16 січня 2025 року м. Дніпросправа № 322/858/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2024 року у справі № 322/858/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, поліцейського Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області сержанта поліції Лєонтьєва Олександра Григоровича, про скасування постанови при застосування адміністративного штрафу,-
21.05.2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач-1), поліцейського Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області сержанта поліції Лєонтьєва О.Г. (далі по тексту - відповідач-2) в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №2101284 від 08.05.2024, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення стягнення, у вигляді штрафу в сумі 340 гривень; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.10.2024 року позовні вимоги задоволено, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2101284 від 08.05.2024 винесену щодо ОСОБА_1 поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержантом поліції Леонтьєвим Олександром Григоровичем за ч.1 ст.122КУАП, про накладення штрафу в сумі 340,00 грн.; закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП щодо ОСОБА_1 ; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп) по сплаті судового збору і витрати на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн (одну тисячу гривень 00 коп).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянтом вказувалось, що при розгляді справи відповідачем зафіксовано докази скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Апелянт вказував, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена з дотриманням відповідної процедури, було взято до уваги пояснення позивача відносно скоєного адміністративного правопорушення, зафіксовано порушення п. 8.5.1 Правил дорожнього руху, оскільки автомобіль, яким керував позивач не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.3, проїхав подвійну суцільну лінію. Апелянт вказував, що позивач проігнорував правила дорожнього руху, та здійснював керування автомобілем без виконання правила їзди, здійснив порушення дорожньої розмітки, що зафіксовано належним чином, здійснював переїзд подвійної суцільної лінії для повороту чи розвороту. Порушення зафіксовано у автоматичному режимі, наявна відеофіксація. Апелянт вказував на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена з дотриманням відповідної процедури, було взято до уваги пояснення позивача відносно скоєного адміністративного правопорушення.
Також Головне управління Національної поліції в Запорізькій області не погоджуючись з рішенням в частині розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу, зазначало що у позивача відсутні підстави для стягнення 1000,00 грн., тим більше заявлену суму 9000,00 грн., оскільки й така сума не є співмірною для справи такої складності, не доведено, що було витрачено багато часу на надання послуг. В акті здачі-приймання виконаних робіт зазначено про надання професійної допомоги з подання позову, надання відповіді на відзив, однак не конкретизовано, яка робота проведена, скільки часу витрачено на надання правової допомоги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що справа про адміністративне правопорушення стосовно позивача розглянута не повно, без додержання вимог статей 276, 278, 280 КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, посадовою особою не було з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказував, що відповідачі не довели порушення позивачем вимог п. 8.5.1 Правил дорожнього руху, постанова не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення, а також посилань на будь-які докази. Суд першої інстанції вказував, що надані до суду фотознімки та відеозаписи не дають можливість ідентифікувати дійсність порушення, в зв'язку з чим даний доказ не можна визнати таким, що містить інформацію щодо предмета доказування, відтак факт проїзду позивачем суцільної лінії розмітки 1.3 не є доведеним. Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Суд першої інстанції вказував, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Суд дійшов висновку про необхідність часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. Витрати на правову допомогу здійснюються у випадку доведення здійснення витрат пов'язаних з розглядом саме цієї справи та враховуючи принцип співмірності здійснення витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Суд першої інстанції вказував, що в матеріалах справи наявні докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, а також обсяг виконаних адвокатом робіт.
Матеріалами справи встановлено, що 08.05.2024 року поліцейським Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Лєонтьєвим О.Г. складено постанову серії ЕНА № 2101284 у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої, автомобіль Skoda Oktavia, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , 08.05.2024 року о 21 год. 50 хв., не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.3 подвійна суцільна лінія за адресою смт. Новомиколаївка, вул. Українська, 44в, та перетнув її, чим порушив вимоги п. 8.5.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Копію постанови ОСОБА_1 отримав.
Встановлено, що ОСОБА_1 заперечував проти того, що 08.05.2024 року він переїхав подвійну суцільну лінію, такого руху не здійснював.
В матеріалах справи наявний диск з відео, які надані в якості доказу відповідачем, на якій зафіксовано, що транспортний засіб Skoda Oktavia, номерний знак НОМЕР_1 стоїть на узбіччі дороги, рух не здійснює. З відеозапису не вбачається, що автомобіль Skoda Oktavia, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 здійснював рух, переїзжав дорожню розмітку 1.3 подвійну суцільну лінію. На відеозаписі зафіксовано спілкування поліцейських з водієм транспортного засобу.
Відповідачем в обґрунтування фіксування порушення надано фото доказ вулиці, транспортної дороги, на яку нанесена розмітку подвійної суцільної лінії. Надано рапорт поліцейського ОСОБА_2 щодо виявленого ним порушення правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Колегія суддів зазначає, що для визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення обов'язково необхідно встановити, що дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вчинені умисно, має місце протиправна дія та наявна вина у діях.
Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю.
Згідно ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.
Згідно п. 1.3 розділу 34 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 , горизонтальна розмітка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху або на ділянках доріг з трьома (2 + 1) смугами. Лінію перетинати забороняється.
Згідно п. 8.5.1 розділу 8 Правил дорожнього руху, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази мають бути належними (які містять інформацію щодо предмета доказування), достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи) та достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування).
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідальність за правилами КУпАП є індивідуальною, не може бути притягнена до відповідальності особа, за порушення, яке вчинила інша особа.
Згідно ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Аналізуючи докази у справі, а саме вище зазначені відеозаписи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідачами не доведено порушення ОСОБА_1 п. 8.5.1 Правил дорожнього руху, оскільки з наданого відеозапису неможливо ідентифікувати автомобіль, у тому числі, що саме цей автомобіль проїхав суцільну подвійну лінію, або перебував під кернуванням ОСОБА_1 і ним здійснювався перетин суцільної подвійної лінії.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Колегія суддів зазначає, що до повноважень інспектора патрульної поліції входить виявлення, належне фіксування адміністративного правопорушення, вчинене водіями при керуванні транспортними засобами, при порушенні обов'язкових норм КУпАП чи інших правил.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративна справа, стосовно скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, разом як не передбачено повернення судових витрат здійснених суб'єктом владних повноважень.
Переглядаючи у апеляційному порядку рішення суду щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Передбачено повернення судових витрат, здійснених особою у разі задоволення позову повністю або частково. Суд повинен враховувати понесені стороною судові витрати під час розгляду позову.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно частин 1 - 3 ст. 132, частин 1 - 5 ст. 134 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Котовим О.С. було укладено договір № 44 про надання правової допомоги від 09.05.2024 року, умовами якого сторони передбачили надання-отримання професійної правничої (правової) допомоги в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Згідно з описом робіт від 17.05.2024 року, відповідно до якого адвокатом Котовим О.С. було надано наступні послуги: аналіз правової позиції, що оцінено у 500,00 грн., підготовка та подача позовної заяви, що оцінено у 3000,00 грн., представництво інтересів позивача в суді, 2000,00 грн. за одне судове засідання, орієнтовна кількість засідань 2, всього 4000,00 грн.
Адвокатом Котовим О.С. та позивачем ОСОБА_1 підписано розписку про отримання гонорару за надання правової допомоги, позивач підтвердив, що сплатив адвокату 7500,00 грн. за надання правової допомоги.
Витрати на правничу допомогу мають бути фактичними.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При ухваленні рішення на користь позивача не суб'єкта владних повноважень йому повертаються судом документально підтверджені судові витрати здійсненні у справі під час розгляду справи а пов'язані з підготовкою та розглядом позову.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд враховує, що при зверненні позивача до суду першої інстанції було надано/отримано правничу допомогу адвокатом Котовим О.С. згідно договору.
Встановлено, що адвокатом було підготовлено та подано до суду позов з додатками від імені ОСОБА_1 .
У суді першої інстанції розгляд позову відбувався у порядку відкритого судового засідання з повідомлення сторін, адвокат Котов О.С. приймав участь у чотирьох судових засіданнях.
Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області було подано до суду відзив на позов. Не встановлено, що адвокатом було підготовлено та подано до суду відповідь на відзив.
Нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об'єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. «Суд висловлює сумнів щодо існування об'єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах».
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Згідно частин 1, 2 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Перелік тих послуг, про надання яких йдеться мова у описі робіт, такі як аналіз правової позиції, є загальними послугам, не вказано, яку роботу провів адвокат, які докази зібрав для подання позову, аналіз практики чи оцінка наданих відповідачем доказів та їх спростування.
При розподілі судових витрат - витрат на правову допомогу, необхідно враховувати складність справи.
При вирішенні спору щодо зменшення суми витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції керується правовими позиціями Верховного Суду, висловленим у постановах від 22.12.2020 року у справі №520/8489/19, від 14.12.2020 року у справі №320/4885/20, від 11.12.2019 року у справі №545/2432/16-а.
Суд першої інстанції з певним обґрунтуванням суми, звернув увагу на складність спору, предмет спору, з встановленням необхідності залучення послуг адвоката, вірно визначив належну суму судових витрат на правову допомогу. Вірно визначено, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (ГУ НП в Запорізькій області) на користь позивача з урахуванням складності справи, доведеності надання послуг, підлягають кошти у розмірі 1000,00 грн., що є витратами на правничу допомогу (підготовка, складання позовної заяви, участь у судових засіданнях), які у зв'язку з задоволення вимог позивача, підлягають відшкодуванню і таке стягнення слід проводити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Аналізуючи вищевказані обставини справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись статтями 286, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2024 року у справі № 322/858/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова