСОБА_12 . Крім того вказував, що ОСОБА_6 є пенсіонером, пенсія якого за 2023 рік складала 32200 грн., а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 000 грн. є непомірними для нього.
Також судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про народження, виданого 30 січня 1988 року Спасівською с/радою Новгородківського району Кіровоградської області, актовий запис № 3 від 30 січня 1988 року, вбачається, що ОСОБА_12 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якого зазначені ОСОБА_19 та ОСОБА_15 .
На підставі свідоцтва про шлюб, виданого 1 вересня 2012 року Жовтневим відділом ДРАЦС Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 616 від 1 вересня 2012 року, вбачається, що ОСОБА_12 та ОСОБА_20 одружились 1 вересня 2012 року, внаслідок чого дружині було змінено прізвище на ОСОБА_21 .
Згідно із свідоцтвом про народження, виданим 14 березня 2013 року Тернівським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 199 від 14 березня 2013 року, вбачається, що ОСОБА_13 народилась 6 березня 2013 року, батьками якої зазначені ОСОБА_12 та ОСОБА_9 .
За свідоцтвом про народження, виданим 4 травня 2022 року Покровським відділом ДРАЦС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області, актовий запис № 284 від 4 травня 2022 року, вбачається, що ОСОБА_14 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якого зазначені ОСОБА_12 та ОСОБА_9 .
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був зареєстрований разом із ОСОБА_9 в АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорту ОСОБА_12 серія ЕВ № 253789.
Факт встановлення родинних зв'язків потерпілого не оскаржується у апеляційному порядку.
За довідкою № 558 від 02.11.2023 року ПрАТ «Північного гірничо-збагачувального комбінату» вбачається, що ОСОБА_12 працював на вказаному підприємстві з 26.11.2010 року водієм автотранспортних засобів в кар'єрі, заробітна плата якого за період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року включно склала 243034,49 грн. без врахування відрахувань, внаслідок чого середній заробіток останнього складав за місцем роботи 20252,87 грн.
Відповідно ж до свідоцтва про смерть, виданого 7 жовтня 2023 року Покровським відділом ДРАЦС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 1546, вбачається, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 у віці 35 років.
Доводи апеляційної скарги про неправильне вирішення районним судом цивільного позову ОСОБА_9 , пред'явленого до ПАТ «Національна акціонера страхова компанія «Оранта», позбавлені підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом вказаних норм, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте із вказаного правила є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Так за ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом вироку - Спеціальний Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
На підставі ст. 5 Спеціального Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України Спеціального Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 6 Спеціального Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
За п. 1.3 ст. 1 Спеціального Закону потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Спеціального Закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Згідно із п. 1.4 ст. 1 Спеціального Закону особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах.
За п. 9.1 ст. 9 Спеціального Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до ст. 2 Спеціального Закону зазначено, якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми Спеціального Закону.
На підставі ж ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак суд наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Таким чином відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Спеціальним Законом в страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 3 жовтня 2018 року по справі № 760/15471/15-ц, від 9 листопада 2021 року по справі № 147/66/17.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням.
Отже, в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року по справі № 147/66/17 та Верховним Судом в постанові від 26 квітня 2022 року по справі № 184/1461/20.
Згідно із ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
За ч. 1 ст. 62 КПК цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому КПК.
Положення ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 128 КПК України щодо можливості пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, треба розуміти як можливість пред'явлення зазначеного позову до будь-якої особи (фізичної або юридичної), яка за законом виконує обов'язок з відшкодування шкоди, завданої підозрюваним (обвинуваченим чи неосудною особою), тому в цьому контексті юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого чи неосудної особи, може бути страховик, який безпосередньо виступає такою юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність перед особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди і яка має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити до неї цивільний позов.
Для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення такого потерпілого до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Спеціального Закону, не є обов'язковим.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року по справі № 465/4621/16-к.
На підставі викладеного не заслуговують на увагу доводи апелянта, що вирок у кримінальній справі, який встановлює винуватість учасників ДТП, є необхідним для визначення обсягу зобов'язань страховика і встановлення факту страхового випадку, та не порушені строки страхового розслідування.
Законодавство про страхування не передбачає обов'язковості вироку у кримінальній справі для визнання страхового випадку та виплати страхового відшкодування. Обов'язок страховика виплатити відшкодування ґрунтується на факті настання страхового випадку, а не на кримінальній винуватості особи.
Як вірно вказав суд першої інстанції оскільки шкода, на яку посилається цивільний позивач, ОСОБА_9 , була завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, то у разі встановлення обґрунтованості позовних вимог, заявлена у цій справі, шкода повинна бути відшкодована незалежно від встановлення вини особи, щодо якої розглядається кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 24 травня 2023 року по справі № 476/135/22.
Доводи апеляційної скарги про зменшення страхових виплат та поділ їх між трьома учасниками ДТП є безпідставними, суперечать фактичним обставинам справи та нормам законодавства України.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
У даному кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12023040000001055 від 05.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , за ч. 2 ст. 286 КК України, у судовому засіданні було повною мірою підтверджено провину ОСОБА_6 у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, а також завдання середньої тяжкості тілесне ушкодження іншій потерпілій.
Апеляційний суд зазначає, що права цивільного відповідача у кримінальному процесі спрямовані лише на захист його майнових інтересів у межах цивільного позову, і він не може оскаржувати чи ставити під сумнів фактичні обставини справи, які стосуються кваліфікації злочину чи винуватості обвинуваченого.
У даному кримінальному провадженні сталася ДТП за участю трьох транспортних засобів, проте згідно вироку не вбачається доведеність між діями водія ОСОБА_17 під керуванням мотоциклом Suzuki GSR 600 та зіткненням автомобіля «HUNDAI SONATA» під керуванням ОСОБА_6 , з мотоциклом «HONDA CBR 600» під керуванням ОСОБА_12 .
Суд при цьому встановив, що відповідно до ухвали Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2023 року кримінальне провадження № 12023040000001228 відносно ОСОБА_17 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке було виділене з кримінального провадження № 12023040000001055 за постановою прокурора від 30.11.2023 року, було закрито судом зі звільненням ОСОБА_17 від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням із потерпілою особою.
Страхове відшкодування у межах полісу здійснюється залежно від вини застрахованої особи. У цьому випадку відповідальність за шкоду покладена на ОСОБА_6 , і саме його дії є страховим випадком.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 вбачається, що власником автомобіля «HYUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_6 .
З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ / 3733361 від 18 травня 2023 року вбачається, що цивільно-правова відповідальність володільця, ОСОБА_6 , автомобіля «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент скоєння злочину, 5 жовтня 2023 року, була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», яким було визначено 320 000 грн. ліміт страхової суми на одного потерпілого внаслідок заподіяння шкоди життю чи здоров'ю, а також на суму 160 000 грн. в разі заподіяння шкоди майну, з франшизою в сумі 2500 грн.
Суд правильно встановив, що страхове відшкодування повинно сплачуватися у повному обсязі в межах лімітів, і твердження про поділ відповідальності між трьома або двома учасниками ДТП не мають підстав.
В суді не було доведено, що шкоди позивачці ОСОБА_9 було завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілої особи, суд дійшов вірного висновку про те, що ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу та внаслідок якої загинув ОСОБА_12 є страховим випадком, тому у страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування за шкоду, завдану ОСОБА_6 , як водієм забезпеченого транспортного засобу, яка пов'язана зі смертю потерпілої особи та пошкодженням майна.
При цьому за ч. 3 ст. 1193 ЦК вина потерпілого не враховується, зокрема, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
Доводи апеляційної скарги, що суд при прийнятті рішення не врахував частку матері загиблого та батька, є безпідставними.
За п. 23.1. ст. 23 Спеціального Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; а також шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано ст. 26-1 Спеціального Закону, згідно з якою, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Враховуючи системний аналіз положень ст. 23, 26-1 Спеціального Закону, вбачається, що страховик відшкодовує моральну шкоду потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я під час ДТП, у розмірі 5% страхової виплати, зокрема, через фізичний біль та страждання такої особи у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Натомість, внаслідок смерті потерпілої особи страховиком на підставі ст. 26-1 Спеціального Закону моральна шкода не відшкодовується.
Відповідно до ст. 23 ЦК передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.
Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
В той же час за п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Отже, наявність вини у даному випадку для відповідальності за законом не вимагається, оскільки за п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 мінімальна заробітна плата в Україні становила 6700 грн.
На підставі п. 27.3 ст. 27 Спеціального Закону страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, що складало станом на 5 жовтня 2023 року 80400 грн. (6700 х 12 = 80400), що виплачується рівними частинами.
Суд першої інстанції вірно встановив, що за положеннями п. 27.3 ст. 27 Спеціального Закону загальний розмір моральної шкоди, що відшкодовує страховик внаслідок смерті фізичної особи, зокрема, дружині та дітям такої особи становить 12 мінімальних заробітних плат, тобто загалом 80400 грн. на усіх потерпілих станом на 5 жовтня 2023 року.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені в цій частині позовні вимоги ОСОБА_9 до ПАТ «НАСК «Оранта» підлягають частковому задоволенню, тобто в сумі загалом 80400 грн.
На підставі п. 27.1 ст. 27 Спеціального Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо транспортної пригоди.
Так за п. 27.2 ст. 27 Спеціального Закону страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, що складало станом на 5 жовтня 2023 року не менше 241200 грн. (6700 х 36 = 241200).
Доводи апеляційної скарги, що право дружини ОСОБА_9 на отримання страхового відшкодування за знищений мотоцикл нічим не підтверджено в суді, є безпідставним. Згідно матеріалів справи власником мотоцикла «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_12 . Апелянтом не оскаржується, що ОСОБА_9 є дружиною ОСОБА_12 , та відповідно співвласниця мотоцикла померлого. Як зазначалось вище, судом встановлено право ОСОБА_9 на отримання страхового відшкодування за наслідком страхового випадку.
Також є безпідставними доводи апелянта, що суд не врахував залишки мотоцикла і стягнув всю суму компенсації, що суперечить нормам закону, оскільки експертиза № 183/23 від 02.11.2023 року, не містить вартості залишків у разі повного конструктивного знищення мотоцикла, не містить повну інформацію щодо предмета доказування.
За висновком від 02.11.2023 року судового експерта № 183/23, проведеного на замовлення ОСОБА_9 , вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику мотоцикла «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_12 , дружиною якого є ОСОБА_9 , складає 166789,73 грн.
На підставі ст. 29 Спеціального Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно ж до ст. 30 Спеціального Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Суд зазначає, що в разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2018 року по справі № 643/4161/15-ц.
Відповідно до ст. 12 Спеціального Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Однак франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вартість мотоцикл ОСОБА_12 після ДТП вважається фізично знищеним, що визнавалось потерпілою ОСОБА_9 , бо його ремонт є економічно необґрунтованим, оскільки витрати на відновлювальний ремонт такого транспортного засобу перевищують його вартість до дорожньо-транспортної пригоди, тому зі страховика на користь ОСОБА_9 , дружини ОСОБА_12 , та відповідно співвласниці мотоцикла померлого, відповідно підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 157500 грн. (160 000 - 2500 = 157500), тобто враховуючи ліміт страхового відшкодування страховика ОСОБА_6 за заподіяння шкоди майну третіх осіб та розмір франшизи в сумі 2500 грн.
Крім того, як вірно встановив суд першої інстанції, що витрати ОСОБА_9 на встановлення пам'ятника при похованні чоловіка, ОСОБА_12 , в сумі 50000 грн. підтверджуються товарним чеком ФОП ОСОБА_22 № 1210 від 12.10.2023 року.
Також витрати ОСОБА_9 на поховання чоловіка, ОСОБА_12 , в сумі 35080 грн. підтверджуються чеком від 10.10.2023 року та накладною ФОП ОСОБА_23 .
Отже, виходячи з викладеного, вбачається, що ПАТ «НАСК «Оранта», страховик ОСОБА_6 , повинен відшкодувати ОСОБА_9 витрати останньої в загальному розмірі 85080 грн. на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника ОСОБА_12 внаслідок доведення нею таких витрат в сумі саме 80400 грн., тобто в межах, визначених п. 27.4 ст. 27 Спеціального Закону.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне розрахування компенсації за моральну шкоду внаслідок ДТП, апеляційний суд зазначає наступне.
Посилання представника цивільного відповідача на вимоги ст. 26-1 Закону, згідно з якими моральна шкода в розмірі 5% розраховується від розміру шкоди, завданої здоров'ю потерпілої особи, є слушними. Однак апелянт у своїй апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуваний вирок суду в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» коштів за цивільним позовом ОСОБА_9 та ухвалити в цій частині нове рішення.
Оскаржуваним рішенням суду компенсація за моральну шкоду внаслідок ДТП з цивільного відповідача, ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», не стягувалася. Інші учасники справи, зокрема сторона захисту, обвинувачений ОСОБА_6 , з якого стягнуто компенсацію моральної шкоди на користь потерпілих, а також самі потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 не оскаржували вирок суду. Та у апеляційній інстанції не вказували про свою незгоду з рішенням суду та неправильного розрахування компенсації за моральну шкоду внаслідок ДТП, потерпіла ОСОБА_9 та її представник навпаки заперечували проти вимог апеляційної скарги.
Таким чином, довід апелянта у цій частині не стосується вирішення цивільного позову щодо стягнення коштів із ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» за позовом ОСОБА_9 .
У свою чергу суд першої інстанції вірно зазначив, що грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, про часткове задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_15 та ОСОБА_9 , яка також діє в інтересах своїх малолітніх дітей, про стягнення із ОСОБА_6 на користь таких потерпілих грошової компенсації завданої їм злочином моральної шкоди внаслідок смерті ОСОБА_12 .
Також погоджується з висновками суду першої інстанції, про часткове задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_16 до ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення на її користь з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди
Також суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, щодо часткового задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_17 на його користь з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди, згідно ч.2 ст.1193 ЦК, враховуючи також провину ОСОБА_17 у спричиненні ДТП внаслідок чого травмувався сам потерпілий ОСОБА_17 .
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги представника ПАТ «НАСК «Оранта» є безпідставними, а рішення суду першої інстанції у частині вирішення цивільного позову є законним, обґрунтованим та справедливим. Підстав для скасування вироку у частині вирішення цивільного позову в частині стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» коштів за цивільним позовом ОСОБА_9 , апеляційний суд не вбачає.
Доводи апелянта про те, що рішення суду щодо стягнення коштів є необґрунтованим, не підтверджуються матеріалами справи. Судом першої інстанції було належним чином враховано умови договору страхування, надані сторонами документи для вирішення питання цивільної відповідальності страховика
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції повно й усебічно розглянути провадження, за результатом чого постановити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, не встановлено. Апелянт не надав доказів того, що суд першої інстанції допустив такі порушення, які б перешкодили повному й об'єктивному розгляду справи.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ОСОБА_11 яка діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Національна акціонера страхова компанія «Оранта» залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.09.2024 року у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12023040000001055 від 05.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , за ч. 2 ст. 286 КК України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді