17 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/22444/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 24.10.2024 № 063350034806 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до архівної довідки про заробітну плату від 21.10.2024 № 1-19/171-Б;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до архівної довідки про заробітну плату від 21.10.2024 № 01-19/171-Б.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона досягла пенсійного віку та має страховий стаж, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення», а тому має право на призначення пенсії за віком на загальних підставах. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 та позиції Великої Палати Верховного Суду зауважує, що поступове збільшення пенсійного віку порушує приписи статті 22 Конституції України в частині недопущення звуження змісту існуючих прав і свобод. Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) заперечуючи проти позову, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.10.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі статтею 114 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивачки та за результатами розгляду заяви прийнято рішення від 24.10.2024 за №063350034806 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю пільгового стажу.
Так, право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У позивачки дане право настало після досягнення віку - 55 років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
До страхового стажу позивачки зараховано всі періоди трудової діяльності.
За наданими документами та згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 37 років 11 місяців 02 дні.
Пільговий стаж, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на пільгових умовах, згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - відсутній, оскільки в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні документи, що підтверджують пільговий характер роботи.
Інші документи, відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. № 637 відсутні.
Право на призначення пенсії позивачка набуде при досягненні 60-ти річного віку. Відповідач зауважує, що оскільки у позивачки відсутній пільговий стаж, визначений законодавством, рішенням Головного управління Пенсійного фронду України в Хмельницькій області від 24.10.2024 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону.
На підставі викладеного, ГУ ПФУ в Житомирській області просило відмовити у задоволенні позову.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фронду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області) надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 18.10.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно поданих позивачкою документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж ОСОБА_1 становить 37 років 11 місяців 2 дні, пільговий стаж за Списком №2 відсутній.
Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 24.10.2024 № 063350034806 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 10 років. До пільгового стажу роботи не зараховано періоди: з 22.07.1985 по 04.04.2000, з 17.08.2004 по 17.08.2005, з 04.10.2005 по 12.05.2009, з 24.04.2012 по 03.01.2017, оскільки записи трудової книжки не підтверджують роботу у важких і шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня.
Для зарахування до пільгового стажу періодів з 22.07.1985 по 04.04.2000, з 17.08.2004 по 17.08.2005, з 04.10.2005 по 12.05.2009, з 24.04.2012 по 03.01.2017, позивачці рекомендовано надати уточнюючу довідку про пільговий стаж згідно з Додатком 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, із вірним посиланням на Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, чинні на період роботи особи, розділ, підрозділ, позицію зазначених Списків та код згідно з Класифікатором професій, а в разі ліквідації підприємства заявнику необхідно звернутись до сервісного центру Пенсійного фонду з заявою для підтвердження пільгового стажу Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Жодних інших документів, підтверджуючих вищезазначені періоди роботи, передбачені Порядком №637 ОСОБА_1 при зверненні за призначенням пенсії не надано.
На підставі викладеного, ГУ ПФУ в Хмельницькій області просило відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі в якості другого відповідача ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
На підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у задоволенні клопотання ГУ ПФУ в Хмельницькій області про розгляд справи у режимі відеоконференції відмовлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Корольовським РВ УМВС України в житомирській області 27.12.1997.
18.10.2024 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
Пенсійним фондом України, за принципом екстериторіальності, було визначено структурний підрозділ - ГУ ПФУ в Хмельницькій області для опрацювання заяви позивачки.
Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 24.10.2024 № 063350034806 позивачці відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу.
У спірному рішенні зазначено, що вік заявниці 57 років. Страховий стаж становить 37 років 11 місяців 2 дні.
Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2), становить 10 років.
Пільговий стаж роботи відсутній, оскільки довідок, уточнюючих пільговий характер роботи згідно Додатку 5 Порядку № 637 та наказів про результати атестації робочих місць не надано.
Відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_3 позивачка працювала машиністом баштового крану, зокрема:
- з 22.07.1985 по 04.04.2000 - в Будівельно-монтажному тресті «Житомирпромбуд» (після ліквідації на його базі створено Дочірнє орендне підприємство «ЖУМБ» орендного підприємства «Житомирбуд», який перейменовано у АТ «Житомирбуд» та реорганізовано в Колективну фірму «Житомирінвест»);
- з 15.01.2001 по 16.08.2004 - в ДП «Укрмоноліт спецбуд»;
- з 17.05.2004 по 17.08.2005 - у ЗАТ «Лігобуд»;
- з 04.10.2005 по 12.05.2009 - у юридичної особи 643 Управління начальника робіт;
- з 24.04.2012 по 03.01.2017 - в ТОВ «Рентакран»;
- з 04.01.2017 по 08.02.2017 - в ТОВ «Рентакран ТМ»;
- з 10.02.2017 по 24.01.2018 - в ТОВ «Проект-Будсервіс»;
- з 25.01.2018 по 06.12.2018 - в ТОВ «Рентакран Буд»;
- з 19.12.2018 по 30.09.2022 - в ТОВ «В.К. Строй».
Як убачається з форми РС-право страховий стаж позивачки складає 37 років 11 місяців 2 дні, пільговий стаж відсутній.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Починаючи з 01 січня 2004 року таким законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон України №1058-ІV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон України №1788-ХІІ).
Отже, оскільки названі Закони регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України №1058-ІV, як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України №1788-ХІІ підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України №1058-ІV.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України № 1788-ХІІ (в редакції до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, далі - Закону України № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України № 213-VIII раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону України № 1788-ХІІ віковий ценз для жінок з 50 років було збільшено до 55 років та страховий стаж з 20 років до 25 років.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону України № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України № 1788-ХІІ.
У цьому випадку, розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України № 1788-ХІІ, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01 січня 2015 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України № 1058-ІV правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались пунктом «б» статті 13 Закону України № 1788-ХІІ.
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII - 11 листопада 2017 року, яким текст Закону України № 1058-ІV був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом України № 2148-VІІІ у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України № 1058-ІV, де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України №1058-ІV, у редакції Закону України №2148-VІІІ, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У силу спеціальної вказівки у Законі України № 2148-VІІІ наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року.
Таким чином, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України №1788-ХІІ у редакції Закону України № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України № 1058-ІV у редакції Закону України № 2148-VIII.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття 23 січня 2020 року Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України № 1788-ХІІ, у редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».
Отже, починаючи з 23 січня 2020 року, в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України № 1788-ХІІ, у редакції до прийняття Закону України № 213-VIII та частина 2 статті 114 Закону України № 1058-ІV у редакції Закону України № 2148-VIII.
Таким чином, вимоги названих законів містять розбіжність відносно позивачки щодо вікового цензу та страхового стажу для призначення пенсії за віком, на пільгових умовах за Списком № 2, які складають 50 та 20 років за пунктом «б» статті 13 Закону України № 1788-ХІІ, у редакції до прийняття Закону України № 213-VIII та 55 і 25 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України № 1058-ІV у редакції Закону України № 2148-VIII, відповідно.
У справах «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року) та «Серков проти України» (заява № 39766/05, рішення від 07 липня 2011 року) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вище вказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Ураховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 2011 року по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд доходить висновку, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз та страховий стаж мають бути встановлені на рівні найменшої величини, тобто 50 та 20 років.
У цьому випадку мотиви вчинення відповідачем владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного і того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь пенсіонера.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20, в якій вказано, що оскільки норми Закону України № 1788-ХІІ, з урахуванням рішення № 1-р/2020, та Закону України № 1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону України №1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020, а не Закону України №1058-ІV.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачка, станом на момент звернення до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії досягла 50 річного віку та мала 20 років страхового стажу, які необхідні для призначення пенсії за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України №1788-ХІІ.
Надаючи правову оцінку висновку органу Пенсійного фонду щодо відсутності у позивачки спеціального страхового стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, суд зауважує на таке.
Як установлено з копії трудової книжки, яка міститься у матеріалах справи та була подана позивачкою разом із заявою про призначення пенсії, позивачка працювала на посаді машиніст баштового крану.
Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у період спірних правовідносин був затверджений постановами Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, яка діяла до 03 серпня 2016 року і від 24 червня 2016 року № 461.
За результатами вивчення зазначених постанов, суд установив, що у розділі ХХХІІІ «Загальні професії (у всіх галузях економіки)» професія «машиніст баштового крану» відсутня.
У Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, передбачена професія машиніста крану (кранівник). Однак, така професія міститься або в певних розділах робіт, або передбачає застереження про те, в яких роботах зайняті такі працівники.
Так само в Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, професія «машиніст крану (кранівник)» зазначена у конкретних розділах робіт.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що професія машиніст крану (кранівник) може бути віднесена до Списку №2 тільки за умови здійснення трудової діяльності працівником у певних виробництвах (роботах).
Таких доказів позивачка, ані під час звернення із заявою про призначення пенсії, ані з позовною заявою не подала.
З огляду на викладене, суд погоджується з висновком органу Пенсійного фонду про те, що у позивача відсутній спеціальний трудовий стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Надаючи правову оцінку твердженню позивачки про те, що вона має право на призначення пенсії за віком на загальних підставах, оскільки досягла пенсійного віку, визначеного у статті 12 Закону України №1788-ХІІ, суд зауважує на таке.
Як зазначено вище з 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України №1058-ІV, який, зокрема, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Згідно частини першої статті 4 названого Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною першою статі 5 Закону України №1058-ІV закріплено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до частини другої названої правової норми, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.
Умови призначення пенсії за віком, визначені положеннями статті 26 Закону України №1058-ІV.
Згідно названої правової норми особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Як установлено судом на момент звернення позивачки до орану Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком їй виповнилося 57 років, а тому суд доходить висновку, що вона не досягла пенсійного віку, визначеного приписами Закону України №1058-ІV.
Також суд зауважує, що відповідно до вимог пункту 16 розділу ХV Закону України №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України №2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Отже, законодавець чітко визначив умови, за яких положення Закону України №1788-ХІІ можуть бути застосовані в частині визначення права особи на призначення пенсії у період дії Закону України №1058-ІV.
Існування таких у спірних правовідносинах судом не встановлено, а позивачкою таких доказів не надано.
Додатково суд наголошує, що архівна довідка про заробітну плату від 28 жовтня 2024 року №01-19-/51-І не містить інформації, яка підтверджує право позивачки на призначення пенсії за віком, оскільки не спростовує наведених вище висновків суду про відмову в задоволенні позову.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013, ЄДРПОУ 21318350) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.О. Шувалова
Повний текст складено: 17 січня 2025 р.
17.01.25