521/18209/24
1-кп/521/1134/25
17 січня 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162470001247 від 03.10.2024 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зеленодольськ, Апостолівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, без інвалідності, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 без постійного місця проживання, раніше судимого, а саме:
- 14.03.2016 року вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
- 07.06.2016 року вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
- 07.10.2016 року вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, звільнений 22.05.2020 року по відбуттю покарання;
- 26.11.2021 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту строком на 1 місяць;
- 30.05.2022 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць, звільнений 17.01.2023 року по відбуттю покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, суд
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 року введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку, а на момент вчинення кримінального правопорушення - Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024 року, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 3891-IX від 23.07.2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Так, ОСОБА_4 , діючи під час дії воєнного стану, маючи не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став і повторно вчинив новий умисний злочин проти власності за наступних обставин.
02 жовтня 2024 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебував біля будинку № 4 по вулиці Інглезі у Хаджибейському районі м. Одеси, де помітив ОСОБА_6 , з якою приблизно 10 хвилин тому хотів познайомитись та отримав відмову, яка прямувала в напрямку свого дому в бік будинку №14 по вулиці Інглезі в м. Одесі.
У цей момент ОСОБА_6 побачила, що до неї наближається ОСОБА_4 та злякавшись дістала з кишені свій мобільний телефон синьо-чорного кольору, марки «VIVO 1820» IМЕІ 1: НОМЕР_1 , IМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому знаходились дві сім-карти одна оператора «Київстар» із номером НОМЕР_3 , інша оператора «ВФ Україна» із номером НОМЕР_4 та повідомила ОСОБА_4 , що зараз буде здійснювати дзвінок на лінію «102».
В цей момент, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме вищевказаного мобільного телефона, який належить ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 підбіг до потерпілої ОСОБА_6 , та шляхом ривку своєю правою рукою вирвав із правої руки потерпілої належний їй мобільний телефон марки «VIVO 1820» IМЕІ 1: НОМЕР_1 , IМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому знаходились дві сім-карти одна оператора «Київстар» із номером НОМЕР_3 , інша оператора «ВФ Україна» із номером НОМЕР_4 .
Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 1 896 гривень 67 копійки.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 186 КК України, визнав повністю, кваліфікацію своїх дій не оспорював та надав показання, які за змістом аналогічні обставинам, що зазначені в обвинувальному акті, а саме те, що на початку жовтня 2024 року перебуваючи на вул. Інглезі, в м. Одесі, будучі в стані алкогольного сп'яніння, побачив раніше незнайому йому дівчину та шляхом ривку вирвав в неї з рук належний їй мобільний телефон та втік. Пізніше його затримали, мобільний телефон вилучили, марку та вартість не оскаржує. Розуміє, що діяв відкрито та в умовах воєнного стану. У вчиненому щиро кається.
Прокурор під час судового розгляду просив обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно до вимог статті 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні участі не приймала, оскільки прокурором було надано від неї заяву про розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 без її участі. Згідно заяви, потерпіла цивільний позов не заявляє, матеріальні збитки їй відшкодовано в повному обсязі шляхом повернення майна, міру покарання просить призначити на розсуд суду відповідно до Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Отже, за згодою учасників судового провадження, які, під час судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, крім того, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин даного провадження, отже, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз'яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що саме він, за викладених в обвинувальному акті обставин, вчинив кримінальне правопорушення та показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, суд вважає доведеним пред'явлене йому обвинувачення і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , є рецидив кримінальних правопорушень та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченого, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; особу та його вік (27 років); соціальне положення (неодружений, дітей не має, має місце реєстрації, проте не має постійного місця проживання); стан здоров'я (особа осудна, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, інвалідності чи тяжких захворювань не має, відповідно до довідки №13/ОММЧ-21-25-вн від 15.01.2025 року загальний стан здоров'я - задовільний); те, що ОСОБА_4 раніше судимий, в тому числі й за злочин проти власності; повністю визнає вину у вчиненому; те, що під час перебування в умовах Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» зарекомендував себе посередньо та порушень встановленого режиму не допускав (згідно характеристики, затвердженої начальником Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» та виданої начальником відділу СВ та ПР ОСОБА_7 ; те, що потерпіла не має до обвинуваченого претензій матеріального чи морального характеру та не наполягає на призначені суворого покарання; наявність обставини, що пом'якшує покарання (щире каяття) та наявність обставин, що обтяжують покарання (рецидив кримінальних правопорушень та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню нових (інших) кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його ставлення до скоєного, а також приймаючи до уваги думку прокурора в судових дебатах, що виправлення обвинуваченого може бути досягнуто лише під час ізоляції обвинуваченого від суспільства, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у виді позбавлення волі.
Підстав для застосування положень ст. 69, ст. 75 КК України, суд не знаходить.
Саме таке покарання та спосіб його виконання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень (злочинів, кримінальних проступків).
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 08.10.2024 року - скасувати.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
В рамках даного кримінального провадження, відповідно до протоколу затримання від 03.10.2024 року, ОСОБА_4 було затримано 02.10.2024 року в порядку ст. 208 КПК України, та ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 04.10.2024 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, ОСОБА_4 слід зарахувати у строк покарання, строк його попереднього ув'язнення, а саме період з 02.10.2024 року (тобто з моменту фактичного затримання) до дня набрання цим вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Враховуючи призначений вид покарання, суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, слід залишити без змін, як гарантію виконання вироку суду.
Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім ) років.
Початок строку відбуття покарання обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.
Обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін. Запобіжний захід у виді тримання під вартою припиняє свою дію після набрання вироком суду законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбуття покарання, строк його попереднього ув'язнення в рамках даного кримінального провадження, а саме:
- період з 02.10.2024 року (тобто з моменту фактичного затримання) до дня набрання цим вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 08.10.2024 року - скасувати.
Речові докази, відповідно до постанов слідчого від 03.10.2024 року, 07.10.2024 року, 14.10.2024 року, а саме:
- мобільний телефон марки «VIVO 1820», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 - вважати повернутим ОСОБА_6 , згідно протоколу отримання речового доказу від 22.10.2024 року;
- коробку від мобільного телефона марки «VIVO 1820», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 - вважати повернутою ОСОБА_6 , згідно зберігальної розписки від 07.10.2024 року;
- DVD-R диск із наявним на ньому відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів поліцейського екіпажу «Тактік 1-1» за обставинами подій від 02.10.2024 року - зберігати при матеріалах досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024162470001247 від 03.10.2024 року.
Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили з моменту закінчення строку апеляційного оскарження.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку після його проголошення негайно вручається прокурору, обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1