Справа № 947/1525/25
Провадження № 1-кс/947/1058/25
15.01.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024164690000100 від 03.12.2024 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Усатове Біляївського району Одеської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024164690000100від 03.12.2024за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та законами України та який діє по теперішній час.
Пунктом п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Так, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно статті 2 цього закону, Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно статті 9 вищевказаного Закону України, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державний кордон України» Особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. Контроль організовується та здійснюється у встановленому актами законодавства України порядку.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону, у період воєнного стану, передбачений Правилами перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила), які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
В той же час, обмеження, визначені у вказаних Правилах стосуються військовозобов'язаних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 8-1 Закону України «Просоціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці мають рівне з іншими громадянами України право на виїзд за кордон у порядку, встановленому законом.
Згідно із приписами ст. 11 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» військовослужбовці можуть виїжджати з України на загальних підставах.
Разом з цим, будучи обізнаним із вказаним вимогами законодавства України та Порядку, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше кінця листопада 2024 року, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на одержання грошової винагороди за організацію незаконного переправлення громадян України, а саме чоловіків яким заборонено виїзд за межі країни під час дії правового режиму воєнного стану, через державний кордон України.
З метою реалізації свого злочинного умислу, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи, що для досягнення злочинного результату поза можливістю бути викритим є необхідним залучення інших осіб, ОСОБА_4 розробив план злочинних дій та вживаючи заходів до організації групи, для досягнення своєї злочинної мети, у не встановлений досудовим розслідуванням дату та час, залучив невстановлену на цей час досудовим розслідуванням особу, розкривши їй план та схему злочинної діяльності, вимоги законодавства України та способи усунення перешкод, яка у подальшому надала свою добровільну згоду.
Собі ОСОБА_4 відвів роль, яка полягала у координуванні дій учасників групи,підшукування громадян України, а саме чоловіків яким заборонено виїзд за межі країни під час дій правового режиму воєнного стану, через державний кордон України, пояснювати механізм перетину державного кордону, одержувати від підшуканих осіб грошові кошти, купівлі квитків для залізничного транспорту які прямують до західної частини України.
Згідно із розробленим планом ОСОБА_4 , невстановлена особа, знаходячись на території західної частини України, повинна була зустрічати чоловіків яким заборонено виїзд за межі країни під час дій правового режиму воєнного стану, через державний кордон України,пояснювати механізм перетину державного кордону та безпосередньогозабезпечити безперешкодний перетин державного кордону України громадянами України поза пунктами пропуску Державної прикордонної служби України.
Так, відповідно до розробленого ОСОБА_4 плану, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше третьої декади листопада 2024 року, останній підшукав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому повідомив про можливість переправлення його через державний кордон України під час дії правового режиму воєнного стану, незважаючи на встановлену заборону, поза встановленими пунктами пропуску Державної прикордонної служби України, розташованих в західній частині України, за грошову винагороду, сума якої складає 10 000 (десять тисяч) доларів США.
В подальшому, в один із днів третьої декади листопада 2024 року, перебуваючи біля будинку № 43 по вулиці Олександра Невського в м. Одеса, ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_7 .
Під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 , діючи відповідно до розробленого ним плану, з корисливих мотивів, розповів ОСОБА_7 порядок незаконного перетину державного кордону, поза встановленими пунктами пропуску Державної прикордонної служби України, розташованих в західній частині України, яке полягало у поїздці ОСОБА_7 на залізничному транспорті зі станції «Одеса-Головна» до західної частини України, де буде здійснено його безперешкодний перетин державного кордону України невстановленою особою. При цьому, ОСОБА_4 зазначив, що за організацію перетину ОСОБА_7 державного кордону, останній повинен передати йому, ОСОБА_4 , грошові кошти у сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США.
Окрім того, ОСОБА_4 зазначив що грошові кошти необхідно передавати частинами, а саме 2 000 доларів США спочатку, а іншу частину грошових коштів в сумі 8 000 доларів США, безпосередньо перед посадкою в пасажирський поїзд на станції «Одеса-Головна».
На виконання вказівок ОСОБА_4 23.12.2024 приблизно о 19 год. 00 хв. перебуваючи біля ресторану «YAR» розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Шишкіна, 48/1, ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 першу частину грошових коштів у сумі 2 000 (дві тисячі) доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ на цей день становило 84 060 (вісімдесят чотири тисячі шістдесят) грн.
Після отримання першої частини грошових коштів, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , про дату та час посадки до пасажирського поїзду «Одеса-Ужгород» на станції «Одеса-Головна», а саме 13.01.2025 о 14 год. 40 хв.
Далі, 13.01.2025 приблизно о 13 год. 05 хв., ОСОБА_7 знаходячись на залізничній станції «Одеса-Головна» за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2, зустрівся з ОСОБА_4 , та сів до салону належного йому транспортного засобу «Mercedes-Benz GLE 250» чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , та почали рух по вулицям міста Одеси.
Під час руху на вказаному транспортному засобі, ОСОБА_4 надав ОСОБА_8 вказівки та повторно повідомив порядок незаконного перетину державного кордону, поза встановленими пунктами пропуску Державної прикордонної служби України, розташованих в західній частині України.
В подальшому, ОСОБА_7 перебуваючи в салоні транспортного засобу «Mercedes-BenzGLE 250» чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , який був припаркований навпроти будинку № 35 по вул. Старосінній в м. Одеса, приблизно о 13 год. 55 хв. передав ОСОБА_4 другу частину раніше обумовлених грошових коштів у розмірі 8 000 (вісім тисяч) доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ на цей день становило343 760 (триста сорок три тисячі сімсот шістдесят) грн.
Після передачі другої частини грошових коштів протиправні дії ОСОБА_4 були припинені працівниками правоохоронних органів.
За вищевикладених собтавин, 13.01.2025 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України та 14.01.2025 його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через Державний кордон України, керування такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого злочину, характер вчиненого кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказують на неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В судовому засіданні:
-прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі;
-захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, посилаючись на доводи викладені у письмових запереченнях з додатками. Так, адвокат ОСОБА_5 зазначив, що ризики, зазначені стороною обвинувачення є необґрунтованими, а запропонований розмір застави - завідомо непомірним для підзахисного. Просив врахувати майновий та сімейний стан ОСОБА_4 , який одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю.
-підозрюваний повідомив, що він з підозрою не згоден, зауважив, що грошові кошти отримав для передачі товаришу та просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
14.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення стороною обвинувачення підтверджується наступними матеріалами: проколами допитів свідка ОСОБА_7 який поясняв, що ОСОБА_9 здійснював організацію незаконного переправлення через державний кордон України; протоколом огляду і вручення грошових коштів від 23.12.2024; протокол огляду предмету, а саме мобільного телефону «iPhone 14 Pro» який належить свідку ОСОБА_7 від 03.01.2025; протоколом огляду і вручення грошових коштів від 13.01.2025; протоколом затримання ОСОБА_4 , безпосередньо під час вчинення кримінального правопорушення, який в ході затримання добровільно видав грошові кошти в сумі 8 000 доларів США, які використовувались при проведенні контролю за вчиненням злочину.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри, слідчий суддя враховує те, що діючий Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Долучені матеріали кримінального провадження, на даній стадії досудового розслідування є достатніми для висновку щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 при цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
При розгляді клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя бере до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, слідчий суддя не може залишити поза увагою, що ОСОБА_4 наразі обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінально-протиправної діяльності, пов'язаної з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а тому останньому ймовірно достовірно відомо способи та шляхи перетину державного кордону поза межами пунктів пропуску, що додатково підтверджує можливість переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду шляхом залишення території України.
Крім того, з огляду на те, що підозрюваний ознайомлений з відповідним клопотанням про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідними додатками, долученими до нього, в яких наявний протокол допиту свідка, й відповідно в якому зазначені анкетні дані вказаної особи, з огляду на ту обставину, що у випадку подальшого направлення відносно підозрюваного ОСОБА_4 обвинувального акту до суду, свідок ймовірно буде допитуватися безпосередньо судом, слідчий суддя приходить до переконання про достатність підстав для прийняття висновку щодо наявності ризику можливого незаконного впливу з боку підозрюваного на вказаних осіб, з метою зміни ними своїх показів, в цілях подальшого уникнення підозрюваним передбаченої законом відповідальності (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Знову ж таки, враховуючи специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого на теперішній час обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та його ймовірну обізнаність про дієві способи та місця де можливо найбільш безперешкодно незаконно перетнути державний кордон, не виключаються спроби повторного вчинення вказаних корисливих кримінальних правопорушень останнім. З огляду на що, слідчий суддя приходить до переконання про актуальність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_4 підозрюється.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
В цьому розрізі, слідчий суддя зазначає, що посилання захисника щодо можливості застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не знайшли свого підтвердження. Крім того, слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо перебування ан утриманні у підозрюваного двох неповнолітніх дітей, оскільки як було встановлено у судовому засіданні та повідомлено самим підозрюваним, ОСОБА_4 тривалий час безробітний.
На думку слідчого судді, інкримінована ОСОБА_4 діяльність є проявом особливого цинізму в умовах дії правового режиму воєнного стану та викликає негативні реакції суспільства та зокрема військовослужбовців, які захищають цивільне населення з початку повномасштабного вторгнення рф на суверенну територію України.
Таким чином, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».
Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану правопорушення, пов'язане з організацією незаконного переправлення осіб через Державний кордон, яким заборонений виїзд за межі країни після початку 24.02.2022 року військової агресії російської федерації.
Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя при визначенні розміру застави, враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану та пов'язаного із посяганням на недоторканність державного кордону та обороноздатність держави України, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів, розмір ймовірної неправомірної вигоди, отримуваної в результаті здійснення таких дій, а також його майновий стан, та вважає що встановлені обставини слугують такими виключними випадками, які на підставі вищевикладених вимог ч.5 ст. 182 КПК України дозволяють при визначені застави вийти за межі її розміру, передбаченому законом для осіб, підозрюваних у вчинені тяжких злочинів.
Слідчий суддя враховуючи викладені обставини, прийшов до висновку, що відносно підозрюваного є доцільним застосування запобіжного заходу з призначенням застави у розмірі 331 (триста тридцять один) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 000 268 (один мільйон двісті шістдесят вісім) гривень.
На думку слідчого судді, саме вказаний розмір застави буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 12.03.2025, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 331 (триста тридцять один) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 000 268 (один мільйон двісті шістдесят вісім) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 12.03.2025, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;
2. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3. утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
4. здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1