Справа № 947/1071/25
Провадження № 1-кс/947/1169/25
16.01.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024160000000681 від 24.05.2024 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , обіймаючого посаду виконувача обов'язків директора Державного підприємства «Одеське державне конструкторське бюро кіноустаткування», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369- 2 КК України, -
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
На розгляд слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання слідчого, у якому він просить: (1) застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів; (2) при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави у розмірі2000 (дві тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 6 056 000 (шість мільйонів п'ятдесят шість тисяч) гривень; (3) у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; не пізніше чотирьох днів з дати внесення застави здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Доводи, викладені у клопотанні, узагальнено зводяться до такого:
- ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме: в одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, поєднаному з вимаганням такої вигоди;
- відповідні обставини підозри підтверджуються вагомими доказами, зібраними під час досудового розслідування;
- наявні обставини, які свідчать про ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_7 дій, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК;
- застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить виконання покладених на нього обов'язків та не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків;
- застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин кримінального провадження, та його майнового стану, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_7 , що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, та запобігти ризикам;
- підозрюваному слід визначити обов'язки, яких він має дотримуватись у випадку внесення застави, з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки.
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 надав короткий виклад обставинам кримінального провадження, зокрема звернув увагу, що в рамках кримінального провадження зафіксовано два епізоди неправомірних дій підозрюваного, а від так наявні два заявника. Перший епізод було зафіксовано 11.12.2024 року підозрюваному було передано 16 000 грн. неправомірної вигоди. Інший заявник передав підозрюваному 12.12.2024 року - 5000 гривень та згодом, 14.01.2025 року, ще 5000 грн. Прокурор зазначив, що під час затримання підозрюваний вчинив спроби щодо приховування своєї діяльності, а саме викинув передану йому неправомірну вигоду у розмірі 10500 грн. Звернув увагу, що в рамках кримінального провадження, окрім вказаних заявників, також є інші особи від яких підозрюваний регулярно вимагав неправомірну вигоду. В обґрунтування розміру застави прокурор повідомив, що згідно декларації у підозрюваного наявне рухоме та нерухоме майно, а також задекларовані значна сума готівкових коштів. Тому вважав, що розмір застави, який визначений законом, не забезпечить виконання підозрюваним його процесуальним обов'язкам та не буде здатна запобігти встановленим ризикам. У зв'язку з чим задовольнити клопотання у повному обсязі.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 надала письмові заперечення в яких у задоволенні клопотання просить відмовити. На її думку підозра є необґрунтованою, а ризики прокурора не доведеними. Заперечує вину підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення. Зазначила, що підозрюваний має проблеми зі здоров'ям та є інвалідом ІІ групи. Щодо майнового стану підозрюваного, повідомила що формування суми застави визначено предвзято, так як йому належить частка у спільній сумісній власності квартири, але в клопотанні зазначена повна вартість, заробітну плату ОСОБА_7 на посаді директора державного підприємства, що включений в перелік приватизації не отримував, а доказів зворотного не надано, також, грошові активи, на які є посилання в клопотанні - то активи станом на 31.12.2023 року,що визначаються у Декларації про доходи, але доказів їх наявності на дату подання клопотання відсутні. Звернула увагу, що стороною обвинувачення не підтверджена необхідність перевищення розміру застави, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_7 зазначив, що з підозрою не погоджується, в решті підтримав думку захисника.
ІІІ. Положення закону, якими керувався слідчий суддя при постановленні ухвали
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч. 1, 2 ст. 177 КПК).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: (1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; (2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; (3) вік та стан здоров'я підозрюваного; (4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; (5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; (6) репутацію підозрюваного; (7) майновий стан підозрюваного; (8) наявність судимостей у підозрюваного; (9) дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; (10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; (11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; (12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті.
Слідчий суддя має право зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 2 та 3 ч. 1 цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5, 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: (1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; (2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; (5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; (6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; (7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; (8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; (9) носити електронний засіб контролю.
Обов'язки, передбачені ч. 5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. 1 - 5, 7 ст. 194 КПК).
В ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зазначає відомості про: (1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється особа; (2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК; (3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; (4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; (5) запобіжний захід, який застосовується (ч. 1 ст. 196 КПК).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, крім випадків, передбачених ч. 6 та 7 ст. 176 КПК.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як , зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті .
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених ст. 194 КПК будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 цієї статті (ч. 1- 3 ст.183 КПК).
ІV. Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази та мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали за наслідками розгляду клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Заслухавши доводи сторін та дослідивши надані документи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 підлягає задоволенню.
З огляду на законодавчі вимоги до ухвалення відповідного рішення, далі слідчий суддя наведе обставини та надасть оцінку питанням, які потребують розв'язання, у такому порядку: (1) щодо кримінального правопорушення (його суті і правової кваліфікації), у якому підозрюється особа; (2) щодо обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення; (3) щодо обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК; (4) щодо запобіжного заходу, який застосовується; (5) щодо обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; (6) щодо обґрунтування обраного розміру застави; (7) щодо обов'язків передбачених статтею 194 КПК, які будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.
1. Щодо кримінального правопорушення (його суті і правової кваліфікації), у якому підозрюється особа
Слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024160000001159, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2024, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює Спеціалізована екологічна прокуратура (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (надалі - РВ ДФМУ по Одеській та Миколаївській областях) № 373 від 06.04.2023 покладено обов'язки директора Державного підприємства «Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки» (надалі - ДП «ОНДІТТ»).
Відповідно до Статуту ДП «ОНДІТТ», затвердженого наказом РВ ДФМУ по Одеській та Миколаївській областях № 378 від 16.05.2022, вказане підприємство є державним унітарним підприємством, діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління РВ ДФМУ по Одеській та Миколаївській областях.
Згідно із пунктами 7.1, 7.10, 10.7 та 10.16 Статуту ДП «ОНДІТТ, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство має право в установленому законодавством порядку здавати в оренду об'єкти, що належать до основних фондів підприємства, за погодженням суб'єкта управління Підприємства. До виключної компетенції суб'єкта управління підприємства, відповідно до покладених на нього завдань, належить надання згоди на відчуження, оренду, передачу та списання майна підприємства в порядку, передбаченому законодавством України.
Крім того, пунктами 10.16 Статуту, визначено, що до компетенції директора ДП «ОНДІТТ» належить, зокрема, розпорядження майном та коштами підприємства, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом, внутрішніми положеннями підприємства та рішеннями суб'єкта управління підприємства.
З урахуванням викладеного, у період обіймання вказаної посади з 06.04.2023 по 17.04.2024 ОСОБА_7 здійснював розпорядження коштами, майном та майновими правами ДП «ОНДІТТ» у межах, що встановленні статутом підприємства, внутрішніми нормативними документами підприємства, рішеннями суб'єкта управління підприємства.
При цьому, суб'єктом управління єдиним майновим комплексом ДП «ОНДІТТ» (будівлі та споруди за адресою: вул. Мечникова, 132, м. Одеса, 65028) згідно наказу Фонду державного майна України № 132 від 28.01.2022 є РВ ДФМУ по Одеській та Миколаївській областях.
За час перебування на посаді виконувача обов'язків директора ДП «ОНДІТТ», ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, використовуючи займану посаду, з метою одержання для себе неправомірної вигоди, за невстановлених наразі слідством обставин та невстановлений час, підшукав серед представників малого бізнесу потенційних користувачів нежитлових приміщень ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, яким за обов'язкової умови надання неправомірної вигоди за нібито орендну плату, без письмового інформування та узгодження з об'єктом управління - РВ ДФМУ по Одеській та Миколаївській областях, фактично передав майно державного підприємства у користування без укладання будь-яких письмових правочинів.
У подальшому, ОСОБА_7 згідно із наказом заступника голови Фонду державного майна України № 843 від 25.04.2024 призначено на посаду виконувача обов'язків директора іншої державної установи - державного підприємства «Одеське державне конструкторське бюро кіноустаткування» (надалі - ДП «ОДКБК»), яке також перебуває в оперативному управлінні РВ ДФМУ по Одеській та Миколаївській областях та Фонду державного майна України.
При цьому, директором ДП «ОНДІТТ» згідно наказу Фонду державного майна України № 1404 від 19.06.2024 призначено наближену до ОСОБА_7 особу - ОСОБА_8 , якому передано управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.
Водночас, ОСОБА_7 вже не маючи повноважень щодо управління поточними справами ДП «ОНДІТТ», однак користуючись своїм впливом на ОСОБА_8 , маючи безперешкодний доступ до території підприємства, з корисливих мотивів, задля особистого протиправного збагачення, продовжив незаконні дії щодо одержання неправомірної винагороди від осіб-підприємців під виглядом орендних платежів за фактичне користування ними державними об'єктами - нежитловими приміщеннями по вул. Мечникова, 132 у м. Одесі.
Отже, за версією слідства, ОСОБА_7 , будучи добре обізнаним про вимоги ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» щодо заборони використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, маючі сталі та впливові корупційні зв'язки, користуючись можливістю здійснення впливу на директора ДП «ОНДІТТ» ОСОБА_8 , а також службових осіб РВ ДФМУ по Одеській та Миколаївській областях та Фонду державного майна України, вчинив низку корупційних кримінальних правопорушень за таких обставин.
Кримінальне правопорушення № 1
Установлено, що 17.10.2024 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який займається викупом, продажом та установкою кондиціонерів у м. Одесі, з метою отримання для ведення бізнесу в оренду об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132, що перебуває у державній власності та закріплене за ДП «ОНДІТТ» на праві господарського відання, отримавши від своїх знайомих інформацію щодо ОСОБА_7 , якого відрекомендували як відповідальну особу з питань оренди об'єктів за вказаною адресою, звернувся за телефоном до останнього.
При цьому, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, з метою особистого протиправного збагачення, в ході телефонної розмови з ОСОБА_9 , дізнавшись про наявний бізнес-інтерес останнього у отриманні в користування нежитлових приміщень, зацікавившись у його залученні до незаконного користування державним майном на платній основі, невідкладно призначив зустріч потенційному надавачу неправомірної вигоди вже наступного дня.
Надалі, під час зустрічі ОСОБА_9 з ОСОБА_7 18.10.2024 близько 13:37 год. на території ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132, запропонувавши одне з наявних складських приміщень, ОСОБА_7 повідомив, що вартість так званої «оренди» приміщення буде становити 15 000 гривень щомісячно та висунув ОСОБА_9 вимогу у передачі грошових коштів за перший та останній місяць, давши зрозуміти, що у разі непогодження на запропоновані умови жодних приміщень передано не буде. У ході розмови ОСОБА_7 дещо знижено суму неправомірної вигоди до 12 000 гривень щомісячно та повідомлено, що вказані відносини матимуть виключно неформальний характер та не закріплюватимуться письмовим договором оренди. Дана інформація викликала у ОСОБА_9 сумнів у доброчесності ОСОБА_7 , хоча він й вимушено погодився на незаконні вимоги останнього, проте попросив деякий час для обміркування запропонованих умов отримання у користування нерухомого майна.
Обміркувавши у подальшому незаконні вимоги ОСОБА_7 , вирішивши для себе принципово не виконувати неправомірні дії щодо надання неправомірної вигоди, ОСОБА_9 звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про злочин.
Після того, як через деякий час ОСОБА_9 підтвердив ОСОБА_7 про готовність виконання умов з надання неправомірної вигоди, останній ініціював зустріч, яка відбулась в обідній час 28.10.2024 на території Старокінного ринку у м. Одесі по вул. Розкидайлівській, 31.
Під час обговорення окремих питань, зокрема, стосовно незадовільного стану складського приміщення, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 , що за умови здійснення заявником ремонту приміщення, ці витрати будуть враховані ОСОБА_7 під час одержання ним неправомірної вигоди. Також ОСОБА_7 повторно обумовив необхідність надання неправомірної вигоди у розмірі, що дорівнює сумі так званої «оренди» за перший та останній місяць з урахуванням витрат на необхідний ремонт приміщення.
Після того, як заявником завершено проведення окремих ремонтних робіт у нежитловому приміщенні ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, 29.10.2024 близько 17:00 год. ОСОБА_7 під час чергового телефонного спілкування визначив ОСОБА_9 , що з обумовленої раніше суми за перший та останній місяці так званої «оренди» у розмірі 24000 гривень, ОСОБА_7 може відрахувати за ремонтні роботи 8 000 гривень, тому ОСОБА_9 має приблизно в 10 числах листопада 2024 року надати грошові кошти у розмірі 16 000 гривень, та у подальшому, щомісячно до 10 числа наступного місяця надавати грошові кошти в розмірі 12 000 гривень, крім витрат на комунальні послуги, які сплачуватимуться окремо. Також ОСОБА_7 гарантував, що ніяких проблем з приводу відсутності офіційного договору оренди у ОСОБА_9 не буде, оскільки він всі питання вирішуватиме особисто з керівництвом на відповідних рівнях.
Надалі, 11.11.2024, близько 17:10 год. ОСОБА_7 знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132, керуючись корисливим мотивом, маючи умисел, спрямований на особисте протиправне збагачення шляхом вимагання одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у сумі 16 000 гривень за вплив на прийняття рішеннявиконуючим обов'язків директора ДП «ОНДІТТ» ОСОБА_8 та службових осіб Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях щодо невжиття ними заходів з документального виявлення та фіксації незаконного використання об'єктів державної власності, та відповідно, не інформування про вказані події правоохоронних органів.
Таким чином, ОСОБА_7 , підозрюється у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаного із вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Кримінальне правопорушення № 2
ОСОБА_7 , продовжуючи свою протиправну діяльність, керуючись корисливим мотивом, маючи умисел, спрямований на особисте протиправне збагачення шляхом вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення виконувачем обов'язків директора ДП «ОНДІТТ» ОСОБА_8 та службовими особами РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, за невжиття ними заходів з документального виявлення та фіксації незаконного використання сторонніми особами об'єктів державної власності за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, які перебувають у віданні ДП «ОНДІТТ», та відповідно, не інформування про вказані події правоохоронних органів, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, залучив ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до користування державним майном за вказаною адресою за умови системного одержання неправомірної вигоди.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням точну дату та час, без належним чином укладеного договору оренди, ОСОБА_10 , який не був обізнаний про встановлений порядок передачі державного майна, отримав від ОСОБА_7 у фактичне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, що перебуває у державній власності та закріплене за ДП «ОНДІТТ» на праві господарського відання, за умови надання неправомірної вигоди у розмірі 5 000 гривень щомісячно.
У подальшому, дізнавшись про неправомірність дій ОСОБА_7 з одержання грошових коштів за надання об'єктів державної власності, ОСОБА_10 звернувся з відповідною заявою про злочин до правоохоронних органів.
Так, 12.12.2024, о 15:38 год., ОСОБА_7 під час чергової зустрічі з ОСОБА_10 за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132, одержав шляхом вимагання від останнього неправомірну вигоду у розмірі 5000 гривень за черговий місяць так званої «оренди» нежитлових приміщень ДП «ОНДІТТ», яке використовується заявником тривалий час як станція ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів.
Надалі, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір на системне одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 14.01.2025, о 13:28 год. під час чергової зустрічі з ОСОБА_10 за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132, одержав шляхом вимагання від останнього неправомірну вигоду у розмірі 5000 гривень за черговий місяць так званої «оренди» нежитлового приміщення ДП «ОНДІТТ», яке використовується заявником тривалий час як станція ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів.
Одержання неправомірної вигоди ОСОБА_7 обумовлено ним за дії, пов'язані із впливом на прийняття рішення виконувачем обов'язків директора ДП «ОНДІТТ» ОСОБА_8 та службовими особами РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, за невжиття ними заходів з документального виявлення та фіксації незаконного використання сторонніми особами об'єктів державної власності за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, які перебувають у віданні ДП «ОНДІТТ», та відповідно, не інформування про вказані події правоохоронних органів.
Таким чином, ОСОБА_7 , підозрюється у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаного із вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Після чого злочинну діяльність ОСОБА_7 припинено працівниками правоохоронних органів.
2. Щодо обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття «обґрунтованої підозри», слідчий суддя, враховуючи ст. 8, 9 КПК, керується усталеною практикою ЄСПЛ, згідно з якою обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. пунктом 175; рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Водночас факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Підозра ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема:
- допитами свідка ОСОБА_9 від 22.10.2024 та 05.11.2024, під час яких останній повідомив про обставини за яких познайомився з ОСОБА_7 , про зустрічі на яких останнім надавався для огляду об'єкт нерухомості, що перебуває на праві господарського відання ДП «ОНДІТТ» і розташований за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132, а також про умови оплати, за яких останній може бути переданий у користування свідка та безпосередню передачу об'єкту нерухомості у фактичне користування;
- результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтролю особи (протокол №6177нт/55/114-1014 від 05.11.2024) відносно ОСОБА_7 , якими зафіксовані телефонні розмови та особисті зустрічі з свідком ОСОБА_9 під час яких проводилось обговорення умов оплати, передачі та фактична передача у користування останнього об'єкта нерухомості, що перебуває на праві господарського відання ДП «ОНДІТТ» та розташований за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132;
- ідентифікацією (оглядом) та врученням грошових коштів від 11.11.2024, в ході якого оглянуто та вручено свідку ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 16 000 грн., для подальшого їх використання під час проведення слідчих дій та документування протиправної діяльності;
- результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 27.11.2024 (протокол № 6515нт/55/114-1024 від 27.11.2024) якими зафіксовано отримання ОСОБА_7 неправомірної вигоди в сумі 16 000 грн. від ОСОБА_9 , що мало місце 11.11.2024на території ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132;
- допитом свідка ОСОБА_9 від 03.01.2025, під час якого останній повідомив про обставини передачі ОСОБА_7 неправомірної вигоди в сумі 16 000 грн., що мало місце 11.11.2024 на території ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132;
- допитами свідка ОСОБА_10 від 19.09.2024 та 03.12.2024, під час яких останній повідомив про обставини за яких познайомився з ОСОБА_7 , про обставини за яких останній отримав у користування об'єкт нерухомості, що перебуває на праві господарського відання ДП «ОНДІТТ» і розташований за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132, а також про порядок передачі грошових коштів за користування приміщенням та заходи, що вживаються ОСОБА_7 з метою спонукання до передачі неправомірної вигоди у разі затримки оплати;
- ідентифікацією (оглядом) та врученням грошових коштів від 10.12.2024, в ході якого оглянуто та вручено свідку ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 10 000 грн., для подальшого їх використання під час проведення слідчих дій та документування протиправної діяльності;
- результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 18.12.2024 (протокол № 6918нт/55/114-1179 від 18.12.2024) якими зафіксовано отримання ОСОБА_7 неправомірної вигоди в сумі 9 500 грн., з яких 5 000 грн. в якості орендної плати за користування приміщенням, а також 4 500 грн. в якості плати за користування електроенергією від ОСОБА_9 , що мало місце 12.12.2024на території ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132;
- допитом свідка ОСОБА_10 від 06.01.2025, під час якого останній повідомив про обставини передачі ОСОБА_7 неправомірної вигоди в сумі 9 500 грн., що мало місце 12.12.2024 на території ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132;
- ідентифікацією (оглядом) та врученням грошових коштіввід 14.01.2025, в ході якого оглянуто та вручено свідку ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 11 000 грн., для подальшого їх використання під час проведення слідчих дій та документування протиправної діяльності;
- обшуком об'єктів нерухомості ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132, в ході якого, серед іншого було вилучено грошові кошти в сумі 10 500 грн., що 14.01.2025 були передані ОСОБА_7 свідком ОСОБА_10 , в якості неправомірної вигоди;
- допитом свідка ОСОБА_10 від 14.01.2025, під час якого останній повідомив про обставини передачі ОСОБА_7 неправомірної вигоди, що мало місце 14.01.2025 на території ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132;
- допитом свідка ОСОБА_8 від 14.01.2025, під час якого останній повідомив про обставини, за яких останній на пропозицію ОСОБА_7 погодився стати в.о. директора ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132. Крім того, в ході допиту ОСОБА_8 серед іншого, повідомив, що фактично керування роботою підприємства, а також отримання грошових коштів від переданих в користування стороннім особам об'єктів нерухомості, здійснює звільнений ОСОБА_7
- затриманням ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України, яким зафіксовано затримання ОСОБА_7 14.01.2025 на території ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
На переконання слідчого судді, дії, які ставляться у вину підозрюваному ОСОБА_7 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто є кримінально караними. Тому немає підстав для висновків, що такі дії не можуть становити жодного злочину. Водночас, описана у клопотанні слідчого та повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами досудового розслідування вказують на наявність вагомих доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з відповідним кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 369-2 КК України, і такі докази є достатніми щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Разом із тим, слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі провадження він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності чи достовірності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та встановлених обставин достатньо для виправдання подальшого розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри.
3. Щодо обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК.
Слідчий суддя звертає увагу на положення ч. 1 ст. 177 КПК, відповідно до яких метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ряду спроб, які визначені у цій нормі як ризики.
Отже, метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення названих ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Виходячи саме з такого розуміння положень ч. 1 ст. 177 КПК слідчий суддя буде розглядати питання щодо наявності заявлених у клопотанні детектива ризиків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
На переконання слідчого судді, заявлений слідчим ризик переховування ОСОБА_7 обумовлюється можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для підозрюваного наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , є тяжким корупційним, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Важливим аспектом є також те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачено (ст. 69, 75 КК), окрім як під час здійснення провадження на підставі угоди.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 - 2КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи зухвалий та систематичний характер вказаного кримінального правопорушення, а також характеризуючи дані відповідно до яких підозрюваний має другу групу інвалідності, що свідчить про можливість підозрюваного виїхати за несприятливих для себе обставин за межі України навіть під час воєнного стану і переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Отже, зазначені обставини, у своїй сукупності, вказують на те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі та зіставляючи можливі негативні наслідки для себе у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін із можливістю уникнення ним покарання шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, може безперешкодно залишити територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Наведені вище фактичні обставини цього кримінального провадження, дають слідчому судді підстави дійти висновку про існування вагомого ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Посилаючись на наявність даного ризику сторона обвинувачення зазначає, що у разі незастосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може здійснити дії, щодо приховування речових доказів, зокрема чорнових записів, що велись останнім з метою обліку об'єктів нерухомості, що незаконно були передані в користування третім особам, а також грошових коштів, що були отримані в ході протиправної діяльності та станом на теперішній час не відшукані в ході проведення досудового розслідування.
Крім того, ОСОБА_7 14.01.2025, після отримання неправомірної вигоди зрозумівши, що його протиправні дії викрито, намагався сховати речові докази, а саме пробував позбутися предмета неправомірної вигоди, шляхом викидання отриманих грошових коштів, що підтверджується показами свідка ОСОБА_10 , а також протоколом обшуку об'єктів нерухомості ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132, в ході якого, серед іншого з поверхні землі, а також даху нежитлової будівлі були вилучені грошові кошти в сумі 10 500 грн., що були передані ОСОБА_7 ,в якості неправомірної вигоди.
Слідчий суддя вважає переконливими доводи слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні в обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України оскільки кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, органом досудового розслідування здійснюються дії для збирання всіх необхідних доказів, у тому числі планується проводити інші огляди/обшуки, для відшукання речей та документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а підозрюваний задля приховування своєї протиправної діяльності може знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей чи документів.
Враховуючи зазначене, ризик знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя визнає спроможним та приймає його до уваги.
Щодо ризику незаконно впливу на свідків у кримінальному провадженні
Враховуючи також те, що, підозрюваному при ознайомлені з матеріалами кримінального провадження стануть відомі анкетні дані свідків, які в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу на потерпілого та свідків, схиляючи її до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Водночас, слідчий суддя бере до уваги, встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК)
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Отже, викладені вище обставини свідчить про те, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Існування ризику запобігання спробам перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом обґрунтовується тим, що обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення свідчать про високий рівень підготовки та конспіративності дій підозрюваного під час вчинення злочину, що підтверджує схильність та здатність останнього приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами, а відтак дає підстави вважати, що він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, а також невиконання обов'язків шляхом неявки, у разі необхідності до слідчого, слідчого судді та суду. Крім того підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, а отже, перебуваючи не під вартою, підозрюваний матиме можливість підтримувати зв'язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення.
Водночас, необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_7 , після викриття його протиправної діяльності, здійснив дії що перешкоджали певним чином проводити першочергові слідчі дії, а саме спроба сховати речові докази, шляхом викидання отриманих грошових коштів на дах нежитлової будівлі.
Слідчий суддя погоджується з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки досудове розслідування перебуває в активній фазі, та наразі органом досудового розслідування проводиться ряд оперативно (розшукових) заходів з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину та причетних до його вчинення осіб. Тому на цьому етапі слідства ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є вкрай обґрунтованим.
Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується
Існування цього ризику на переконання слідчого судді не знайшло свого підтвердження, адже наведені слідчим на його обґрунтування доводи не є вагомими, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та наразі органом досудового розслідування перевіряється його систематичність дій та причетність ї до вчинення злочину.
4. Щодо запобіжного заходу, який застосовується
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності вищезазначених ризиків, наведених у ст. 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: (1) те, що надані докази про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень є вагомими; (2) те, що покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється є тяжким; (3) стан його здоров'я з урахуванням наданих підозрюваним та захисниками доводів щодо наявних у підозрюваного захворювань; (4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного.
Отже, з урахуванням вищезазначених обставин та положень процесуального законодавства слідчий суддя доходить висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
5. Щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або більш м'якого запобіжного заходу
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування застави як основного запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
До аналогічних висновків слідчий суддя доходить і при аналізі інших більш м'яких запобіжних заходів. Зокрема, домашній арешт, в тому числі цілодобовий, не зможе забезпечити обмеження підозрюваного в доступі до технічних пристроїв, що уможливить його спілкування з іншими особами (в т.ч. учасниками кримінального провадження), що також може зашкодити дієвості кримінального провадження на даному його етапі. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_7 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_7 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Таким чином на переконання слідчого судді застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, з огляду на вагомі обставини, що доводять ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, про які було зазначено вище.
6. Щодо альтернативного запобіжного заходу
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на розмір доходів, отриманих внаслідок системного вчинення кримінальних правопорушень, за які підозрюваний ОСОБА_7 щомісячно отримував неправомірну вигоду,отримання заробітної плати на посаді в.о. директора державного підприємства, а також майновий стан підозрюваного, з метою гарантування належного виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, просили визначити заставу у розмірі 2000 (дві тисячі) розмірів прожиткового мінімуму.
Визначаючи розмір застави що слідчим суддею досліджено долучену до матеріалів клопотання щорічну декларацію ОСОБА_7 подану 02.02.2024 за 2023 рік, з якої вбачається, що підозрюваний володіє:
- об'єктом нерухомості у вигляді квартири (спільна часткова власність) загальною площею 62,2 кв. м., що розташована у м. Одеса, середня ринкова вартість якої відповідно до протоколу огляду інформації з загальнодоступного сервісу може сягати близько 2,1 млн. грн.;
- транспортним засобом марки «TOYOTA RAV4 EV» д.н.з. « НОМЕР_1 » 2014 року випуску, середня ринкова вартість якої відповідно до протоколу огляду інформації з загальнодоступного сервісу може сягати близько 595 000 грн.;
- грошовими активами у вигляді готівки в сумі 397 000 гривень та
40 000 доларів США.
Таким чином на думку слідчого судді, застава у розмірі визначеному законом не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваному, оскільки його майновий стан в рази перевищує її розмір.
Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 статті 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Зважаючи на тяжкість та характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 роль останнього у його вчиненні, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваної, зокрема його майновий стан та займану посаду, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
Тому слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі, який перевищує встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки в цьому випадку кримінальне провадження вчинене за версією обвинувачення, виконувачем обов'язків директора державного підприємства, злочин є тяжким корупційним та вчинений в умовах воєнного стану коли кожна гривня необхідна для збереження територіальної цілісності та незалежності країни, що на думку слідчого судді є виключним випадком.
З урахуванням всіх досліджених даних щодо фінансового стану підозрюваного ОСОБА_7 врахувавши обставини цього кримінального провадження та дані про особу підозрюваної, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до нього в якості альтернативного запобіжного заходу у виді застави визначивши її у розмірі 331 (триста тридцять одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім ) гривень.
На переконання слідчого судді, з урахуванням тяжкості та специфіки злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 даних про його особу та рівня майнового стану, такий розмір застави на достатньому та необхідному рівні зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде непомірним для нього. Визначений розмір застави є розумним з огляду на обставини кримінального правопорушення та майнового стану підозрюваного.
7. Щодо обов'язків передбачених статтею 194 КПК, які будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання
Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора;повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;не пізніше чотирьох днів з дати внесення застави здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;носити електронний засіб контролю.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 14.03.2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 331 (триста тридцять одного) розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 до 14.03.2025 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;
- не пізніше чотирьох днів з дати внесення застави здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1