17 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/15139/24
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому просить скасувати прийняте ГУ ДПС у Чернігівській області податкове повідомлення-рішення від 30.07.2024 №11837/Ж10/25-01-24-10, яким застосовано штраф у сумі 340,00 грн за порушення граничного терміну подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до нього застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової звітності за 2021 рік - граничний строк подання 20.07.2022, дата фактичного подання 05.10.2022, а саме встановлено порушення ОСОБА_1 вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Позивач посилається на те, що у спірному періоді він не мав можливості подати своєчасно податкову звітність в силу незалежних від нього форс-мажорних причин, через військову агресію Російської Федерації стосовно нашої Держави. У зв'язку з військовими діями він був вимушений евакуюватись разом зі своєю родиною з м. Чернігова в Івано-Франківську область, де перебував у гірській місцевості до початку жовтня 2022 року, у зв'язку з чим не мав доступу до своєї комп'ютерної техніки та документів первинного бухгалтерського обліку стосовно своєї адвокатської діяльності та відповідно не міг своєчасно заповнити податкову декларацію, що зробив одразу при отриманні такої можливості.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній не погоджується із позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що співробітниками Головного управління ДПС у Чернігівській області була проведена перевірка позивача, в ході якої встановлено що ОСОБА_1 несвоєчасно подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, чим порушив підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Граничний термін подання звітності, з урахуванням підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, - 20.07.2022. Фактично податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік до контролюючого органу подано 05.10.2022 року. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Також ОСОБА_1 не подавав заяву та документи, які передбачені Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за № 967/38303, який набрав чинності 06.09.2022, що підтверджують неможливість виконання платником податкових обов'язків. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав доводи позовної заяви.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 є фізичною особою - резидентом, платником податку та перебуває на обліку в Чернігівській ДПІ Головного управління ДПС у Чернігівській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат). Податковий номер 2799504397. Податкова адреса платника податків, згідно відомостей з центральної бази даних ДРФО ДПС України: АДРЕСА_1 .
На підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності подання податкової звітності, за результатами якої складено акт від 19.06.2024 № 8538/Ж5/25-01-24-10-04/2799504397 (а.с. 8).
В ході проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, чим порушив підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, пункту 69.1 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Граничний термін подання звітності, з урахуванням підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, - 20.07.2022. Фактично податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік до контролюючого органу подано 05.10.2022. Також ОСОБА_1 не подав заяву та документи, які передбачені Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за № 967/38303 (далі - Порядок № 225), який набрав чинності 06.09.2022, що підтверджують неможливість виконання платником податкових обов'язків
Акт направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 08.07.2024 позивачем подано заперечення до акта перевірки (вх. № 20366/6/25-01 від 12.07.2024). 24.07.2024 року постійна комісія з питань розгляду заперечень та пояснень до акта перевірки Головного управління ДПС у Чернігівській області залишила акт від 19.06.2024 №8538/Ж/25-О1- 24-10-04/2799504397 без змін (а.с. 9-14, 38).
На підставі висновків акта від 19.06.2024 № 8538/Ж5/25-01-24-10-04/2799504397 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2024 №11837/Ж10/25-01-24-10 (форма «ПС»), яким застосовано штраф у сумі 340,00 грн за порушення граничного терміну подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.
ОСОБА_1 звернувся зі скаргою від 07.08.2024 №113 (вх. ДПС № 30397/6 від 12.08.2024) на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 30.07.2024 №11837/Ж10/25-01-24-10 до ДПС України (а.с. 18-24).
Рішенням ДПС України від 09.10.2024 № 30357/6/99-00-06-01-03-06 вищезазначена скарга залишена без задоволення (а.с. 25-28).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами частин першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).
Відповідно до п. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
А відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
У силу підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з пунктом 178.4 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію про майновий стан і доходи за результатами звітного року відповідно до розд. IV Податкового кодексу України у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
Платники податку на доходи фізичних осіб подають податкову декларацію до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV Податкового кодексу України (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Форма декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затверджені наказом Міністерства фінансів від 02.10.2015 № 859. Додатки є складовою частиною податкової декларації.
Разом з тим пунктом 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Податкового кодексу України подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Отже, при поданні фізичною особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, податкової декларації за звітний податковий період вона зобов'язана подати додаток Ф2 до податкової декларації.
Якщо така фізична особа протягом звітного періоду дохід від незалежної професійної діяльності не отримувала, у додатку Ф2 до податкової декларації всі графи прокреслюються.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
03.03.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» № 2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022, яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-ІХ (далі-Закон № 2260-ІХ), який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.
Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу Перехідних положень Податкового кодексу України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022, подання податкової звітності до 20.07.2022 та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31.07.2022.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язку.
Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.
Тобто, з набранням чинності Закону України від 12.05.2022 № 2260-ІХ, врегульовано питання граничного строку подання податкової звітності, зокрема, і граничний термін подання якої припадав на період починаючи з 24.02.2022, а також звільнення від відповідальності за несвоєчасну подачу такої звітності, за умов, визначених цією статтею.
За нормами Закону від 12.05.2022 № 2260-ІХ платники податків зобов'язані забезпечити подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20.07.2022, однак саме тої звітності, про яку мова йде у підпункті 69.1 пункту 69 Податкового кодексу України.
Отже, якщо податкова звітність за 2021 рік (термін подання да 01.05.2022) подана платником податків з порушенням строку після 20.07.2022, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, зокрема, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
З метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 затверджений Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, та переліків документів на підтвердження (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за № 967/38303) (далі - Порядок № 225).
Цим Порядком № 225 визначено, зокрема, підстави неможливості виконання платниками податків - фізичними особами, зокрема самозайнятими особами, своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента, та правила надання заяви та документів, що доводять неможливість виконання податкових обов'язків тощо.
Згідно Порядку № 225 керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку на підставі відповідної заяви платника податків.
Позивач впродовж розгляду справи не доводив наявність обставин звернення до податкового органу з відповідною заявою на виконання положень Порядку № 225, будь-яких доказів на підтвердження існування таких обставин не надавав, підставами позову не визначав.
Суд виходить з того, що дійсно, відповідно до п.п. 112.8.9. п.112.8 ст. 112 ПК України до обставин, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема, вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
ОСОБА_1 факт несвоєчасного подання декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік не заперечується.
Стосовно аргументів позивача щодо правової невизначено, в якій перебували платники податків, зокрема, через те, що положення пп.69 та 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України набули чинності з 27.05.2022, які звільняли платника від відповідальності у випадку неможливості виконання останнім податкових обов'язків, натомість, сам Порядок № 225, який визначав критеріїв віднесення платників до таких, що не можуть виконувати податкові обов'язки, набув чинності лише 06.09.2022, суд зазначає наступне.
Так, дійсно викладена позивачем хронологія прийняття вказаних нормативних актів мала місце. В той же час, сам факт затвердження Порядку 06.09.2022 не може свідчити про порушення прав позивача у спірних відносинах, оскільки враховуючи критерії неможливості виконання платниками податкових обов'язків, визначених Порядком № 225, контролюючим органом приймаються рішення щодо можливості чи неможливості виконання платником податкових обов'язків не лише починаючи з 06.09.2022, а починаючи з 24.02.2022.
Вказаний Порядок № 225 не містить обмежень стосовно податкових періодів (до набрання чинності вказаним Порядком або після), за які неможливо виконувати податкові обов'язки, або інформацію щодо обставин, пов'язаних з проведенням воєнних (бойових) дій, терористичними актами, диверсіями або іншими обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), спричиненими військовою агресією Російської Федерації, тимчасовою окупацією збройними формуваннями Російської Федерації.
Тобто платник податків вправі у заяві визначити будь-який період починаючи з 24.02.2022, за який неможливо виконувати податкові обов'язки.
В позовній заяві позивач зазначає, що у спірному періоді він не мав можливості подати своєчасно податкову звітність у зв'язку з військовими діями на території міста Чернігова та Чернігівської області та виїздом до Івано-Франківської області і перебування у гірській місцевості до початку жовтня 2022 року. Суд вважає дані посилання позивача не обґрунтованими.
Суд бере до уваги, що заяви з переліком документів, що підтверджують відсутність можливості виконання позивачем податкового обов'язку відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України до Головного управління ДПС у Чернігівській області не подавав, що не заперечується позивачем.
Платники податків, які не подали у строки, встановлені пунктами 3 та 4 цього розділу, заяви у довільній формі та відповідних документів (копії документів), що підтверджують неможливість виконання податкового обов'язку, передбаченого Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи або щодо яких контролюючий орган прийняв вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання таким платником податків свого податкового обов'язку, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов'язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи (абзац перший п. 7 розд. II Порядку №225).
Посилання на сам факт запровадження воєнного стану в Україні, виїзд до іншого безпечного регіону України, не можуть безумовно вважатись поважними причинами для звільнення від відповідальності за порушення строків подання податкової звітності, норми пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачають звільнення від відповідальності у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, і за умови підтвердження неможливості виконання платником податків обов'язків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Верховний Суд в постанові від 28.02.2024 у справі № 280/6527/22 зазначив, що для звільнення платника від виконання податкових обов'язків обставини неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку повинні бути реальними та об'єктивними, а не формальними. Платник податків повинен надати документи, які підтверджуються виникнення обставин, які унеможливлюють ведення господарської діяльності та виконання податкових обов'язків.
За положеннями пункту 112.8 статі 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема, вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) (підпункт 112.8.9).
Окрім того, позивач посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як на підставу звільнення від відповідальності та доведеність настання форс-мажорних обставин.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану і це є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Цей лист адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
За визначенням, наведеним у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97 (далі-Закон № 671/97), форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною першою статті 14-1 Закону № 671/97 торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
За усталеною позицією Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.
У постановах від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 Верховним Судом зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
За позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі №805/1087/16, має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку.
Як вказано вище, настання форс-мажорних обставин у контексті застосування підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України позивач обґрунтовує листом ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
Верховним Судом у постановах від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22, від 28.08.2023 у справі №910/6234/22, від 16.09.2024 у справі №520/6236/23 зазначено, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є ні сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ні документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, а також не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Підстави вважати на підставі вказаного листа, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів, відсутні, тому кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Отже, суд доходить висновку, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для позивача у питанні звільнення від відповідальності за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.
Позивачем не надано сертифікату ТПП, виданого у встановленому порядку у відповідності до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», щодо неможливості виконання свого податкового обов'язку щодо своєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.
Суд зазначає, що наведені вище доводи позивача не можуть бути визнані підставою для звільнення від відповідальності у спірних правовідносинах, оскільки вказують на труднощі у виконанні податкового обов'язку, а не неможливість їх виконання, отже такі обставини не підпадають під дію підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу України.
Позивачем не доведено жодними доказами втрату бухгалтерської документації, первинних документів, на підставі яких він мав здійснювати декларування майнового стану та доходів за 2021 рік.
Як вже було зазначено вище, можливість звільнення від відповідальності, у т.ч. за несвоєчасну подачу податкових декларацій про майновий стан і доходи, передбачено приписами підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та Порядком № 225, а саме шляхом подання заяви про неможливість виконання податкових обов'язків. Однак позивач зазначеним правом не скористався.
З огляду на викладене, суддів вважає правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 30.07.2024 №11837/Ж10/25-01-24-10 є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки суду не впливають.
Суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення, а доводи позивача та матеріали справи свідчать про протилежне, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул.Реміснича, 11, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).
Повне рішення суду складено 17 січня 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО