Справа № 502/2655/24
17 січня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого - судді Масленикова О.А.
за участю:
секретаря судового засідання - Скрипкіної А.Ю.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Вилківської міської ради
про
визнання права власності на спадщину
Позивач звернулася до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до Вилківської міської радита просив суд визнати право власності на спадщину за ним. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в позові вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якої на час смерті зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 . Факт проживання померлої за вказаною адресою підтверджується будинковою книгою, де є відмітка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , 1935 року народження, за адресою АДРЕСА_1 , від 15.06.1976 року. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишила заповіт на ім'я позивача, посвідчений виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області 20 лютого 2001 року за реєстровим №120. Після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилося спадкове майно: частка житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . Спадщину, яка залишилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,прийняв позивач, фактично, тому що постійно проживав та був зареєстрований разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується паспортом позивача, де на стор.11 є відмітка про реєстрацію її місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , від 21.07.1997 року по теперішній час, тобто є відомості про те, що спадкоємець проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилася, будь-яких заяв про прийняття (відмову від прийняття) або про видачу свідоцтва про право на спадщину не подавалося. Спадкоємців, передбачених ст.1241 Цивільного кодексу України, пережившого чоловіка немає. 1/2 частка Житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 (сто сорок один), належна спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області 27 серпня 1990 року за №2862, право власності зареєстровано Вилківською бригадою МБТІ і записано в книгу 9 стор.37 за №37. Оригінал зазначеного свідоцтва про право власності за життя спадкодавця було втрачено. На даний час у позивача виникла необхідність оформити спадщину після смерті спадкодавця.
В зв'язку з зазначеним, позивач просив суд:
- визнати за позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на одну другу частку Житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 (сто сорок один), та складається з: житловий будинок літ.А1, загальна площа 30,0 кв.м., житлова площа 17,2 кв.м., господарські будівлі: літня кухня літ.Б, вбиральня літ.В, літня кухня літ.Г, надвірні споруди №1-2, 1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачем було надано заяву, відповідно до якої він просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача - Вилківської міської ради, в судове засідання не прибув, надав заяву в якій просив суд розглянути справу у межах чинного законодавства України, за його відсутності.
На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне:
Як вказано в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 виданого Виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області, актовий запис № 49, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишила заповіт на ім'я ОСОБА_1 , посвідчений виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області 20 лютого 2001 року за реєстровим № 120.
Житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 складається з: житловий будинок літ.А1, загальна площа 30,0 кв.м., житлова площа 17,2 кв.м., господарські будівлі: літня кухня літ.Б, вбиральня літ.В, літня кухня літ.Г, надвірні споруди №1-2, 1.
1/2 частка житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належна ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області 27 серпня 1990 року за №2862, право власності зареєстровано Вилківською бригадою МБТІ і записано в книгу 9 стор. 37 за №37
Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно заповітів/спадкових договорів № 79511267 від 12.12.2024 р. сформованої Ренійською державною нотаріальною конторою Одеської області, заповідачем є ОСОБА_2 , номер у спадковому реєстрі 43238630 дата посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце посвідчення - Вилківська міська рада Кілійського району.
З інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину № 79511263 від 12.12.2024 р. сформованої Ренійською державною нотаріальною конторою Одеської області, вбачається, що інформація у Спадковому реєстрі відносно ОСОБА_2 відсутня.
При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять, усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті. Не підлягає задоволенню вимога спадкоємця про визнання за ним права власності на самочинно зведені спадкодавцем будівлі, або споруди, оскільки згідно ч. 2 ст. 376 УК України останній не може набути права власності на таке майно.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право власності на житловий будинок у нотаріуса, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що право позивача на спадщину підлягає судовому захисту в порядку ст. 16 ЦК України шляхом його визнання, а позов - задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 328, 1218, 1233 ЦК України, ст.ст.12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Вилківської міської ради про визнання права власності на спадщину- задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на одну другу частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (сто сорок один), та складається з: житловий будинок літ.А1, загальна площа 30,0 кв.м., житлова площа 17,2 кв.м., господарські будівлі: літня кухня літ. Б, вбиральня літ. В, літня кухня літ. Г, надвірні споруди № 1-2,1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников