Номер провадження: 33/813/206/25
Номер справи місцевого суду: 522/20134/24
Головуючий у першій інстанції Дерус А.В.
Доповідач Копіца О. В.
03.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого: судді Копіци О.В., секретаря судового засідання Ровенко А.С., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши його апеляційну скаргу на постанову Приморського райсуду м. Одеси від 26.11.2024, стосовно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Первомайськ Миколаївської обл., громадянина України, тимчасово не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн, а також стягнуто судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до вказаної постанови, 26.10.2024 об 22 год. 49 хв. в м. Одеса, по вул. Старопортофранківська, біля буд. 137, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом, н/з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки, за допомогою Alcotest drager, результат позитивний 1, 28 проміле, чим порушив вимоги п.2.9 а) ПДР України.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодився із оскаржуваною постановою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд не правильно оцінив докази, діюче законодавство, яке регулює дорожній рух та використання електроскутера, враховуючи, що електросамокат, яким він керував, не є механічним транспортним засобом відповідно до вимог п. 1.10 ПДР, а тому у нього не виник обов'язок мати документи, визначені у п. 2.1 ПДР, та як наслідок - він не може вважатися водієм в розумінні ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Приморського райсуду м. Одеси від 26.11.2024 та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 який підтримав свої вимоги, перевіривши доводи апеляційної скарги дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп'яніння повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 159736 від 26.10.2024, відповідно до якого 26.10.2024 об 22 год. 49 хв. в м. Одеса, по вул. Старопортофранківська, біля буд. 137, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом, н/з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння; огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки, за допомогою Alcotest drager, результат позитивний 1,28 проміле (а.с. 2);
- роздруківкою показників застосованого на місці зупинки приладу Drager Alcotest 7510, відповідно до якого результат огляду становить 1,28 ‰ алкоголю (а.с.5);
- актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів із зазначенням результату огляду на стан сп'яніння: позитивний 1,28 ‰ алкоголю (а.с. 6);
- відеозаписом з боді-камери співробітника поліції (а.с. 9), на якому зафіксований огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу - Drager Alcotest 7510.
Як вбачається із аналізу змісту оскаржуваної постанови, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та наявність в його діях складу зазначеного правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відносно того, що електросамокат, на якому рухався ОСОБА_1 не є транспортним засобом в розумінні чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері дорожнього руху, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Статтею 121КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у ч.ч. 1-4 ст. 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
У постанові Верховного Суду у справі № 127/5920/22 від 15.03.2023 вказано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Окрім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-IX від 24.02.2023 низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів
Системний аналіз вищевказаних положень законодавства свідчить про те, що електросамокат відносить до транспортних засобів, а тому ОСОБА_1 як водій даного транспортного засобу зобов'язаний знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху та за порушення яких нести передбачену законом відповідальність.
Відповідні положення діючого законодавства поліцейським було також роз'яснено водію ОСОБА_1 під час відеофіксації події правопорушення (час: 22:57).
Відтак, апеляційний суд констатує, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, порушив вимоги п.2.9 а) ПДР, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, наведене спростовує доводи апелянта та підтверджує його винуватість «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд 1-ої інстанції, встановивши факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, призначаючи йому стягнення, не застосував до нього безальтернативне стягнення передбачена санкцією ч. 1 ст. 130 КУПАП у виді позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік, не мотивувавши своє рішення жодним чином.
При цьому, суд апеляційної інстанції позбавлений права погіршити становище особи притягнутої до адміністративної відповідальності за відсутності відповідної апеляційної скарги та вимог про це.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Таким чином, враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26.11.2024, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца