17 січня 2025 рокум. Ужгород№ 260/6172/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 21390940), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 11.07.2024 року;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, передбачену пунктом п. 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Мотивуючи вимоги позову позивач, зазначив, що на день призначення пенсії він мав 35 років стажу на посадах викладача-сумісника фізичного виховання, викладача фізичного виховання, керівника фізичного виховання, з урахуванням, в тому числі, роботи на умовах сумісництва, а тому згідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набув право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Оскільки відповідач 1 у виплаті вказаної допомоги йому безпідставно відмовив, просив покласти на відповідача 2 такий обов'язок в судовому порядку.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Позиція Головного управління Пенсійного фонду у Закарпатській області щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву від 16.10.2024, відповідно до змісту якого заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що позивач 03.07.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши документи ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до законодавства, відділом перерахунків пенсії №1 Головного управління в Чернігівській області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) прийнято рішення від 11.07.2024 року про відмову. До заяви позивач надав довідку про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій від 01.02.2024 року №298, видану Хустським базовим медичним коледжем, в якій зазначено, що з 31.08.1988 р. по 01.09.1990, з 01.09.1990 по 01.09.1997 та 01.09.1997 по 01.02.2024 позивач працював на посадах викладач-сумісник фізичного виховання, викладач фізичного виховання та керівник фізичного виховання. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 вбачається, що позивач працював з 18.08.1988 р. по 01.09.1989 р. в КДЮСШ, як основне місце роботи, а період роботи в Хустському медичному училищі починається з 01.09.1990 р. За даними документами стаж роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 33 роки 5 місяців 1 день, що є недостатнім для призначення грошової допомоги. Також вказав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області розгляд заяви позивача не здійснювало, а тому і прав позивача на призначення пенсії не порушило.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відзив на позовну заяву не подало. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача 1 про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
На підставі цієї норми, суд розцінює неподання відповідачем 1 відзиву, як визнання ним позову.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач 03.07.2024 звернувся до відповідача 2 із заявою про допризначення пенсії у зв'язку з наданням додаткових документів в частині встановлення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області, рішенням якого від 11.07.2024 року позивачу відмовлено в допризначенні пенсії в частині призначення грошової допомоги.
Вказане рішення мотивоване наступним: до заяви про допризначення пенсії за віком про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій заявник надав уточнюючу довідку від 01.02.2024 № 298, яка підтверджує періоди роботи з 31.08.1988 по 01.09.1990, з 01.09.1990 по 01.09.1997 та з 01.09.1997 по 01.02.2024 на посадах викладач-сумісник фізичного виховання, викладач фізичного виховання та керівник фізичного виховання відповідно, перебування у відпустках без збереження заробітної плати, підстави видачі довідки (п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637). Також в трудовій книжці НОМЕР_2 (дата заповнення 01.09.1988) наявні записи №1 та №2 про період роботи з 18.08.1988 по 01.09.1989 в КДЮСШ, як основне місце роботи, а період роботи в Хустському медичному училищі розпочинається з 01.09.1990 року. За наданими документами стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 33 роки 5 місяців 1 день, що є недостатнім для призначення грошової допомоги.
Не погоджуючись з рішенням відповідача 1, з правомірністю невиплати одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII).
Таким чином, оскільки Закон № 1058-ІV та Закон № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону №1058-IV, як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV.
Згідно з п. 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вищевикладеного суд зазначає, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов'язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії по віку.
Зазначена позиція міститься у висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2019 у справі №442/456/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Порядок №1191).
Порядок №1191 визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі-Перелік №909).
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IVта які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм права вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Як встановлено судом, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги Головним управлінням Пенсійного фонду в Чернігівській області в рішенні від 11.07.2024 року, зазначено те, що загальний стаж працівника охорони здоров'я складає 33 роки 5 місяців 1 день.
Відповідачем 1 не зараховано до спеціального стажу роботи позивача період роботи з 18.08.1988 по 01.09.1989 за основним місцем роботи та з 31.08.1988 по 01.09.1990 за сумісництвом.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 позивач працював тренером-викладачем у КДЮСШ у період із 18.08.1988 по 01.09.1989, з 01.09.1990 по 01.09.1997 працював на посаді викладача фізичного виховання в Хустському медичному училищі, з 01.09.1997 по сьогоднішній день працював на посаді керівника фізичного виховання в Хустському медичному училищі.
Вказані посади передбачені постановою КМУ від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», що також не заперечується відповідачами.
Записи трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 є послідовними, не містять виправлень та відповідають вимогам законодавства. На підставі вищенаведеною неврахування відповідачем 1 до спеціального стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, періоду роботи позивача з 18.08.1988 по 01.09.1989 на посаді тренера-викладача в КДЮСШ є протиправним та безпідставним.
Відмовляючи у виплаті позивачу грошової допомоги, відповідачем 1 також не взято до уваги той факт, що ОСОБА_1 , з 31.08.1988 по 01.09.1990 працював за сумісництвом в Хустському медичному училищі на посаді викладача-сумісника фізичного виховання.
Зазначена обставина підтверджується довідкою комунального закладу «Хустський базовий медичний фаховий коледж» Закарпатської обласної ради від 01.02.2024 №298.
Так, у постанові Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» №909 від 04.11.1993 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Таким чином, період роботи позивача викладачем фізичного виховання за сумісництвом підлягає зарахуванню як робота, що передбачена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
В силу вимог ч.1, ч.5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 21.10.2019 у справі №295/8391/15-а навів правовий висновок про те, що робота за сумісництвом підлягає зарахуванню як робота, що передбачена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а відтак і право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №456/1310/17, в якій суд зазначив, що чинне законодавство не містять жодних застережень щодо неврахування стажу роботи у випадку роботи у закладах охорони здоров'я за сумісництвом.
Такої ж позиції притримувався Верховний Суд при застосуванні норми пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у постановах від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 та від 05.03.2019 у справі №686/9307/17.
Аналізуючи відповідні норми законодавства Верховний Суду постанові від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у нього необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №442/456/17 звернула увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу, тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.
Також, судом при розгляді даної справи враховано, що Велика Палата Верховного Суду вирішуючи спори, пов'язані із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» №909 від 04.11.1993, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФУ до реалізації особою конституційного права на соціальний захист при наявності підтвердженого стажу роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров'я та соціального захисту.
Така позиція Великої Палати Верховного Суду була висловлена у постановах від 29.08.2018 у справі №492/446/15-а, від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17.
Відтак, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.07.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Аналізуючи наведені нормативні положення та з огляду на встановлені обставини справи відносно періоду роботи позивача з 18.08.1988 по 01.09.1989 за основним місцем роботи та з 31.08.1988 по 01.09.1990 за сумісництвом, суд дійшов висновку про необхідність їх зарахування до спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій як працівнику, який має більше 35 років стажу у закладах освіти.
Отже, в силу приписів п.7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач має право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню).
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за №339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення грошової допомоги визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Отже, оскільки право позивача на призначення пенсії порушило ГУ ПФУ в Чернігівській області, саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності належить зобов'язати відновити порушене право позивача.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.
З урахуванням зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.07.2024 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи позивача з 18.08.1988 по 01.09.1989 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 та з 31.08.1988 по 01.09.1990 згідно довідки комунального закладу «Хустський базовий медичний фаховий коледж» Закарпатської обласної ради від 01.02.2024 №298, та нарахувати і виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи приписи статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 21390940), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11 липня 2024 року про відмову ОСОБА_1 в допризначенні пенсії в частині призначення грошової допомоги.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи з 18.08.1988 по 01.09.1989 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 та з 31.08.1988 по 01.09.1990 згідно довідки комунального закладу «Хустський базовий медичний фаховий коледж» Закарпатської обласної ради від 01.02.2024 №298, та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування».
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 21390940) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.М. Луцович