16 січня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 760/7234/22
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2576/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Ратнікової В.М., Ящук Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді Тесленко І.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
У червні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, на обґрунтування якого зазначав, що 07 січня 2021 року між сторонами укладений договір позики, за умовами якого відповідач отримав в борг від позивача грошові кошти у розмірі 11 005 241,00 грн., які зобов'язався повертати відповідно до графіка, визначеного договором. Кінцевий строк сплати заборгованості становить до 30 квітня 2027 року. На підтвердження отримання коштів відповідач видав власноруч написану розписку. Позивач стверджував, що своїх зобов'язань за договором позики відповідач не виконує належним чином. Вказував, що до січня 2022 року включно відповідач сплачував позивачу кошти відповідно до встановленого та погодженого сторонами графіка за договором позики. Станом на 01 лютого 2022 року відповідач повернув позивачу за договором позики грошові кошти у розмірі 1 639 000,00 грн. Проте, починаючи з лютого 2022 року умови укладеного договору відповідач не виконує, кошти позивачу не повертає, чим порушує його права та умови договору.
Крім того, позивачу завдано збитків. Станом на 08 червня 2022 року сума неповернутих відповідачем за договором позики коштів за лютий - травень 2022 року становить 745 000,00 грн. Частина позики, яка не сплачена станом на вказану дату становить - 9 366 241,00 грн. Позивач наголошував, що відповідач порушив умови договору позики від 07 січня 2021 року, який укладений між ними. Враховуючи викладене, просив: стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором позики від 07 січня 2021 року в розмірі 745 000,00 грн. та частину позики за договором позики від 07 січня 2021 року, що залишилась, у розмірі 8 621 241,00 грн., а разом у розмірі 9 366 241,00 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на його користь судовий збір у розмірі 12 405,00 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн. (т. 1 а.с. 4-6).
06 серпня 2024 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Мелехової О.С. до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому остання просила зупинити провадження у справі № 760/7234/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики до набрання законної сили рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/6605/23 (т. 4 а.с. 12-13).
На обґрунтування вказаного клопотання зазначала, що у червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року у справі № 760/7234/22 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 9 366 241, 00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. та 12 405,00 грн. судового збору. Постановою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 760/7234/22 апеляційну скаргу представника відповідача - адвоката Яковенка В. М. залишено без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року - без змін. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 760/7234/22 заяву представника позивача - Стеценка Т. М. про розподіл судових витрат на правничу допомогу задоволено та стягнено з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 91 500,00 грн. Постановою Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі № 760/7234/22 касаційні скарги відповідача задоволено, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У вказаній постанові Верховного Суду від 30 травня 2024 року суд касаційної інстанції зауважив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що у справах про стягнення заборгованості на підставі договорів позики, укладених як у формі розписки, так і окремим документом, необхідно досліджувати відповідні боргову розписку та договір позики, а оскільки у відповідача виник сумнів щодо автентичності підпису на договорі позики та розписки від 07 січня 2021 року, оригінали яких відсутні у матеріалах справи, дане питання підлягає з'ясуванню. Суд першої інстанції не з'ясував обставин, які належать до предмету доказування, не спростував доводів відповідача щодо автентичності підпису на договорі позики та розписки від 07 січня 2021 року, не витребував та не долучив до матеріалів справи оригінали договору та розписки та, не вирішивши належним чином клопотання про призначення експертизи, яке було викладено у відзиві на позовну заяву, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, яке було заявлене у судовому засіданні 29 листопада 2022 року, вважаючи що таке клопотання подано з порушенням процесуальних строків. Суд апеляційної інстанції на зазначені порушення уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін. За таких обставин оскаржені судові рішення було скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
За період з 27.05.2020 по 31.01.2022 відповідачем в якості оплати за отримані консультаційні послуги були здійснені перерахування позивачу у різних сумах, зокрема 50000,00 грн., 130000,00 грн., 190000,00 грн., 110000,00 грн., 39000,00 грн. та по щомісячно по 149000,00 грн. за період з квітня 2021 року по січень 2022 року за усною домовленістю між сторонами, що підтверджується відповідною банківською довідкою № 012-1-012-01-012-1/181 БТ від 14.03.2023, що нівелює та спростовує висновок суду першої та апеляційної інстанції про сплату сум, вказаних в оспорюваному договорі позики.
У січні 2021 року відповідачем було здійснено виліт на відпочинок до Об'єднаних Арабських Еміратів на період з 03.01.2021 по 11.01.2021 р., що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 з відповідними відмітками, листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 12.01.2023 № 91-1416/18/23, відповідно якого Державна прикордонна служба України підтвердила перетин кордону позивачем 03.01.2021 о 13:21 рейсом 1728 Київ-Дубай та повернення до України 11.01.2021 о 21:56 рейсом 1729 Дубай-Київ та банківською випискою ОТП Банку від 10.03.2023, відповідно до якої підтверджується здійснення покупок в місті Дубай в місцевій валюті з 07.01.2021 по 11.01.2021 р.
Відповідач заперечував проти підписання та укладення вказаного у рішенні Солом'янського районного суду міста Києва № 760/7234/22 договору позики та розписки від 07.01.2021 між сторонами, стверджував, що не підписував фінансово-зобов'язальних договорів з позивачем та, відповідно, не підписував договору позики та розписку від 07.01.2021 р., як і не отримував від позивача жодних коштів, зазначаючи, що фізично не міг підписати і отримати від позивача в місті Києві будь-які кошти 07.01.2021, оскільки з 03.01.2021 по 11.01.2021 перебував не тільки поза межами міста Києва (як зазначено в оскаржуваному договорі та розписці), а взагалі поза межами території України (оскільки перебував в Об'єднаних Арабських Еміратах), що, у тому числі, підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон і не спростовано позивачем.
Крім того, відповідачем неодноразово зверталась увагу на те, що доходи відповідача за 2021, 2020 та 2019 роки дають підстави вважати, що відповідач офіційно отримував значні кошти і не здійснював жодного придбання майна за вказаний період, що підтверджується матеріалами справи.
В касаційній скарзі відповідач просив рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 760/7234/22 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав необхідності проведення належної судової почеркознавчої експертизи. Просив суд при здійсненні нового розгляду справи звернути увагу на наступні обставини справи, які мали місце після винесення оскаржуваних рішень та після відкриття касаційного провадження.
В провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 752/6605/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору позики та розписки від 07.01.2021 року. Перше судове засідання (підготовче) в рамках справи № 752/6605/23 було призначене на 24 жовтня 2023 року. У зв'язку з відмовою 11 жовтня 2023 року судом апеляційної інстанції в рамках справи № 760/7234/22 (що є предметом даного касаційного оскарження) у проведенні незалежної почеркознавчої експертизи, ОСОБА_3 , отримавши зразки підписів ОСОБА_3 з Київського апеляційного суду, звернувся невідкладно - 24 жовтня 2023 року на першому ж підготовчому судовому засіданні до Голосіївського районного суду міста Києва в рамках справи № 752/6605/23 з клопотанням про проведення судово-почеркознавчої експертизи. В судовому засіданні 24.10.2023 року Голосіївським районним судом міста Києва в рамках справи № 752/6605/23 винесено ухвалу, якою клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено. На вирішення експертизи поставлено наступне питання: Чи виконаний підпис в договорі позики та розписці від 07 січня 2021 року, оформленими між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , особисто ОСОБА_3 .? Зобов'язано ОСОБА_1 надати Голосіївському районному суду м. Києва оригінал договору позики від 07.01.2021 року, де підписантами є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і розписки від 07.01.2021 року. Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. Оплату вартості проведення експертизи покладено на ОСОБА_3 . Представником ОСОБА_1 в судовому засіданні 24.10.2023 року в рамках розгляду клопотання про призначення судової експертизи у справі № 752/6605/23 судом вперше було витребувано у представника ОСОБА_1 зразки документів, на підставі яких була проведена вказана експертиза ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» для огляду судом та іншими учасниками та встановлено, що вказані документи не є нотаріально посвідченими, датовані 2012, 2014, 2015, 2020 роками, походження та отримання яких представник ОСОБА_1 не зміг пояснити в судовому засіданні 24.10.2023 року, оскільки ОСОБА_1 не є стороною вказаних заяв та правочинів, частина з яких не є оригіналами, а є трафаретами вкрай поганої якості, в яких начебто адресатом є ОСОБА_3 . Таким чином, вважала, що висновок експерта від 26.05.2023 року № 45/23, складений ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», здійснений з грубим порушенням ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» та пункту 1.7 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 не має доказів джерел отримання документів, наданих ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» для проведення судової експертизи, а тому є неналежним та недопустимим доказом.
При зверненні до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про проведення експертизи, ОСОБА_3 просив доручити її проведення Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України у зв'язку з меншим навантаженням, порівняно з КНІДСЕ. ОСОБА_1 повністю заперечував проти проведення експертизи, водночас зазначив, що у випадку її призначення, просить доручити її проведення КНІДСЕ. Враховуючи вищевикладене, та заперечення ОСОБА_1 проти експертної установи, запропонованої ОСОБА_3 , Голосіївським районним судом міста Києва, керуючись п. 3. ч. 1 ст. 103 ЦПК України було самостійно визначено іншу сторонню експертну установу з метою об'єктивності та неупередженості судового розгляду.
Представник ОСОБА_1 відмовився надати в судовому засіданні 24 жовтня 2023 року оригінал договору позики від 07.01.2021 року, де підписантами є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і розписки від 07.01.2021 року з долученням їх до матеріалів справи та подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року, вважаючи, що в даній справі всі обставини підтверджуються висновком експерта від 26.05.2023 року № 45/23, складений ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива».
08.02.2024 року Київським апеляційним судом прийнято постанову у справі № 752/6605/23, в рамках якої ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року залишено без змін.
18.04.2024 року на адресу Голосіївського районного суду міста Києва від заступника директора Київського НДЕКЦ надійшли матеріали цивільної справи № 752/6605/23 із клопотанням експерта від 08.04.2024 № СЕ-19/111-24/21562-ПЧ. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18.04.2024 року у справі № 752/6605/23 провадження у справі поновлено у зв'язку із необхідністю вирішення клопотання експерта. 06.06.2024 року від представника відповідача - ОСОБА_5 на виконання клопотання експерта, надійшли оригінали документів, а саме: оригінал розписки від 07.01.2021 року та оригінал договору позики від 07.01.2021 року.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року (справа № 752/6605/23) призначено у вказаній справі про визнання недійсними договору позики та розписки судову почеркознавчу експертизу. Проведення судової почеркознавчої експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вул. Сім'ї Хохлових, 5, м. Київ, 04119). На вирішення експертизи поставлено наступні питання: Чи виконаний підпис в договорі позики та розписці від 07 січня 2021 року, оформленими між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , особисто ОСОБА_3 .? Зобов'язано ОСОБА_1 надати Голосіївському районному суду м. Києва оригінал договору позики від 07.01.2021 року, де підписантами є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і розписки від 07.01.2021 року. Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Оплату вартості проведення експертизи покладено на ОСОБА_3 . У розпорядження експерта надано матеріали цивільної справи.
Таким чином, з огляду на вказівки Верховного Суду, враховуючи предмет позову у справі Голосіївського районного суду міста Києва № 752/6605/23 (визнання недійсними договору позики та розписки від 07.01.2021, які є підставами для стягненнями коштів в рамках даної справи № 760/7234/22), враховуючи перебування оригіналів вказаних документів в рамках справи Голосіївського районного суду міста Києва № 752/6605/23, які передані разом з матеріалами справи до експертної установи, зважаючи на призначену судом судову почеркознавчу експертизу вважала за необхідне зупинити провадження у справі № 760/7234/22 до набрання законної сили рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/6605/23 (т. 4 а.с. 12-14).
Представник ОСОБА_1 - адвокат Стеценко Т.М. подав до суду письмові пояснення щодо заявленого клопотання, у яких зазначив, що ще з вересня 2022 року, відповідач знав що він хоче замовити та провести судову експертизу однак не зміг відповідно до вимог закону це оформити та подати відповідне клопотання. В квітні 2023 р. відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду у цій справі. В подальшому, у жовтні 2023 р. відповідач, в суді апеляційної інстанції, належним чином оформив та заявив клопотання про призначення судової експертизи у справі. Про це (щодо необхідності призначення судової експертизи) відповідач також зазначав і в касаційній скарзі.
У квітні 2024 р. Верховний Суд скасовуючи рішення судів та направляючи справу на новий розгляд вказав «щодо належного вирішення клопотання про судову експертизу». Тож, вже майже 2 роки, як відповідач розуміє про необхідність проведення судової експертизи у справі.
Разом з тим, усвідомлюючи, що у цій справі потрібно буде проводити експертизу, відповідач подав інший позов до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та розписки, які є доказами у цій справі (справа № 752/6605/23, розгляд в Голосіївському районному суді міста Києва) та подав клопотання про призначення судової експертизи. 24.10.23 р. та 06.06.24 р. Голосіївський районний суд міста Києва постановив ухвалу про призначення експертизи у справі, відібрав оригінали договору та розписки, відправив справу в експертну установу та зупинив провадження у справі.
Тож, яким чином можна зупинити це провадження до вирішення іншої справи - якщо інша справа зупинена, тобто справа не слухається взагалі. Вважав, що відповідач зловживає своїми правами та заявляє клопотання, яке унеможливить розгляд справи, затягне процесуальні строки, чітко визначені ЦПК України (т. 4 а.с. 52).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року клопотання представника відповідача - адвоката Мелехової О.С. про зупинення провадження у справі, задоволено.Зупинено провадження у справі № 760/7234/22 (провадження № 2/760/8651/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, - до закінчення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто до набрання законної сили судовим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва, від якого залежить вирішення справи, а саме у справі № 752/6605/23 (провадження № 2/752/1089/24) (т. 7 а.с. 239-241).
Не погодившись із ухвалою суду, 13 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стеценко Т.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 760/7234/22 (т. 8 а.с. 1-2, 15-16).
Апеляційну скаргу мотивував тим, що у постанові Верховного Суду від 30 травня 2024 року було наголошено та звернено увагу суду першої інстанції, який розглядатиме справу, на допущені порушення під час попереднього розгляду. Відтак, суд першої інстанції під час нового розгляду справи першочергово повинен був призначити у справі судову експертизу. Натомість, судом не виконано прямих вказівок Верховного Суду. Наразі, після повернення справи на новий розгляд триває підготовче провадження, в межах якого і мала б бути постановлена ухвала про призначення експертизи, однак, суд в порушення норм щодо своєчасного розгляду справи та відновлення порушених прав позивача, замість призначення експертизи у справі зупинив провадження до набрання законної сили рішенням суду у зовсім іншій справі, яку розглядає інший суд (т. 8 а.с. 1-2, 15-16).
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року у справі № 760/7234/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 9 366 241,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн та 12 405,00 грн судового збору (т. 1 а.с. 116-122).
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - Стеценка Т. М. про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 46 500,00 грн.(т. 1 а.с. 138-140)
Постановою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Яковенка В. М. залишено без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року - без змін. (т. 2 а.с. 145-151).
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про розподіл судових витрат на правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 91 500,00 грн. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про розподіл судових витрат на складення висновку експерта відмовлено. (т. 2 а.с. 204-213)
Постановою Верховного Суду у складі колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_3 , які підписані представником ОСОБА_6 , задоволено. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 3 а.с. 103-118).
Верховий Суд виходив з того, що представник відповідача двічі подавав до суду клопотання про призначення експертизи, разом з цим суд першої інстанції належним чином не вирішив (не повернув/не відмовив/не задовольнив) клопотання про призначення експертизи, яке було викладено у відзиві на позовну заяву (перше клопотання). Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув. Суди не врахували, що у справах про стягнення заборгованості на підставі договорів позики, укладених як у формі розписки, так і окремим документом, необхідно досліджувати відповідні боргову розписку та договір позики. Оскільки у відповідача виник сумнів щодо автентичності підпису на договорі позики та розписки ОСОБА_3 від 07 січня 2021 року, оригінали яких відсутні у матеріалах справи, дане питання підлягає з'ясуванню. Суд першої інстанції не з'ясував обставин, які належать до предмету доказування, не спростував доводів відповідача щодо автентичності підпису на договорі позики та розписки ОСОБА_3 від 07 січня 2021 року, не витребував та не долучив до матеріалів справи оригінали договору та розписки та, не вирішивши належним чином клопотання про призначення експертизи, яке було викладено у відзиві на позовну заяву, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, яке було заявлене у судовому засіданні 29 листопада 2022 року, вважаючи що таке клопотання подано з порушенням процесуальних строків. Суд апеляційної інстанції на зазначені порушення уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 липня 2024 року м. Київ справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, - прийнято до свого провадження (т. 4 а.с. 4).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року клопотання представника відповідача - адвоката Мелехової О.С. про зупинення провадження у справі, задоволено. Зупинено провадження у справі № 760/7234/22 (провадження № 2/760/8651/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, - до закінчення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто до набрання законної сили судовим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва, від якого залежить вирішення справи, а саме у справі № 752/6605/23 (провадження № 2/752/1089/24) (т. 7 а.с. 239-241).
Статтею 251 ЦПК України визначено підстави, за яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зокрема пунктом 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства,- до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).
Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли у іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.
Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 1 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».
Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у цій справі має значення для цивільної справи, яка розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 504/2453/15-ц, провадження № 61-17850св18, визначаючи наявність передбачених статтею 252 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 10 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли у інших справах, які переглядаються у касаційному порядку, вирішуються питання у подібних правовідносинах та від результату їх розгляду залежить можливість розгляду справи, що переглядається.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача боргу за договором позики від 07 січня 2021 року (т. 1 а.с. 4-6).
У квітні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору позики та розписки від 07 січня 2021 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року у справі № 752/6605/23 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору позики та розписки. Призначено підготовче судове засідання в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва (вул. Виставкова 14 «а», каб. 32).
Ухвалою Голосіївськогорайонного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року у справі № 752/6605/23 клопотання представника позивача - Мелехової О.С. про призначення судової почеркознавчої експертизи - задоволено.Призначено у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору позики та розписки судову почеркознавчу експертизу. Проведення судової почеркознавчої експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вул. Сім'ї Хохлових, 5, м. Київ, 04119). На вирішення експертизи поставлено наступне питання: Чи виконаний підпис в договорі позики та розписці від 07 січня 2021 року, оформленими між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , особисто ОСОБА_3 .? Зобов'язано ОСОБА_1 надати Голосіївському районному суду м. Києва оригінал договору позики від 07.01.2021 року, де підписантами є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і розписки від 07.01.2021 року.Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України.Оплату вартості проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_3 . У розпорядження експерта надано матеріали цивільної справи. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи (т. 4 а.с. 16-20).
Оригінали договору позики та розписки від 07.01.2021 року надані позивачем до Голосіївського районного суду м. Києва на виконання ухвали суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 752/6605/23 ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року залишено без змін.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року у справі № 752/6605/23 поновлено провадження у справі за клопотанням експерта.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року у справі № 752/6605/23 призначено у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору позики та розписки судову почеркознавчу експертизу. Проведення судової почеркознавчої експертизи доручити експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вул. Сім'ї Хохлових, 5, м. Київ, 04119).
На вирішення експертизи поставлено наступне питання: Чи виконаний підпис в договорі позики та розписці від 07 січня 2021 року, оформленими між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , особисто ОСОБА_3 ?
Для проведення судової експертизи визначено зразки підпису та почерку ОСОБА_3 . Також, для проведення експертизи ухвалено надати експерту оригінал розписки від 07.01.2021 року та оригінал договору позики від 07.01.2021 року, долучені, але не підшиті до матеріалів справи № 752/6605/23.
Таким чином, підставою для стягнення боргу у даній справі є договір позики та розписка від 07 січня 2021 року, дійсність яких оспорюється і є предметом судового розгляду в іншій справі, а саме № 752/6605/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору позики та розписки, яка перебуває у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва.
Можливе задоволення позову у справі № 752/6605/23 про визнання договору позики та розписки недійсними виключатиме можливість стягнення за цим же договором грошей на користь кредитора, тому, розгляд вказаних справ є взаємопов'язаним, що свідчить про наявність підстав для зупинення провадження, передбачених пунктом 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Таким чином, існують обставини, що унеможливлюють на даний момент продовження розгляду цивільної справи, а саме вирішення питання щодо призначення в даній справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки оригінали договору позики та розписки від 07.01.2021 року надані позивачем до Голосіївського районного суду м. Києва на виконання ухвали суду.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки у даному випадку між правовідносинами, які випливають із наведених справ, що розглядаються, існує тісний матеріально-правовий зв'язок, а факти, встановлені в одній справі, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи, оскільки у разі визнання недійним договору позики в одному провадженні будуть відсутні підстави для задоволення позову про стягнення боргу за цим договором в іншому провадженні.
Крім того, розгляд позовних вимог у цій справі до вирішення питання про визнання недійсним договору позики може призвести до ухвалення необґрунтованого рішення, виконання якого може призвести до незворотних наслідків.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі є законною та обґрунтованою, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Доводи апелянта цих висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної інстанції їх відхилив.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ст.ст. 353, 389 ЦПК України, оскаржувана ухвала районного суду про зупинення провадження у справі не віднесена процесуальним законом до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
Т.І. Ящук