Справа № 947/2167/25
Провадження № 1-кс/947/1061/25
16.01.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання т.в.о. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000001448, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 368 КК України -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання т.в.о. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000001448, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 368 КК України.
У клопотанні слідчий, з метою збереження речових доказів, просить накласти арешт майно, яке вилучене 12.01.2025 під час проведення огляду місця події, а саме автомобіля марки «Toyota» моделі «Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , користувачем якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий та прокурор у судове засідання не з'явились, натомість від слідчого ОСОБА_3 до канцелярії суду надійшла заява про розгляд клопотання без його участі, вимоги якого просить задовольнити.
Також до канцелярії суду надійшла заява від захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 якій також просить розглядати клопотання без його участі, у задоволенні якого просить відмовити.
У зв'язку з неявкою учасників процесу, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024160000001448, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, шо відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від № 552-ОС від 07.12.2022, майора ОСОБА_6 призначено на посаду заступника начальника ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» основними функціями Державної прикордонної служби України є охорона державного кордону України з метою забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму, протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів.
Статтею 2 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно примітки до ст. 364 КК України, службовими особами є особи, які постійно, обіймають постійно чи тимчасово в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів належать органи охорони державного кордону.
Відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 «Закону України про запобігання корупції» ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді заступника начальника ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України є суб'єктом відповідальності за злочини вчинені у сфері службової діяльності та правопорушення пов'язані з корупцією.
Відтак, ОСОБА_6 , при виконанні службових завдань за своєю посадою відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою яка за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади.
Будучи військовою службовою особою, наділеним організаційно-розпорядчими обов'язками та адміністративно-господарськими функціями, перебуваючи на посаді заступника начальника ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України зобов'язаний був додержуватись вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України згідно яких визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
У відповідності до вимог ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 11, 16, 199 Статуту внутрішньої служби у Збройних Силах України, ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.
У порушення указаних вище нормативно-правових актів та своїх обов'язків, ОСОБА_6 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою протиправного збагачення, шляхом вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах.
Так, у кінці листопада 2024 року ОСОБА_6 , як військовослужбовець органу охорони державного кордону, на якого власне і покладено обов'язки із протидії порушенням правил перетину державного кордону, перебуваючи біля магазину «ТОЧКА», що розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Троїцьке, вул. Івана Ротти, буд. 86б, у невстановлений час, зустрівся із громадянином України ОСОБА_8 , який здійснює перевезення працівників в межах прикордонної контрольованої смуги по маршруту з м. Одеса до сіл Троїцьке, Градениці та Яски, Одеського району, Одеської області, всупереч інтересам служби, почав вимагати грошові кошти по 100 доларів США за кожного працівника в місяць за нестворення штучних перешкод під час перевезення працівників до місця виконання робіт в зоні діяльності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та у зворотному напрямку, у тому числі під час перевірки документів на мобільних та стаціонарних блок-постах ДПСУ.
На вказану вимогу ОСОБА_8 , реально сприймаючи висловлене ОСОБА_6 про надання неправомірної вигоди, погодився, при цьому розуміючи протиправність дій останнього звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинюваний злочин та у подальшому діяв під контролем на викриття злочинної діяльності ОСОБА_6 .
В подальшому, 24.12.2024 близько 15 год. 45 хв. ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_8 та сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «VERACRUZ», державний номерний знак НОМЕР_3 , що знаходився в користуванні ОСОБА_8 , який останній зупинив навпроти церкви, що розташована по вул. Центральна, с. Градениці, Одеського району, Одеської області та одержав від ОСОБА_8 неправомірну винагороду в розмірі 1200 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 50 389 (п'ятдесят тисяч триста вісімдесят дев'ять) гривень 20 копійок, за нестворення штучних перешкод під час перевезення працівників до місця виконання робіт в зоні діяльності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та у зворотному напрямку, у тому числі під час перевірки документів на мобільних та стаціонарних блок-постах ДПСУ.
Надалі, 12.01.2025 близько 18 год. 45 хв., ОСОБА_6 перебуваючи у автомобілі марки «Toyota» моделі «Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився на автомобільний заправці «БРСМ нафта», що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3а, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, на виконання раніше висунутої вимоги, одержав від ОСОБА_8 неправомірну винагороду в розмірі 1200 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 50 739 (п'ятдесят тисяч сімсот тридцять дев'ять) гривень, за нестворення штучних перешкод під час перевезення працівників до місця виконання робіт в зоні діяльності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та у зворотному напрямку, у тому числі під час перевірки документів на мобільних та стаціонарних блок-постах ДПСУ.
Після цього, ОСОБА_6 викрито у вчиненні злочину працівниками правоохоронних органів та затримано в порядку ст. 208 КПК України.
12.01.2025 для викриття злочинної діяльності ОСОБА_6 співробітниками УСБУ в Одеській області ОСОБА_8 вручені грошові кошти на загальну суму 1200 доларів США.
Надалі, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, у випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, відшукання документів і речей, які мають значення речових доказів та фіксування події злочину, виникла необхідність у проведенні огляду місця події, а саме автомобіля марки «Toyota» моделі «Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився на автомобільний заправці «БРСМ нафта», що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3а, користувачем якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «iPhone 11», в чохлі чорного кольору, із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , який належить підозрюваному ОСОБА_6 ; грошові кошти банкноти номіналом 100 доларів США з серіями: HB72731124K, HB60200480K, AD22010610B, BA43157680A, HE60232423P, RD17600022A, HB29880476R, BA43157681A, DJ22613591A, KB82346971L, HB73902415R, KB24610580N.
12.01.2025 вилучені речі визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження постановою слідчого.
Ухвалою слідчого судді від 15.01.2025 року було легалізовано огляд, який фактично було проведено 12.01.2025 року у період часу з 19 годин 50 хвилин по 20 годин 30 хвилин , в ході якого вилучено вищевказане майно.
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків віднесено можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна, зокрема для третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.
1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна.
Як встановлено у судовому засіданні, 13 січня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
Під час розгляду клопотання слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів про їх вчинення підтверджуються долученими до клопотання матеріалами.
Факти та обставини, які були озвучені та досліджені під час судового засідання, з розумною достатністю та вірогідністю, могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, на даному етапі досудового розслідування, що події кримінальних правопорушень відбулись та до них може бути причетний ОСОБА_6 .
У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».
2) Правові підстави накладення арешту майна
Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.
Тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі. При цьому, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеного слідчим СУ ГУНП в Одеській області 12.01.2025, ОСОБА_6 затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.
Оцінюючи вилучений під час затримання ОСОБА_9 мобільний телефон наявності у них ознак речового доказу, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Мобільний телефон моделі «iPhone 11», в чохлі чорного кольору, із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, може містити відомості, які в майбутньому можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні та відповідають ознакам речового доказу.
Більш того, враховуючи, що мобільний телефон може мати систему логічного захисту, як до самого телефону так і до менеджерів встановлених на ньому, у органу досудового розслідування наявна необхідність у перевірці даних, які в них містяться, на предмет наявності інформації, яка може мати значення для встановлення важливих обставин у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя не виключає факту того, що вказаний телефон використовувався підозрюваним при спілкуванні з особами, які перевіряються на причетність щодо вчинення злочинів у даному провадженні, зокрема через нього відбувався обмін повідомленнями за допомогою месенджерів, він може містити електронні файли та електронне листування, що стосується обставин вчинення злочину, відтак, дослідження його вмісту потрібно здійснювати із залученням спеціаліста, експерта, в умовах лабораторії, зокрема з метою відновлення видалених файлів.
Слідчий суддя також враховує й те, що з часу вилучення технічного пристрою, як накопичувача інформації, до часу прийняття рішення про необхідність арешту майна минув незначний проміжок часу, що ймовірно ускладнювало можливість проведення копіювання значного обсягу інформації без залучення спеціаліста.
При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
Обґрунтованими є доводи клопотання про накладення арешту на вилучені грошові кошти номіналом 100 доларів США з серіями: HB72731124K, HB60200480K, AD22010610B, BA43157680A, HE60232423P, RD17600022A, HB29880476R, BA43157681A, DJ22613591A, KB82346971L, HB73902415R, KB24610580N, оскільки як було встановлено в ході судового засідання, вказані грошові кошти, є саме тими коштами які були передані для викриття злочинної діяльності.
З огляду на правову кваліфікацію вчинений діянь підозрюваним, вилучені грошові кошти відповідають ознакам майна, здобутого кримінально протиправним шляхом. За таких обставин, слідчим суддею встановлено відповідність зазначених грошових коштів критеріям речових доказів, встановлених ст. 98 КПК України, оскільки вони зберегли на собі сліди вчинених злочинів та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави вважати, що вилучений у ході затримання ОСОБА_6 мобільний телефон, документи та грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість використання відомостей, які у них містяться, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.
3) Речі є тим видом майна, на яке може бути накладено арешт
Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку, зокрема, на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Слідчий у своєму клопотанні просить накласти арешт на мобільний телефон, грошові кошти та документи. Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України (оскільки є рухомим) та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.
4) Завдання, для виконання яких слідчий звертається із клопотанням про арешт майна
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України). Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість приховування, пошкодження, псування або знищення технічних пристроїв, інших речей, вилучених у ході затримання ОСОБА_6 та інформації, яка в них міститься, є обґрунтованою.
5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту у цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити ОСОБА_6 належного йому майна, а лише тимчасово обмежити його право користування, розпорядження та відчуження вказаним майном, зокрема, до завершення експертного дослідження або завершення кримінального провадження.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника майна слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для нього.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання т.в.о. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000001448, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 368 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучене 12.01.2025 під час проведення огляду місця події, а саме автомобіля марки «Toyota» моделі «Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , користувачем якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон моделі «iPhone 11», в чохлі чорного кольору, із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , який належить підозрюваному ОСОБА_6 ; грошові кошти банкноти номіналом 100 доларів США з серіями: HB72731124K, HB60200480K, AD22010610B, BA43157680A, HE60232423P, RD17600022A, HB29880476R, BA43157681A, DJ22613591A, KB82346971L, HB73902415R, KB24610580N.
Виконання ухвали покласти на т.в.о. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1