17 січня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5443/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 13 листопада 2024 року та про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 13 листопада 2024 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 про взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 13 листопада 2024 року та про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 13 листопада 2024 року та надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до заяви від 13 листопада 2024 року.
В обґрунтування позову зазначено, що у жовтні 2024 року позивач звертався до відповідача із заявою про надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за результатами розгляду якої отримав відповідь про те, що позивач не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв'язку з цим у листопаді 2024 року позивач засобами поштового зв'язку подав відповідачу заяву про взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повторно направив заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Проте станом на день звернення до суду з цим позовом ні позивач, ні його представник не отримували відповіді на вказані вище заяви, що, на думку позивача, свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності. Натомість позивач вважає, що відповідач повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду вказаних вище заяв або надати мотивовану відмову.
Ухвалою суду від 29 листопада 2024 року прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі; вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено сторонам справи строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази у відповідача.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що законодавством чітко визначено, що військовозобов'язаний подає заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку. Натомість під час розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 13 листопада 2024 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 було з'ясовано, що позивач не перебуває на військовому обліку. У жовтні 2024 року представника позивача було повідомлено про необхідність особистої явки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для врегулювання питання про оформлення відстрочки та взяття на військовий облік. Проте позивач особисто не прибув, на військового обліку в жодному органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки не перебуває. Також відсутня будь-яка інформація стосовно видачі позивачу військово-облікового документу, проходження військово-лікарської комісії, перебування на первинному обліку призовників. Таким чином, без особистої присутності позивача взяття його на військовий облік та подальше оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації неможливе. Вказуючи на безпідставність заявлених у даному позові вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Клопотань про розгляд даної справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08 жовтня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав на адресу голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
09 жовтня 2024 року представником позивача - адвокатом Ювченком А.В. було надіслано відповідачу адвокатський запит стосовно надання інформації щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_1 від 08 жовтня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Листом від 25 жовтня 2024 року №8215 відповідач повідомив представника позивача про те, що при опрацюванні заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації було встановлено, що він не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв'язку з цим відповідачем надано рекомендацію особисто прибути ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , стати на облік та передати відповідні документи.
13 листопада 2024 року позивач засобами поштового зв'язку направив на адресу відповідача заяву про взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» ОСОБА_1 , а також повторно заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
18 листопада 2024 року представником позивача - адвокатом Ювченком А.В. було надіслано відповідачу адвокатський запит стосовно надання інформації щодо результатів розгляду заяв ОСОБА_1 від 13 листопада 2024 року про взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів та про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Проте станом на день подання цього позову до суду (згідно відбитку штампу канцелярії суду позов подано 26 листопада 2024 року) ні позивач, ні його представник не отримали жодних документів за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 13 листопада 2024 року про взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів та про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з обставин даної справи, позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Між тим, як стверджує відповідач, вирішенню питання про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації має передувати процедура взяття його на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У зв'язку з цим суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою-третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правила ведення військового обліку громадян України визначений Главою VI Закону №2232-XII.
Так, згідно з частиною першою статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 33 Закону №2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до абзацу 9 пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
Водночас частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-XII передбачено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок №1487 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Пунктом 2 Порядку №1487 встановлено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система військового обліку) (абзац 1 пункту 5 Порядку №1487).
Абзацом 2 пункту 15 Порядку №1487 передбачено, що за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до абзацу 1 пункту 81 Порядку №1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку та особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закону №3543-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, вказаними вище положеннями законодавства встановлено обов'язок дотримання громадянами України правил військового обліку, який полягає, зокрема, в необхідності взяття особи на військовий облік районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів відбувається за умови особистої присутності особи. Особа старше 25-річного віку підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних. Лише після взяття такої особи на військовий облік вона набуває статусу військовозобов'язаного і, відповідно, відносно неї може вирішуватись питання про надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу у разі наявності підстав, визначених частинами першою, третьою статті 23 Закону №3543-XII.
Як свідчать обставини даної справи, позивач є особою, яка досягла 25-річного віку. Проте станом на час виникнення спірних відносин та день звернення до суду з цим позовом він не перебував на військовому обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відтак, в силу вимог Закону №3543-XII та Порядку №1487 спочатку має бути вирішено питання про взяття позивача на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а питання щодо наявності правових підстав для надання (оформлення) позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підлягає вирішенню вже після взяття його на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем його проживання.
Як встановлено судом, позивач 13 листопада 2024 року звертався до відповідача із заявою про взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, й таку заяву було отримано відповідачем.
Вказане, враховуючи зміст відзиву на позовну заяву, відповідачем не заперечується.
Проте, як свідчать матеріали справи, вказану заяву та додані до неї документи відповідачем не було розглянуто. Позивача взагалі не було повідомлено про результат розгляду його заяви від 13 листопада 2024 року (не повідомлено про взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, чи про відмову у взятті його на військовий облік із зазначенням причин такої відмови або ж про порядок взяття на військовий облік). Тобто, зазначену заяву позивача відповідачем фактично проігноровано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 листопада 2024 року про взяття на військовий облік призовників військовозобов'язаних та резервістів.
Поряд з цим суд не оцінює документи, які були надані позивачем до заяви від 13 листопада 2024 року про взяття на військовий облік призовників військовозобов'язаних та резервісті, оскільки такі не були предметом розгляду ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З огляду на обставини цієї справи, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в межах спірних правовідносин та заявлених позовних вимог буде зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2024 року про взяття на військовий облік призовників військовозобов'язаних та резервістів з доданими до неї документами та повідомити заявника про результати розгляду заяви.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до заяви від 13 листопада 2024 року, то такі, враховуючи відсутність рішення про взяття позивача на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів саме у ІНФОРМАЦІЯ_4 , наразі є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Разом з цим, в контексті доводів позову, суд вважає за доцільне зазначити і таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабінетом Міністрів України постановою від 16 травня 2024 р. №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560 у редакції на час виникнення спірних відносин).
Згідно приписів пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Абзацом першим пункту 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до абзаців першого-шостого пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою. При цьому Порядком №560 не передбачено такої підстави для відмови військовозобов'язаному у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як недотримання військовозобов'язаним порядку звернення із заявою, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку №560.
З огляду на викладене, суд зауважує, що після взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних останній має право подати на ім'я голови комісії міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву за встановленою Порядком №560 формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а відповідна комісія, у свою чергу, зобов'язана розглянути таку у відповідності до приписів Порядку №560.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог.
Відповідно до положень частин першої, третьої, сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн.
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 484,48 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 листопада 2024 року про взяття на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів з доданими до неї документами.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2024 року про взяття на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів з доданими до неї документами та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду заяви.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 484 грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 січня 2025 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя О.П. Лелюк