Справа №522/1819/17
Провадження по справі № 1-кп/522/1033/25
17 січня 2025 року м. Одеса
Колегія суддів Приморського районного суду м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016160500001742 від 03.03.2016 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Клинці, Брянської області, Російської Федерації, українця, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - ОСОБА_8 ,
В провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016160500001742 від 03.03.2016 року стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.
У судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 заявив відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 , який вмотивовано тим, що потерпілий неодноразово звертався зі скаргами на суддю ОСОБА_3 , а самена неналежну організацію роботи Приморського районного суду м.Одеси , з якими ОСОБА_9 звертався до ВРП, НАБУ, Президента України, а тому вважає, що вказаний суддя не може приймати участь в розгляді вказаної справи.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення заяви потерпілого ОСОБА_9 про відвід судді ОСОБА_3 .
Представник потерпілого адвоката ОСОБА_8 підтримав заяву потерпілого ОСОБА_9 .
Адвокат ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення відводу судді.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали заяви, колегія суддів приходить до висновку про можливість задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_3 від озгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_5 .
Пункт 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
З метою дотримання загальновизнаних інституційних гарантій правосуддя таких як незалежність і безсторонність суду, усунення судді відбувається через самовідвід (самоусунення) або на підставі заяви про відвід, поданої особою, що бере участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до частин 3-5 статті 80 КПК України, заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження; заява про відвід під час судового провадження подається до початку судового розгляду; відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно з ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, суддя, зобов'язаний заявити самовідвід.
Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, тому суд також застосовує практику ЄСПЛ як джерело права.
Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Ні в заяві про відвід, ні у судовому засіданні з розгляду заяви потерпілим ОСОБА_9 не повідомлено об'єктивних та достатніх обставин, які б підтверджували те, що поведінка судді свідчить про упередженість при розгляді справи, як і не повідомлено про те, що суддя ОСОБА_3 має певні переконання, які можуть вплинути на його неупередженість.
Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
Не зважаючи на те, що поведінка судді ОСОБА_3 не викликає об'єктивних побоювань щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача, однак може бути пов'язана з питанням особистих переконань потерпілого.
При цьому колегія суддів вважає, що у разі не задоволення заявленого відводу, потерпілий, сторона захисту та інші учасники судового розгляду, або інші сторонні спостерігачі, можуть стверджувати, що таке рішення суду є наслідком його упередженості.
В судовому засіданні встановлено, що у потерпілого ОСОБА_9 є сумніви щодо об'єктивного відправлення правосуддя у вказаній справі учасником колегії суддів - суддею ОСОБА_3 , через наявні особисті переконання потерпілого, які відображені в його зверненнях до ВРП та інших державних органів, а тому суд, враховуючи, що «інститут відводу» покликаний ліквідувати найменший сумнів у відправленні суддею правосуддя, навіть якщо сумніви є безпідставними, оскільки тут є головним «публічний інтерес», з метою уникнення будь-яких сумнівів у об'єктивності судді у стороннього спостерігача, колегія суддів приходить до висновку, що заява про відвід судді ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 75-78 КПК України, колегія суддів,
Заяву ОСОБА_9 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 від розгляду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненні злочину, передбачених ч.4 ст.190, ч. 1 ст. 358 КК України - задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016160500001742 від 03.03.2016 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - передати до канцелярії суду для здійснення автоматизованого розподілу справи відповідно до вимог ст. 35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_10
Суддя: ОСОБА_11
Суддя: ОСОБА_12