Справа № 640/10154/22 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
16 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві викладені в повідомленні-відмові від 30.03.2022 №2600-0307-8/34649, що виражається у відмові провести перерахунок раніше призначеної пенсії по втраті годувальника у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім?ї без обмеження її виплати максимальним розміром, згідно ч. 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII та про відмову виплати цієї пенсії з 01.03.2020 - ОСОБА_1 з урахуванням та на підставі довідки, виданої відповідно до рішення КС України від 13.12.2019 № 7(1)/2019, Офісом Генерального прокурора від 12.08.2020 №21-1565 про розмір заробітної плати пенсіонера-прокурора ОСОБА_2 (покійного годувальника) станом на 01.03.2018 - за посадою військового прокурора 40 Загальновійськової армії в Республіці Афганістан;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві викладене в повідомленні-відмові від 30.03.2022 №2600-0307- 8/34649 про відмову здійснити перерахунок та провести виплату з 01.03.2020 ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім?ї, без обмеження її виплати максимальним розміром, згідно ч. 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №l697-VI на підставі довідки, виданої відповідно до рішення КС України від 13.12.2019 №7(1)/2019, Офісом Генерального прокурора від 12.08.2020 №21 - 1565зп про розмір заробітної плати станом на 01.03.2018 пенсіонера-прокурора ОСОБА_2. (покійного годувальника) за посадою військового прокурора 40 Загальновійськової армії в Республіці Афганістан;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та провести виплату з 01.03.2020 ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії по втраті годувальника у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім?ї, без обмеження її виплати максимальним розміром, згідно ч. 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII з урахуванням та на підставі довідки, виданої відповідно до Рішення КС України від 13.12.2019 №7(II)/2019, Офісом Генерального прокурора від 12.08.2020 №21-1565зп про розмір заробітної плати пенсіонера-прокурора ОСОБА_2 (покійного годувальника) станом на 01.03.2018 - за посадою військового прокурора 40 Загальновійськової армії в Республіці Афганістан, з урахуванням раніше проведених виплат та отриманих сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
04 листопада 2024 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданим 19.02.1998 Московським РУ ГУ МВС України в місті Києві.
Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в м.Києві з 2002 року та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 24.04.1988 позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з чоловіком ОСОБА_2 , 1939 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 01 березня 2016 року та до часу смерті ОСОБА_2 . 1939 р.н. отримував пенсію за вислугою років, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991, у розмірі 90% від чинної на той час заробітної плати працівника прокуратури без обмеження пенсії максимальним розміром на підставі довідок Генеральної прокуратури України №18-129 та №18-130 від 02.03.2017.
Після смерті ОСОБА_2 позивача переведено з 16.03.2020 на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка та призначено пенсію в сумі - 7184,47 грн.
Однак, під час здійснення перерахунку пенсії позивача, відповідач розрахував її виходячи із розміру пенсії годувальника у сумі - 11974,11 грн, а не з фактичного розміру пенсії, яку отримував годувальник позивача протягом трьох років до часу смерті (з 01.01.2016 по 08.03.2020) у сумі -19 887,79 грн.
У серпні 2020 року Офісом Генерального прокурора позивачу була видана довідка від 12.08.2020 №21-1565зп про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії пенсіонера-прокурора ОСОБА_2 (покійного годувальника), станом на 01.03.2018, яка складає суму - 45 150,83 грн.
15.02.2022 позивач звернулась до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії по втраті годувальника у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї без обмеження її виплати максимальним розміром, згідно ч. 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII на підставі нової довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 12.08.2020 №21-1565зп про розмір заробітної плати пенсіонера-прокурора ОСОБА_2 (покійного годувальника) станом на 01.03.2018.
Листом від 30.03.2022 №2600-0307-8/34649, відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром по втраті годувальника у розмірі 60 % середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї згідно ч.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як це визначено його преамбулою.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також: інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Так, як установлено абз. 1 ч. 1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягай пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 1 8 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно ж до абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції на час виникнення правовідносин) працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, із стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років.
З 15.07.2015 набрав чинності Закону України "Про прокуратуру" №1697-УІІ відповідно до пп. 1 п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення" якого, норми Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.
Пенсійне забезпечення працівників прокуратури на момент виникнення спірних правовідносин регулюється правилами ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-УІІ від 14.10.2014.
Згідно частинами 13, 20 статті 86 вказаного Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку значених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
При цьому, слід зазначити, що Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 не були визначені умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Разом з тим, відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених сій працівникам прокуратури не може бути підставою для відмови у такому перерахунку.
Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі Закон №1697-VІІ) є спеціальним та визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Цей Закон визначає лише умови пенсійного забезпечення прокурорів, в тому числі і право на пенсію у разі втрати годувальника та не регулює порядок призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, а також інші умови пенсійного забезпечення.
Частиною 19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї. 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, за сукупності встановлених обставин справи, позивач ОСОБА_1 має право на перехід, за своїм бажанням і в порядку, що визначений законом, на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, як дружина померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, для якої його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування.
Крім того, 13.12.2019 Другим Сенатом Конституційного Суду України прийнято Рішення №7-р(ІІ)/2019 (далі Рішення №7-р) у справі за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 (далі Закон №1697), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
У своєму Рішенні №7-р Конституційний Суд України визначив порядок виконання цього Рішення до врегулювання Верховною Радою України вказаного питання на законодавчому рівні, вказавши, що частина двадцята статті 86 Закону №1697 не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, натомість застосуванню підлягає частина двадцята статті 86 Закону №1697 в первинній редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів держаного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Установлено такий порядок виконання цього рішення: ч. 20 ст. 86 Закону №1697 не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення; ч. 20 ст. 86 закону №1697 підлягає застосуванню в первинній редакції:
" 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів", крім іншого, передбачено збільшення посадових окладів прокурорів, що відповідно до Рішення Конституційного суду У країни від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 та ч. 20 Закону України "Про прокуратуру" є умовою для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій за вислугу років. Проте, вказаною постановою Кабінету Міністрів України не врегульовані питання перерахунку пенсії за індивідуальними ознаками збільшення складових заробітної плати, тобто з тієї підстави, з якою позивач звернувся до відповідача для перерахунку пенсії, а тому до перерахунку призначеної пенсії за вислугу років вимоги цієї постанови Кабінету Міністрів України, у тому числі п. 7 не можуть бути застосовані, тоді як повинні бути застосовані Рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 №7- р(ІІ)/2019 та ч. 20 Закону України "Про прокуратуру", якими визначені умови, в тому числі, для індивідуального перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Колегія суддів наголошує, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника була передбачена пунктом дев'ятнадцятим статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991, і наразі визначена частиною дев'ятнадцятою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 на таких же умовах.
Оскільки відсоток пенсії по втраті годувальника напряму залежить від середньомісячного заробітку померлого прокурора, то підвищення рівня заробітної плати діючих прокурорських працівників, породжує право на перерахунок, як пенсій, призначених колишнім працівникам прокуратури за вислугою років, так і пенсій за втратою таких годувальників.
Також, абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 гривень.
В свою чергу, аналіз статті 86 Закону № 1697-VII дозволяє дійти висновку про те, що абзац 6 частини 15 має смисловий зв'язок з частинами першою-чотирнадцятою даної статті, які регулюють порядок призначення пенсій за вислугу років та по інвалідності.
Законодавча конструкція статті 86 Закону № 1697-VII виокремлює питання призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника в окрему дев'ятнадцяту частину, яка не пов'язана з частиною п'ятнадцятою, а тому, обмеження щодо максимального розміру пенсії не може бути застосовано до осіб, яким призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника.
При цьому необхідно врахувати, що згідно з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, позивач має право на перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії по втраті годувальника у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім?ї, без обмеження її виплати максимальним розміром, згідно ч. 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII з урахуванням та на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 12.08.2020 №21-1565зп про розмір заробітної плати пенсіонера-прокурора ОСОБА_2 (покійного годувальника) станом на 01.03.2018 - за посадою військового прокурора 40 Загальновійськової армії в Республіці Афганістан, з урахуванням раніше проведених виплат та отриманих сум.
Щодо дати, з якої необхідно здійснювати перерахунок пенсії, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 1.5 постанови правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок №22-1) заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Абзацом 5 пункту 1.7 Порядку №22-1 днем переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Згідно з пунктом 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
З заявою про здійснення перерахунку пенсії по втраті годувальника на підставі оновленої довідки, позивач звернулась до відповідача 15.02.2022.
Таким чином, позивач має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника та подала відповідну заяву, а отже відповідачем неправомірно не проведено перерахунок пенсії, у зв'язку з втратою годувальника на підставі оновленої довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 12.08.2020 №21 - 1565зп про розмір заробітної плати станом на 01.03.2018 пенсіонера-прокурора ОСОБА_2. (покійного годувальника) за посадою військового прокурора 40 Загальновійськової армії в Республіці Афганістан з 15.02.2022 (з дати звернення).
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправною відмову ГУ ПФУ в м. Києві, викладену у листі від 30.03.2022 №2600-0307-8/34649, у здійсненні перерахунку та виплаті раніше призначеної пенсії по втраті годувальника у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім?ї без обмеження її виплати максимальним розміром, згідно з ч. 19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 12.08.2020 №21-1565 про розмір заробітної плати пенсіонера-прокурора ОСОБА_2 (покійного годувальника) станом на 01.03.2018 - за посадою військового прокурора 40 Загальновійськової армії в Республіці Афганістан та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату з ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії по втраті годувальника у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім?ї, без обмеження її виплати максимальним розміром, згідно з ч. 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 12.08.2020 №21-1565зп про розмір заробітної плати пенсіонера-прокурора ОСОБА_2 (покійного годувальника) станом на 01.03.2018 - за посадою військового прокурора 40 Загальновійськової армії в Республіці Афганістан, з урахуванням раніше проведених виплат та отриманих сум.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Черпак Ю.К.