Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/3537/2025
м. Київ Справа № 761/28446/24
13 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ярусевича Євгенія Юрійовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Пономаренко Н.В., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державне підприємство «Державне Київське конструкторське бюро «ЛУЧ», Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті,-
У серпні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті, заінтересовані особи: Державне підприємство «Державне Київське конструкторське бюро «ЛУЧ», Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Заяву обґрунтувала тим, що її мати ОСОБА_3 була працівником державного підприємства «Державне Київське конструкторське бюро «ЛУЧ» (надалі - Підприємство) та ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на його території.
ІНФОРМАЦІЯ_1, близько 08:00 год., підприємство зазнало масштабного ракетного обстрілу внаслідок військової агресії російської федерації проти України. Знищено один із виробничих корпусів підприємства, є жертви та постраждалі. За фактом ракетного обстрілу відкрито кримінальне провадження № 22023101110000900 від 29грудня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 КК України. У кримінальному провадженні № 22023101110000900 на підставі постанови слідчого Слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 17 січня 2024 року її, ОСОБА_1 ,визнано потерпілою.
Зазначала, що під час ракетного обстрілу ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на своєму робочому місці, її мати ОСОБА_3 загинула.
Докази та обставини, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження № 22023101110000900, звіт про причину виникнення пожежі, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1, постанова слідчого Слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 17 січня 2024 року про визнання потерпілим, лист слідчого слідчого управління ГУ СБУ України в м. Києві та Київській області від 14 травня 2024 № 51/12- 3594-А про результати експертизи ДНК, висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ України № 297/1 від 15 квітня 2024 року та акт спеціального розслідування групового нещасного випадку є підставою для встановлення факту смерті, які достовірно свідчать про смерть особи в певний час і за певних обставин.
Проте, отримати свідоцтво про смерть у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки внаслідок ракетного обстрілу обгорілі тіла не вдалося ідентифікувати, а за результатами проведених судових молекулярно-генетичних експертиз не встановлено збігу ДНК-профілю загиблих осіб з ОСОБА_3 , тіло загиблої відсутнє.
За відсутності, передбачених актами законодавства, документів органи державної реєстрації актів цивільного стану не мають правових підстав в межах наданих повноважень видати свідоцтво про смерть.
Посилаючись на те, що встановлення факту смертінеобхідно для проведеня державної реєстрації смерті померлої матері та оформлення спадкових справ, заявник ОСОБА_1 просила суд встановити факт смерті громадянки України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася в м. Києві, РНОКПП НОМЕР_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - м. Київ.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державне підприємство «Державне Київське конструкторське бюро «ЛУЧ», Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Ярусевич Євгеній Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити та встановити факт смерті її матері - громадянки України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у м. Києві, РНОКПП НОМЕР_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - м. Київ.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недостатність доказів для застосування статті 317 ЦПК України.
Зазначає, що долучені до заяви докази не містять жодних суперечностей і надають можливість зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на території ДП «ДержККБ «ЛУЧ» за адресою: АДРЕСА_1 під час ракетного обстрілу, в результаті чого було знищено виробничий корпус № 1 де, згідно зроблених відеозаписів, близько 08:00 год. ранку перебуваламати заявниці.
Оскільки ОСОБА_3 пропала безвісти за наведених вище обставин, що загрожували їй смертю, а надані на їх підтвердження докази свідчать про настання смерті в певний час, то, на переконання сторони заявника ОСОБА_1 ,наявні підстави для встановлення факту смерті її матері на підставі п. 9 ч. 1 ст. 317 ЦПК України.
Також, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22 і від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 щодо застосування приписів ст. 317 ЦПК України, і помилково посилався у рішенні судуна висновок Верховного Суду викладений у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22, який стосується розгляду справ про оголошення особи померлою та регулюється іншими нормами матеріального права, на які у своїй заяві заявниця не посилається.
Вважає, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, що в свою чергу позбавляє заявницю права отримати свідоцтво про смерть її матері - ОСОБА_3 та скористатись своїми сімейними, цивільними і соціальними правами, пов'язаними із її смертю.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Ярусевич Євгеній Юрійович підтримаи доводи апеляційної скарги та просили скаргу задовольнити.
Представник заінтересованої особи ДП «Державне Київське конструкторське бюро «ЛУЧ»- адвокат Матвєєв Олексій Миколайович просив апеляційну скаргу задовольнити.
Заінтересована особа Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) участь представника в судове засідання не забезпечила.
У поданому до суду клопотанні від 23 грудня 2024 року заінтересована особа Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просила розглядати справу без участі представника відділу.
Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За наявності такого клопотання суд не вправі відкладати розгляд справи у зв?язку із неявкою цієї особи до суду.
У відповідності до вимог статті 128, 130, 211, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника Шевченківськоговідділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення зявниці, її представника та представника заінтересованої особи ДП «Державне Київське конструкторське бюро «ЛУЧ», вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, щоОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_4 ) є матір?ю заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ці обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження (повторно) від 07 жовтня 2020 року, серії НОМЕР_2 , копією свідоцтва про укладення шлюбу від 18 грудня 1992 року, серії НОМЕР_3 , копією свідоцтва про шлюб від 14 вересня 2012 року, серії НОМЕР_4 , з обранням дружини прізвища після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 (а.с. 12-14).
Відповідно довідки №363 від 05 червня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно працювала в Державному підприємстві «Державне Київське конструкторське бюро «ЛУЧ» можтажником радіоелектронної апаратури та приладів 5-го розряду (а.с. 23).
ІНФОРМАЦІЯ_1, близько 08:00 год, підприємство зазнало масштабного ракетного обстрілу внаслідок військової агресії російської федерації проти України. По будівлі виробничого корпусу № 1 підприємства відбулось влучання ворожої ракети.
Згідно з актом форми Н-1/П спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельними наслідками, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 08.00 в ДП «ДержККБ «ЛУЧ», від 26.04.2024 року комісією зауважено, що робоче місце можтажника радіоелектронної апаратури та приладів ОСОБА_3 знаходилось у виробничому корпусі № 1 (а.с. 33-37).
Відповідно до Звіту Головного управління ДСНС України у м. Києві причиною виникнення пожежі на підприємстві, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою підприємства в основному виробничому приміщенні на першому поверсі чотириповерхової частини будівлі корпусу №1 - є займання горючих матеріалів внаслідок влучання ракети під час ракетного обстрілу (а.с.5-8).
За фактом ракетного обстрілу, зокрема будівель по АДРЕСА_2 , що призвело до загибелі людей та інших тяжків наслідків, відкрито кримінальне провадження № 22023101110000900 від ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 КК України (а.с. 24).
У кримінальному провадженні № 22023101110000900 на підставі постанови слідчого Слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 17 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано потерпілою (а.с.15).
Висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ України № 297/1 від 15 квітня 2024 року підтверджено, що на відеозаписах із файлів та на фотозображеннях із файлів, наданих як порівняльний матеріал (зображення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зображена одна й та сама людина (а.с.26-32).
Актом форми Н-1/П спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельними наслідками, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 08.00 в ДП «ДержККБ «ЛУЧ» від 26 квітня 2024 року, яке проведено Комісією утвореною наказом Державної служби України з питань праці від 04 січня 2024 року № 4 встановлено, що згідно з даними системи обліку робочого часу, яка здійснює ідентифікацію працівників ДП «ДержККБ «ЛУЧ» за біометричними показниками (фото обличчя), ОСОБА_3 під час ракетного обстрілу перебувала на своєму робочому місці, обставини зникнення ОСОБА_3 дають підстави припускати її загибель від нещасного випадку при виконанні трудових обов'язків.
Комісією також встановлено, що під час процедури ідентифікації останків з місця ракетного удару генетичний матеріал, що дозволяє провести ідентифікацію і підтвердити загибель монтажника радіоелектронної апаратури та приладів ОСОБА_3 , не знайдений (а.с.36).
Проаналізувавши наявну документацію та відомі обставини групового нещасного випадку, комісія із спеціального розслідування одноголосно прийняла рішення, яким визнала нещасний випадок з ОСОБА_3 пов'язаним із виробництвом як такий, що підпадає під дію підпункту 2 пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, зі складанням тимчасового акта за формою Н-1/П на ОСОБА_3 , що видається сім'ї потерпілої або уповноваженій особі, яка представляє її інтереси для звернення до суду із заявою про оголошення потерпілої померлою (а.с.36).
Листом від 14 травня 2024 року № 51/12-3594-А, адресованого ОСОБА_1 , слідчий СУ ГУ СБУ України в м. Києві та Київській області повідомив, що за результатами проведених судових молекулярно-генетичних експертиз, збігу ДНК-профілю загиблих осіб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не встановлено (а.с.17).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її матері ОСОБА_3 , суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що правові підстави для задоволення заяви в порядку статі 317 ЦПК України відсутні, оскільки надані заявником докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_3 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення вірогідності її смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останньої.
Суд першої інстанції наголосив на тому, що з огляду на встановлені у цій справі обставини і наявність у ОСОБА_1 обґрунтованого вірогідного припущення про смерть ОСОБА_3 , заявниця не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_3 померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права з наступних підстав.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:
- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.
Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).
Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто, констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, колегія суддів апеляційного дійшла висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України).
Подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23) та від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
У справі, яка переглядається, судом встановлено, що разом із заявою про встановлення факту смерті заявник ОСОБА_1 надала звіт Головного управління ДСНС України у м. Києві від 01 січня 2024 року, висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ України № 297/1 від 15 квітня 2024 року, лист слідчого СУ ГУ СБУ України в м. Києві та Київській області від 14 травня 2024 року № 51/12-3594-А, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, тимчасовий акт форми Н-1/П спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельними наслідками, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 08.00 год. в ДП «ДержККБ «ЛУЧ», від 26 квітня 2024 року, яке проведено Комісією, утвореною наказом Державної служби України з питань праці від 04 січня 2024 року № 4.
Відповідно до обставин, за яких стався нещасний випадок, що відображено в акті форми Н-1/П, комісія зауважила, що робоче місце можтажника радіоелектронної апаратури та приладів ОСОБА_3 знаходилось у виробничому корпусі № 1. Під час процедури ідентифікації останків з місця ракетного удару, генетичний матеріал, що дозволяє провести ідентифікацію і підтвердити загибель монтажника радіоелектронної апаратури та приладів ОСОБА_3 не знайдений. Згідно з даними системи обліку робочого часу, яка здійснює ідентифікацію працівників ДП «ДержККБ «ЛУЧ» за біометричними показниками (фото обличчя), ОСОБА_3 під час ракетного обстрілу перебувала на своєму робочому місці, обставини зникнення ОСОБА_3 дають підстави припускати її загибель від нещасного випадку при виконанні трудових обов'язків.
Комісія із спеціального розслідування одноголосно прийняла рішення - визнати нещасний випадок з ОСОБА_3 пов'язаним із виробництвом як такий, що підпадає під дію підпункту 2 пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, зі складанням тимчасового акта за формою Н-1/П на ОСОБА_3 , що видається сім'ї потерпілої або уповноваженій особі, яка представляє її інтереси, для звернення до суду із заявою про оголошення потерпілої померлою.
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставини у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що надані заявником докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останньої. З огляду на це підстав для задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_3 у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_1 немає.
За наявності припущень про факт смерті фізичної особи без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи.
Оцінивши належність та допустимість доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів на підставі яких суд може достовірно встановити смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у справі, яка наведена у цьому рішенні.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє посилання заявника на неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22, оскільки фактичні обставини у справі, яка переглядається, та у справах, на які міститься посилання у апеляціній скарзі, є різними, а правовідносини не є подібними.
У справі № 337/3725/22 (провадження № 61-1746св23) Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що надана заявником копія «свидетельства о смерти» відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсною та не створює правових наслідків і не може бути належним доказом у судовому розгляді, не надав належної оцінки доводам заявника та не врахував можливість надання заявником інших доказів на підтвердження факту смерті її батька.
У справі № 753/8033/22 (провадження № 61-1428св23) Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав, що апеляційний суд, всупереч приписам частини першої статті 294 ЦПК України, не дослідив у повній мірі всі докази, надані заявником - копію свідоцтва про смерть, копію довідки про причину смерті, які видані органами окупаційної влади на тимчасово окупованій території, не надав належної оцінки доводам заявника, не врахував вік її батька та інші обставини, які мають значення для розгляду справи та сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів заявника.
Таким чином, порівнювані правовідносини різняться встановленими обставинами справи, що вказує на відмінність норм, відповідно до яких вирішується спір. Тому посилання заявника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22 (провадження № 61-1746св23), № 753/8033/22 (провадження № 61-1428св23) є нерелевантним.
Саме по собі посилання на різні постанови Верховного Суду із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, у неподібних правовідносинах чи у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.
Інші доводи апеляційної скарги заявника висновків суду першої інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу, надав відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ярусевича Євгенія Юрійовича.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу заявника, звільненого від сплати судового збору за пред'явленими вимогами у цій справі на підставі пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», залишено без задоволення, а судове рішення без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ярусевича Євгенія Юрійовича залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий Судді: