справа № 208/4594/24
№ провадження 2/208/1115/24
Іменем України
27 листопада 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
У своєму позові позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь:
-152 383,42 грн. - матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу;
-1 528,56 грн. - втрат від інфляції;
-1 636,25 грн. - 3% річних;
-10 000,00 грн. - моральної шкоди.
-4 800,00 грн. - витрати за проведення товарознавчої експертизи;
-1 324,39 грн. - витрати за сплату судового збору;
-5 000,00 грн. - витрати на правничу допомогу.
В обґрунтуванні позову позивач зазначає, що 18.01.2024 року у м.Кам'янське Дніпропетровської області, по вул.Сурській, біля будинку 94, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля Форд, під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок якої вказаний автомобіль Форд отримав механічні ушкодження, які з економічної точки зору вказують на загибель (знищення) транспортного засобу, оскільки відновлення автомобіля економічно недоцільне.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належав транспортний засіб - легковий автомобіль Ford Escape, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Своїми діями ОСОБА_2 порушив приписи пунктів 2.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним вище транспортним засобам, що підтверджується, постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 13.03.2024 року винесеної у справі №208/890/24, яка не оскаржувалася та набрала законної сили 25.03.2024 року.
25.04.2024 року Заводський районний суд м.Дніпродзержинська розглянув справу №208/889/24 за наслідками чого виніс постанову, якою визнав ОСОБА_2 винним у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законодавством порядку. Відповідно постанова набрала законної сили 06.05.2024 року.
Як вбачається із результатів перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, що міститься на офіційному веб-сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України, цивільно-правова відповідальність власника за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобілів як Форд, так і Мерседес станом на 18.01.2024 року не була застрахована.
Судовим експертом ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 складений Висновок експерта №5803/24 від 29.03.2024 року, яким визначено: вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Форд - 310 393,08 грн.; ринкова вартість пошкодженого автомобіля Форд - 158 009,66 грн.. Таким чином, розмір матеріального збитку, фактично заподіяного позивачці знищенням її речі внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 становить: 152 383,42 грн. (310 393,08 грн. - 158 009,66 грн.).
Окрім цього, позивачці внаслідок неправомірних дій відповідача заподіяна моральна шкода, яка полягала у сильних душевних хвилюваннях, детермінованих наступними чинниками: душевні страждання, яких позивачка зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна до стану коли ремонт (відновлення) перевищує вартість транспортного засобу; вчинення ДТП ОСОБА_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння; душевні страждання, які ОСОБА_1 проживала у зв'язку із протиправною поведінкою відповідача: оскільки позивачка залишилася без автомобіля, вона змушена змінити звичний уклад життя, з причин зволікання відповідача із відшкодуванням заподіяного збитку, ОСОБА_1 не має можливості відновити своє становище; оскільки автомобіль Mercedes-Benz не був забезпеченим, позивачка не може розрахувати на отримання страхового відшкодування.
Відтак, позивачка, з урахуванням вимог розумності і справедливості, оцінює заподіяну їй моральну шкоду у 10 000,00 грн..
Представник ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 із вимогою про відшкодування заподіяного матеріального збитку від 07.05.2024 року, яка була відправлена рекомендованим поштовим відправленням.
Заподіяні ОСОБА_1 матеріальні збитки до теперішнього часу не відшкодовані.
Таким чином, ОСОБА_1 має право заявити вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 19.01.2024 року по дату подання цього позову за невиконання грошового зобов'язання щодо відшкодування матеріальних збитків.
Розмір інфляційних втрат за період з 19.01.2024 року по 30.04.2024 року становить 1 528,56 грн., розмір 3% річних за період з 19.01.2024 року по 28.05.2024 року становить 1 636,25 грн..
II. Заяви, клопотання позивача та відповідача.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник не з'явились, представник позивача надав суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу за їх відсутністю, позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
III. Процесуальні дії по справі.
24 червня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб - автомобіль марки FORD ESCAPE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.20).
Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/890/24 від 13 березня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 гривень. Дана постанова набрала законної сили 25.03.2024 року (а.с.21-24).
Згідно даної постанови 18.01.2024 року о 11:45 годин в м. Кам'янське, по вул. Сурській, біля буд. 94, водій ОСОБА_2 , керуючи т.з. Mercedes-benz д.н.з. НОМЕР_1 не дотримався безпечної дистанції, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не зреагував на її зміну, внаслідок чого здійснив зіткнення з т.з. Ford Escape д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП т.з. отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3, 13.1 Правил дорожнього руху (а.с.21-24).
Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/889/24 від 25 квітня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює грошовій сумі в розмірі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Дана постанова набрала законної сили 06.05.2024 року (а.с.25-31).
Згідно даної постанови 18.01.2024 р. о 11:45 годин в м. Кам'янське, по вул. Сурській, водій ОСОБА_2 керував т.з. Mercedes Bens д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законодавством порядку в медичному закладі або огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager 6810 №0606» відмовився. Від керування відсторонений. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.25-31).
Таким чином, в межах розгляду даної справи обставини вини ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху доказуванню не підлягають, оскільки наявність вини в його діях встановлена постановами Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі №208/890/24 від 13 березня 2024 року та у справі №208/889/24 від 25 квітня 2024 року.
Як встановлено судом, ані позивач ОСОБА_1 , ані відповідач ОСОБА_2 свою цивільно-правову відповідальність не застраховували, страхові поліси на момент дорожньо-транспортної пригоди у них були відсутні (а.с.32-33).
Відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_4 №5803/24 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ), складеного 29 березня 2024 року вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіль «Ford Escape Hybrid», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, складає 310 393,08 грн.. Ринкова вартість колісного транспортного засобу - автомобіль «Ford Escape Hybrid», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 158 009,66 грн. (а.с.34-80).
Також в матеріалах справи міститься вимога представника ОСОБА_1 - адвоката Садиленка О.Л. до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяного матеріального збитку від 07.05.2024 року, яка була відправлена рекомендованим поштовим відправленням на адресу відповідача (а.с.81-82).
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За приписами з ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частина 1 ст.1194 ЦК України передбачає, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Згідно з ст.14 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі №754/1108/15-ц).
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
У цій справі ні відповідач, ні позивач на час вчинення ДТП чинного договору страхування не мали, у зв'язку з чим позивач звернувся із позовом до відповідача як до особи, винної у ДТП.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Здійснюючи правосуддя, ЄСПЛ керується, у тому числі, принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Так, матеріали справи містять висновок судового експерту ОСОБА_4 №5803/24 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ), складеного 29 березня 2024 року, відповідно до якого вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіль «Ford Escape Hybrid», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, складає 310 393,08 грн.. Ринкова вартість колісного транспортного засобу - автомобіль «Ford Escape Hybrid», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 158 009,66 грн. (а.с.34-80).
Таким чином, розмір матеріального збитку, фактично заподіяного ОСОБА_1 становить 152 383,42 грн. (310 393,08 грн. - 158 009,66 грн.).
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, а відповідач в силу ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України також не надав таких на противагу поданого позивачем висновку експерта від 29.03.2024 року №5803/24, не спростував визначений розмір матеріального збитку, та не довів, що шкода завдана не з його вини, а тому ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати завдану ним матеріальну шкоду у розмірі 152 383,42 грн..
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Відповідний правовий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.
Враховуючи вищезазначене, суд приймає даний розрахунок та вважає його обґрунтованим.
Таким чином вимоги позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 152 383,42 грн., стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 636,25 грн. та втрат від інфляції у розмірі 1 528,56 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно зі статей 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Із системного аналізу п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України слідує, що обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, покладено на особу, яку визнано винною у скоєнні ДТП, тобто в даному випадку на відповідача ОСОБА_2 ..
Як було встановлено судом, позивачу ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, яка полягала у моральних стражданнях, порушенні нормального життєвого порядку та життєвих зв'язків, яких вона зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна, неможливості користування власним автомобілем тривалий час.
При вирішенні питання про розмір завданої моральної шкоди, з урахуванням обставин справи та тяжкості страждань позивача, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 10 000 гривень, заявлений позивачем відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань позивача. Тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 становить 10000 гривень, які відповідно підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 ..
Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
VI. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1324,39 грн. з відповідача, що документально підтверджено.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).
Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.
Так, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 134 ЦПК України передбачено обов'язок сторін попередньо визначити суми судових витрат. Зокрема, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша цієї статті).
Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно із частинами першою, п'ятою та шостою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду; при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Так, одним із доказів доданих до позовної заяви був висновок експерта №5803/24 від 29.03.2024 року, в якому, крім іншого, вказано, що такий підготовлено для суду, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України.
ОСОБА_1 за виконання висновку сплачено ФОП ОСОБА_4 4800,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3449950631.1 від 03.02.2024 року. Вказана сума підлягає компенсації позивачу за рахунок ОСОБА_2 ..
Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн..
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За ч.2 ст. 15 ЦПК України професійна правнича допомога здійснюється адвокатом.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вивчивши надані позивачем докази понесених нею судових витрат на правничу допомогу, а саме: договору №28/24 про надання професійної правової (правничої) допомогивід 29 квітня 2024 року, завданням №1 щодо надання правової (правничої) допомоги від 29.04.2024 року, платіжної інструкції N @2PL067188 від 02 травня 2024 року на суму 5 000,00 грн., та з урахуванням задоволення позовних вимог, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн..
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 509, 625, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 15, 76, 81, 89, 102, 106, 133, 134, 137, 141, 247, 268, 272, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ):
-152 383 (сто п'ятдесят дві тисячі триста вісімдесят три) грн. 42 коп. - матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу;
-1 528 (одна тисяча п'ятсот двадцять вісім) грн. 56 коп. - втрат від інфляції;
-1 636 (одна тисяча шістсот тридцять шість) грн. 25 коп. - 3% річних;
-10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - моральної шкоди.
Усього: 165 548 (сто шістдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 23 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ):
- 4 800 (чотири тисяч вісімсот) грн. 00 коп. - витрати за проведення товарознавчої експертизи;
- 1 324 (одна тисяча триста двадцять чотири) грн. 39 коп. - витрати за сплату судового збору;
- 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - витрати на правничу допомогу.
Усього: 11 124 (одинадцять тисяч сто двадцять чотири) грн. 39 коп..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Похваліта С. М.