1[1]
16 січня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Ковальська В.В., розглянувши за участю захисника Заліського Б.С. у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника Заліського Б.С. на постанову судді Рокитнянського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Згідно з постановою судді, 19 жовтня 2024 року в 00 годин 25 хвилин по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 керував транспортним засобом PEUGEOT407, номерний знак НОМЕР_1 , та після зупинки працівниками поліції вживав алкогольні напої, чим порушив п.п. «а» п. 2.10 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Заліський Б.С. просить скасувати постанову судді Рокитнянського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року про визнання ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог Заліський Б.С. вказує на те, що після надходження вказаної адміністративної справи до суду при підготовці матеріалів до розгляду справи суддею винесено постанову від 01 листопада 2024 року про повернення матеріалів на доопрацювання, яка мотивована тим, що до протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у якому зазначено факт порушення водієм п.2.10 ПДР, не додано відомостей про ДТП та, окрім того, не відтворювався файл кліп-1 на диску 2/2.
Після повернення матеріалів після доопрацювання до матеріалів справи було додано довідку від 19 листопада 2024 року за підписом т.в.о. начальника відділення адмінпрактики батальйону про те, що працівниками поліції було складено протокол серії ЕПР1 №153894 за ч. 4 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 та зазначено пункт правил 2.1.(є) ПДР.
В апеляції вказується, що суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В даному випадку, на думку сторони захисту, суд, повертаючи матеріали на доопрацювання, фактично звернув увагу працівників поліції, які саме докази необхідно надати суду, чим проявив необ'єктивність у розгляді справи, перебравши на себе функції сторони обвинувачення, чим було порушено принцип безсторонності суду та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім того, захисник вважає, що у справі відсутні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинення правопорушення, зокрема, з відеозапису не вбачається факту керування ОСОБА_1 автомобілем, в матеріалах справи відсутні будь-які докази рол причетність ОСОБА_1 до ДТП, огляд на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та ОСОБА_1 не відсторонювався від керування транспортним засобом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Заліського Б.С., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з таких підстав.
Суддя апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про недотримання суддею районного суду положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Встановлене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, отже у справах про адміністративні правопорушення підлягають до застосування положення Конвенції та практика ЄСПЛ.
Виходячи з положень ст. 6 Конвенції та практики ЄСПЛ, суддя апеляційного суду вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не було дотримано принципу безсторонності судді при розгляді справи, з огляду на таке.
Так, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, надійшов на розгляд до Рокитнянського районного суду Київської області та постановою судді Рокитнянського районного суду Київської області Антипенка В.П. від 01 листопада 2024 року був повернутий органу, який його склав, а саме: до батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області для належного оформлення.
Суддя апеляційного суду зауважує, що відповідно до вимог ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя, серед іншого, має вирішити питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи і, за усталеною судовою практикою, може повернути протокол з доданими до нього матеріалами для належного оформлення згідно з вимогами закону.
При цьому постанова судді районного суду про повернення протоколу органу, який його склав, для належного оформлення не може містити положень, які можуть свідчити про те, що суддя районного суду безпосередньо взяв на себе функцію сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також не може містити положень, які б давали підстави для сумнівів у неупередженості судді.
З постанови судді Рокитнянського районного суду Київської області Антипенка В.П. від 01 листопада 2024 року убачається, що підставою для повернення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було те, що у протоколі зазначено факт порушення водієм п. 2. 10 ПДР України, водночас, протокол не містить відомостей про ДТП та, окрім того, файл clip-1 на СD-диску 2/2 не відтворюється.
На виконання постанови судді Рокитнянського районного суду Київської області Антипенка В.П.від 01 листопада 2024 року з батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області надійшла довідка з інформацією про обставини виявлення адміністративного правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а також копії CD дисків із записом з нагрудних бодікамер.
Отже, на виконання постанови судді надійшли матеріали, які могли бути використані як докази у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Після повернення протоколу про адміністративне правопорушення до суду згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2024 року справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 була передана судді Антипенку В.П. та розглянута цим же суддею 17 грудня 2024 року.
Згідно з постановою судді Рокитнянського районного суду Київської області Антипенка В.П.від 17 грудня 2024 року справа розглядалась без участі сторони обвинувачення, лише за участю особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 .
Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 суддя Рокитнянського районного суду Київської області своєю постановою від 01 листопада 2024 року фактично витребував додаткові докази, після отримання яких розглянув справи та постановив судове рішення по суті обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
За відсутності сторони обвинувачення, суддя районного суду, витребувавши у справі щодо ОСОБА_1 додаткові докази, перебрав на себе функцію обвинувачення, чим був порушений принцип безсторонності.
Принципи практики Європейського суду з прав людини щодо вимог про безсторонність відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції наведені у справі «Карелін проти Росії» ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) «Михайлова проти України» (Mikhaylovav. Ukraine, заява № 10644/08, рішення від 06 червня 2018 року).
У рішеннях ЄСПЛ по справах «Пушкарьов проти України» (Case ofPushkaryov v. Ukraine), «Бантиш та інші проти України» (Case of і Bantysh and Others v. Ukraine) від 06 грудня 2022 року та Фігурка проти України (FIGURKA v. Ukraine (№ 28232/22) від 16 листопада 2023 року Суд розглядав питання щодо участі сторони обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ Фігурка проти України (FIGURKA v. Ukraine (№ 28232/22) від 16 листопада 2023 року зазначено, що відсутність сторони обвинувачення під час усного судового засідання може спричинити порушення статті 6 § § 1 і 3 Конвенції, оскільки це може викликати сумніви щодо об'єктивної неупередженості суду, спонукаючи суд взяти на себе роль обвинувачення та спричинити труднощі в реалізації обвинуваченим прав бути проінформованим про «характер і причину обвинувачення», мати «достатній час і можливості» для підготовки захисту та підірвати здатність обвинуваченого висувати адекватний (належний) захист у змагальному провадженні.
У цьому ж рішенні ЄСПЛ є висновок про те, що будь-який суддя, щодо неупередженості якого є законні підстави сумніватися, має заявити самовідвід.
Отже, за відсутності сторони обвинувачення у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 після винесення суддею районного суду постанови про направлення протоколу про адміністративне правопорушення на дооформлення, якою фактично витребовувалась додаткова інформація, необхідна для розгляду справи (докази), виникли підстави для сумнівів у неупередженості судді, а тому він мав заявити самовідвід (як це, до речі, передбачено п 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року).
Натомість суддя, перебравши функції сторони обвинувачення, розглянув справу, а тому постанова судді Рокитнянського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення не може вважатися законною та підлягає до скасування.
Згідно з ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а поставу без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову.
З наведених вище підстав постанова судді районного суду підлягає до скасування.
В апеляційній скарзі представника захисника, окрім доводів щодо розгляду справи безстороннім судом, наведені доводи про скасування постанови судді Рокитнянського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 з мотивів недоведеності вчинення адміністративного правопорушення та проханням про закриття справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Суддя апеляційного суду не убачає можливості розглядати доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_1 та відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, оскільки судове рішення, постановлене з порушенням права на справедливий суд, не може бути переглянутим по суті викладених у ньому обставин.
Порушення права особи на справедливий суд є істотним порушенням вимог процесуального закону, яке тягне безумовне скасування судового рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого першочергово необхідно усунути таке порушення та забезпечити розгляд справи незалежним і безстороннім судом.
Отже, судді апеляційного суду після скасування постанови судді Рокитнянського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, необхідно прийняти нову постанову про повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу захисника Заліського Б.С. задовольнити частково.
Постанову судді Рокитнянського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати.
Прийняти нову постанову, якою протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 з доданими до нього матеріалами повернути на розгляд до Рокитнянського районного суду Київської області.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В.В. Ковальська
[1]Справа № 375/1845/24
Провадження № 33/824/892/2025
Головуючий у першій інстанції Антипенко В.П.
Доповідач Ковальська В.В.