Справа № 11-cc/824/957/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 757/57053/24-к
14 січня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу начальника першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , з внесеними доповненнями до неї, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100060002653 від 23.11.2024 року.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, з внесеними доповненнями до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на вилучене майно, а саме: грошові кошти у сумі 69100 доларів США, які поміщено до трьох сейф пакетів з №№ ICR 0113766, ICR 0113767 , ICR 0113768 , що перебували у користуванні підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи апеляційні вимоги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду.
В доповненнях до апеляційної скарги апелянт вказує, що в матеріалах досудового розслідування містяться докази того, що ОСОБА_10 не мав достатніх доходів для обґрунтування законного походження коштів. На цей час органом досудового розслідування перевіряється законність походження вилучених під час обшуку за місцем тимчасового проживання ОСОБА_10 коштів, а тому їх арешт є необхідним та достатнім заходом забезпечення кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, пояснення представника власника майна ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що у провадженні слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100060002653 від 23.11.2024 року за підозрою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296 ч. 1 ст. 115 КК України та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України..
Досудовим розслідуванням зазначено, що 23.11.2024 року о 00 год. 20 хв. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у громадському місці, зокрема в приміщенні готелю «Sky Loft» за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 17. Внаслідок вживання алкогольних напоїв перебували у стані алкогольного сп'яніння, вели себе зухвало та зверхньо до оточуючих.
Того ж дня о 00 год. 21 хв. ОСОБА_10 спільно із ОСОБА_11 перебуваючи біля бару на першому поверсі готелю «Sky Loft», діючи умисно, узгоджено, раптово та безпричинно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення громадського порядку, порушення спокою відвідувачів та нормальної роботи готелю та бажаючи їх настання, маючи на меті грубо порушити громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, протиставляючи себе загальноприйнятим нормам моралі та виявляючи зневагу до елементарних правил поведінки у громадському місці, очевидно демонструючи протиправну вседозволеність, прагнучі самоствердитись за рахунок приниження інших осіб, проявивши особливу зухвалість, групою осіб почали хаотично наносити численні удари кулаками по тулубу та голові охоронцям готелю ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та відвідувачам внаслідок чого останнім спричинено тілесні ушкодження.
Крім того ОСОБА_11 тоді ж, вже діючи самостійно, з метою залякування присутніх, безпричинно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення громадського порядку, порушення спокою відвідувачів та нормальної роботи готелю та бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до суспільства, протиставляючи себе загальноприйнятим нормам моралі та виявляючи зневагу до елементарних правил поведінки у громадському місці, очевидно демонструючи протиправну вседозволеність, прагнучі самоствердитись за рахунок приниження інших осіб, проявивши особливу зухвалість, дістав з-під одягу пістолет марки «Glok 17», який заздалегідь взяв із собою для спричинення тілесних ушкоджень, здійснив не менше трьох хаотичних та неприцільних пострілів, внаслідок яких наніс поранення кінцівок охоронцю готелю ОСОБА_13 та відвідувачу ОСОБА_14 , також внаслідок хуліганських дій ОСОБА_11 порушено спокій та звичний уклад життя мешканців готелю «Sky Loft».
Крім того, ОСОБА_11 23.11.2024 о 00 год. 28 хв., перебуваючи в приміщенні готелю «Sky Loft» за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 17, побачив раніше незнайомих йому відвідувачів готелю, серед яких був ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якими через неприязні відносини, що раптово виникли, в останнього виникла сварка, яка у подальшому переросла у бійку.
У ході бійки, яка тривала не більше хвилини, через неприязні відносини до ОСОБА_15 , у ОСОБА_11 виник намір на заподіяння смерті останньому.
Реалізуючи свій умисел, що раптово виник, діючи самостійно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_15 , діючи з умислом, спрямованим на умисне, протиправне позбавлення його життя, усвідомлюючи і передбачаючи, що його дії можуть спричинити смерть ОСОБА_15 , дістав з-під одягу пістолет марки «Glok 17» та бажаючи вчинити вбивство, зблизившись у притул до потерпілого, здійснив постріл у верхню праву передню частину грудної клітини ОСОБА_15 , тобто у життєво-важливий орган, чим спричинив вогнепальне порання грудної клітини, від якого ОСОБА_15 помер на місці.
Враховуючи можливість втрати інформації, яка є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, та з метою не допущення його втрати, 23.11.2024 слідчим Печерського УП проведено огляд місця події, а саме кімнати № 610, що знаходиться у приміщені готелю «SkyLoft» що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 17, під час якого виявлено та вилучено: грошові кошти у сумі 69100 доларів США, які поміщено до трьох сейф пакетів з № № ICR 0113766, ICR 0113767, ICR НОМЕР_2 .
23.11.2024 року постановою слідчого зазначені вище речі та предмети у даному кримінальному провадженні визнано речовими доказами.
24.11.2024 ОСОБА_11 затримано у порядку ст. 208 КПК України. 24.11.2024 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України.
04.12.2024 року (клопотання датоване 24.11.2024 року) слідчий слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 за погодженням із прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12024100060002653 від 23.11.2024 року на вилучене майно, а саме: грошові кошти у сумі 69100 доларів США, які поміщено до трьох сейф пакетів з №№ ICR 0113766, ICR 0113767 , ICR 0113768 , що перебували у користуванні підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100060002653 від 23.11.2024 року.
Відмовляючи у задоволенні клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказане майно не відповідає критеріям речових доказів.
Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об'єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.
Колегія суддів вважає, що жодних об'єктивних даних, які б підтверджували, що грошові кошти на які прокурор просить накласти арешт зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, з наданих матеріалів не вбачається.
Прокурором взагалі не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказане майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, про що слушно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки прокурором у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.
Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, прокурор, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга навіть з урахуванням усіх викладених в них доводах, задоволенню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора, всупереч доводам апеляційної скарги.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100060002653 від 23.11.2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу начальника першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , з внесеними доповненнями до неї,- залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
____________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4