17 грудня 2024 рокуСправа №160/27300/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо незарахування до моєї ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) вислуги років періоду роботи (служби) в органах митної служби України з 17.04.2007 р. по 28.01.2010 р.;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) зарахувати до моєї вислуги років ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період роботи (служби) в органах митної служби України з 17.04.2007 р. по 28.01.2010 р.;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати мені - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (за 10 років служби), передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити мені - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (за 10 років служби), передбачену пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що протягом 17.04.2007 р. по 28.01.2010 р. перебувала на державній службі у органах митної служби, після чого 03.10.2016 р. прийнята на військову службу до Національної гвардії України, тож відповідно до вимог абзацу 12 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року, пункту «и» статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років підлягає зарахуванню стаж служби (роботи) в органах митної служби, а саме період - з 17.04.2007 р. по 28.01.2010 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Постанова Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року не містить в переліку органів час роботи (служби) в яких зараховується до вислуги років особам звільненим з військової служби, органи митної служби.
Крім того, відповідно до абз. 12 п. 1 Постанови №393 зазначає, що до вислуги років військовослужбовцям зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу.
На військову службу позивача було прийнято не в порядку переходу з державної служби, а з підприємства приватного сектора - ПАТ «Інгулецький гірнично-збагачувальний комбінат».
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 06.09.2005 р. Позивача проходила службу в органах митної служби, а саме у Криворізькій митниці:
- 17.04.2007 р. прийнята на посаду старшого інспектора відділу організаційно-контрольної роботи Криворізької митниці. Нак. № 91-к від 17.04.07 р.;
- 17.04.2007 р. прийняла присягу державного службовця. Ст.17 ЗУ «Про державну службу»;
- 03.09.2007 р. переведена на посаду інспектора митного поста «Кривбас»;
- 19.11.2007 р. переведена на посаду інспектора аналітичного сектору відділу контролю та переміщення товарів. Нак. № 381-к від 19.11.2007 р.;
- 08.11.2007 р. присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 4 рангу». Нак. ДМСУ № 1086-к від 08.11.07 р.;
- 16.08.2009 р. присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 3 рангу». Нак. ДМСУ № 1510-к від 18.08.09 р.;
- 28.01.2010 р. звільнена із займаної посади за угодою сторін. Нак. № 21-к від 28.01.2010 р.
- 29.01.2010 р. прийнята провідним економістом відділу економічної безпеки управління безпеки ВАТ «Інгулецький ГЗК».
В подальшому, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 253 від 03.10.2016 р. - зарахувати в списки особового складу вузла зв'язку ЦТУ НГУ та на всі види забезпечення: громадянку ОСОБА_1 , яка відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 29.09.2016 № 149 о/с прийнята на військову службу за контрактом з 03.10.2016 р. до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію. На посаді вважати з 03 жовтня 2016 року.
Відповідно до наказу начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України № 64 о/с від 28.10.2016 р. позивача призначено на посаду старшого офіцера юридичної служби родів військ і служб до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 308 від 30.09.2024 р. - припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення: ОСОБА_1 , звільнену відповідно до підпункту «г» пункту три частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби в запас наказом командувача Національної гвардії України від 27.09.2024 р. № 260 о/с через такі сімейні обставини (як військовослужбовця, який має дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання в місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
Вислуга років станом на 30 вересня 2024 року становить: час служби в календарному обчисленні - 07 років 11 місяців 20 днів; час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 00 років 04 місяці 02 дні.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" і "з" статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються: час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.
Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що особам, які мають право на призначення пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах (в тому числі і у митних у органах), однак у разі переходу на військову службу в органи, перелік яких чітко визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393.
Разом з тим, в даному випадку позивач після служби в митних органах працювала провідним економістом відділу економічної безпеки управління безпеки ВАТ «Інгулецький ГЗК».
Суд зазначає, що конструкція абзацу 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393 передбачає зарахування до вислуги років час роботи в державних органах саме при переході на військову службу в органи і військові формування.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова