15 січня 2025 рокуСправа №160/16499/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-визнати неправомірними нарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі п'ятдесят відсотків мінімальної пенсії за віком, застосовуючи мінімальний розмір пенсії у розмірі, нижчому за розмір прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність, Законами України про Державний бюджет України на відповідний період нарахування;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року по 31.05.2021 року основну пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі п'ятдесят відсотків мінімальної пенсії за віком, застосовуючи мінімальний розмір пенсії у розмірі не нижчому за прожитковий мінімум встановлений для осіб, які втратили працездатність Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний період;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_1 за період з період з 31.05.2021 по день прийняття рішення суду, основну пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі п'ятдесят відсотків мінімальної пенсії за віком, застосовуючи мінімальний розмір пенсії у розмірі не нижчому за прожитковий мінімум встановлений для осіб, які втратили працездатність Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний період;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати подальше перерахування ОСОБА_1 основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі п'ятдесят відсотків мінімальної пенсії за віком, з дня зміни прожиткового мінімуму встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» для осіб, які втратили працездатність, на відповідний рік.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №160/10453/20, яке набрало чинності 12.01.2021, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати ОСОБА_1 , як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворюванням пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 основної пенсії по інвалідності у розмірах не нижчих за шість мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижчому за 50% мінімальної пенсії за віком та виплатити різницю між фактично виплаченою та нарахованою пенсією. На виконання рішення суду було видано виконавчий лист від 22.02.2021, на виконання якого постановою від 26.02.2021 було відкрите виконавче провадження №64620538. Згідно з розрахунку за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 по 31.05.2021 на користь позивача відповідачем було нарахована заборгованість по виплаті пенсії у розмірі 459168,35грн., а також повідомлено про нарахування позивачу пенсії з 01.06.2021 в сумі 11 128,00 грн., з 01.07.2021 - 12051,00 грн., з 01.12.2021 - 12571,00 грн., з 20.09.2022 - 12 571 грн. довічно. Однак, відповідач, здійснивши належним чином нарахування пенсії під час виконавчого провадження, після його закінчення у липні 2021 року зменшив розмір нарахованої позивачу суми до 6891,00 грн. та здійснив перерахунок раніше нарахованої за рішенням суду заборгованості за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 по 31.05.2021, змінивши порядок нарахування, зменшивши суму нарахованої щомісячної пенсії з березня 2018 року по 31.05.2021 до 6891,00грн., що призвело до зменшення нарахованої за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 по 31.05.2021 нарахованої заборгованості до 262464,30грн. Позивач вважає, що здійснюючи нарахування пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі п'ятдесят відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідач мав застосовувати мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, як встановлено ч. 1 ст. 28 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому прожитковий мінімум встановлений для осіб, які втратили працездатність, відповідач мав застосовувати у розмірі, встановленому Законами України про Державний бюджет України на відповідний період нарахування, та, у разі зміни розміру прожиткового мінімуму, та здійснювати перерахунок пенсії, застосовуючи при розрахунку новий розмір прожиткового мінімуму. За таких обставин, вважає такі дії відповідача є протиправними, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позову.
Представником позивача усунено недоліки позову.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16499/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Відповідачем на виконання вимог суду надано копію пенсійної справи позивача. Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 20.11.1998, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 (1 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 02.09.2019.
Позивачу з 29.06.2000 встановлено ІІІ групу інвалідності (захворювання пов'язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС), з 23.06.2000 - перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
22.06.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Кам'янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр)) із заявою про перерахунок пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.06.2020 №79/03-08/18 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по інвалідності, зазначивши, що право на перерахунок пенсії мають отримувачі пенсії, яким призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.09.2020 позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив визнати протиправними дії відповідача в частині нарахування ОСОБА_1 , як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворюванням пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 01.01.2015 по 12.03.2015 та з 01.01.2016 основної пенсії по інвалідності у розмірах, нижчих за шість мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі нижчому за 50% мінімальної пенсії за віком, позивач звернувся до суду із позовною заявою (адміністративна справа №160/10453/20).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №160/10453/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворюванням пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року основної пенсії по інвалідності у розмірах нижчих за шість мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі нижчому за 50 % мінімальної пенсії за віком.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 23.06.2020 року № 79/03-08/18 в частині відмови проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року основної пенсії по інвалідності у розмірах не нижчих за шість мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижчому за 50 % мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворюванням пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року основної пенсії по інвалідності у розмірах не нижчих за шість мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижчому за 50 % мінімальної пенсії за віком та виплатити різницю між фактично виплаченою та нарахованою пенсією.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №160/10453/20 набрало законної сили 11.01.2021.
22.02.2021 у справі №160/10453/20 Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Бикова А.В. від 26.02.2021 відкрито виконавче провадження ВП №64620538 з примусового виконання виконавчого листа у справі №160/10453/20, виданого 22.02.2021.
Згідно із розрахунком від 24.05.2021 за пенсійною справою №912050142716 (за рішення суду) розмір пенсії позивача за період 01.01.2016-30.04.2016 - 6981,00грн., 01.05.2016-30.11.2016 - 7345,00грн., 01.12.2016-31.12.2016 - 8105,50грн., з 01.01.2017-30.04.2017 - 8105,50грн., 01.05.2017-30.09.2017 - 8528,00грн., 01.10.2017-30.11.2018 - 9438,00грн., 01.12.2018-30.06.2019 - 9730,50грн., 01.07.2019-30.11.2019 - 10166,00грн., 01.12.2019-21.06.2020 - 10647,00грн., 01.07.2020-30.11.2020 - 11128,00грн., 01.12.2020-31.12.2020 - 11498,50грн., 01.01.2021-30.06.2021 - 11128,00грн., з 01.07.2021-30.11.2021 - 12051,96грн., з 01.12.2021 - 12571,00грн., з 20.09.2022 - 12571,00грн.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Бикова А.В. від 30.08.2021 виконавче провадження ВП №64620538 закінчено.
07.02.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій, зокрема, просив здійснити нарахування основної та додаткової пенсії, обрахованих з розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, що визначений Законом України Про державний бюджет України.
Листом №13055-4288/П-01/8-0400/22 від 28.04.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що на виконання рішення суду у справі №160/10453/20, яке набрало законної сили 11.01.2021, ОСОБА_2 проведено перерахунок та нарахована основна та додаткова пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком. Після проведеного перерахунку пенсії нараховано доплату за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 по 31.05.2021. Заборгованість за рішенням суду по справі №160/10453/20 у сумі 262464,30 грн. за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 по 31.05.2021 буде виплачена після виділення додаткових бюджетних призначень Пенсійному фонду України для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду. Інформація про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 01.01.2014 по 31.02.2022 наведена у Додатку 1.
Згідно із Додатком 1 розмір нарахованої пенсії за період січень 2014 року по березень 2022 рік становить 598593,91грн., розмір виплаченої за цей період пенсії - 336129,61грн., різниця - 262464,30грн.; розмір пенсії з січень 2014 року по липень 2014 року визначений у сумі 6168,50грн., за період з січень 2016 року по березень 2022 року - у сумі 6981,00грн.
28.01.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питань пенсійного забезпечення.
Відповідач листом від 23.03.2023 №6053-3228/П-01/8-0400/23 повідомив, що на виконання судового рішення по справі №160/10453/20, яке набрало законної сили 11.01.2021, ОСОБА_1 проведено відповідний перерахунок. Виплати за рішеннями суду, в яких не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, здійснюються до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення. Враховуючи зазначене, з 01.01.2016 пенсійну справу ОСОБА_1 переглянуто та розмір пенсійної виплати склав 6981,00 грн. Заборгованість за рішенням суду від 08.12.2020 по справі №160/10453/20 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 по 31.05.2021 буде виплачена після виділення додаткових бюджетних призначень Пенсійному фонду України для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду.
Згідно з розрахунком суми боргу на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 №160/10453/20, що підлягає виплаті за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 по 13.05.2021, позивачу всього нараховано - 500399,96 грн., отримано за цей період - 227620,28 грн., різниця - 266611,30грн.; розмір пенсії з січень 2014 року по липень 2014 року визначений у сумі 6168,50грн., за період з січень 2016 року по травень 2021 року - у сумі 6981,00грн.
Вважаючи неправомірним нарахування основної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, застосовуючи мінімальний розмір пенсії у розмірі, нижчому за розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, законами України про Державний бюджет України на відповідний період, починаючи з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 по 31.05.2021 та з 31.05.2021 по день прийняття рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Аналогічні приписи закріплено і у статтях 9, 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку (стаття 6 Закону № 1788-XII).
Відповідно до статті 15 Закону № 1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
У преамбулі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) зазначено, що цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (стаття 1 Закону).
Статтею 9 цього Закону передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції на час призначення пенсії), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до статті 50 Закону №796-ХІІ (в редакції час призначення пенсії), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статті 67 Закону №796-ХІІ (в редакції час призначення пенсії) конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами підтверджено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 (1 категорії), особою з інвалідністю ІІІ групи (захворювання пов'язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС) та з 23.06.2000 йому призначена та виплачується пенсія по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Позивачем неодноразово ініційовано судові провадження щодо неналежного пенсійного забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №160/10453/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворюванням пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року основної пенсії по інвалідності у розмірах не нижчих за шість мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижчому за 50% мінімальної пенсії за віком та виплатити різницю між фактично виплаченою та нарахованою пенсією.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №160/10453/20 набрало законної сили 11.01.2021.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №160/10453/20 судом зазначено, «…оскільки у період з 01 січня 2014 року по 03 серпня 2014 року та з 01 січня 2016 року положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VІІІ, «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року № 1801-VІІІ, «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 року № 2246-VІІІ, «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 року № 2629-VІІІ, «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-ІХ не було передбачено обмежень щодо застосування ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому позивач у ці періоди має право на отримання пенсії по інвалідності у розмірі, який встановлено вказаними статтями.».
Судом встановлено, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу на виконання адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №160/10453/20.
Так, згідно із розрахунком від 24.05.2021 за пенсійною справою №912050142716 (за рішення суду), наданого в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №160/10453/20, розмір пенсії позивача за період 01.01.2016-30.04.2016 - 6981,00грн., 01.05.2016-30.11.2016 - 7345,00грн., 01.12.2016-31.12.2016 - 8105,50грн., з 01.01.2017-30.04.2017 - 8105,50грн., 01.05.2017-30.09.2017 - 8528,00грн., 01.10.2017-30.11.2018 - 9438,00грн., 01.12.2018-30.06.2019 - 9730,50грн., 01.07.2019-30.11.2019 - 10166,00грн., 01.12.2019-21.06.2020 - 10647,00грн., 01.07.2020-30.11.2020 - 11128,00грн., 01.12.2020-31.12.2020 - 11498,50грн., 01.01.2021-30.06.2021 - 11128,00грн., з 01.07.2021-30.11.2021 - 12051,96грн., з 01.12.2021 - 12571,00грн., з 20.09.2022 - 12571,00грн.
Водночас, згідно із розрахунками від 21.05.2021, що міститься в матеріалах пенсійної справи №912050142716, наданої відповідачем на вимогу суду, а також Додатку 1 до листа від 28.04.2022, розмір пенсії позивача з січень 2014 року по липень 2014 року є незмінним, а зафіксованим у розмірі 6168,50грн., розмір пенсії, починаючи з січень 2016 року по березень 2022 року, є незмінним, а зафіксований у розмірі 6981,50грн.
Відповідачем не надано обґрунтувань наведеним обставинам.
Поряд з цим, відповідач у листі від 01.07.2021 №0400-010309-8/87747 навів обрахунок пенсії позивача, з якого вбачається, що розмір пенсії з 01.01.2014 - 6168,50грн. (з яких: 5694,00грн. - основний розмір пенсії (949,00грн. х 6) та 474,50грн. - додаткова пенсія у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком 949,00грн.)); з 01.01.2016 розмір пенсії - 6981,00грн. (6444,00грн. - основний розмір пенсії (1074,00грн. х 6) та 537,00грн. - додаткова пенсія у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком 1074,00грн.)).
Отже, позивачу виплачується пенсії на виконання рішення суду від 07.12.2020 у справі №160/10453/20, починаючи з 01.01.2014 по 03.08.2014 та 01.01.2016 із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 50% мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія, за шкоду заподіяну здоров'ю).
При цьому, з 01.01.2014 по 03.08.2014 розмір мінімальної пенсії за віком, який узятий відповідачем для обрахунку пенсії, становить 949,00грн., з 01.01.2016 по 30.03.2022 розмір мінімальної пенсії за віком, який узятий відповідачем для обрахунку пенсії, становить 1074,00грн.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Суд зазначає, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений у 2014 році, складає 949 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» із змінами).
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений у 2016 році в таких розмірах: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1208 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»).
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений у 2017 році в таких розмірах: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений у 2018 році в таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»).
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений у 2019 році в таких розмірах: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»).
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений у 2020 році в таких розмірах: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений у 2021 році в таких розмірах: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»).
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений у 2022 році в таких розмірах: з 1 січня - 1934 гривень, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»).
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений у 2023 році в такому розмірі: 2093 гривні (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»).
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений у 2024 році в такому розмірі: 2361 гривні (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»).
За таких обставин, визначаючи розмір пенсії (основної та додаткової) у період з 01.01.2014 по 03.08.2014 з мінімального розміру пенсії за віком, що встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» із змінами (949 гривень), відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, тому в цій частині позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Разом з цим, як встановлено матеріалами справи, у періоді з січень 2016 року по березень 2022 року пенсійна виплата позивача зафіксований у незміненому розмірі 6981,50грн., який обрахований таким чином: 6444,00грн. - основний розмір пенсії (1074,00грн. х 6) та 537,00грн. - додаткова пенсія у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком від 1074,00грн.)), тобто із застосування показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року.
За таких обставин, застосований відповідачем розмір мінімальної пенсії за віком для обрахунку пенсії (основної та додаткової) позивачу з травня 2016 року не враховує змінність прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період.
Про заниження розміру пенсії позивачу через невірне застування мінімального розміру пенсії за віком, що встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період, свідчать і розрахунки пенсії від 12.04.2023, від 19.06.2023, від 12.03.2024.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях під різним кутом неодноразово розглядав питання, пов'язані з приписом частини третьої статті 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, тобто тих прав і свобод, які людина і громадянин мали на підставі раніше чинних законів (рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004, 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (судді), 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, 28 квітня 2009 року № 9-рп/2009, 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010, 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010 тощо).
У Рішенні від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796-XII (у редакції Закону № 230/96-ВР) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
При цьому, суд вважає відсутніми підстави для закриття провадження у цій справі, оскільки рішенням суду від 07.12.2020 у справі №160/10453/20 вирішено право позивача на обрахунок пенсії (основної та додаткової) без обмежень щодо застосування ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», питання ж розміру мінімальної пенсії за віком для обрахунку пенсії позивачу не вирішувались судом, оскільки не було предметом розгляду, такий спір між сторонами переданий на вирішення суду у цій справі.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що нараховуючи та виплачуючи позивачу з травня 2016 року пенсію із застосуванням мінімального розміру пенсії за віком у розмірі, нижчому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період, відповідач діяв протиправно, що призвело до порушення прав позивача на отримання пенсійної виплати у належному розмірі.
При вирішенні питання щодо обрання належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача суд бере до уваги наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 13 Конвенції, окрім іншого визначає те, що спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний спосіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Суд звертає увагу, що у тексті позовних вимог позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити нарахування за період «по день прийняття рішення суду», однак така вимога не містить чіткого часового проміжку, протягом якого вже відбулось порушення прав позивача, яке підлягає відновленню у межах цієї справи.
Указана вимога спрямована на майбутнє для захисту прав позивача від можливих негативних дій суб'єкта владних повноважень у подальшому та сформульована без урахування вірогідної зміни правового регулювання спірних правовідносин.
При вирішенні спору суд зобов'язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також суд зобов'язаний визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22.
Оскільки при вирішенні спору суд зобов'язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, суд констатує, що останнім днем, по який включно слід вирішувати питання про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію, є день звернення до суду із цим позовом.
За змістом положення частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити за період з 01.05.2016 по 25.06.2024 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначених із застосуванням установленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідний період, та здійснити виплату з урахуванням раніше проведених платежів, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту порушеного права.
Позовні вимоги в частині зобов'язання «здійснювати подальше перерахування основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі п'ятдесят відсотків мінімальної пенсії за віком, з дня зміни прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» для осіб, які втратили працездатність, на відповідний рік», не підлягають задоволенню, оскільки є такими, що заявлені на майбутнє.
Суд повторно звертає увагу, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб'єкта владних повноважень у подальшому, оскільки на момент звернення особи до суду таких не існує.
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дії у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору відповідно до положень пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) за період з 01.05.2016 по 25.06.2024 пенсії із застосуванням мінімального розміру пенсії за віком у розмірі, нижчому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) за період з 01.05.2016 по 25.06.2024 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначених із застосуванням установленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідний період, та здійснити виплату з урахуванням раніше проведених платежів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова