КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ
Справа № 947/34540/24
Провадження № 2-а/947/22/25
14.01.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участю секретаря Остапчук О.Є.,
за участю:
представника позивача - Дударенка С.В.,
представника відповідача - Ткачова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення та закриття провадження,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач по справі, ОСОБА_1 , 16.10.2024 за власної ініціативи, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , далі за текстом - ТЦК або відповідач, з метою оновлення даних, оскільки раніше із-за тяжкої хвороби (пахова грижа) він зробити це не зміг за об'єктивних причин. З собою він взяв окрім паспорта свій військовий квиток щоб співробітники ТЦК вклеїли штрих код та внесли данні щодо проходження ним ВЛК.
Після того як позивач здав свій військовий квиток до 26 кабінету ТЦК та перебував на території ТЦК до нього підійшов стрілець-санітар 1 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , солдат ОСОБА_2 та висунув вимогу щодо пред'явлення для огляду військово-облікового документу. На пояснення щодо здачі військового квитку для вклейки штрих коду та внесення даних щодо проходження ним ВЛК посадова особа, ОСОБА_3 не реагував та був тільки заінтересований скласти протокол, що він й зробив та склав протокол №2299 від 16.10.2024.
Після цього позивач став почувати себе дуже погано та було викликано швидку медичну допомогу, надано медичну допомогу та каретою швидкої позивач відвезений до лікарні.
21.10.2024 представник позивача звернувся з заявою до ТЦК відповідно із якою повідомив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на сьогодні перебуває на лікуванні та з поважних причин не прибув 19.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою №20079. Надав копії медичних документів на підтвердження, копії яких додаю й до позову.
На прохання сповістити про розгляд протоколу за №2299 від 16.10.2024 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано копію постанови, що оскаржується.
17.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно ОСОБА_1 винесена постанова №2299 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, далі - постанова. Відповідно до постанови, відповідачем установлено, що позивач порушив абзац третій пункту 10-1 Правил військового обліку, затверджених Постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. №1487, а саме: у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, 16.10.2024 не мав при собі військово-обліковий документ та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП та постановлено накласти на нього штраф у сумі 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень). Доказом, що підтверджує дані обставини, є постанова, копія якої додається як й копія протоколу №2299 від 16.10.2024.
З постановою сторона позивача не згодна, оскільки протокол та постанова не містять інформацію щодо місця складання та обставин, що призвели для його складання. Не є з протоколу зрозумілим, що стрілець-санітар 1 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , солдат ОСОБА_2 , є посадовою особою, що уповноважена на складання протоколів про адміністративні правопорушення. З матеріалів адміністративного провадження не вбачається, що є свідки нібито скоєного правопорушення та якими доказами підтверджується факт скоєного правопорушення, відеозаписи, тощо. Той факт, що позивач по справі свій військовий квиток здав до ТЦК вклеїти штрих код та внесення данні щодо проходження ним ВЛК також не відображено ані в протоколі, ані в постанові, що оскаржується.
З наведених підстав вважає оскаржувану постанову незаконною, такою, що підлягає скасуванню, а справа підлягає закриттю.
Короткий зміст відзиву на позов
Відповідач в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 заперечував проти задоволення позову, вважає оскаржувану постанову законною, оскільки протоколом № 2299 від 16.10.2024 зафіксовано відсутність у позивача при собі військово-облікового документа, у зв'язку з чим останній не пред'явив його уповноваженій особі відповідача.
Також зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він мав при собі військово-обліковий документ у виді військового квитка. Військово-облікового документа в електронному вигляді не мав, ураховуючи що станом на 16.10.2024 свої персональні облікові дані не уточнив та не оновив, про що свідчить надана позивачем роздруківка з «Резерв +».
Відповідно до п. п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Крім того, абз.4 п.10-1 Правил зобов'язував уточнити протягом 60 днів свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, тобто в термін до 16 липня 2024 року.
За змістом вимог постанови Кабінету Міністрів України № 721 від 18.06.2024 електронний військово-обліковий документ, запроваджений у мобільному додатку порталу Дія або Резерв+, має таку ж юридичну силу, як і паперовий. Відсканувавши QR-код, уповноважені органи можуть перевіряти його чинність й отримати усю необхідну інформацію.
Позивач 16.10.2024 перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 під час перевірки облікових даних в період військового стану та оголошення мобілізації не мав при собі військово-обліковий документ, чим порушив вимоги частини 6 статті 22 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якими передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника. Також станом на 16.10.2024 його персональні не були оновлені та уточнені, та як наслідок за відсутності QR-код, уповноважені органи не мали можливості перевірити та отримати усю необхідну інформацію щодо військовозобов'язаного.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2024 відкрито провадження у справі, розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.11.2024 продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для подання відзиву по справі на п'ять днів з дня отримання копії ухвали суду про продовження строку для подання відзиву.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 16.10.2024 ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою вирішення питань щодо отримання відстрочки від призову.
Стрілцем-санітаром 1 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 16.10.2024 складено протокол № 2299 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 16.10.2024 ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документи та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_6 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Також у вказаному протоколі повідомляється позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення 17.10.2024 о 10:00 годині.
Вказаний протокол вручено позивачу у день його складання, що підтверджується його підписом.
16.10.2024 уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 внесені відомості про особу відповідача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що підтверджується роздруківкою з вказаної системи, відповідно до якої зазначено про внесення відомостей за картотекою обліку осіб, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
З матеріалів справи вбачається, що 16.10.2024 о 20:00 годині ОСОБА_1 звернувся до КНП «Міська клінічна лікарня № 10» ОМР за наданням первинної медичної допомоги. Згідно з наданою Довідкою № 5408, запис позивача проведено у стац. Журналі № 21646 від 16.10.2024, та надана медична допомога: оглянуто кардіологом (виявлена гіпертонічна хвороба ІІ ст.), а також «ущемлена грижа пахова. Динамічне спостереження сімейного лікаря. На момент огляду хір. пат. не виявлено».
17.10.2024 відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення, за наслідками якого тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 м. Одеси Володимиром Коцюбою винесено оскаржувану постанову № 2299 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП, відповідно до якої
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач 19.10.2024 повторно звертався до КНП «Міська клінічна лікарня № 11» за наданням медичної допомоги.
Доказів перебування 17.10.2024 - 18.10.2024 у закладах охорони здоров'я стороною позивача не надано.
Заяви, листи, повідомлення тощо про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення матеріали справи, що розглядається, не містять.
17.10.2024 позивач звернувся за правовою допомогою до свого представника, про що свідчить ордер долучений до матеріалів справи.
Військово-обліковий документ ОСОБА_1 сформований у «Резерв+» 30.10.2024 о 15:32 годині, таким чином дані уточнені 30.10.2024.
Оцінка аргументів учасників сторін
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 6 ст. 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАСУ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» статтю 210-1 КУпАП викладено в новій редакції, і ці зміни набули чинності 19.05.2024.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а ч. 3 ст. 210 КУпАП - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2ст. 251 КУпАП).
Згідно з ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням їй прав та обов'язків, а також врученням їй копії протоколу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) на громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років покладений обов'язок мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до частин 5, 6 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Відповідно до п.п. 1-11 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа". Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами Електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним.
Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, перевіряється через:
електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Військово-обліковий документ в електронній формі та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Відомості про сформований військово-обліковий документ в електронній формі відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли був оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію. Строк проведення загальної мобілізації продовжувався відповідними Указами Президента і триває на час розгляду справи судом.
Отже, позивач є повнолітнім громадянином України чоловічої статі, який не досягнув 60-річного віку, а тому у період мобілізації, яка наразі діє в Україні, зобов'язаний:
1) мати військово-обліковий документ;
2) мати при собі військово-обліковий документ;
3) пред'являти військово-обліковий документ за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП або поліцейського, або представника Державної прикордонної служби України у період перебування в прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі, на пунктах пропуску через державний кордон України.
Як встановлено судом, позивач, з'явившись 16.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_6 військово-облікового документу уповноваженому представнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки не пред'явив, зазначаючи у позові, що такий у нього був наявний, однак співробітники ІНФОРМАЦІЯ_6 у кабінеті його забрали та не віддавали, натомість склали протокол № 2299
Проте, вказані доводи позивача, що військово-обліковий документ у нього був у наявності під час візиту до РТЦК, на час складення протоколу не підтверджуються жодним доказом (під час проходження через пункт пропуску на вході до приміщення РТЦК позивачем відповідний військовий квиток, на який він посилається, не пред'являвся). До матеріалів позовної заяви долучив копію військового квитка, посилаючись на те, що копія була у нього в наявності вдома.
Окрім цього, оскільки станом на 16.10.2024 позивачем не було сформовано в електронному вигляді військово-облікового документу, а відтак, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про військово-обліковий документ позивача в електронній формі не могли відображатись, відповідач не мав можливості на час винесення оскаржуваної постанови отримати із системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональні дані військовозобов'язаного ОСОБА_1 , а тому у відповідача були законні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КупАП.
Крім цього, наявність чи відсутність у відповідача персональних даних позивача не спростовує обов'язку позивача отримати, мати при собі та пред'явити уповноваженим особам військово-обліковий документ.
Таким чином, аргументи позивача щодо незаконно винесеної оскаржуваної постанови, є надуманими, позаяк, відповідно до копії наданої позивачем роздруківки з системи "Резерв+", військово-обліковий документ на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в електронній формі сформовано 30.10.2024, тобто після винесення оскаржуваної постанови, а військово-обліковий документ - військовий квиток був при ньому відсутній.
Зазначені доводи суд розцінює як спроби і намагання подати розвиток подій у своїй інтерпретації, у вигідному для себе світлі, перенести тягар відповідальності на інших осіб і тим самим применшити особисту роль у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки .
Дослідивши протокол № 2299 про адміністративне правопорушення від 16.10.2024 встановлено, що позивач отримав вказаний протокол, відповідної позиції щодо незгоди з викладеними у протоколі аргументами відповідача не виклав.
При цьому представник позивача аргументує вказану поведінку поганим самочуттям особи, у зв'язку з чим до приміщення відповідача була викликана швидка допомога, у зв'язку з чим позивач не мав змоги їх викласти.
Суд до наведених аргументів ставиться критично, оскільки позивач через погане самопочуття мав право відмовитись від підпису вказаного протоколу та отримання його копії. Також мав право письмово зазначити у протоколі свої зауваження та/або про свою незгоду.
Вказаним правом позивач не скористався.
Також суд критично ставиться до викладених зауважень представником позивача у постанові № 2299 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП від 17.10.2024 під час отримання її копії в приміщенні відповідача 25.10.2024, оскільки вказана позиція сторони позивача з'явилась після того, як позивач звернувся за правовою допомогою.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що доказів на підтвердження того, що військовий квиток був у наявності у позивача під час відвідування ІНФОРМАЦІЯ_6 16.10.2024 у сторони позивача відсутні.
Суд бере до уваги як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, протокол № 2299 від 16.10.2024 про адміністративне правопорушення, яким зафіксований факт того, що ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21.11.2024 № 11708, яким надано відповідь представнику позивача на адвокатський запит щодо результатів розгляду протоколу № 2299 та передачі військового квитка.
До того ж, як встановлено судом у судовому засіданні, облікові дані були уточнені та оновлені відповідно до вимог діючого законодавства лише 16.10.2024 уповноваженими особами відповідача, а обліково-військовий документ сформований в електронному вигляді позивачем лише 30.10.2024 після завантаження та проходження реєстрації в «Резерв +».
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд розцінює позицію сторони позивача про відібрання представниками ІНФОРМАЦІЯ_6 його військового квитка як версія сторони захисту з метою уникнути адміністративної відповідальності.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Разом з тим, ч.4 ст.161 КАС України передбачає, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів.
Позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на спростування обставин викладених в оскаржуваній постанові.
Позивачем по справі не доведено неправомірність винесення оскаржуваної постанови, при цьому з наявних у справі доказів, досліджених судом, вбачається наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Оцінюючи надані докази по справі, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова № 2299 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП, винесена тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 від 17.10.2024 є правомірною, законною та скасуванню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи наявні факти порушення, інші доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки доведені факти порушення переважують наведені аргументи.
Відповідно до вимог ч.1ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 140 КАС України, ураховуючи наявність підстав для відмови у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 140, 242, 244, 245, 250, 293, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення та закриття провадження залишити без задоволення.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2299 від 16.10.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення залишити без змін.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 17.01.2025.
Суддя Ю. А. Скриль