17 січня 2025 року справа № 580/3474/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не повідомлення про результати її розгляду і прийняте рішення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення, яким оформити, надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із необхідністю догляду за матір'ю. Разом з тим, будь-які докази прийнятого рішення з розгляду відповідачем заяви позивача відсутні, що на думку представника позивача вказує на бездіяльність відповідача.
Ухвалою від 15.04.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 23.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначивши, що здійснює постійний догляд за хворою матір'ю.
Листом № 117/493 від 29.02.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що заяву позивача про надання відстрочки з доданими матеріалами передано на розгляд начальнику Черкаської РВА 26.02.2024 № 117/431.
Листом від 21.03.2024 № 01-70/1701/01-70/1218 Черкаська РВА повідомила ІНФОРМАЦІЯ_2 , що до матеріалів не додані документи, якими встановлено факт здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 , у зв'язку із чим повернула матеріали для подальшого доопрацювання.
Бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не повідомлення про результати її розгляду і прийняте рішення позивач вважає протиправною, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Відповідно до пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п. 1, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
У період, що охоплює спірні правовідносини, порядок надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією визначений в абзацах 7, 8 пункту 4.19. Інструкції з підготовки та проведення мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15 грудня 2017 року № 19ДСК, відповідно до яких військовозобов'язаний, який має право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією надає відповідну заяву до місцевого органу виконавчої влади. Після розгляду цих заяв місцевим органом виконавчої влади районний (міський) військовий комісаріат (територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) виконує прийняті ним рішення.
У разі прийняття місцевим органом виконавчої влади рішення щодо звільнення військовозобов'язаного від призову на військову службу за мобілізацією в особливих відмітках військового квитка та військово-облікових документах вноситься відповідний запис. Облікові документи таких військовозобов'язаних зберігаються окремо в картотеках районного (міського) військового комісаріату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) з позначенням “інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян».
Аналіз вказаних приписів Положення та Інструкції свідчить про чіткий розподіл повноважень між ТЦК та місцевим органом виконавчої влади у процедурі звільнення військовозобов'язаного від призову на військову службу за мобілізацією. Відповідно до вказаного розподілу повноважень, у спірних правовідносинах:
- місцевий орган виконавчої влади приймає рішення щодо надання відстрочки військовозобов'язаному від призову під час мобілізації;
- територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виконує прийняте місцевим органом виконавчої влади рішення (оформляє відстрочку від призову під час мобілізації та веде спеціальний облік).
Суд зазначає, що поняття оформлення є за своєю суттю лише реалізацією прийнятого органом виконавчої влади рішення та включає у себе здійснення відповідних процедурних дій (зокрема видача посвідчення про відстрочку).
Таким чином, у період, що охоплює спірні правовідносини, прийняття рішення про відстрочку не належало до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_5 . Суб'єктом владних повноважень у правовідносинах щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у період спірних правовідносин виступала Черкаська РВА.
Суд встановив, що у позові позивач не визначив Черкаську РВА як відповідача у справі та не заявив до неї жодних позовних вимог. У свою чергу вимоги позивача у спірних правовідносинах до ІНФОРМАЦІЯ_5 суперечать розподілу повноважень, оскільки у період виникнення спірних правовідносин комісаріат не здійснював розгляд заяв про надання відстрочки.
Суд врахував, що відповідно до вимог КАС України визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Тобто саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КАС України, ураховуючи завдання адміністративного судочинства, має визначити характер спірних правовідносин та суб'єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.
Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19 дійшов висновку, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Згідно з ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Таким чином, без згоди позивача суд не може замінити первісного відповідача належним відповідачем, у зв'язку із чим процесуальним наслідком пред'явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього.
Суд зауважує, що ця норма ст. 48 КАС України застосовується у поєднанні з визначеними статтею 9 цього Кодексу правилами та умовами змагальності та диспозитивності у адміністративному судочинстві, які, зокрема, передбачають, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_3 в спірних правовідносинах, на переконання суду, не порушив права позивача, про захист якого він просить.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 );
2) відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 17.01.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК