17 січня 2025 р.Справа № 520/36633/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 (військової частини НОМЕР_2 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми, -
В провадженні Другого апеляційного адміністративного суду перебуває справа № 520/36633/23 за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 (військової частини НОМЕР_2 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024, апеляційний розгляд якої призначений в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 311 КАС України, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, що містять матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність подальшого апеляційного розгляду справи у судовому засіданні, у зв'язку з необхідністю витребування у учасників справи додаткових доказів, які не були витребувані та досліджені судом першої інстанції.
Згідно з частиною четвертою ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За приписами ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з не нарахуванням та невиплатою відповідачем у період часу з 31.03.2022 по 14.08.2023 (дата звільнення зі служби) ОСОБА_1 грошового забезпечення, розмір якого обчислений у відповідності до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт осадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Одночасно предметом спору у справі є фактично вимога про стягнення середнього заробітку/грошового забезпечення за час затримки виплати позивачу зазначеної грошової компенсації з 31.03.2022 до 19.07.2022 та з 20.07.2022 до 19.01.2023.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця (постанова Верховного Суду від 29.01.2024 року у справі № 560/9586/22, постанова Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 200/3662/23 та інші).
Установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або, у разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а у разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 640/14764/20, від 06.07.2023 у справі № 580/3240/19.
Верховний Суд у постанові від 29.02.2024 у справі № 240/23771/21 дійшов наступного правового висновку: «…покладення обов'язку з визначення суми відшкодування на відповідача не є остаточним вирішенням спірних правовідносин та не відповідає вказаному в частині другій статті 117 КЗпП України способу захисту порушеного права позивача з боку органу, що вирішує трудовий спір.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП України, неодноразово наголошував на обов'язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 26.11.2020 у справі № 520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі № 120/313/20.
Отже, встановивши право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повинен визначити розмір такої виплати.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2023 у справі № 240/9022/20.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду підсумувала, що з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні.
На підтримку наведеної вище позиції Великої Палати Верховного Суду, 30.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 480/3105/19. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 зауважив, що належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Колегія суддів зауважує, що як представником позивача так і судом першої інстанції означені вище висновки Верховного Суду (наявні на час вирішення справи) не враховані.
Середній заробіток працівника відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» від визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Також, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні данні про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 фактично виплаченого останньому у зв'язку із звільненням.
У зв'язку з наведеним. колегія суддів вважає за необхідне витребувати від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 (військової частини НОМЕР_2 ) довідку про розмір середньомісячного грошового забезпечення позивача ОСОБА_1 ; відомості щодо загального розміру виплачених позивачеві ОСОБА_1 при звільненні виплат.
Колегія суддів зазначає. що відповідно до пункту 2 розділу Ш Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом МВС України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованого в Мінюсті України 23.07.2018 за № 854/32306, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Розмір надбавки за особливості проходження служби кожному військовослужбовцю встановлюється наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - наказами вищих начальників (командирів).
У матеріалах справи № 520/36633/23 наявні фотокопія наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 31.03.2022 № 33-ОС про зарахування до списків особового складу загону, на всі види забезпечення та призначення ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 81) та копія начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 31.03.2022 № 33-ОС про зарахування до списків особового складу загону, на всі види забезпечення та призначення ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 17), у яких не співпадає відсотковий розмір надбавки за особливості проходження служби, що призначена позивачу.
Відповідно до ч. 9 ст. 79 КАС України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 311, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Розгляд справи за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 (військової частини НОМЕР_2 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми продовжити у судовому засіданні, проведення якого призначити на 04.02.2025 о 13:30 год. в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у залі судових засідань № 4.
Витребувати від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 (військової частини НОМЕР_2 ):
- довідку про розмір середньомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 ;
- відомості щодо загального розміру сум, виплачених ОСОБА_1 при звільненні;
- оригінал наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 31.03.2022 № 33-ОС про зарахування до списків особового складу загону, на всі види забезпечення та призначення ОСОБА_1 .
Запропонувати позивачу ОСОБА_1 /його представнику - адвокату Шевченко Дар'ї Станіславівні здійснити власний розрахунок розміру середнього заробітку, який, на думку позивача, повинен бути стягнутий з відповідача за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Витребувані письмові докази (окрім наказу від 31.03.2022 № 33-)С) надати до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду заздалегідь (до дати судового засідання), у тому числі і засобами електронного поштового зв'язку (inbox@2aa.court.gov.ua).
Наказ від 31.03.2022 № 33-ОС про зарахування до списків особового складу загону, на всі види забезпечення та призначення ОСОБА_1 надати для огляду у день проведення судового засідання.
Копії витребуваних доказів надіслати учасникам справи.
Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання, і на підставі ч. 3 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Мельнікова Л.В.
Судді Бегунц А.О. Русанова В.Б.