Справа № 947/1628/25
Провадження № 1-кс/947/981/25
16.01.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 , яке погоджено начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62025150020000113 від 07.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
І. ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН ДАНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі)Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025150020000113 від 07.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263КК України.
Процесуальне керівництво у вищевказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України полковником ОСОБА_6 призначено на посаду стрільця 2-го відділення взводу охорони роти бойового та матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 у званні «солдат».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну гвардію України» основними функціями Національної гвардії України є, зокрема, забезпечення захисту та охорони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну гвардію України» діяльність Національної гвардії України ґрунтується на принципах, зокрема, верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, законності, відповідальності.
Згідно з п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України відповідно до покладених на неї законом завдань та функцій зобов'язана, зокрема, забезпечувати захист та охорону життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань; вживати заходів, спрямованих на запобігання, виявлення кримінальних (адміністративних) правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Національну гвардію України» за вчинення протиправних дій та бездіяльність військовослужбовці Національної гвардії України несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про Національну гвардію України» та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Відповідно до ст. ст. 3, 21, 68 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, ОСОБА_5 займаючи посадустрільця 2-го відділення взводу охорони роти бойового та матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 у званні «солдат» є працівником правоохоронного органу, та вчинений ним злочин, відповідно до ст. 216 КПК України, підслідний слідчим Державного бюро розслідувань.
Відповідно до ч. 4 Вступу до Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до ч. 4 Преамбули Дисциплінарного статуту Збройних сил України, Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Згідно із ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бездоганно і неухильно додержуватись порядку правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, поважати честь і гідність кожної людини.
Відповідно до п. 11 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, інших предметів і матеріалів, на які поширюється дозвільна система, у Збройних Силах, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, Держспецзв'язку, а також у митній службі визначається законами, актами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі Міноборони, МВС, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Адміністрації Держспецзв'язку, і Держмитслужби.
Необхідність отримання дозволів, порядок зберігання, носіння, обліку
та використання зброї та боєприпасів передбачено п. п. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України
від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України; право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів та функціональних обов'язків, ОСОБА_5 , всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, будучи працівником правоохоронного органу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив злочинне діяння, яке дискредитує його, як працівника правоохоронного органу, що набуло негативного суспільного резонансу на території Одеської області, за наступних обставин.
Установлено, що в грудні 2024 року у ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці виник злочинний намір на зберігання, збут бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу з метою особистого незаконного збагачення.
З цією метою, ОСОБА_5 , діючи умисно, а саме з метою подальшого протиправного особистого збагачення шляхом збуту бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин за грошові кошти, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, реалізуючи свій злочинний умисел в сфері незаконного поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, у невстановлений на теперішній момент час, але не пізніше кінця грудня 2024 року у невстановленому місці із зон активних бойових дій на території України знайшов, чим придбав вибухові пристрої, а саме 1 цілісний предмет, який складається із запалу УЗРГМ, який прикріплений до металевої банки циліндричної форми з надписом «Gas Butane», сипучої речовини (ймовірно вибухової речовини) темно-коричневого кольору, 1 граната іноземного виробництва M67, 1 граната Ф-1 (корпус гранати Ф-1 та запал до нього типу УЗРГМ) та бойові припаси - 2 набої калібру 12.7 червоного кольору та почав зберігати при собі, у тому числі за місцем свого фактичного мешкання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого збуту.
Так, в кінці грудня 2024 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, солдат Національної гвардії України ОСОБА_5 , під час приватної розмови та зустрічі виказав своєму раніше знайомому ОСОБА_7 про необхідність збути за грошові кошти бойові припаси, вибухові пристрої та вибухові речовини без передбаченого законом дозволу.
Розуміючи незаконність дій ОСОБА_7 , які полягали у намірі та бажанні незаконного збуту бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів, щодо можливих протиправних дій ОСОБА_5 .
Надалі, ОСОБА_5 діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 09.01.2025, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуваючи у автомобілі Mazda 3 чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_2 приблизно о 14 год. 40 хв., без передбаченого законом дозволу, збув мешканцю м. Одеса ОСОБА_7 1 цілісний предмет, який складається із запалу УЗРГМ, який прикріплений до металевої банки циліндричної форми з надписом «Gas Butane», сипучої речовини (ймовірно вибухової речовини) темно-коричневого кольору, 1 граната іноземного виробництва M67, 1 граната Ф-1 (корпус гранати Ф-1 та запал до нього типу УЗРГМ) та бойові припаси - 2 набої калібру 12.7 червоного кольору за що попередньо отримав від останнього грошові кошти у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 діючи умисно, протиправно, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 «Про затвердження Положення про дозвільну систему» та наказу МВС України № 622 від 21.08.1998 «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими
чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», придбав, зберігав та збув бойові припаси, вибухові пристрої та вибухові речовини без передбаченого законом дозволу.
Так, 09.01.2025 о 14:41 год. відбулось фактичне затримання ОСОБА_5 на території необмеженого та загальнодоступного місця на тротуарній пішохідній зоні поблизу будинку за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, буд. 59/3, поміж першим та другим під'їздами.
Ознайомившись з підставами затримання та правами і обов'язками затриманого, ОСОБА_5 повідомив, що підстави затримання, права і обов'язки затриманого йому зрозумілі. При цьому, після роз'яснених прав ОСОБА_5 надав пояснення на відеозапис, що дійсно збув 09.01.2025 громадянину України за 40 000 грн. зброю, засоби ураження, боєприпаси, які знаходяться у чорній сумці в автомобілі Mazda 3 чорного кольору
з д.н.з. НОМЕР_2 . Більше детальних пояснень на місці події не надав.
В ході затримання ОСОБА_5 слідчим не проводився особистий обшук особи, оскільки затриманий погодився добровільно видати слідчому наявні у нього речі та предмети, після чого слідчим прийнято рішення про вилучення наступних предметів, що мають значення для досудового розслідування, а саме:
-мобільний телефон ОСОБА_5 Moto g(9) Imei1:355541115273371 зеленого кольору з видимими зовнішніми ушкодженнями, який поміщений у сейф-пакет В1016566 котрий підписаний учасниками слідчої дії;
-предмети зовні схожі на грошові кошти гривні у вигляді
40 (сорок) купюр номіналом 1000 (тисяча) гривень на загальну суму 40 000 гривень з серією та номіналом: ЗМ 7039916, АП 9216243, АЕ 4433495, АМ 8147614, ВУ 9772726, АС 1146035, ГП 3529789, БН 0683508, ГП 5031765, ГС 5746743, ГП 7618439, ГР 0497451, ЯБ 6455792, АУ 7970947, БЛ 7694111, БА 6126198, ЄР 5169975, ГН 8925594, ВТ 2801740, ВС 0123139, ГП 2543588, ВТ 8111654, ГМ 0668546, ВУ 9318789, АЗ 1870593, БП 9045724, ЕГ 6361418, ГР 2156052, БП 8657821, АМ 0051682, ВТ 5509099, ВТ 5509092, ВТ 5509090,
ВТ 5509089, ГН 9748750, ГН 9748610, БА 5431025, ВТ 8316738, АМ 1341312,
ГС 1967934, які поміщені у сейф-пакет В1016567 котрий підписаний учасниками слідчої дії.
09.01.2025 вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОДАНОГО КЛОПОТАННЯ:
Сторона обвинувачення зазначає, що з метою збереження речових доказів, та речей і предметів, які мають безпосереднє значення для досудового розслідування, виникла необхідність у накладені арешту на вказані речі та предмети, під час проведеного затримання ОСОБА_5 .
З урахуванням викладеного у своїй сукупності, сторона обвинувачення просить дане клопотання задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ:
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явилися, між тим, від прокурора до суду надійшла заява про розгляд клопотання про арешт без його участі, яке він просив задовольнити.
Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 до суду також звернулася із заявою про розгляд клопотання за її відсутності, в якій вона зазначила, що заперечує проти накладення арешту майна.
IV. ВИСНОВКИ СЛІДЧОГО СУДДІ:
Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступних зроблених висновків, а також звертає увагу на наступні правові підстави для прийнятого рішення.
(1). Нормативно-правова основа при вирішенні даного клопотання:
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ст. 98 КПК України).
(2). Правова підстава та мета арешту майна:
Слідчий суддя враховує, що досудове розслідування в рамках такого кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, в рамках означеного кримінального провадження 10.01.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Слідчий суддя враховує доводи слідчого у клопотанні та приходить до переконання з приводу того, що вилучений мобільний телефон ОСОБА_5 може містити інформацію, яка може бути використана на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-караних дій, у тому числі й зв'язків власника такого технічного пристрою з іншими, ймовірно причетними до вчинення кримінального правопорушення, особами.
Крім того, відносно вилученого майна слідчий суддя приходить до переконання, що вочевидь наразі існує необхідність в його додатковому дослідженні. Результати проведення експертного дослідження такого технічного пристрою можуть стати підставою для прийняття відповідних процесуальних рішень у кримінальному провадженні, оскільки можуть підтвердити або спростувати робочу наразі версію сторони обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_5 наразі обґрунтовано підозрюється у здійсненні у тому числі й збуту бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу та як вбачається з клопотання слідчого, під час затримання останній на відеозапис повідомив, що дійсно збув 09.01.2025 громадянину України за 40 000 грн. зброю, засоби ураження, боєприпаси, які знаходяться у чорній сумці в автомобілі Mazda 3 чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_2 . Таким чином, вилучені грошові кошти ймовірно були предметом неправомірної вигоди за обставинами даного кримінального провадження.
З огляду на вищевикладене у сукупності, таке майно відповідає категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від 09.01.2025, а отже, вилучене майно потребує збереження, в цілях його подальшого дослідження.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя зазначає, що підставою для арешту майна є відповідність вилученого майна до категорії речових доказів (абзац 1 ч. 1 ст. 170 КПК України), при цьому метою арешту майна є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України.
(3). Завдання, необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України:
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відтак, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту на вилучене майно, з встановленням заборони розпорядження та користування такого майна, з огляду на встановлені вище ризики.
(4). Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження:
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Додатково, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Таким чином на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 , яке погоджено начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 - задовольнити.
Накласти арешт із забороною розпорядження та користування на майно, вилучене під час затримання ОСОБА_5 від 09.01.2025, а саме на:
-мобільний телефон ОСОБА_5 Moto g(9) Imei1:355541115273371 зеленого кольору з видимими зовнішніми ушкодженнями, який поміщений у сейф-пакет В1016566 котрий підписаний учасниками слідчої дії;
-предмети зовні схожі на грошові кошти гривні у вигляді 40 (сорок) купюр номіналом 1000 (тисяча) гривень на загальну суму 40 000 гривень з серією та номіналом: ЗМ 7039916, АП 9216243, АЕ 4433495, АМ 8147614, ВУ 9772726, АС 1146035, ГП 3529789, БН 0683508, ГП 5031765, ГС 5746743, ГП 7618439, ГР 0497451, ЯБ 6455792, АУ 7970947, БЛ 7694111, БА 6126198, ЄР 5169975, ГН 8925594, ВТ 2801740, ВС 0123139, ГП 2543588, ВТ 8111654, ГМ 0668546, ВУ 9318789, АЗ 1870593, БП 9045724, ЕГ 6361418,
ГР 2156052, БП 8657821, АМ 0051682, ВТ 5509099, ВТ 5509092, ВТ 5509090,
ВТ 5509089, ГН 9748750, ГН 9748610, БА 5431025, ВТ 8316738, АМ 1341312,
ГС 1967934, які поміщені у сейф-пакет В1016567 котрий підписаний учасниками слідчої дії.
Виконання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1