17 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3644/24
Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати причину пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою поважною та поновити такий строк;
- визнати протиправним не нарахування та не виплату ОСОБА_1 . Військовою частиною НОМЕР_1 , передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 01.06.2023 по 31.12.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 по 31.12.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року позивач здійснював бойові (спеціальні) завдання необхідні для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та мав право на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168. Однак, за зазначений період виплата додаткової винагороди, яка визначена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» відбувалась із порушенням вимог чинного законодавства, адже виплачувалась не в повному обсязі, а саме не в розмірі 30 000 грн. з розрахунку на місяць. Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки порушує його права та соціальні гарантії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за листопад та грудень 2023 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за листопад та грудень 2023 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильність та неповноту дослідження доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції; в разі встановлення відсутності поважних причин для пропуску строку звернення до суду із позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , прийняти постанову, якою залишити позов без розгляду в частині стягнення грошової винагороди за місяці червень-листопад 2023 року, а в частині стягнення грошової винагороди за грудень 2023 - в позові відмовити; в разі відсутності підстав для залишення позову без розгляду, прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 відмовити у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що до виконання бойових завдань Позивач не залучався, згідно відповідних рапортів та наказів відповідача позивач залучався до виконання спеціальних завдань. Апелянт зазначає, що оскаржуваним рішенням суд фактично зобов'язав відповідача здійснити виплати додаткової винагороди за ті місяці, за які вона була нарахована та виплачена, що є очевидно неправильним вирішенням справи. Виплата додаткової винагороди за листопад 2023 року здійснювалася в грудні 2023 за результатами опрацювання рапорту командира 1 механізованого батальйону відповідача від 09.12.2023 року №38673, як це і передбачено Порядком 260. Вказує, що за грудень 2023 року (в січні 2024 року) позивач отримав 30000 грн. додаткової винагороди. Апелянт вказує, що матеріали справи (накази на виплату, рапорти, довідку про грошове забезпечення, виписку з банку) містили беззаперечні докази нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. за листопад та грудень 2023 року (пропорційно дням задіяння позивача, тобто частково за відповідний період місяця). Щодо виплати додаткової винагороди за липень, серпень, вересень 2023 року апелянт зазначає, що позивачу в жовтні 2023 року було виплачено додаткової винагороди 14703,23 грн. за місяці липень, серпень, вересень 2023 року з розрахунку отримання 6000 грн. за липень (повний місяць служби), грн. за серпень, 5800,00 грн. за вересень. Також, апелянт зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Вказує, що суд першої інстанції взагалі не встановив відповідні обставини та не з'ясував чи дотримано позивачем строк звернення до адміністративного суду, ані в ухвалі про відкриття провадження, ані в оскаржуваному рішенні. Зазначає, що позивач участі в бойових діях не брав та бойових завдань в період з 01.07.2023 року до 31.12.2023 року не виконував.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходить військову строкову службу в військовій частині НОМЕР_1 .
Спір у даній справі виник з приводу виплати позивачу додаткової винагороди відповідно пункту 2 Постанови №168 за період з 01.06.2023 по 31.12.2023 в розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць, оскільки, як вказує позивач, у спірний період здійснював бойові (спеціальні) завдання необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Проте, виплата додаткової винагороди, яка визначена постановою №168 відбувалась не в розмірі 30 000 грн з розрахунку на місяць.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168 виплачувалася позивачу у розмірі 30000 грн за червень та липень 2023 року, а за серпень по жовтень 2023 не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку винагороду за період з червня по жовтень 2023 року не підлягають задоволенню.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що для відновлення порушених прав позивача, слід зобов'язати відповідача виплатити додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. пропорційно часу виконання бойових завдань за листопад та грудень 2023.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, щодо не дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, та ненадання судом першої інстанції оцінки пропуску строку, колегія суддів зазначає.
Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що з позовною заявою про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень за період з 01.06.2023 по 31.12.2023 року, позивач звернувся засобами поштового зв'язку «Укрпошта» 22.04.2024 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку у позовній заяві позивач зазначає, що він є військовослужбовцем, постійно перебуває на службі та безпосередньо в зоні проведення бойових дій, а також не є фахівцем у галузі права, а тому з метою захисту своїх порушених прав звернувся до Адвокатського об'єднання «Резолюшн» та уклав договір про надання професійної правничої допомоги. Просив визнати причину пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою поважною та поновити такий строк.
Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, а Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року №259, затвердженого Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.
Колегія суддів зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи позивач є військовослужбовцем, постійно перебуває на службі та безпосередньо в зоні проведення бойових дій. Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною1 ст. 233 КЗпП.
Також колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду та необхідність його поновлення.
Що стосується інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі по тексту - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України,
Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023 строк дії воєнного часу продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217, від 22.03.2022 №350, від 01.04.2022 №400, від 01.07.2022 №754, від 07.07.2022 №793, від 27.09.2022 №1066, від 08.10.2022 №1146, від 20.01.2023 №43, від 09.08.2023 №836, від 15.09.2023 №1001, від 07.11.2023 №1162, від 30.01.2024 №103, від 12.04.2024 №419 до вказаної постанови були внесені зміни та доповнення.
Пунктами 1, 1-1, 1-2 Постанови №168 (в редакції від 09.08.2023 №836, чинної на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям строкової військової служби щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 6000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (далі по тексту Порядок №260).
Згідно з п.п. 2, 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Відповідно до п.17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Для належного виконання пункту 1 Постанови №168 і виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Порядок №260 доповнено новим розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», згідно з наказом Міністерства оборони №44 від 25.01.2023 - застосовується з 01 лютого 2023 року.
Відповідно до положень абзаців 17-21 пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції станом на 01.06.2023) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою №168 виплачується, зокрема, в розмірі 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
- у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно з п.10 розділу XXXIV Порядку №260 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Відповідно до абзацу 27 пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 додаткова винагорода виплачується, зокрема, також в розмірі 6 000 гривень - військовослужбовцям строкової військової служби в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
Положення абзацу 27 пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 застосовуються з 01 червня 2023 року (тобто мають зворотну дію в часі) згідно з пунктом 4 наказу Міністерства оборони №566 від 26 вересня 2023 року.
Таким чином, після набрання чинності відповідними змінами, в жовтні 2023 року військовослужбовці строкової служби почали отримувати додаткову винагороду розміром 6000 грн, зокрема, за минулі місяці (з червня 2023 року) незалежно від включення до бойових наказів (розпоряджень).
Разом з тим, додаткова винагорода згідно з Постановою №168 виплачується в розмірі 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2023 №1297 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2023 року» на підставі рапорту командира НОМЕР_2 механізованого батальйону ОСОБА_1 включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 30 000,00 грн на місяць (пропорційно часу виконання бойових завдань з 01.06.2023 по 30.06.2023 відповідно до Додатку №1 цього наказу).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2023 №1954 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2023 року» на підставі рапорту командира НОМЕР_2 механізованого батальйону ОСОБА_1 включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду в розмірі 6 000 грн на місяць (пропорційно часу проходження служби з 01.07.2023 по 31.07.2023, відповідно до Додатку №570 цього наказу), в розмірі 6 000 грн на місяць (пропорційно часу проходження служби з 01.08.2023 по 15.08.2023, відповідно до Додатку №523 цього наказу), в розмірі 6 000 грн на місяць (пропорційно часу проходження служби з 02.09.2023 по 30.09.2023, відповідно до Додатку №493 цього наказу).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2023 №2162 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за жовтень 2023 року» на підставі рапорту командира НОМЕР_2 механізованого батальйону ОСОБА_1 включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду в розмірі 6 000 грн на місяць (пропорційно часу проходження служби з 01.10.2023 по 31.10.2023, відповідно до Додатку №310 цього наказу).
До зазначених наказів також додано рапорти щодо виплати додаткової винагороди.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2024 №6253 грошове забезпечення позивача за період з червня 2023 року по грудень 2023 року складає: сума виплаченого грошового забезпечення 2940,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди 97103,23 грн, в тому числі помісячно додаткова винагорода: за червень 2023 - 30000 грн, за липень 2023 -30000 грн, за жовтень 2023 -14703,23 грн, за листопад 2023 - 6 000 грн, за грудень 2023 - 16400,00 грн.
Виплата додаткової винагороди за період червень по грудень 2023 року також підтверджується банківською довідкою від 09.03.2024.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168 виплачувалася позивачу у розмірі 30000 грн за червень та липень 2023 року, а за серпень по жовтень 2023 не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань, тому вірним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку винагороду за період з червня по жовтень 2023 року не підлягають задоволенню.
Щодо нарахування додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. пропорційно часу виконання бойових завдань, за листопад та грудень 2023, колегія суддів зазначає наступне.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2023 №2368 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за листопад 2023 року» на підставі рапорту командира НОМЕР_2 механізованого батальйону ОСОБА_1 включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 30 000,00 грн на місяць (пропорційно часу проходження служби з 18.11.2023 - 30.11.2023, відповідно до Додатку №92 цього наказу), в розмірі 6 000 грн на місяць (пропорційно часу виконання бойових завдань з 01.11.2023 по 17.11.2023, відповідно до Додатку №590 цього наказу).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2024 №146 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за грудень 2023 року» на підставі рапорту командира НОМЕР_2 механізованого батальйону ОСОБА_1 включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн на місяць (пропорційно часу проходження служби з 01.12.2023 по 31.12.2023, згідно із Додатком №343).
Так, судом зі змісту вищевказаних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 встановлено, що позивача включено до переліку військовослужбовців, якому належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 30000,00грн. на місяць пропорційно часу виконання бойових завдань за листопад та грудень 2023, але її не було нараховано та виплачено.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що для відновлення порушених прав позивача, слід зобов'язати відповідача виплатити додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. пропорційно часу виконання бойових завдань за листопад та грудень 2023.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з ч.3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, проте це порушення не призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик