Справа № 947/1628/25
Провадження № 1-кс/947/825/25
10.01.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_6 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62025150020000113 від 07.01.2025 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , стрільця 2-го відділення взводу охорони роти бойового та матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у званні «солдат», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі)Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025150020000113 від 07.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263КК України.
Процесуальне керівництво у вищевказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України полковником ОСОБА_7 призначено на посаду стрільця 2-го відділення взводу охорони роти бойового та матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 у званні «солдат».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України
і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод
і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами -
із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій..
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну гвардію України» основними функціями Національної гвардії України є, зокрема, забезпечення захисту та охорони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну гвардію України» діяльність Національної гвардії України ґрунтується на принципах, зокрема, верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, законності, відповідальності.
Згідно з п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України відповідно до покладених на неї законом завдань та функцій зобов'язана, зокрема, забезпечувати захист та охорону життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань; вживати заходів, спрямованих на запобігання, виявлення кримінальних (адміністративних) правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про НаціональнугвардіюУкраїни» за вчинення протиправних дій та бездіяльність військовослужбовці Національної гвардії України несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальнувідповідальністьзгідноіз законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про Національну гвардію України» та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Відповідно до ст. ст. 3, 21, 68 Конституції України,людина, її життя
і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, ОСОБА_4 займаючи посадустрільця 2-го відділення взводу охорони роти бойового та матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 у званні «солдат» є працівником правоохоронного органу, та вчинений ним злочин, відповідно до ст. 216 КПК України, підслідний слідчим Державного бюро розслідувань.
Відповідно до ч. 4 Вступу до Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до ч. 4 Преамбули Дисциплінарного статуту Збройних сил України, Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Згідно із ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бездоганно і неухильно додержуватись порядку правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, поважати честь і гідність кожної людини.
Відповідно до п. 11 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, інших предметів і матеріалів, на які поширюється дозвільна система, у Збройних Силах, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, Держспецзв'язку, а також у митній службі визначається законами, актами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі Міноборони, МВС, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Адміністрації Держспецзв'язку, і Держмитслужби.
Необхідність отримання дозволів, порядок зберігання, носіння, обліку
та використання зброї та боєприпасів передбачено п.п. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України
від 21.08.1998 №622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї,
що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України; право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів та функціональних обов'язків, ОСОБА_4 , всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, будучи працівником правоохоронного органу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив злочинне діяння, яке дискредитує його, як працівника правоохоронного органу, що набуло негативного суспільного резонансу на території Одеської області, за наступних обставин.
Установлено, що в грудні 2024 року у ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці виник злочинний намір на зберігання, збут бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу з метою особистого незаконного збагачення.
З цією метою, ОСОБА_4 , діючи умисно, а саме з метою подальшого протиправного особистого збагачення шляхом збуту бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин за грошові кошти, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, реалізуючи свій злочинний умисел в сфері незаконного поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, у невстановлений на теперішній момент час, але не пізніше кінця грудня 2024 року у невстановленому місці із зон активних бойових дій на території Українизнайшов, чи м придбав вибухові пристрої, а саме 1 цілісний предмет, який складається із запалу УЗРГМ, який прикріплений до металевої банки циліндричної форми з надписом «GasButane», сипучої речовини (ймовірно вибухової речовини) темно-коричневого кольору, 1 граната іноземного виробництва M67, 1 граната Ф-1 (корпус гранати Ф-1 та запал до нього типу УЗРГМ) та бойові припаси - 2 набої калібру 12.7 червоного кольорута почав носити і зберігати при собі у тому числі за місцем свого фактичного мешкання у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 з метою подальшого збуту.
Так, в кінці грудня 2024 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, солдат Національної гвардії України ОСОБА_4 , під час приватної розмови та зустрічі виказав своєму раніше знайомому ОСОБА_8 про необхідність збути за грошові кошти бойові припаси, вибухові пристрої та вибухові речовини без передбаченого законом дозволу.
Розуміючи незаконність дій ОСОБА_8 , які полягали у намірі та бажанні незаконного збуту бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів, щодо можливих протиправних дій ОСОБА_4 .
Надалі, ОСОБА_4 діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 09.01.2025, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 та перебуваючи у автомобілі Mazda 3 чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_2 приблизно о 16 год. 40 хв., без передбаченого законом дозволу, збув мешканцю м. Одеса ОСОБА_8 1 цілісний предмет, який складається із запалу УЗРГМ, який прикріплений до металевої банки циліндричної форми з надписом «GasButane», сипучої речовини (ймовірно вибухової речовини) темно-коричневого кольору, 1 граната іноземного виробництва M67, 1 граната Ф-1 (корпус гранати Ф-1 та запал до нього типу УЗРГМ) та бойові припаси - 2 набої калібру 12.7 червоного кольору за що попередньо отримав від останнього грошові кошти у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 діючи умисно, протиправно, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 «Про затвердження Положення про дозвільну систему» та наказу МВС України № 622 від 21.08.1998 «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими
чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї
та вибухових матеріалів», носив, придбав, зберігав та збув бойові припаси, вибухові пристрої та вибухові речовини без передбаченого законом дозволу.
За вищевикладених обставин, 09.01.2025 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 10.01.2025 його повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за кваліфікуючими ознаками: носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, з метою запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні:
-прокурор вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, клопотання просив задовольнити;
-захисник підозрюваного просив врахувати особу підзахисного та застосувати запобіжний захід домашній арешт.
-підозрюваний підтримав думку свого захисника, зазначивши, що з пред'явленою підозрою погоджується, скоїв не навмисно, а в зв'язку з тим, що був введений в оману, просив застосувати запобіжний захід домашній арешт.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 10.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за кваліфікуючими ознаками: носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
На підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення сторона обвинувачення посилається на наступні матеріали кримінального провадження: рапорт про виявлення ознак кримінального правопорушення від 06.01.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 07.01.2025; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09.01.2025; протокол обшуку автомобіля Mazda 3 чорного кольоруз д.н.з. НОМЕР_2 від 09.01.2025; довідку про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 09.01.2025 № 8; довідку про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 09.01.2025 № 9; довідку про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 09.01.2025 № 10; довідку про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 09.01.2025 № 11; довідку про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 09.01.2025 № 12; довідку про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 09.01.2025 № 13; акт знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують від 09.01.2025 № 10; акт перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 09.01.2025 № 13; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 09.01.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 09.01.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 09.01.2025; матеріали відповіді на запити у кримінальному провадженні від 09.01.2025.
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Таким чином, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні такого кримінального правопорушення, небезпеку такого кримінального правопорушення для життя та здоров'я оточуючих осіб, слідчий суддя приходить до обґрунтованого переконання, що усвідомлюючи ймовірні негативні наслідки у вигляді покарання у випадку подальшого доведення вини підозрюваного в передбаченому законом порядку, слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, слідчий суддя враховує доводи клопотання, що підозрюваний, маючи значний досвід роботи у Національній гвардії України, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Вищевикладене у сукупності дає підстави слідчому судді вважати обґрунтованими доводи сторони обвинувачення щодо наявності в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя також враховує твердження сторони обвинувачення з приводу того, що наразі ОСОБА_4 у повному обсязі володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Зокрема, з метою конспірації підозрюваний для спілкування використовував мобільні додатки, а тому останній може вжити заходи щодо видалення такого листування, перейменування контактів телефонної книги. Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, з огляду на те, що підозрюваний має процесуальну можливість ознайомлюватися з матеріалами даного кримінального провадження, в якому наявні протоколи допиту свідків й відповідно їх анкетні дані, з огляду на ту обставину, що у випадку подальшого направлення відносно підозрюваного ОСОБА_4 обвинувального акту до суду, свідки ймовірно будуть допитуватися безпосередньо судом, слідчий суддя приходить до переконання про достатність підстав для прийняття висновку щодо наявності ризику можливого незаконного впливу з боку підозрюваного на вказану особу, з метою зміни ним своїх показів, в цілях подальшого уникнення підозрюваним передбаченої законом відповідальності (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Водночас, слідчий суддя критично оцінює посилання сторони обвинувачення з приводу існування в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на експертів. На думку слідчого судді, вказане обгрунтвання є не релевантним та співвідноситься із ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Разом з тим, слідчий суддя також звертає увагу, що стороною обвинувачення не конкретизовано яким саме чином ОСОБА_4 може перешкоджати кримінаьнмоу провадженню.
Таким чином, на підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В свою чергу, з урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин ймовірного вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, особи підозрюваного, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 2 абзацу 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (до даної категорії відноситься підозрюваний).
Беручи до уваги суспільну небезпеку інкримінованого підозрюваному ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та його тяжкість, особу підозрюваного, з огляду на завдання, які ставляться перед відповідною мірою запобіжного заходу, які покликані гарантувати виконання підозрюваним відповідних процесуальних обов'язків та запобігати можливій реалізації встановлених в ході розгляду клопотання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що застава, передбачена п. 2 абзацу 1 ч. 5 ст. 182 КПК України здатна в повній мірі забезпечити досягнення вищевказаних завдань, в зв'язку з чим, слідчий суддя вважає за необхідне обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 відповідний розмір застави у вигляді 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, що на думку слідчого судді в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_6 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62025150020000113 від 07.01.2025 відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 08.03.2025, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 08.03.2025, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1. прибувати до слідчого, прокурора та/або суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;
3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
5. здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1